Сімейне право України: Підручник / Л. М. Баранова, С37 В. І. Борисова, І. В. Жилінкова та ін.; За заг ред. В. І. Бо-рисової та І. В. Жилінкової. К.: Юрінком Інтер, 2004. 264 с

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• Аграрне право України, 114.91kb.
• А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. К.: Юрінком Інтер, 1999., 10857.11kb.
• Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. К.: Юрінком Інтер, 1999. Історія політичних І правових, 2991.52kb.
• Чопівська К. Г. Судова медицина: [Підручник для студентів мед. С89 вузів] / В. В. Білкун,, 7203.13kb.
• Реферат наукового видання „ Правова система України: історія, стан та перспективи, 124.28kb.
• Пайовик Б. Д., Матисякевич М., Матейко Р. М. Л22 Економічна історія України І, світу:, 9370.63kb.
• Пайовик Б. Д., Матисякевич М., Матейко Р. М. Л22 Економічна історія України І, світу:, 7677.03kb.
• Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 3071.65kb.
• Податкове право Підручник, 5195.48kb.
• С. В. Гончаренко Науково-практичний коментар до Закон, 1520.7kb.

ественнме отношекия в советской а 1952.-С. 17. правоотношепие. — К.: Киевская внешая шке

ЇОО_

. Глава 5 і

гою фізичного або психічного насильства, є порушенням права І дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, вста-1 новлені законом (ч. 4 ст. 56 СК).

Особисті немайнові права подружжя не вичерпуються лише і правами, переліченими у гд. 6 СК. До особистих немайнових прав І належать також інші права подружжя, передбачені сімейним за- | конодавством. Це, перш за все, право на поновлення шлюбу після'Ш його розірвання (ст. 117 СК), права, пов'язані з визначенням! походження дитини при штучному заплідненні та імплантації за- | родка (статті 123,124 СК) та усиновленням (ст. 220 СК).

Досі мова йшла про особисті немайнові права подружжя. | Аналогічні за змістом і їх обов'язки немайнового характеру. Вони полягають у тому, що кожен з подружжя зобов'язаний не \ заважати іншому з подружжя здійснювати права на материн­ство, батьківство, повагу до своєї індивідуальності, здобуття ос- • віти, прояв своїх здібностей, вибір місця проживання тощо. Те ж саме можна сказати і про спільне вирішення подружжям пи­тань життя сім'ї, де праву одного відповідає обов'язок іншого з і подружжя.

Шлюб створює для подружжя і особливий особистий обов'я- • зок — не вступати в інші шлюбні правовідносини під час дії ра- і ніше укладеного шлюбу. Особа вправі перебувати одночасно у багатьох цивільних, трудових, адміністративних й інших пра- ■ вовідносинах, але не можна перебувати в кількох шлюбних пра- * вовідносинах'.

Особливо закон виділяє обов'язки подружжя, пов'язані з тур­ботою про сім'ю. Так, згідно зі ст. 55 СК дружина та чоловік зобо-* в'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім*ї на почуттях взаємної любові, по­ваги, дружби, взаємодопомоги. Кожен із подружжя зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері та батька. Дружина та чо­ловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній, зобов 'язані спільно дбати про матеріаль­не забезпечення сім'ї. Варто зазначити, що ці норми носять дек­ларативний характер, мають вид моральної заповіді. В них, по суті, названо моральні обов'язки подружжя одного перед другим. Од­нак подібного роду правила виступають своєрідним орієнтиром,

Особисті немайнові правовідносини подружжя 101

схваленою державою моделлю поведінки в сім'ї учасників сімей­них відносин, слідування їм створює необхідне середовище для нормальної життєдіяльності всіх членів сімі як усередині її, так і за її межами.

Слід зазначити, що санкцій за невиконання подружжям осо­бистих немайнових обов'язків Сімейним кодексом прямо не пе­редбачено. Однак зловживання одним із подружжя особистими правами чи обов'язками, очевидне нехтування інтересами сім'ї, а також ігнорування чи перешкоджання здійсненню іншим з по­дружжя Його особистих немайнових прав може бути підставою для розірвання шлюбу, а в ряді випадків тягне для одного з по­дружжя — правопорушника негативні наслідки в майновій сфері. Наприклад, зменшення його частки у спільному майні при його' поділі (ч. 2 с. 70 СК).

Глава 6

Майнові правовідносини подружжя

§ 1. Загальна характеристика майнових правовідносин подружжя

Майнові відносини подружжя — це складний комплекс к пов'язаних дій щодо володіння, користування й розпорядженні майном. Право визначає основні параметри поведінки ш в майновій сфері: закріплює, яке майно знаходиться у в подружжя або кожного з них, визначає обсяг прав та обов'ж подружжя щодо цього майна, умов їх реалізації, порядок набутті та відчуження майна, відповідальність подружжя за спільними або! особистими зобов'язаннями, надання взаємного утримання (алІ-1 ментування) тощо. Майнові відносини подружжя регулюються І нормами сімейного та цивільного права України, а також догово- і рами, які подружжя укладає між собою.

Майнові правовідносини подружжя є дуже різноманітними*! тому вони можуть бути класифіковані за різними ознаками. Сьо- ¥ годні теоретичного і практичного значення набуває традиційний і для цивільного права поділ правовідносин залежно від способу 1 забезпечення інтересів управомоченої особи. Відповідно до цьо-1 го А. А. Іванов зводить майнові правовідносини подружжя до двох 1 основних видів: 1) речові правовідносини (відносини подружжя І щодо права власності на майно та права на користування речами, і які належать кожному з них); 2) зобов'язальні правовідносини 1 (відносини подружжя щодо взаємного утримання (аліментуван- | ня) та договірні відносини подружжя)1.

Речові правовідносини подружжя, як і інші цивільно-правові 1 відносини, мають два різновиди: а) відносини власності та б) від- | носини, які складаються щодо прав користування чужою річчю. 1 Відносини власності подружжя виникають стосовно володіння, | користування та розпорядження майном. Сімейне законодавство, І перш за все, регулює відносини, які складаються між подружжям 1 стосовно майна, що належить їм на праві спільної сумісної влас- |

1 Гражданскоє право. - Ч. З/ Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Тол М, 19ЇЖ.-С. 292-294.

Майнові правовідносини подружжя 103

ності, визначаючи порядок володіння, користування та розпоря­дження таким майном (статті 60, 61, 62 СК тощо). Разом із тим, воно чітко закріплює, яке майно належить кожному з подружжя на праві приватної власності і не входить до спільного подружньо­го майна (роздільне майно подружжя) (статті 57—59 СК). Саме щодо роздільного майна можуть виникати своєрідні права под­ружжя, які в цивільному праві називаються правами на чужу річ. Справа в тому, що, незважаючи на спільне життя й побут, деякі види майна належать кожному з подружжя окремо. Тому в юри­дичному сенсі вони є чужими для іншого з подружжя, тобто та­кими, як! не знаходяться у його власності. В реальному житті под­ружжя, як правило, без проблем користується речами, які знахо­дяться у власності лише одного з них (автомобілем, меблевим гарнітуром, телевізором, аудіо- та відеоапаратурою тощо). В дея­ких випадках право на користування чужою річчю спеціально зак­ріплюється в законі. Так, відповідно до ч. і ст. 407 ЦК України члени сім! власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Між подружжям можуть виникати різноманітні види зобов'я­зальних правовідносин. У цивільному праві, як відомо, зобов'я­зальними визнаються відносини, в яких інтерес однієї особи здійснюється шляхом виконання певних дій іншою особою. Як зазначалося в літературі, права та обов'язки подружжя щодо один одного можуть бути не тільки спільними за змістом (право вибо­ру місця проживання), а й протилежними. Останні ґрунтуються на основі взаємності, яка притаманна цивільним двостороннім договорам. Зобов'язальні правовідносини можуть виникати при укладенні подружжям шлюбного договору, договору про поділ спільного майна, про об'єднання роздільного майна тощо. Зобов'я­зальні правовідносини подружжя можуть виникати в силу пря­мого припису закону. Це відносини стосовно взаємного утриман­ня (аліментування), відповідно до яких одна сторона має право вимагати від іншої надання певного утримання.

§ 2. Правовий режим роздільного майна подружжя

Реєстрація шлюбу за загальними правилами (якщо інше не встановлено шлюбним договором) є підставою виникнення пра­ва спільної власності подружжя на майно. Разом із тим, незалеж-

104.

. Глава 4

Майнові правовідносини подружжя .

.105


104 .

цінникові за місцем його праці (наприклад, преміїдо певного святі] або професійного дня працівника), а такі, що надаються за о бисті заслуга людини і відзначають ЇЇ внесок у розвиток н

культури, мистецтва, спорту. З одного боку, такі премії та нате роди віддзеркалюють особисті здібності одного з подружжя і < результатом його творчої праці. З іншого — під час роботи т особа отримує підтримку та допомогу іншого з подружжя, я повністю або частково бере на себе турботи про сім'ю. Новий С вперше законодавчо вирішує цю проблему._ЙДИ2Ш ст. 57 СК премії та нагороли. які один з подружжя одеї Особисті заслуги, належатимуть йому на плані гтинятшлі н *яг-ш ті. лкщо щодо цього майна виникне сшр і буде встановлено, її другий з подружжя своїми діями (ведення домашнього госпі ства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню, суд може ві ти за нам право на частку цієї премй або нагороди. Розмір чз буде визначатися судом і залежатиме від усіх обставин справи.

*&)У судовій практиці іноді також виникало питання щодо пра-3
нового режиму майна, яке одержано одним із подружжя як ві
дування шкоди, завданої належному йому майну. Наприклад, к
майно одного з подружжя було вкрадене і йому призначалася п
на сума для відшкодування завданих збитків. Питання по
у зв'язку з тим, що отримання таких коштів відбувалося під ч
шлюбу і тому формально могло бути віднесене до спільного м
на подружжя. СК закріплює режим роздільносд'І шплп такого
на. Цей підхід убачається цілком правильним. Якщо було поі
джено або знищено майно, яке належить лише одному з подруж-ї
жя, то і кошти на відновлення цього майна або відшкодуванням
Його вартості також мають бути віднесені до роздільного майна -1
подружжя. Кошти, отримані для відновлення пошкодженої речі!
або відшкодування завданих збитків сприяють поверненню по-:]
дружжя'власника в той стан, в якому він перебував до поруш«ьї|
нр-йаго майнових прав. Л

ґ£ї/Відповідно до ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування;! завданої їй моральної шкоди. Ця шкода полягає у Фізичному болю і та стражданнях, яких особа~зазнала у зв'язку з каліцтвом або | іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, які осо- А ба зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї або>1 інших членів сім'ї та родичів або у зв'язку із знищенням чи по-Т пшодженням її майна; у зв'язку з приниженням її честі, гідності і та ділової репутації. Законодавство встановлює можливісті

Майнові правовідносини подружжя 107

відшкодування моральної шкоди грішми, іншим майном або в іншій спосіб. У зв'язку з тим, що моральна шкода була завдана певній особі і ця особа перетерпіла фізичні або душевні страж­дання, саме вона має право на відповідну компенсацію. Стосовно відносин між подружжям це означає, що другий з нього не набу­ває права власності щодо грошей або майна, яке було надано по­терпілому у зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди. Таке майно або гроші належать до роздільного майна подружжя (ч. 4 СТ.57СК України).

ЯПвіддовідно до ч. 5 ст. 57 СК власністю дружини або чолові-гуми, ппрпжяні кожним з них за обов'язковим або Важливо підкреслити, що в даному

ка є страхові добровільним

випадку мова йде про особисте страхування одного з подружжя, а не страхування належного йому майна. Предметом договору особистого страхування можуть бути майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням особи (п. 1 ч. І ст. 980 ЦК). У зв'язку з тим, що страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється у разі настан­ня страхового випадку, пов'язаного з ушкодженням здоров'я та каліцтвом одного з подружжя, то СК відносить страхові суми, які отримує потерпілий, до роздільного майна подружжя. /ра загальними правилами майно, а{тлггр "ПЩгу""1"'"" "і 'ИГ шлюоу, є спільним майном (ч. 1 ст. 60 СК). Утім, із цього правила - є певний виняток. Відповідно до ч. 6 ст. 7 СК, якщо, шлюб не розірвано, але чоловік і жінка проживають окремо у*зв'язку з фак-

дносин. то май

1Щ" ГіУР *а

і

тонами

ч тр 1Щ ГіУР р Г В1Ці? Г

дільним. Це пов'язане з тим, що для сімейних відносин важливе Значення має не тільки формально зареєстрований шлюб, а й дійсно подружні стосунки чоловіка та жінки. Якщо ж цього немає і сторони фактично не складають одну сім'ю, то на такі відносини не шще поширюватися режим спільності майна подружжя.

ИОж уперше встановлює режим майна, яке в сімейно-пра-вовтйл ітературі іноді називають «змішаним майном». Йдеться про випадки, коли в придбання майна вкладені окрім спільних також роздільні кошти подружжя. До цього часу це питання законодав­чо не вирішувалося, хоча воно нерідко виникало в судовій прак­тиці, наприклад, коли один з подружжя вказував, що в придбан­ня житлового будинку, автомобіля, Іншого майна окрім спільних були також вкладені кошти, які він отримав у спадок або за до-

говором дарування. СК закріплює складну юридичну струї такого майна (ч. 7 ст. 57 ГЮ Уцритпі яия ні пппщд

з подружжяг майно належить йому на праві приватної в
ності, в іншій частці — айо

б до ст. 58 СК д

ивіденди), які дає р

Влежить на драні власності одному з подружжя, і аке зі рішення вбачається уразливим. Проблема може виникнути у ті випадку, коли один із подружжя отримує заробітну платню, пен-| сію, стипендію, які надходять у спільну власність подружжя (ч. ст. 61 СК), у той час, як дохід іншого з подружжя формується з рахунок лише плодів та доходів (дивідендів) від належного йому! майна і тому належить тільки власникові речі. В літературі пра-1 вильно вказувалося на можливість виникнення ситуації, коли І чоловік одноосібно буде набувати право власності на плоди І до- і ходи від належного йому майна, а жінка взагалі не буде набувати І права на майно, у зв'язку з тим, що вона не працює та займається І вихованням дітей1.

Порядок здійснення подружжям права власності відносно роз-а дільного майна визначається ст. 58 СК. Новий СК (ст. 59) міс! одне застереження щодо дій одного з подружжя, який є власниЦІ ком: володіння, користування та розпорядження майном має! здійснюватися з урахуванням інтересів сім'ї і, насамперед, дй При розпорядженні своїм майном дружина або чоловік зобов'я-1 зані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповід-1 но до закону мають право користування ним.

§ 3. Правовий режим спільного майна подружжя

Сімейне право України закріплює принцип спільності майна і подружжя, який означає об'єднання майна чоловіка і жінки (по-1 вністю або в певній частини) в єдину майнову масу та встанов-І лення ряду спеціальних правил щодо його володіння, користу-1 вання та розпорядження. Режим спільності майна подружжя оз-1

Майнові правовідносини подружжя 109

начає, що: майно, набуте подружжям за час шлюбу, вважається спільним, якщо інше не встановлено домовленістю сторін; по­дружжя має рівні права щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності; майно належить подружжю без ви­значення часток кожного з них у праві власності; права подруж­жя на майно визнаються рівними незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного за­робітку (доходу); до тих пір, поки не буде доведено протилежне, вважається, що кожен з подружжя, який здійснює правочини щодо розпорядження спільним майном, діє в інтересах подружжя.

Щодо спільного майна подружжя здійснює права власника. В літературі правильно зазначалося, що право спільної сумісної власності подружжя є різновидом права приватної власності фізичних осіб. Тому на подружжя поширюються загальні прави­ла щодо об'єктів права приватної власності1. Сімейне законодав­ство містить норми, що визначають різновиди майна, які нале­жать подружжю на праві спільної сумісної власності. Розглянемо їх детальніше.

1. Згідно з ч. 1 ст. 60 СК подружжю на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте за час шлюбу. Сімейне зако­нодавство встановлює, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подужжя (ч. 2 ст. 60 СК). Подружжя може проживати, працювати і отримувати майно у різних містах і навіть у різних країнах, управляти майном будь-якої вартості та місце­знаходження. Головним є відповідність дій кожного з подружжя принципу добросовісності й пріоритету сімейних інтересів. Отри­мане кожним із подружжя майно (незалежно від того, хто саме Його отримав) буде визначатися як майно, набуте подружжям під час шлюбу.

С імейне законодавство не розкриває детально зміст поняття «майно, набуте за час шлюбу». Відсутній у ньому І перелік тако­го майна. В ч. 1 ст. 61 СК вказано, що об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за ви­нятком тих, які виключені з цивільного обороту. Важливо за­значити, що закріплення певного нерухомого, а також окремих