Сімейне право України: Підручник / Л. М. Баранова, С37 В. І. Борисова, І. В. Жилінкова та ін.; За заг ред. В. І. Бо-рисової та І. В. Жилінкової. К.: Юрінком Інтер, 2004. 264 с

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• Аграрне право України, 114.91kb.
• А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. К.: Юрінком Інтер, 1999., 10857.11kb.
• Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. К.: Юрінком Інтер, 1999. Історія політичних І правових, 2991.52kb.
• Чопівська К. Г. Судова медицина: [Підручник для студентів мед. С89 вузів] / В. В. Білкун,, 7203.13kb.
• Реферат наукового видання „ Правова система України: історія, стан та перспективи, 124.28kb.
• Пайовик Б. Д., Матисякевич М., Матейко Р. М. Л22 Економічна історія України І, світу:, 9370.63kb.
• Пайовик Б. Д., Матисякевич М., Матейко Р. М. Л22 Економічна історія України І, світу:, 7677.03kb.
• Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 3071.65kb.
• Податкове право Підручник, 5195.48kb.
• С. В. Гончаренко Науково-практичний коментар до Закон, 1520.7kb.

210 _

Порядок поновлення актового запису про народження у р визнання усиновлення недійсним. Після набрання чинності р ням суду про визнання усиновлення недійсним суд у місячні строк зобов'язаний надіслати копію рішення до державного орі ну РАЦС за місцем реєстрації народження дитини, який вноси* відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

§ 4. Скасування усиновлення

Скасування усиновлення — теж одна з підстав припиненні усиновлення, яку можна розглядати як правоприпинюючий і о ночасно правовідновлюючий юридичний

Право на звернення до суду з позовом про скасування усинов] лення мають батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, орга опіки та піклування, прокурор, а також усиновлена дитина, які досягла чотирнадцяти років.

Скасування усиновлення відбувається тільки за рішення*! суду.

Умови скасування усиновлення: коли воно суперечить інтс

ресам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;

страждає на недоумство, психічну чи іншу тяжку невилікові хворобу, про що~усиновлювач не знав_і не міг знати на~ч_ас,і,хди; новлення; між усиновлювачем і дитиною сі

ілятьл_

ДИТИНОЮ ПОВНОЛІТТЯ За і}ир«ятігпм тчу ниПВДк1в. КОЛИ ПРОІИДРЙВі .?"?;141 (ХСИНОВЛі°£ачй) загрожує життю, зд»

і своїх батьі

Крім цього, усиновлення повнолітньої особи може бути с соване судом за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між склалися.

Усиновлення скасовується від дня набрання чинносі ням суду.

Правові наслідки скасування усиновлення. У разі скасуі ня усиновлення припиняються на майбутнє права та обов'я: що виникли у зв'язку з усиновленням між дитиною та усиге


. 211

Усиновлення

лювачем і його родичами і одночасно відновлюються права та обо­в'язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за похо­дженням.

Усиновлена дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо — вона передається на опікуван­ня органові опіки та піклування.

У разі скасування усиновлення як такого, що суперечить інте­ресам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання, якщо дити­на не передається батькам, за нею зберігається право на прожи­вання у жилому приміщенні, в якому вона проживала після уси­новлення, а також суд може постановити рішення про стягнення аліментів на дитину з особи, яка булаїї усиновлювачем, за умови, що останній може надавати матеріальну допомогу.

Дитина має право на збереження прізвища, Імені та по бать­кові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім'я, по батькові, які вона мала до усиновлення.

Порядок поновлення актового запису про народження у разі
скасування усиновлення. Після набрання чинності рішенням
суду про скасування усиновлення суд у місячний строк зобов'я­
заний надіслати копію рішення до державного органу ІАЦС за
і ііі

ідні

місцем реєстрації народження дитини, який вносить відп змінило актового запису про народження дитини.

§ 5. Позбавлення усиновлювача батьківських прав

Позбавлення усиновлювача батьківських прав — нова підста­ва припинення усиновлення. До останнього часу вважалося, що позбавлення батьківських прав як вид сімейної відповідальності можна застосовувати тільки до рідних батьків, а скасування уси­новлення — це, по суті, і є позбавлення батьківських прав, але тільки стосовно усиновлювачів1. Між тим, новий СК розширив коло осіб, до яких може бути застосований цей вид відповідаль-

1 Таку точку зору поділяли В. П. Маслов, 3. А. Підопригора, О. А. Пушкін. Діго. їх: Действующее законодательстоо о браке и семье. - Харьков: Вища школа, 1974.- С. 191-192. На сьогодні таку точку зору поділяє Л. М. Зіл-ковська. Див. її: Правове регулювання усиновлення в Україні. - С. 3-4.

212 Глава 13

ності, виходячи з того, що якщо усиновлювач був записаний & тір'ю, батьком усиновленої ним дитини, він як носій батьківсьі ких прав може бути їх позбавлений. Тобто ця новела сті не всіх усиновлювачів, а лише тих, хто в процесі усиновлення виі] словив бажання бути записаними у Книзі реєстрації на| матір'ю або батьком дитини і суд задовольнив таку заяву. То> підстави позбавлення усиновлювача батьківських прав такі саміЩ як і підстави позбавлення батьківських прав рідних батьків (ч. ст. 242). Хоча слід зазначити певну непослідовність законодавці в цьому питанні, бо батьківськими правами наділяються всі ус» новлювачі, а не тільки ті, що записані матір'ю або батькоі новленої ними дитини.

Усиновлювач позбавляється батьківських прав, якщо в поважної причини і протягом шести місяців не виявляв щодо у' новленої дитини батьківського піклування; ухилявся від викон; ня своїх обов'язків щодо виховання дитини; жорстоко п з дитиною; є хронічним алкоголіком або наркоманом; вдається д будь-яких видів експлуатації дитини, примушує її до жебракуван­ня та бродяжництва; засуджений за вчинення умисного а щодо дитини.

У разі позбавлення усиновлювача батьківськш лювач втрачає особисті немайнові права щодо дитини і звільняється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути І законним представником; втрачає права на пільги та держави допомогу, що видається сім'ям з дітьми; не може бути усиновлю вачем, опікуном та піклувальником на майбутнє; не м жати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьків1 ством, які він міг би мати у разі своєї непрацездатності (право н утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування у разі втрати годувальника, право на спадкування). Між тим, в не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини і о но з позбавленням усиновлювача батьківських прав суд може н вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питанні про стягнення аліментів на дитину (ч. 2 ст. 242).

Тому в разі смерті усиновлювача, позбавленого батьківськиі прав, дитина одержує право на спадкування на загальних підстві (ч. 2 ст. 242). Це дозволяє розглядати позбавлення усиновлю батьківських прав як міру відповідальності для усинов; міру захисту для усиновленого.

Усиновлення 213

Батьківські права усиновлювача можуть бути поновлені за його позовом за винятком тих випадків, коли дитина була вже усинов­лена і усиновлення не скасовано або не визнано недійсним судом, або якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліт­тя. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка усиновлювача, який був позбавлений батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. У разі відмови в позові повторне звернення із позовом можливе лише після спливу од­ного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмо­ву (ч. З ст. 242).

Опіка та піклування над дітьми .

.215


216 Глава 14

опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на] відповідні управління та відділи місцевої державної адмініс районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад. У селищах і селах справами опіки та піклування відають виконавчі комітети сільських і се-Щ лищних рад. Зокрема органи освіти здійснюють діяльність п виявлення, обліку та передачі дітей-сиріт і дітей, позбавлених! батьківського піклування, до дитячих будинків, шкІл-ІнтернатівЯ різних профілів, під опіку (піклування), усиновлення та з інши питань, що належать до їх компетенції.

Опіка і піклування відрізняються засвоїм змістом. Опіка вста-1 новлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років (ма-Т лолітньою особою) і має часткову цивільну дієздатність, тобто м право самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини здійснювати особисті немайнові права на результати інтелекту-Л альної, творчої діяльності, що охороняються законом, і не я відповідальності за завдану нею шкоду. Виходячи з цього, опікун| замінює її у здійсненні всіх інших прав і обов'язків, являючись П законним представником. Між тим, він не має права без д органу опіки та піклування відмовитися від майнових прав під опічного; видавати письмові зобов'язання від Імені підопічної укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню ті (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо л або обміну жилого будинку, квартири; укладати договори щодоЩ іншого цінного майна (ч. 1 ст. 71 ЦК).

Піклування встановлюється над дитиною у віці від чотирнаду цяти до вісімнадцяти років (неповнолітньою особою), яка л неповну цивільну дієздатність, тобто має право самостійно розті поряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими дохода-С ми, самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, І творчої діяльності, що охороняються законом, бути учасником| (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законі або установчими документами юридичної особи, самостійно ук-Я ладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджати-1 ся вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами в рахунку). Така дитина особисто несе відповідальність за порушен-1 ня договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону І{ самостійно на загальних підставах відповідає за завдану нею в: ду. Виходячи з цього, піклувальник дає згоду на вчинення іні правочинів неповнолітньою дитиною, за винятком випадків, л


. 217

Опіка та піклування над дітьми .

редбачених законом. Так, відповідно до ст. 70 ЦК піклувальник не може давати згоду на укладення договорів між підопічним та своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми близькими роди­чами, крім передання майна підопічному у власність за догово­ром дарування або у безоплатне користування на підставі дого­вору позички, а також може давати згоду на укладення певних договорів тільки з дозволу органу опіки та піклування (ч. 2 ст. 71 ЦК). Піклувальник захищає дитину від зловживань з боку інших осіб.

Орган опіки та піклування контролює діяльність опікунів (піклувальників) щодо умов утримання, виховання, навчання дитини, здійснюючи такий контроль у різні способи, зокрема, пе­ревіркою умов життя дитини, її виховання і навчання, перевіркою звітів опікунів (піклувальників) щодо діяльності за певний термін, співбесідами із сусідами опікунів (піклувальників), вчителями тощо. Підставою для оцінки діяльності опікуна (піклувальника) є акт, який складається після кожної планової перевірки.

§2. Встановлення опіки та піклування над дітьми

Опікуном (піклувальником) може бути тільки фізична осо­ба, хоча функції опікунів можуть виконувати також дитячі зак­лади, заклади охорони здоров'я, а також самі органи опіки та піклування.

Слід зазначити, що, на відміну від КЗпШС УРСР, згідно з яким опіка та піклування встановлювалися органом опіки та піклуван­ня, новий СК, зберігши це правило (ч. З ст. 243 СК), передбачає встановлення опіки та піклування також і судом у випадках, пе­редбачених ЦК, а саме, якщо при розгляді справи буде встанов­лено, що малолітня або неповнолітня особа позбавлена батьківсь­кого піклування (ч. З ст. 60 ЦК). Тобто, якщо в судовому порядку задовольняється позов про позбавлення батьківських прав унас­лідок чого батько (мати) втрачає особисті немайнрві права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо Н виховання, перестає бути законним представником дитини тощо, еуд встановлює або опіку, або піклування над цією дитиною залежно від її віку. Та­ким чином, новий СК містить новелу стосовно порядку встанов­лення опіки або піклування. Але незалежно від того, ким вста-

218 Глава 14 І

новлюється опіка або піклування — судом чи органом опіки та і піклування, опікун (піклувальник) призначається виключно ор-1 ганом опіки та піклування. Причому фізична особа може бути | призначена опікуном (піклувальником) лише за її згодою, що по-1 винно бути виражено в письмовій заяві, як правило, з урахуваи- | ням бажання самої дитини.

Таким чином, встановлення опіка та піклування — це юри-1 динний акт, який є складним за своїм фактичним складом і і включає волевиявлення опікуна (піклувальника) (ч. 1 ст. 244 і СК) та рішення органу опіки та піклування (ст. 61ЦК), або і рішення суду (ч. З ст. 60 СК). Що стосується побажання мало- і

Х 7Лі~Т кч ГТ.К'),<т »'д' чгрптпгщтьдоскладу юридич- |
гііі б б і

них фактів,,іпотягддоиніення оігікитаііиклування, бо поба- і нд ритирцмпжр рряупнукятияздом опіки та піклування \ при призначенні опікуна (піклувальника),"але не є обов'язковим. \

Вимоги, що встановлює закон до опікуна (піклувальника). Закон передбачає, що опікуном (піклувальником) дитини може і виступати тільки повнолітня дієздатна особа При її призна- і ченні орган опіки та піклування має враховувати її особисті якості, І здатність до виховання дитини, ставлення до неї (ч. 2 ст. 244 СК). І Виходячи з цього, не може бути опікуном (піклувальником) І дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотич- І ними засобами, особа, позбавлена батьківських прав, а та- ] кож особа, інтереси якої суперечать інтересам дитини.

Закон акцентує увагу саме на здатності особи бути опікуном | (піклувальником), а також на суб'єктивному ЇЇ ставленні до вихо- Т вання дитини. Але, як І в законодавстві, що діяло раніше, поза | увагою залишилися такі обставини, як можливість виконувати | функції опікуна (піклувальника), а саме стан здоров'я особи і на- ї явність у неї відповідних матеріально-побутових умов для життя 1 дитини1, спроможність забезпечити останню житлом, якщо вона 1 не має свого помешкання. Тому доцільним було б у ч. З ст. 244 СК І вказати на те, що не може бути опікуном (піклувальником) та- ] кож і особа, яка не в змозі виконувати обов'язки останніх за ста- ]


.21?

Опіка та піклування над дітьми .

иом здоров'я, а також за відсутністю у неї відповідних матеріаль­но-побутових умов, якщо дитина не має свого помешкання.

СК відійшов від закріплення переважного права на опіку близь­ких родичів дитини, яка позбавлена батьківського піклування1, і це не випадково, бо законодавець не вважає за потрібне зв'язувати орган опіки та піклування такою умовою на випадок, коли особи, які пере­бувають у сімейних, родинних спхушсах з дитиною, не мають необ­хідних умов для належного виховання і життя майбутнього підопіч­ного або з будь-яких інших причин не можуть або не бажають опіку­ватися долею дитини. Тому не можвапопвдитисяз тими правниками, які без будь-яких застережень вказують, що, виходячи саме з п. 2 (читай, ч. 2—Авт.) ст. 244 СК, переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікуном чи піклувальником над однією і тією самою дитиною, надається родичам дитини незалежно від місця їх проживання2. Безумовно, природно, що родичі повинні бути найбільш зацікавленими в долі дитини і їм, крім того, легше вста­новиш контакт з дитиною, але не слід надавати цій обставині ви­рішального значення. В інтересах дитини перевагу можна віддати й іншій особі, яка не є родичем3. До того ж, вирішуючи питання про влаштування, наприклад, дитини, один із батьків якої позбав­лений батьківських прав, вона, за бажанням другого з батьків, може бути передана йому.якщо ж цього не відбувається, переважне пра­во перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід дитини, повнолітні брати та сестри, інші родичі, але, як вже вказувалося раніше, мова не йде в цьому разі про опіку або піклування. Тільки якщо дитина не може бути передана вказа­ним особам або мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органові опіки та піклування (ст. 167 СК).

§ 3. Права дитини, над якою встановлено опіку або піклування

СК закріплює права дитини, над якою встановлено опіку або піклування, які повною мірою відповідають тим обов'язкам, що виникають у опікуна або піклувальника Аналіз прав такої дити-


220 : Глава 14

ни і дитини, що виховується батьками, дозволяє дійти висновку, що вони майже тотожні, хоча особливість стану дитини, позбав­леної батьківського піклування, безумовно, потребує надання їй і специфічних прав, і накладає на опікунів (піклувальників) спе­цифічних обов'язків.

Відповідно до ст. 247 така дитина має право:

напроживання в сімЧопікуна (піклувальника),таСпоаеал-
лежно від того, має вона житло чи ні, дитина може вимагати все­
лення до опікуна (піклувальника), хоча це ні в якому разі не пе­
решкоджає останньому поселитися у підопічного. Це правило — -н
одне з найголовніших, бо дитина потребує сімейного виховання. -,:
Але таке вселення не породжує самостійного права на помешкан- .
ня ні у дитини, ні у опікуна або піклувальника;

на збереження права користування житлом, у якому
вона проживала до встановлення опіки або піклування;

на отримання житла, уразі його відсутності відповідно
до закону, тобто незалежно від того, чи повертається дитина від *.
опікуна (піклувальника), чи повертається вона після виходу із-і
дитячого закладу, не потребуючи подальшого опікування, але І
потребуючи задоволення свого конституційного права на житло, |
вона має право на отримання житла1;

— на піклування з боку опікуна (піклувальника). Це озна*,,
чає, що дитина повинна постійно відчувати турботу щодо своїх |
потреб, як духовних, такі матеріальних. Між тим, опікун (піклу?
вальник) не зобов'язаний утримувати підопічного за свій кошт, ]
бо свої обов'язки щодо піклування він виконує безоплатно (ч. 5 ,|
ст. 249 СК). Опіка та піклування, на відміну від усиновлення, не-1
породжує між опікуном (піклувальником) та підопічним право- *
відносин, аналогічних батьківським. Тому дитина, над якою вста-. (
новлено опіку або піклування, на відміну від дитини, яка усинов- ,:
люється, не втрачає зв'язків із своїми батьками або родичами, а і
звідси — має право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а
також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальни- ;
ка. Саме за рахунок цих виплат, а також за рахунок доходів від і
належного підопічному майна, опікун (піклувальник) самостійно
здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного
(ч. З ст. 72 ЦК), і звітує про це органу опіки і піклування.


. 221

Опіка та піклування над дітьми .

Між тим, на думку деяких із правників, такий підхід вважаєть­ся помилковим, бо опікуном та піклувальником не завжди є ро­дич дитини чи особа з високим рівнем матеріального забезпечен­ня'. З цим слід погодитися. Вважаємо за доцільне керуватися по­ложеннями ст. 73 ЦК, яка встановлює, що опікун (піклувальник) може отримувати платню на підставах, у розмірі й в порядку, які встановлюються Кабміном України;

- на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти,
виховання і на повагу до її людської гідності. Опікуни і піклу­
вальники повинні піклуватися про моральний і фізичний розви­
ток дитини, про стан її здоров'я, виховувати в дитині праце­
любність, почуття доброти, милосердя, шанобливого ставлення
до старших. Відповідно до чинного законодавства вони повинні
забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої осві­
ти, причому вибір форми освіти (домашня освіта, освіта в при­
ватному ліцеї, в державній загальноосвітній школі), конкретної
освітньої установи повинен здійснюватися за згодою дитини. Але
при цьому, на відміну від батьків (усиновлювачів), опікуни (піклу­
вальники) повинні при виборі форм і способів виховання дотри­
муватися рекомендацій органів опіки і піклування, а також раху­
ватися з думкою самої дитини. Така дитина не втрачає права на
спілкування зі своїми родичами, батьками, якщо останні не по­
збавлені батьківських прав. Тому опікун (піклувальник) повинен
забезпечити дитині здійснення цього права;

— на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальни­
ка. Зловживання з боку опікуна (піклувальника) — це порушення
ним законних прав й інтересів дитини на всебічний розвиток, осв­
іту, виховання, здоров'я, на повагу до її людської гідності (жорсто­
ке поводження, схилення її до жебракування тощо), використання
опіки (піклування) з корисливою метою. Дії опікуна можуть бути
оскаржені заінтересованими особами, в тому числі й родичами підо­
пічного, до органу опіки та піклування або до суду. Рішення орга­
ну опіки та піклування може бути оскаржене до відповідного орга­
ну, якому підпорядкований орган опіки та піклування (ст. 79 ЦК).

Якщо дитина постійно проживає у дитячому закладі або зак­ладі охорони здоров'я, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів. Така дитина також