«ПриватБанк»

Вид материалаРеферат

Содержание


Перелік посилань
Державний вищий навчальний заклад
Подобный материал:
1   2   3   4


Розмаїття чинників ризику призводить до їх появи в усіх сферах банківської політики .

Управління фінансовими ризиками – це специфічний функціонально - організаційний блок у структурі моделі фінансового менеджменту на підприємстві, що відповідає за виявлення, ідентифікацію, оцінку та нейтралізацію фінансових ризиків при здійсненні операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також сукупного ризику фінансове - господарської діяльності суб'єкта господарювання в ринковому середовищі.


2.2. Сутність та аналіз кредитного ризику комерційного банку «ПриватБанк»

Успіх діяльності комерційного банку залежить від того, наскільки ефективно він використовує наявні засоби, вкладаючи їх в різні активи.

Найбільш поширеним шляхом використання банківських ресурсів є надання кредитів. Таким чином, прийняття кредитних ризиків - основа банківської справи, а управління ними традиційно вважалося головною проблемою теорії і практики банківського менеджменту.

Кредитний ризик може бути визначений як невпевненість кредитора в тому, що боржник буде в змозі й матиме намір виконати свої зобов'язання відповідно до термінів і умов кредитної угоди. Кредитний ризик для банку складається з суми заборгованості клієнта за банківськими позиками і овердрафтами, а також із заборгованостей клієнтів за іншими операціями.

Слід відрізняти наступні рівні кредитного ризику :

- кредитний ризик за окремою угодою - вірогідність збитків від невиконання позичальником конкретної угоди;

- кредитний ризик всього портфеля - величина ризиків за всіма угодами кредитного портфеля.

Відповідно для кожного рівня використовуються різні методи оцінки ризику і методи управління ним.

Величина кредитного ризику - сума, яка може бути втрачена при несплаті або простроченні заборгованості (основна сума боргу плюс нараховані відсотки).

Максимальний потенційний збиток - це повна сума заборгованості в разі її невиплати клієнтом.

Схильність кредитному ризику існує протягом всього періоду кредитування до настання терміну повного повернення кредиту й відсотків по ньому.

Ступінь ризику, пов'язаного з певним позичальником і видом кредиту, базується на оцінці різних видів ризику, які виникають для банку при наданні кредиту. Необхідно враховувати, що ступінь ризику часто міняється з часом.

У кожному випадку надання кредиту необхідно враховувати чинники, котрі впливають на рівень ризику, що виникає при кредитуванні окремих позичальників.

Виникнення кредитного ризику може бути викликане:

- нездатністю боржника створити адекватний майбутній грошовий потік у зв'язку з непередбаченими несприятливими змінами в діловому, економічному або політичному оточенні, в якому оперує позичальник;

- невпевненістю в майбутній вартості й якості (ліквідності та можливості продажу на ринку) предмету застави;

- "тріщинами" в діловій репутації позичальника.

У банківській практиці налічують понад п'ятдесят видів різних ризиків: ризик простого шахрайства і обманного банкрутства позичальника, відмова його партнерів від платежів за отримані товари, відсутність диверсифікації кредитних вкладень, пільгове кредитування споріднених, філійних (дочірніх) підприємств, політичні чинники, зміну законодавчої політики і т.д.

У якості основних чинників, які служать для оцінки ризику, виступають:

Характеристика позичальника - визначається на основі даних про погашення кредитів у минулому і експертних оцінок позичальника менеджерами.

Фінансові можливості - можливість позичальника погасити борг, тобто його здатність отримувати гроші по всіх своїх операціях (загальний приток грошей, отриманих позичальником у ході підприємницької діяльності) або за конкретним проектом і здатність управляти грошовими коштами. Важливе значення для погашення позики має динаміка дебіторської заборгованості підприємства і зміна його товарних запасів. Найчастіше саме з цими статтями пов'язані труднощі в погашенні позики.

Капітал позичальника - позичальник повинен бути в змозі розділити ризик проекту з банком, котрий кредитує, що повинно підтверджуватися достатністю в підприємства власних засобів.

Умови - оцінюється поточний стан і огляд місцевої, регіональної і загальнонаціональної економіки, а також галузі господарства позичальника і ступеня його залежності від цієї ситуації (зазвичай для оцінки економічних умов розглядається якнайгірша ситуація з погляду можливостей позичальника погасити борг):

- положення клієнта в галузі;

- частка клієнта на ринку;

- порівняльні результати діяльності позичальника на ринку з результатами його основних конкурентів;

- конкурентоспроможність продукції;

- чутливість виробництва до зміни ділового циклу, зміни технології;

- умови на ринку робочої сили і т.д.

Кожна заявка на отримання кредиту підлягає детальному і всебічному аналізу для виявлення ступеня ризику, пов'язаного з видачею позики.

Тому оцінка якості потенційного позичальника є одним з головних етапів розгляду заявки на кредит.

Завдання банку полягає в тому, щоб дати зважену оцінку сильних і слабких сторін передбачуваної операції і прийняти обґрунтований ризик, який в тій або іншій мірі присутній у кожній кредитній операції. Аналіз оцінки кредитоспроможності позичальників

У «ПриватБанк»у розроблено "Методика оцінки фінансового стану позичальника" яка заснована на світових стандартах оцінки фінансового стану підприємств (у частині фінансових показників і математичних методів, що використовуються) і адаптована до поточної ситуації на Україні (у частині вимог до величини фінансових показників з урахуванням диференційованого підходу до секторів економіки).

Аналізуючи данні фінансової звітності, закритого акціонерного товариства «ПриватБанк», можна зробити висновок, щодо активів, зважених на ступінь ризику (табл 2):

Таблиця 2

Показник

2 006р.

2 007р.

Відхилення

1. Всього активів

33862293

56211407

22349114

2. Зважені активи на ступінь ризику

30027165

47028064

17000899

3. Коефіцієнт якості активів

1,13

1,19

0,06


За звітний 2007 рік активи банку збільшились на 22349114 грн. і склали 56211407 грн.. Коефіцієнт якості активів збільшився на 0,06 і склав 1,19. Цей показник позитивно впливає на діяльність банку. Активи, зважені на ступінь ризику збільшились на 17000899 грн. і на кінець звітного періоду склали 47028064 грн. Оскільки коефіцієнт якості збільшився, то як наслідок підвищилась якість активів банку.

В Україні з 01.01.2002 року діють наступні нормативи кредитного ризику:

- Максимальний розмір ризику на одного контрагента (Н7);

- Норматив великих кредитних ризиків (Н8);

- Максимальний розмір кредитів, гарантій і порук, наданих одному інсайдеру (Н9);

- Максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій і порук, наданих інсайдерам (Н10).

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, який виникає через невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань. Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку.

Нормативне значення даного показника не повинне перевищувати 25 % капіталу банку.


Н7 = Зс/РК х 100%, де:

Зс - сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими/сумнiвними нарахованими доходами;

РК - регулятивний капiтал банку.

У «ПриватБанк»у норматив витримувався постiйно протягом всього звiтного перiоду. Максимальне значення у грудні 2007 року становило 21,50%.

Н7 =100% = 21,50%

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) встановлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику по окремих контрагентах або по групі зв'язаних контрагентів. Кредитний ризик, який прийняв банк на одного контрагента або групу зв'язаних контрагентів вважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи зв'язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи зв'язаних контрагентів, складають 10% і більше регулятивного капіталу банку.

Показник розраховується як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, виданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.

Нормативне значення даного показника не повинне перевищувати 8-кратного розміру регулятивного капіталу банку.

Норматив "великих" кредитних ризикiв (Н8) розраховується за формулою:


Н8 = Зв/РК, де:


Зв - сукупна заборгованiсть за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фiнансовим лiзингом, векселями, борговими цiнними паперами, акцiями, дебiторською заборгованiстю, простроченими/сумнiвними нарахованими доходами, 100% суми позабалансових зобов'язань, що враховуються в комерцiйному банку за "великими" кредитами за одним контрагентом (або групою пов'язаних контрагентiв), за мiнусом сформованих резервiв пiд цi операцiї щодо такого контрагента;
РК - регулятивний капiтал банку.

Протягом всього звiтного перiоду норматив витримується постiйно. У груднi 2007 року максимальне значення показника становило 282,07%:

Н8 =100% = 282,07%


Максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), встановлюється для обмеження ризику, який виникає при проведенні операцій з інсайдерами, і може призвести до прямого і непрямого впливу на діяльність банку. Норматив визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та капіталу банку.

Нормативне значення Н9 не повинне перевищувати 5% капіталу банку.

Норматив максимального розмiру кредитiв, гарантiй та поручительств, наданих одному iнсайдеру розраховується за формулою:


Н9 = Зiн/РК х 100%, де:


Зiн - сукупна заборгованiсть за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фiнансовим лiзингом, векселями, борговими цiнними паперами, акцiями, дебiторською заборгованiстю, простроченими/сумнiвними нарахованими доходами, 100% суми позабалансових зобов'язань щодо одного iнсайдера, за мiнусом сформованих резервiв пiд цi операцiї щодо такого iнсайдера;

РК - регулятивний капiтал банку.

У Банку цей норматив протягом звітного періоду втримувався.
Максимальне значення нормативу у грудні 2007 року складало 4,94%


Н9 =100% =4,94%

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та порук, наданих інсайдерам (Н10), встановлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків інсайдерів.

Норматив визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов'язань всіх інсайдерів перед банком і 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та капіталу банку.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) розраховується за формулою:


Н10 = СЗiн/РК х 100%, де:


СЗiн - сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фiнансовим лiзингом, векселями, борговими цiнними паперами, акцiями, дебiторською заборгованiстю, простроченими/сумнiвними нарахованими доходами, 100% суми позабалансових зобов'язань щодо всiх iнсайдерiв, за мiнусом сформованих резервiв пiд цi операцiї щодо всiх iнсайдерiв;

РК - регулятивний капiтал банку.

Нормативне значення Н10 не повинне перевищувати 40% капіталу банку.

Норматив витримувався протягом всього звiтного перiоду у повному обсязі

У грудні 2007 року максимальне значення показника становило 26,21%.

Н10 = 100% = 26,21%

У цілому аналіз нормативів кредитного ризику показує, що рівні нормативів впродовж звітного 2007 року не перевищували норми. Це є свідченням того, що аналіз фінансового ризику є оцінкою якісних і кількісних чинників платоспроможності окремих позичальників і їх сукупності.

2.3. Управління фінансовими ризиками

Мета управління ризиками – моніторинг і контроль рівня і концентрації ризиків, що виникають у зв'язку з діяльністю банку. Основні категорії ризику, що властиві бізнесу банку – це кредитний ризик, ринковий ризик, ризик ліквідності, операційний ризик і юридичний ризик. Політика банку в області управління ризиками дозволяє виявляти та аналізувати перераховані вище типи ризиків, встановлювати прийнятні ліміти і проводити відповідний моніторинг на постійній основі, спираючись на передові адміністративні і інформаційні системи. Банк здійснює управління ризиками, спираючись на принципи бухгалтерського обліку: безперервності, передбачливості і хеджування. Більш того, методи і системи управління ризиками, що використовуються Банком, постійно модифікуються, відображаючи зміни умов ринку і продуктів.

У звітному, 2007 році банк приділяв значну увагу управлінню ризиками, формуванню адекватних провізій на покриття ризиків. При цьому банк поділяє ризики на наступні види:

- Ризик в розрізі позичальника або індивідуальний ризик

- Ризик за спорідненими та системними клієнтами

- Ризик концентрації (галузевої, регіональний і т.д.)

- Портфельний ризик

Банк використовує різні способи захисту від численних ризиків. Серед них можна виділити управління якістю та диверсифікацію.

Під управлінням якістю розуміється здатність керівників і співробітників банку вирішувати виникаючі проблеми до того, як вони стануть серйозними ускладненням для банку.

Сутність управління ризиками полягає в аналізі фінансового становища банку та його підрозділів, оцінці ризиків здійснення конкретних операцій банку і розробка найбільш оптимальних рішень з точки зору мінімізації можливих втрат при їх проведенні. Основними принципами управління ризиками є виваженість, участь, безперервність, обережність.

Основними способами управління ризиками в умовах становлення ринкових відносин є:

- лімітування – обмеження фінансових потоків, спрямованих у зовнішнє середовище (прикладом може бути встановлення лімітів повноважень при прийнятті рішень про здійснення операцій, лімітування розміру позики, що видається одному позичальнику і т.д.);

- прийняття забезпечення – зниження суми можливого збитку шляхом покриття ризиків ліквідним забезпеченням;

- диверсифікація ризику – розподіл фінансових потоків з метою забезпечення загальної стійкості проекту. Такі форми диверсифікації найбільш ефективно зменшують банківський ризик, коли прибутки, які надходять від різних груп клієнтів, змінюються у часі в різних напрямах. У цьому випадку зменшення прибутків, що поступають від однієї групи клієнтів, компенсується збільшенням прибутків від іншої групи;

- створення резервів – передбачає формування резервів для покриття можливих збитків в майбутньому періоді;

- отримання додаткової інформації – найбільш поширений спосіб зниження ризику, оскільки більшість помилкових рішень пов'язана з браком інформації. Отримання її може значно знизити величину ризику.

Відповідно до критеріїв визначення класу позичальника і характеру погашення позичок класифікують ризики за групами кредитів у портфелі банку (табл. 3).

Відповідно до категорії ризику кредиту створюють загальний і спеціальний резерви. Резерви створюють для відшкодування можливих втрат за основним боргом (без відсотків і комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валюті, включаючи надані депозити, кредити іншим банкам, суб'єктам господарювання, наданими гарантіями і поручительствами. Резерви не нараховують за бюджетними кредитами та за депозитами і кредитами між установами в системі одного банку.


Таблиця.3

Класифікація ризиків за групами кредитів у портфелі банку

Погашення

Заборго-

Фінансовий ваності стан , клас


Добре


Слабке


Недостатнє


А


Стандартний


Під контролем



Субстандартний


Б



Під контролем


Субстандартний


Сумнівний


В


Субстандартний


Сумнівний


Безнадійний


Г


Сумнівний


Безнадійний


Безнадійний


Д


Безнадійний


Безнадійний


Безнадійний

Загальні резерви створюють за стандартними, а спеціальні - за нестандартними кредитами. При визначенні розміру резерву сума заборгованості зменшується за кожним позичальником на вартість гарантій, виданих Кабміном, та іншими банками та застави у формі грошових вкладів і депозитів позичальника, що розміщені в банку, який надає кредити, його майна і майнових прав. Останні приймаються у розрахунку резерву в сумі не більше 50 % заставленої вартості, а заставлені цінні папери — за ринковою вартістю (зменшують суму заборгованості, з якої ви­раховують суму резервування).

Політика управління ризиками, моніторинг і контроль здійснюються цілим рядом органів банку під спостереженням Наглядової Ради, як найвищого наглядового органу банку, Кредитного Комітету («Кредитний Комітет») та створеного у 2006 р. Комітету з безпеки.

У число інших органів, що відповідають за процес управління ризиками, входять Казначейство Банку, Напрям фінанси і ризики, до складу якого входять Департамент фінансових ризиків, Департамент контролю ризиків і Аналітичний центр ризик-менеджменту.

Також існує система внутрішнього контролю, діяльність якої знаходиться під спостереженням і контролем Департаменту внутрішнього аудиту і Департаменту фінансового моніторингу.

Наглядова Рада банку безпосередньо не залучена в щоденне управління банком але відіграє істотну наглядову роль в контролі ділової активності банку.

До функцій Наглядової Ради (Управління банком) відноситься:

• схвалення правил, процедур і іншої внутрішньої документації банку, що має відношення до бізнес-операцій банку, зокрема правил внутрішнього аудиту (за винятком тих, які схвалено Загальними Зборами Акціонерів, Правлінням або Головою Правління);

• аналіз звітності щодо фінансових і ділових дій банку, підготовлених Ревізійною Комісією, представлення таких звітів Загальним Зборам Акціонерів і надання рекомендацій щодо виправлення будь-яких недоліків;

• встановлення грошово-кредитних лімітів щодо повноважень Ради схвалювати операції з відчуження рухомого і нерухомого майна, і готівки, і повноважень для Голови Правління відносно таких операцій;

• доручення Правлінню і Голові Правління повноважень на схвалення операції, що перевищують встановлені для Правління ліміти;

• схвалення бюджету витрат щодо адміністрації і розвитку банку;

• схвалення звітів Правління;

• аналіз і рекомендації відносно дій Правління, щодо управління банком;

• встановлення процедури для інспекції і контролю фінансової і економічної діяльності банку.

До складу Кредитного Комітету входять Голова Правління банку (Голова Комітету), Генеральний Заступник Голови Правління банку, Перший Заступник Голови Правління банку - Керівник Загальносистемного Бізнесу Корпоративних клієнтів, Перший Заступник Голови Правління банку – Керівник Інвестиційного бізнесу, Перший Заступник Голови Правління банку - Керівник Напряму «Безпека», Заступник Голови Правління банку - Керівник Індивідуального Бізнесу, Заступник Голови Правління банку - Керівник Казначейства, Керівник Дніпропетровського Регіонального Управління, Керівник Напряму Фінанси і ризики та Керівник Аналітичного центру ризик-менеджменту.

Основні завдання і питання, що розглядаються на Кредитному Комітеті:

- розробка кредитної політики;

- затвердження понадлімітних кредитних операцій, лімітів на банки - контрагенти;

- моніторинг ефективності кредитної діяльності і якості кредитного портфеля банку;

- розгляд крупних кредитних проектів регіональних підрозділів банку;

- визначення цінової політики банку на основі моніторингу процентних ставок в різних валютах основних банків-конкурентів і ситуації на ринку.

Засідання Кредитного комітету проводяться раз на тиждень.

Основною метою Комітету з безпеки є підвищення безпеки операцій, кадрової і інформаційної безпеки, а також підвищення протидії зовнішнім і внутрішнім погрозам по системі «ПриватБанк».

Основними завданнями Комітету є:

- вироблення ефективних управлінських рішень по зниженню об'єму шахрайських операцій усередині Банку

- підвищення протидії зовнішнім і внутрішнім погрозам;

- розгляд і актуалізація політики кадрової безпеки банку;

- управління аспектами безпеки інформаційних технологій банку.

Комітет засідає 1 раз на місяць, склад комітету з безпеки є постійно оновлюваним залежно від теми наради.

Щоденне управління активами і пасивами здійснюється Казначейством банку. Казначейство відповідає за нагляд за активами і пасивами Банку, проведення аналізу чутливості ліквідності і процентних ставок на підставі інструкцій і рекомендацій Департаменту фінансових ризиків і власних оцінок. Казначейство відповідає за операційні аспекти управління активами і пасивами.

Департамент фінансових ризиків здійснює розрахунок і моніторинг виконання банком економічних нормативів Національного банку України, нормативу обов’язкового резервування коштів на кореспондентському рахунку в НБУ і виконання внутрішніх норм за показниками ліквідності (згідно внутрішньому положенню - Методиці оцінки і контролю ризику ліквідності), процентному ризику.

Для виконання наведених функцій працівники Департаменту взаємодіють з підрозділами банку: Казначейством, працівниками служби Back-office, працівниками депозитних, кредитних служб бізнесових напрямків Головного офісу, Кредитним комітетом банку.

Для контролю ліквідності по системі банку в цілому та регіональним підрозділам працівниками Департаменту фінансових ризиків готується інформація:

- прогноз залишків на кореспондентському рахунку в НБУ для виконання нормативу обов’язкового резервування та підтримання поточної ліквідності банку (показників НБУ по миттєвій, поточній, короткостроковій ліквідності) – щоденно.

Звіти по ризику ліквідності та процентному ризику формуються в спеціальному програмному комплексі, до якого також мають доступ працівники Казначейства банку. Ця інформація використовується для прийняття рішень в частині керування даними ризиками банку.

Мета діяльності Департаменту - оптимізація ризиків, що виникають в процесі діяльності u1073 банку, шляхом забезпечення контролю за основними ризиками банків холдингу, формування адекватних провізій на їх покриття, розробка методології з ідентифікації, оцінки, вимірювання і контролю основних банківських ризиків - ринкового, кредитного, валютного, операційного та ін.

Основні завдання і функції департаменту:

- розробка внутрішньобанківських документів, спрямованих на ідентифікацію, оцінку, вимірювання і контроль ризиків;

- розробка і проведення політики банку при формуванні адекватних провізій на покриття ризиків;

- формування основних підходів банку до управління ризиком концентрації кредитних вкладень;

- проведення оцінки ризиків при роботі з банками-контрагентами і підготовка пропозицій щодо встановлення і затвердження лімітів на банки-контрагенти

- ідеологічний, методичний і організаційний супровід роботи Кредитного комітету банку.

Структурування моделі управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до основних функціонально-організаційних завдань: 1) виявлення ризиків; 2) ідентифікація ризику; 3) оцінка ризиків; 4) нейтралізація ризиків.

ВИСНОВОК

На сьогоднішній день лідером банківської системи в Україні являється «ПриватБанк». Функціонування банку забезпечує гнучка організаційна структура управління, яка обумовлена тим, що «ПриватБанк» є міжрегіональним універсальним та системним банком із розгалуженою мережею філій та відділень по всій території Україні та за її межами.

«ПриватБанк» являється юридичною особою, економічно самостійними та повністю незалежними від виконавчих органів державної влади у прийнятті рішень, пов’язаних з їх оперативною діяльністю.

«ПриватБанк» функціонує відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", який визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків. Цей закон покликаний забезпечити стабільний розвиток банків в Україні та створити належне конкурентне середовище на фінансовому ринку і сприятливі умови для розвитку економіки України.

Проводячи послідовну політику зміцнення стабільності банку і вдосконалення якості обслуговування, «ПриватБанк» вважає одним із пріоритетних напрямків своєї роботи розвиток комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта. На сьогодні банк пропонує громадянам України понад 150 видів послуг.

«ПриватБанк» є одним із найбільших операторів міжбанківського ринку України. Банк тісно співпрацює не лише з вітчизняними банками, а й з великою кількістю закордонних фінансових установ.

Банк має намір активно і послідовно використовувати накопичений досвід, розуміння специфіки українського бізнесу, знання передових фінансових технологій для обслуговування і всебічної підтримки реального сектора економіки, супроводження фінансових операцій українських компаній за кордоном.

Проблема ризику й доходу є однією з ключових концепцій у фінансовій і виробничій діяльності суб'єктів ринкових відносин.

Наслідки невірних оцінок ризиків або відсутність можливості протиставити дійові заходи можуть бути дуже неприємними.

Найбільш поширеним шляхом використання банківських ресурсів є надання кредитів. Таким чином, прийняття кредитних ризиків - основа банківської справи, а управління ними традиційно вважалося головною проблемою теорії і практики банківського менеджменту.

У звітному, 2007 році банк приділяв значну увагу управлінню ризиками, формуванню адекватних провізій на покриття ризиків.

Політика управління ризиками, моніторинг і контроль здійснюються цілим рядом органів банку під спостереженням Наглядової Ради, як найвищого наглядового органу банку, Кредитного Комітету та створеного у 2006 р. Комітету з безпеки.

Aналіз фінансових ризиків підприємств, в умовах формування ринкових відносин, являється дуже важливим для безперервного функціонування «ПриватБанку».

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

  1. Газета ’’Все о бухгалтерском учете’’(спецвыпуск 165) № 39 (1193)
  2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» №2121-III від 07.12.2000р. із змінами і доповненнями;А.М. Герасимович, Аналіз банківської діяльності: підручник – К. КНЕУ, 2004р. 599с.
  3. І.М. Парасій-Вергуненко, Аналіз банківської діяльності: - Київ, 2003р. 347с.
  4. Л.О. Примостка, Аналіз банківської діяльності: - К. КНЕУ, 2004р. 316с.
  5. А.В.Калина, М.И.Конева, В.А. Ященко, Современный экономический анализ и прогнозирование: - Киев, 2004г. 416с.
  6. Ковбасюк М. Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств: Навч. посібник. — К.: Скарби, 2005р. — 336с
  7. Панова Г. С., Анализ финансового состояния коммерческого банка. — М.: Финансы и статистика, 2006р. — 272с.
  8. Примостка Л., Фінансовий менеджмент банку. — К.: КНЕУ, 2004р. — 246с.
  9. Економічний аналіз: Навч. посібник / За ред. М. Г. Чумачен­ка. — К.: КНЕУ, 2004р. — 540с.
  10. Экономический анализ деятельности банка: Учеб. пособие. — М.: Инфра-М, 2005р. — 144 с.
  11. Батракова Л. Д. Экономический анализ деятельности коммерческого банка. — М.: Логос, 2006р. — 342с.
  12. Інструкція «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» від 28 серпня 2001 року №368 зі змінами та доповненнями// www.rada.gow.ua.
  13. Головач А. В., Захожай В. Б., Головач Н. А. Банківська статистика. — К.: УФІМБ, 2004р. — 192с.
  14. www.privatbank.ru
  15. ссылка скрыта



Додаток 1




Додаток 2




Додаток 4



Додаток 5




Додаток 6





Додаток 7





ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ ТА КРЕДИТУ


Аналітичні таблиці діяльності комерційного банку «ПриватБанк»


Студентки 4 курсу

економічного факультету

групи 5145-2 Дроздової Катерини Юріївни


Керівник практики від університету

Кандидат історичних наук, доцент Шевченко Тарас Григорович


Реєстраційний номер

Дата

Підпис


Запоріжжя 2008


Аналітичні таблиці.

На сьогоднішній день лідером банківської системи в Україні являється ПриватБанк. Функціонування банку забезпечує гнучка організаційна структура управління, яка обумовлена тим, що ПриватБанк є міжрегіональним універсальним та системним банком із розгалуженою мережею філій та відділень по всій території Україні та за її межами.

Аналізуючи отриману фінансову звітність Приватбанку, можна зробити наступні висновки:

Завдання 1

Показник

Значення

1. Валюта балансу за 2006р.

33777212,00

2. Валюта балансу за 2007р.

56211407,00

3. Абсолютний приріст

24434195,00

4. Темп зростання

166,4%

5. Темп приросту

72,3%

6. Абсолютне значення 1% приросту

33772.00