2 14. Стягнення простроченої заборгованості за кредитами, залученими під гарантію Уряду

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7

5. Заходи щодо забезпечення погашення простроченої заборгованості

Комплексний план заходів щодо забезпечення погашення простроченої заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. N 1522-р і передбачає забезпечення:

окремого відображення в обліку заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, позичальників, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.
залучення юридичних осіб для представництва органів державної влади в судах у справах про стягнення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та наданою на поворотній основі фінансовою допомогою, у тому числі в процесі банкрутства, в стягненні якої органам податкової служби відмовлено.
обмін інформацією про роботу, що проводиться з метою стягнення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та наданою на поворотній основі фінансовою допомогою (далі - кредити, позички і допомога), а також про розгляд судових справ про стягнення такої заборгованості.
створення реєстру зобов'язань юридичних осіб за кредитами, позичками і допомогою та наданого ними забезпечення виконання таких зобов'язань.
включення до умов продажу державних пакетів акцій (часток, паїв) підприємств, зокрема господарських товариств, що є боржниками, зобов'язань покупця стосовно погашення заборгованості таких підприємств і товариств за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та/або за векселями, якими оформлена така заборгованість.
взаємодію з органами державної виконавчої служби з питань стягнення заборгованості за кредитами, позичками і допомогою.
виконання судових рішень про стягнення заборгованості юридичних осіб за кредитами, позичками і допомогою, у справах про банкрутство таких осіб та подання Кабінетові Міністрів України відповідної інформації.

Активізування:

роботи з представництва в судах інтересів держави у справах про стягнення заборгованості юридичних осіб за кредитами, позичками і допомогою та у справах про банкрутство таких осіб.

Подання:

Мінфіну звіт про результати роботи, проведеної з метою стягнення заборгованості за кредитами, позичками і допомогою, стан розгляду судових справ про стягнення такої заборгованості і у справах про банкрутство таких осіб.

6. Податкова застава, строк позовної давності, пеня

Податкова застава

Чи виникає право податкової застави за наявності боргу за кредитами, наданими під гарантію уряду?

Статтею 8 Закону N 2181-ІІІ визначено випадки виникнення права податкової застави, які залежать від своєчасності сплати платниками податків задекларованих, а також нарахованих контролюючим органом податкових зобов'язань.

Чинним законодавством не передбачено подання декларацій за кредитами, наданими під гарантію уряду, а податкові органи, в свою чергу, не мають права на здійснення будь-яких донарахувань, пов'язаних із такими кредитами.

Слід зазначити, що надання та отримання будь-яких кредитів здійснюються на підставі угод, які засвідчують взаємовідносини між суб'єктами господарської діяльності та регулюються нормами не податкового, а цивільного законодавства.

Отже, наявність боргу за кредитами, наданими під гарантію уряду, не передбачає виникнення права податкової застави.

Строк позовної давності

Строк позовної давності на вимоги щодо погашення простроченої заборгованості не поширюється.

Пеня

У разі коли боржник не погасив узгодженої суми простроченої заборгованості, органи Державного казначейства України нараховують пеню та надсилають органу стягнення подання про стягнення з боржника узгодженої суми простроченої заборгованості з урахуванням пені.

Пеня нараховується починаючи з першого робочого дня виникнення простроченої заборгованості до повного її погашення у національній валюті з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення її сплати за офіційним обмінним курсом Національного банку України, встановленим на день нарахування пені.

Н

арахування пені здійснюється незалежно від умов, визначених кредитними угодами, відповідно до порядку, затвердженого Державним казначейством України.

Пеня не нараховується органами Державного казначейства України боржнику, який є бюджетною установою, якщо бюджетні асигнування на повернення кредиту виявилися меншими від бюджетного запиту відповідного головного розпорядника бюджетних коштів або недофінансованого повернення кредиту, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

7. Стягнення сум простроченої заборгованості за кредитами, наданими під гарантії Уряду України

Законом № 835-VI, зокрема положеннями ст. 16, визначено, що в разі виконання державою гарантійних зобов’язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів Держбюджету України або шляхом укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано Україною, в юридичних осіб, зобов’язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, в обсязі фактичних витрат державного бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави, відповідно, переходять права кредитора та право вимагати від боржника погашення такої заборгованості в установленому законом порядку.

Враховуючи вимоги Закону № 835-VI, необхідно зазначити, що в разі коли договором між державою та позичальником - резидентом України передбачається зобов’язання з погашення та обслуговування кредитів, залучених державою, невиконання або неналежне виконання позичальником таких зобов’язань тягне за собою перехід до держави права стягнення простроченої заборгованості у повному обсязі незалежно від стану виконання державою перед кредитором зобов’язань за такими кредитами.

Ця норма обов’язково має доводитися до відома судових органів, які розглядають справи про стягнення заборгованості підприємств-позичальників перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії.

Ситуація із стягненням боргів позичальників значно загострилася зі вступом у силу Законом України N 2181-III від 21 грудня 2000 року “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”. Органи державної податкової служби втратили право позасудового стягнення неподаткових платежів. Так, відповідно до його преамбули, Закон № 2181 є спеціальним законом з питань погашення податкової заборгованості перед бюджетами і державними цільовими фондами, і його норми не регулюють питання погашення і обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою або під державні гарантії, інших зобов'язань, які витікають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства і іншими законами з питань державного боргу і його обслуговування.

Таким чином, прострочена заборгованість по кредитах, залученою державою або під державні гарантії, і бюджетними позиками, може стягатися виключно в судовому порядку як безпосередніми кредиторами, які укладали кредитні угоди з позичальниками (цей Мінфін і Укрексімбанк), так і органами державної податкової служби, за поданням Міністерства фінансів або Державного казначейства України. Оскільки судове рішення є зараз єдиним механізмом і важелем стягнення кредитних боргів, практично проти всіх підприємств-позичальників ведуться судові справи про стягнення заборгованості по іноземних кредитах. При цьому органам державної податкової служби необхідно розуміти, що всі інші повноваження по обліку, контролю надходжень до бюджету, нарахування різних видів відсотків за користування кредитними засобами і пені за прострочення платежів, належать до компетенції органів адміністрування цих надходжень - Міністерства фінансів України і Державного казначейства України.

Органи ДПС України, як і у минулі роки, згідно зі ст. 21 Закону № 835- VI, визначені в 2009 р. органами стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (кошти від повернення якої надходять за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801380, 2801400, 2801410, 2801440, 3401360, 3511550, 3511560, 3511630).

Розшифровка цих кодів програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету надана у додатку№ 4 до Закону№835–VI.

Міністерство фінансів:

• здійснює контроль за виконанням стягнення з позичальника у безспірному порядку повної суми нездійснених у строк платежів з урахуванням пені.

• установлює порядок зарахування до державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб України - позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України;

• доручає за погодженням з Кабінетом Міністрів України місцевим фінансовим органам звертатися до арбітражних судів із заявами про порушення справ про банкрутство юридичних осіб України - позичальників іноземних кредитів, одержаних під гарантії Уряду України, у разі неможливості виконання ними зобов'язань, передбачених умовами кредитних угод, та стягнення у безспірному порядку заборгованості за цими кредитами.

Міністерство фінансів та банк - агент Уряду України щомісячно інформує Кабінет Міністрів України про суми витрат державного бюджету, що виникли внаслідок здійснення платежів за гарантійними зобов'язаннями Уряду України, а також про застосовані до боржників санкції і суми, відшкодовані державному бюджету для погашення заборгованості позичальників

Застосування механізму стягнення заборгованості підприємств-позичальників перед державним бюджетом визначено такими чинниками:

П

ідставою для стягнення сум простроченої заборгованості підприємств-позичальників за іноземними кредитами, наданими під гарантії уряду України, згідно з п. 2 та додатком 2 Порядку № 88, виданого на виконання постанови № 1002, є подання територіального органу держказначейства, яке містить інформацію щодо простроченої заборгованості підприємства-позичальника перед державним бюджетом за іноземним кредитом та суми нарахованої за прострочення платежу пені.

Стягнення повинне здійснюватися виключно за наявності подання територіального органу Державного казначейства України по місцю реєстрації підприємства-боржника, оформленого належним чином з дотриманням вимог наказу № 88. За відсутності такого подання щодо підприємств, що лише опосередковано причетні до наданого кредиту (перш за все це торкається сільськогосподарських товаровиробників, які по контрактах фінансового лізингу одержували куплену генеральними позичальниками - агропромисловими біржами техніку іноземного виробництва), то в заведених основними позичальниками справах проти одержувачів техніки, органи державної податкової служби можуть виступати тільки в якості третьої особи без самостійних вимог. Тому з метою залучення органів державної податкової служби до судових справ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, генеральний позичальник повинен звернутися в орган державної податкової служби по місцю реєстрації конкретного боржника. При цьому рішення про участь в справі ухвалюється керівником цього податкового органу самостійно.

Орган ДПС, отримавши від територіального органу держказначейства перше подання на стягнення простроченої заборгованості підприємства за бюджетною позичкою, перш за все повинен провести з цим платником співбесіду та повідомити його про існування суми заборгованості. При цьому можуть з'ясуватися факти, які дадуть можливість погасити зазначений борг у короткий строк і без застосування заходів стягнення. Це насамперед стосується випадків, коли заборгованість переходить як «спадщина» до нового суб'єкта господарювання, створеного на базі підприємства, що отримувало ці бюджетні кошти як позику.

Керівник такого підприємства має пам'ятати, що з'ясувати всі обставини виникнення пред'явленої заборгованості він може лише з органом держказначейства, а не з податковим органом, який не має первинних документів.

І хоча новостворене підприємство може не володіти інформацією про наявність такого боргу, однак у разі пред'явлення йому відповідних підтвердних документів часто сплачує суму заборгованості.

Згідно наказу Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 14 лютого 2006 року N 68/168/46 «Про затвердження Порядку взаємодії Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України при відшкодуванні сум податку на додану вартість у рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі» (далі – Наказ N 68/168/46 ) відшкодування сум податку проводиться у визначеному в установленому порядку розмірі для зарахування на поточний рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Платник податку разом з відповідними органами державної податкової служби, Державного казначейства України та Міністерством фінансів України готують протокольне рішення за формою, наведеною в додатку Наказу N 68/168/46, щодо проведення відшкодування сум податку.

Погоджене відповідно до пункту 3 Наказу N 68/168/46 протокольне рішення подається відповідному органу Державного казначейства України разом із:

• заявою про проведення відшкодування сум податку;

• довідкою та висновком органу державної податкової служби про суми податку на додану вартість, визначені для відшкодування (строк дії довідки 30 днів);

• довідкою про стан простроченої заборгованості перед державою (строк дії довідки 30 днів):

• за кредитом, залученим державою або під державні гарантії, яка видається Міністерством фінансів України;

• за позичкою або фінансовою допомогою на зворотній основі, наданими з державного бюджету, облік яких веде Державне казначейство України, яка видається Державним казначейством України;

• за позичкою або фінансовою допомогою на зворотній основі, наданими з державного бюджету, облік яких ведуть територіальні органи Державного казначейства, яка видається територіальним органом Державного казначейства України.

За кредитами в іноземній валюті перерахунок суми простроченої заборгованості в національну валюту здійснюється Державним казначейством України за офіційним курсом Національного банку України на день проведення відшкодування сум податку.

Платнику податку для відшкодування сум податку відкривається за його зверненням рахунок в органі Державного казначейства України згідно з Порядком відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства, затвердженим наказом Державного казначейства України від 2 грудня 2002 року N 221.

Після надходження зазначених документів, за наявності платіжного доручення на перерахування до державного бюджету коштів у рахунок погашення простроченої заборгованості перед державою за кредитом, залученим державою або під державні гарантії, позичкою та фінансовою допомогою на зворотній основі, наданих з державного бюджету (далі - заборгованість за кредитами та позичками) територіальний орган Державного казначейства України за рахунок коштів єдиного казначейського рахунка перераховує належні до відшкодування суми податку на рахунок, відкритий платнику податку в органі Державного казначейства України.

У разі, якщо коштів для відшкодування сум податку недостатньо, територіальний орган Державного казначейства України подає заявку до Державного казначейства України, яке проводить в установленому порядку підкріплення відповідного рахунку з обліку доходів державного бюджету.

Територіальний орган Державного казначейства України протягом одного операційного дня на підставі платіжного доручення платника податку перераховує кошти, що надійшли на рахунок, відкритий платнику податку в цьому органі, з метою погашення його заборгованості за кредитами та позичками.

Органи Державного казначейства України відображають у бухгалтерському обліку операції з відшкодування сум податку на додану вартість і погашення заборгованості за кредитами та позичками і інформують Державне казначейство України, яке, у свою чергу, інформує Міністерство фінансів України.

Платники податку, яким проводиться відшкодування сум податку, на підставі виписок з рахунків, відкритих їм в органах Державного казначейства України, відображають операції з відшкодування сум податку на додану вартість у бухгалтерському обліку як отримання сум відшкодування такого податку та погашення заборгованості за кредитами та позичками.

Міністерство фінансів України, Державне казначейство України та Державна податкова адміністрація України враховують відшкодування сум податку при виконанні розпису державного бюджету.

У звітності про виконання державного бюджету відшкодування сум податку відображається як надходження коштів у рахунок погашення заборгованості за кредитами та позичками.

У випадку відмови боржника сплатити повну суму заборгованості разом з нарахованими відсотками або відсутності у боржника можливості щодо самостійного виконання цих зобов'язань відповідно до чинного законодавства позасудові заходи стягнення до таких боргів не застосовуються, їх стягнення повинно здійснюватись у судовому порядку.

Отже, алгоритм роботи зі стягнення простроченої заборгованості за бюджетною позичкою або фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, є таким: співбесіда з боржником, збір документів для судового позову, оформлення позову до суду про звернення стягнення заборгованості на майно боржника або про визнання його банкрутом.

У разі здійснення гарантом платежів для покриття заборгованості юридичних осіб України за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України, відповідальність позичальників перед державним бюджетом виникає в межах витрат державного бюджету на виконання їх зобов'язань, визначених умовами кредитної угоди між банком - агентом Уряду України і позичальником, з моменту здійснення гарантом зазначених платежів(постанова Кабінету Міністрів України від 14 грудня 1995 р. N 1002 «Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України»).

Тобто, у міру виконання державою своїх гарантійних зобов'язань перед іноземними кредиторами державний борг за іноземними кредитами міняє статус і перетворюється на внутрішній борг позичальників перед державним бюджетом по відшкодуванню цих збитків.

Банк - агент Уряду України за п'ять днів до здійснення планового платежу з обслуговування іноземного кредиту інформує Міністерство фінансів щодо сум коштів, потрібних для погашення заборгованості у разі порушення позичальником розкладу платежів, визначених кредитною угодою.

У разі несплати боржником узгодженої суми простроченої заборгованості в установлені строки орган стягнення у п'ятиденний строк приймає на підставі подання органу Державного казначейства України рішення про стягнення з боржника простроченої заборгованості, яке є виконавчим документом.

Рішення про стягнення з боржника простроченої заборгованості набирає чинності з дня його прийняття і виконується державною виконавчою службою в установленому законодавством порядку.

Орган стягнення протягом трьох днів після прийняття рішення про стягнення з боржника простроченої заборгованості звертається в установленому законодавством порядку до відповідного органу державної виконавчої служби і пред'являє йому рішення.

Рішення про стягнення з боржника простроченої заборгованості може бути пред'явлено до виконання протягом трьох місяців з дня його прийняття.

Боржник має право оскаржити в установленому законодавством порядку до суду рішення про стягнення з боржника простроченої заборгованості.

Орган державної податкової служби у разі невідшкодування у місячний термін позичальником іноземного кредиту, одержаного під гарантії Уряду України, витрат державного бюджету, що виникли у зв'язку з покриттям гарантом заборгованості за цим кредитом, забезпечує за поданням відповідних фінансових органів за місцем знаходження позичальника стягнення з нього у безспірному порядку повної суми нездійснених у строк платежів з урахуванням пені.

У разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками, органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників. (Частина четверта статті 17 Бюджетного кодексу України).

За відсутності активів боржника, на які може бути звернено стягнення, для погашення простроченої заборгованості орган державної податкової служби звертається до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника у порядку, передбаченому Законом України від 14 травня 1992 року N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заяву до господарського суду про порушення справи про банкрутство боржника або заяву з вимогами до боржника, а також передбачені законодавством документи, що їх підтверджують, орган державної податкової служби готує разом з Міністерством фінансів України відповідно до компетенції з урахуванням інформації Державного казначейства України щодо нарахованої пені на суму простроченої заборгованості.

Орган стягнення разом з контролюючим органом відповідно до компетенції здійснює представництво інтересів держави у провадженні у справі про банкрутство боржника.

У разі укладення мирової угоди під час провадження у справі про банкрутство боржника, умовами мирової угоди не може бути передбачено задоволення вимог з погашення простроченої заборгованості шляхом:

списання (прощення) простроченої заборгованості повністю або частково;
реструктурування погашення простроченої заборгованості без участі інвестора, який бере на себе солідарні зобов'язання щодо її погашення;
реструктурування погашення простроченої заборгованості більш як на три роки.

Зараз Мінфіном та іншими органами за спеціальним дорученням Кабміну вживаються заходи щодо законодавчого врегулювання питання стягнення кредитів. Зокрема, підготовлений проект Закону України з цього питання. У цьому проекті як регулюються конкретні процедурні питання стягнення кредитів, так і упроваджується принципово новий механізм - бюджетна застава, яка має схожі параметри з податковою заставою. Крім того, на даний момент прийняті два законодавчі акти, якими затверджені нові механізми розрахунків з бюджетом - це сумісний наказ ДПА, Мінфіну і Держказначейства від 14 лютого 2006 року № 68/168/46 «Про затвердження Порядку взаємодії Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України при відшкодуванні сум податку на додану вартість у рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі», який розроблений на виконання пункту 13 «Перехідні положення» розділу 2 Закони України від 25 березня 2005 року № 2505-ІV «Про внесення змін в Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України». Для виконання цієї законодавчої норми проводиться обробка сформованих реєстрів про відшкодування ПДВ на предмет наявності в них підприємств із заборгованістю по іноземних кредитах, і в випадку їх виявлення, відшкодування ПДВ необхідно проводити згідно порядку №68.

Особливості стягнення простроченої заборгованості у 2009 році:

З метою економії бюджетних коштів в умовах світової фінансової кризи, Законом № 835-VI не передбачено норми ні про залучення юридичних осіб для представництва органів державної влади в судах у справах про стягнення заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, ні коштів на оплату послуг таких юридичних осіб.Тому податковим органам, які в якості кредиторів від імені держави приймають участь у судових процедурах стягнення заборгованості за іноземними кредитами та бюджетними позичками, необхідно здійснювати вичерпні заходи щодо захисту інтересів держави у судах по цих справах.
У бюджеті на 2009 р., що визначений Законом № 835-VI, право здійснювати на відкритих аукціонах продаж права вимоги погашення простроченої більше ніж три роки заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, у тому числі оформленої простими векселями на ім'я Міністерства фінансів України відсутнє. В поточному році Міністерством фінансів прострочена заборгованість підприємств-позичальників не буде оформлюватися векселями на ім’я Міністерства фінансів.
Відсутнє також право продажу вже оформлених векселів на відкритих аукціонах.Враховуючи ці норми, оформлені Міністерством фінансів України протягом минулих років векселі при їх непогашенні у визначений термін можуть бути лише пред’явлені платнику податків для оплати або за ними може бути здійснений протест у неплатежі. Таким чином, всі оформлені та нереалізовані векселі у 2009 р. можуть бути направлені податковим органам для забезпечення цих заходів.
Делегування уряду у поточному році права на визначення кому та на які цілі надавати гарантії в умовах відсутності затвердженого порядку залучення державою або під державні гарантії іноземних кредитів і надання державних гарантій на виконання зобов'язань юридичними особами, на практиці перетворило цей процес у гарантування державою фінансування закупівлі імпортного обладнання. Більше того, уряд не вважає за необхідне займатися розглядом проектів, на які надаються кредити під державні гарантії, а делегує відповідні повноваження НАК «Украгролізинг», ДП «Укрмедпостач», Державній інноваційній фінансово-кредитній установі тощо. Більшість рішень уряду не містить положень щодо конкурсного відбору проектів. Рішення приймаються за пропозиціями окремих міністерств, постачальники товарів та послуг у рамках виконання проектів визначаються безпосередньо в цих рішеннях уряду без наведення підстав залучення саме цих компаній. Жодне з рішень уряду не містить положень щодо зустрічних гарантій.

У практичній діяльності єдиною процедурою стягнення простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основні, є звернення органів державної податкової служби України до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетами за рахунок майна відповідно до п.11 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”. Але така процедура не є дієвою і не призводить до бажаних результатів у вигляді надходжень до бюджету, так як податкові органи не були стороною у договірних правовідносинах по наданню кредитів під гарантію Уряду, бюджетних позичок та фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, не здійснюють обліку простроченої заборгованості, не мають жодних первинних документів. Зазначені обставини спричиняють брак доказової бази при розгляді справ у судових інстанціях і, як наслідок, призводять до прийняття судами рішень не на користь податкової служби України.

Судові інстанції залучають до участі у даних справах осіб, що були учасниками відповідних правовідносин, Міністерство фінансів України, органи державного казначейства України, а тривала процедура надання документів і доказової бази призводить до затягування розгляду даних справ по суті.

8. Порушення, які мають місце при користуванні іноземними кредитними лініями та при проведенні розрахунків з іноземними кредитами та державою

Оскільки ефективність використання привернутих кредитів з різних причин залишала бажати кращого, за станом на 1 грудня 2009 року прострочена заборгованість позичальників перед державним бюджетом досягла 2,1 млрд. доларів США або 16,7 млрд. грн. (за даними Міністерства фінансів України).

Практично вся ця заборгованість на даний час нереальна до погашення, з чим і було зв'язане рішення покласти обов'язки по її стягненню на Державну податкову адміністрацію України з її могутнім силовим апаратом.

Проте, не дивлячись на зусилля органів державної податкової служби і застосування до цієї заборгованості повного спектру заходів примусового стягнення, з 1998 року вдалося відшкодувати лише біля 2млрд.грн. витрат державного бюджету.

Таку ситуацію зумовив цілий ряд чинників - це і порушення банком-агентом (Укрексімбанком) порядку стягнення заборгованості по кредитах, і незабезпеченість заборгованості власними активами позичальників, і використання специфічних кредитних ліній з обтяжуючими механізмами розрахунків, і порушення самими позичальниками умов кредитних угод і затвердженого порядку розрахунків, зокрема неналежне використання устаткування, неправильне використання валютної виручки, неналежне оформлення техніки на балансі одержувача, її зберігання замість активного використання.

Крім того, неврегульованість правовідносин позичальників з Укрексімбанком і Мінфіном в процесі оформлення і реалізації кредитних проектів привела до невизнання деякими господарськими судами самого факту існування заборгованості підприємства-позичальника перед державним бюджетом.

Більше того, деякі господарські суди взагалі не визнають за органами державної податкової служби прав належного кредитора, посилаючись на цивільний характер кредитних відносин.

При існуванні таких прорахунків ще на стадії оформлення кредитних ліній і порушень при їх реалізації органи стягнення мають цілком відчутні проблеми по стягненню кредитних боргів.

У результаті на сьогодні ми маємо більше 20 судових справ, по яких дотепер позичальники оспорюють як суму заборгованості, так і саму її наявність.

Трохи докладніше про сільськогосподарські кредити.

Такі кредити надавалися сільськогосподарським товаровиробникам через систему уповноважених бірж, деякі з них навіть були визначені як державні агенти. Порядок розрахунків за цю техніку теж був регламентований, але коли він не спрацював, це привело до неможливості стягнення боргів, оскільки борги вважаються за біржами (агентами), а технікою користуються товаровиробники, які одержали кредитну техніку на умовах фінансового лізингу.

Тому зараз Мінфін деяким біржам реструктуризує заборгованість з метою перекласти ці зобов'язання на фактичних користувачів імпортної техніки. В цьому випадку круг боржників розширюється, і податкові органи дістають можливість стягати в судовому порядку частина цих боргів безпосередньо з сільгосппідприємств.

Що стосується бюджетних позик (позик, фінансової допомоги на поворотній основі).

Отримання їх відбувалося по спеціальних постановах і розпорядженнях КМУ, причому по абсолютно різних механізмах. В основному це були позики з бюджету для потреб сільського господарства, оформлені в 1994-1998 роках.

Механізм погашення цієї заборгованості такої ж, як і по кредитах - в судовому порядку.

9. Порядок зарахування до державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб України - позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 30 квітня 1996 р. N 88:

10. Порядок реструктурування простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою або під державні гарантії

Міністерство фінансів України має право реструктурувати прострочену заборгованість з урахуванням пені шляхом укладення договорів з боржниками.

Реструктурування простроченої заборгованості може застосовуватися у разі:

виникнення простроченої заборгованості внаслідок неможливості її погашення у зв'язку з дією непереборної сили (форс-мажорних обставин), підтвердженою у передбаченому законодавством порядку;
відновлення платоспроможності боржника за участю інвестора, який бере на себе солідарні зобов'язання щодо погашення простроченої заборгованості.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 15 червня 1999 року N 148 реструктурування простроченої заборгованості перед державним бюджетом здійснюється шляхом надання за умовами повернення, строковості, платності позички, сума якої дорівнює сумі простроченої заборгованості юридичної особи позичальника за кредитом, залученим державою або під державні гарантії.

Розмір реструктурованої простроченої заборгованості перед державним бюджетом має перевищувати суму річних платежів з погашення та обслуговування кредиту, заборгованість за яким реструктурується, та включати суму заборгованості за кредитом, відсотки та інші платежі іноземному банку, а також плату за надання гарантії або кредиту.

Реструктурування оформляється відповідною угодою, яка укладається між Міністерством фінансів України та юридичною особою - позичальником, яка має прострочену заборгованість перед державним бюджетом за кредитом, залученим державою або під державні гарантії.

Прострочена заборгованість перед державним бюджетом реструктурується за умови її повернення до трьох років рівними платежами, які підлягають сплаті не рідше одного разу на рік.

Термін повернення реструктурованої заборгованості починається з дати останнього платежу за іноземним кредитом, а в разі завершення таких розрахунків на дату підписання угоди про реструктурування - з дати підписання цієї угоди. Відсотки за користування цією позичкою сплачуються разом з наступними поточними платежами з погашення та обслуговування іноземного кредиту та платежами з повернення основної суми цієї позички.

Повернення цієї позички здійснюється у валюті кредиту, заборгованість за яким реструктурується, або в інший валюті (в тому числі національній валюті) за курсом Національного банку України на день, що передує дню перерахування.

Угода про реструктурування чинна виключно за умови здійснення юридичними особами - позичальниками чергових платежів з погашення та обслуговування іноземного кредиту.

Виконання зобов'язання юридичними особами - позичальниками, що випливають з угод про реструктурування, забезпечуються заставою або порукою.

На протязі всього терміну дії угоди про реструктурування нараховується плата за користування бюджетними коштами (відсотки), яка встановлюється на рівні вартості державного запозичення в іноземних комерційних кредитних установах для фінансування дефіциту державного бюджету, яке безпосередньо передує укладанню угоди про реструктурування.

Підготовка до укладення угоди про реструктурування

З метою реструктурування простроченої заборгованості перед державним бюджетом юридичні особи - позичальники подають економічно обгрунтоване та документально підтверджене звернення до центрального органу виконавчої влади відповідно до галузі про доцільність проведення реструктурування простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитом, згідно з переліком указаних документів:

Перелік документів, які подаються юридичною особою - позичальником щодо укладання угоди про реструктурування:

1. Лист-заява про проведення реструктурування.

2. Бухгалтерська звітність за останні 2 роки, включаючи звітність на останню звітну дату.

3. Техніко-економічне обґрунтування можливості повернення заборгованості за умовою реструктурування.

4. Інформація відповідних органів про заборгованість перед Державним бюджетом України або місцевими бюджетами за податками, зборами та іншими обов'язковими платежами.

5. Інформація про стан заборгованості із заробітної плати.

6. Належним чином оформлена копія документа, за яким юридична особа - позичальник забезпечує виконання зобов'язань за іноземним кредитом, залученим державою або під державні гарантії.

У разі відсутності центрального галузевого органу виконавчої влади юридична особа - позичальник згідно з вищевказаним переліком документів звертається безпосередньо до Міністерства фінансів України.

Центральний галузевий орган виконавчої влади подає до Міністерства фінансів України клопотання про потребу реструктурування разом з експертним висновком про можливість виконання зобов'язань, що випливають з угоди про реструктурування та здійснення юридичною особою - позичальником чергових платежів з погашення та обслуговування кредиту.

Укладання угоди про реструктурування

Міністерство фінансів України на протязі 10 днів з моменту звернення особи-позичальника або надання клопотання про реструктурування центрального органу виконавчої влади відповідно до галузі здійснює оцінку дотримання умов проведення реструктурування згідно з вимогами статті 35 Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" та наказу Міністерства фінансів України від 15 червня 1999 року N 148.

У разі додержання заявником усіх вимог законів та інших нормативно-правових актів Міністерство фінансів України надсилає заявнику підписані примірники угод про реструктурування або лист з обґрунтуванням неможливості укладання угоди.

Заявник підписує угоду і направляє до Міністерства фінансів України один примірник. Другий залишається у заявника.

Завірену копію укладеної угоди про реструктурування Міністерство фінансів України надсилає до банку-агента Кабінету Міністрів України, з яким юридична особа - позичальник має укладену кредитну угоду.

У 10-денний термін після одержання підписаного особою-позичальником примірника угоди про реструктурування Міністерство фінансів України направляє інформацію відповідним органам виконавчої влади про реструктурування простроченої заборгованості перед державним бюджетом для урахування та скасування застосованих санкцій.

Угода про реструктурування втрачає чинність за умови нездійснення юридичними особами - позичальниками чергових платежів з погашення та обслуговування кредитів. Юридична особа - позичальник до 10-го числа місяця, наступного за кварталом, на який припадає дата чергового платежу з погашення та обслуговування кредитів, подає Міністерству фінансів письмову інформацію про виконання своїх зобов'язань за Кредитною угодою. Якщо таку інформацію у зазначений строк Міністерству фінансів не подано або подана інформація вказує на неповне здійснення чергових платежів за Кредитною угодою, то з цієї дати (10-го числа місяця, наступного за кварталом, на який припадає дата чергового платежу з погашення та обслуговування кредитів) Угода про реструктурування втрачає чинність, а заборгованість, яка була реструктуризована, стає простроченою і підлягає стягненню в порядку, передбаченому законодавством.

У разі нездійснення особою-позичальником чергового платежу за угодою про реструктурування сума заборгованості особи-позичальника підлягає стягненню в порядку, передбаченому законодавством, або шляхом звернення стягнення на предмет застави та/або звернення до поручителя з одночасним розірванням угоди в порядку та на умовах, передбачених угодою про реструктурування, або чинним законодавством.

11. Кредити під державні гарантії: судова практика

Про порушення норм чинного законодавства України при погашенні кредиту отриманого під державні гарантії слід зазначити наступне:

Позиція платника податків : на думку платника податків ВАТ «С» він не порушив взятих на себе зобов’язань щодо погашення кредиту залучених державою під державні гарантії, а відтак позовні вимоги податкового органу є необґрунтованими та незаконними.

Позиція ОДПС : суб’єкт господарювання отримав кредит, залучений державою під державні гарантії, постійно прострочує сплату поточних платежів, а в останній час взагалі уникає від погашення кредиту чим завдає значних економічних збитків державі.

Рішення суду : постановою Вищого господарського суду України, яка залишена без змін ухвалою Верховного Суду України, підтримано правову позицію органу ДПС та встановлено наступне. За результатами розгляду справи рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. Рішенням суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції скасовано позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ВАТ «С» на користь Державного бюджету України заборгованість по кредиту, отриманого під гарантії Уряду України та пеню за несвоєчасне повернення кредиту.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції ВАТ «С» звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України звернулось ТОВ „І” з посиланням на те, що рішення суду першої та апеляційної інстанції зачіпає його права та законні інтереси, винесені при неповному дослідженні всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд.

За результатами перегляду в касаційному порядку рішення суду апеляційної інстанції Вищий господарський суд України зазначає наступне. Положенням про порядок одержання, використання і погашення іноземних кредитів, що надаються під гарантії Кабінету Міністрів України та Національного банку України, затвердженим Валютно-кредитною радою Кабінету Міністрів України 27.08.92 (надалі – Положення) і Декретом Кабінету Міністрів України від 17.03.09 «Про надання державних гарантій щодо іноземних кредитів, які надаються Україні відповідно до міжнародних договорів» (надалі – Декрет) Укрексімбанк був визначений фінансовим агентом за міжнародними кредитними договорами. Функції Укрексімбанку як фінансового агента Кабінету Міністрів України були юридично оформлені 19.09.06 шляхом підписання Агентської угоди між Кабінетом Міністрів України, представленим Міністерством фінансів України та Державним експортно – імпортним банком України. Відповідно до додатку №1 до Агентської угоди, такі зобов’язання виникають у банка за кредитними угодами залученими під гарантії Уряду починаючи з 1992 року.

Відповідно до п. 2 Положення агентом Уряду України по залученню іноземних кредитів під гарантії Кабінету Міністрів України та Національного банку України був визначений Укрексімбанк. Згідно з п. 9 вказаного Положення при позитивному рішенні Валютно – кредитної ради Кабінету Міністрів України Укрексімбанк укладає з іноземним банком – кредитором або міжнародною фінансовою організацією індивідуальну кредитну угоду, а також кредитну угоду безпосередньо з позичальником. Пунктом 16 Положення передбачено, що позичальник несе відповідальність за повне і своєчасне погашення кредитів і процентів від них.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи Валютно – кредитною радою Кабінету Міністрів України прийняті рішення про погодження ХСКЗ надання гарантійних зобов’язань під кредити Німеччини з оформленням гарантії Уряду. Кабінетом Міністрів України видано Гарантійне зобов’язання, згідно якого Кабінет Міністрів України гарантував іноземним партнерам виконання зобов’язань за Індивідуальною кредитною Угодою щодо фінансування експортних контрактів про закупівлю обладнання ХСКЗ, правонаступником якого є ВАТ «С».

Згодом іноземними партнерами та Укрексімбанком укладено, як часину Базової угоди, Індивідуальну угоду, згідно якої іноземні партнери надають Укрексімбанку відповідний кредит.

В подальшому Укрексімбанком та ХСКЗ укладена внутрішня кредитна угода, згідно з якої банк зобов’язується надати суб’єкту господарювання кредит по оплаті 100% ціни контрактів між ХСКЗ та іноземною компанією для закупівлі обладнання.

Таким чином, за рахунок коштів, залучених державою під гарантії Кабінету Міністрів України на умовах Індивідуальної кредитної угоди укладеної між Укрексімбанком та іноземними партнерами ХСКЗ надано кредит за внутрішньою кредитною угодою.

Відповідно до повідомлення іноземних партнерів фактичне використання кредиту ХСКЗ відбулось повністю, шляхом сплати іноземними партнерами на користь експортера всієї суми за зовнішньоекономічними контрактами укладеними ХСКЗ. Вказане також визначено у письмовій інформації Укрексімбанку.

В доповненні до угоди укладеної між ХСКЗ та Укрексімбанком сторони узгодили, що у випадку незабезпечення позичальником надходження в необхідних сумах та у строки валютних коштів і використання валютних коштів бюджету України, позичальник ХСКЗ відшкодовує всі витрати, пов’язані з використанням таких коштів в місячний термін. У випадку не дотримання вказаної вимоги, відшкодування таких витрат здійснюється в порядку встановленому Законом України від 21 грудня 2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно письмової інформації Міністерства фінансів України, Державного казначейства України та ВАТ „Укрексімбанку”, що є в матеріалах справи Державним бюджетом України понесено фактичні витрати щодо погашення кредиту ХСКЗ, а відтак суб’єкт господарювання повинен погасити всю суму отриманого кредиту та пені за несвоєчасне повернення.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України, ст. 20 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік”, що діяла на момент звернення до суду з позовом по даній справі, органи ДПС визначенні органом стягнення простроченої заборгованості по кредитах, залучених державою або під державні гарантії.

Аналогічні положення містяться у ст. 17 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, ст. 16 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 15 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

За приписом п. 2 постанови Кабінету Міністрів України „Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України” зі змінами та доповненнями від 14.12.95 №1002 у разі не відшкодування у місячний термін позичальником іноземного кредиту, одержаного під гарантії Уряду України, витрати державного бюджету, що виникли у зв’язку з покриттям гарантом заборгованості за цим кредитом, Державна податкова інспекція відповідно до подання територіальних органів Державного казначейства за місцем знаходження позичальника здійснюють стягнення з боржника повної суми нездійснених у строк платежів з урахуванням пені.

Порядком зарахування до Державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб України – позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 30.04.96 №88 на державні податкові інспекції покладений обов’язок стягнення у безспірному порядку повної суми нездійснених у строк платежів з урахуванням пені за поданням територіальних органів Державного казначейства оформлених відповідно до інформації Головного управління Державного казначейства.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції законно та обґрунтовано дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо касаційної скарги ТОВ „І”, то за приписом ст. 107 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов’язків. Тобто особи, які не є сторонами по справі та треті особи повинні доводити той факт, що оскаржуване рішення стосується їх прав та законних інтересів.

Судове рішення оскаржене не залученою до справи особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов’язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов’язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов’язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов’язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов’язки таких осіб. В такому випадку рішення суду порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов’язків.

Будь – який інший правовий зв’язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

В силу приписів ст. 111 ГПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями стосовно дослідження та надання оцінки правомірності доводів особи, яка не приймала участі у розгляді справи щодо наявності в неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов’язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує наявність підстав власних вимог.

Як свідчать матеріали справи ТОВ „І” не є стороною у спірних правовідносинах. Відсутня також згадка про вказаного суб’єкта господарювання як в описовій так і в резолютивній частинах судового рішення. Матеріали справи не містять й інших документів, про порушення прав ТОВ „І”.

За таких обставин судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги суб’єктів господарювання не підлягають задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а відтак не підлягає зміні.

Враховуючи вищевикладене, судами апеляційної та касаційної інстанцій прийнято законне та обґрунтоване рішення, завдяки якому органам ДПС вдалося захистити економічні інтереси держави, шляхом стягнення з ВАТ „С” коштів залучених під гарантії держави.

Blog

2 14. Стягнення простроченої заборгованості за кредитами, залученими під гарантію Уряду

Содержание