План Політика як суспільне явище. Зміст І структура політичної сфери суспільства. Походження політики

Вид материалаДокументы

Содержание


4. Політичний процес.
Загальносистемний процес
Особливості та основні етапи політичних вчень
Основні представники
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8

4. Політичний процес.


Аналіз політичного процесу  одна з найважливіших проблем політичної науки. На відміну від класичної політології яка зосереджувалась на філософських питаннях про те якою має бути влада сучасну політологію найбільш цікавлять прагматичні питання: як саме здійснюється політична влада наскільки вона є дійовою та компетентною чи ефективні політичні рішення тощо. Загалом, у найширшому розумінні політичний процес — це функціональна характеристика політичної системи, зміст якої визначається вико­нанням суб’єктами політики своїх специфічних ролей і функцій.

Його можна представити:

 як сукупність видів і форм діяльності політичних суб’єктів, що прагнуть реалізувати свої цілі в політичній сфері;

 як певну послідовність політичних дій і подій;

 як функціонування політичної системи в часовому вимірі та зміну її станів.

IIолітичний процес може розгортатися у різних просторових межах  на рівні будь-якого політичного співтовариства, що в тому чи іншому аспекті виступає як єдине ціле, як система. На цій підставі виділяють наступні політичні процеси:

світові (глобальні);

регіональні;

національні (внутрішньо-державні).

Про світовий політичний процес можемо говорити у випадках, коли міжнародна співдружність виступає як цілісна система держав із притаманними їм інтересами, з певними політичними структурами, діяльність котрих, так само, як і взаємодія окремих держав, є ланкою світового політичного процесу.

Об’єктивні умови існування, спільне історичне минуле, подібні проблеми сучасного розвитку дають підстави для того, щоб розглядати деякі регіони як систему, незалежно від того, наскільки тісним є їхнє організаційне об’єднання. А відтак можна говорити про окремі політичні процеси на теренах Латинської Америки, Західної чи Східної Європи, тобто про регіональні процеси.

Політичні процеси, що відбуваються всередині окремих країн  це національні політичні процеси.

Стосовно кожного з цих політичних співтовариств поняття політичного процесу вживається як в однині (загальносистемний процес) так і в множині (парцелярний процес).

Загальносистемний процес розуміється як функціонування політичних інституцій та сукупна діяльність суб’єктів політики в межах усієї політичної системи будь-якого рівня. В кожному співтоваристві або суспільстві він має свою специфіку етапи та результати. Особливістю розгортання політичного процесу в Україні в наш час наприклад є його значна утрудненість політичних перетворень через відсутність державницького досвіду достатньої кількості поміркованих політиків тривалу економічну кризу зовнішній тиск та інше.

Парцелярний політичний процес виникає тоді, коли в рамках даної (глобальної або національно-державної) політичної системи виокремлюємо різноспрямовані часткові процеси сукупності політичних дій і подій, за допомогою яких суб’єкти політики прагнуть досягнути своїх специфічних цілей у певній сфері чи в певному питанні. В Україні, зокрема, сьогодні чітко розрізняємо державотвор­чий процес, процеси національного відродження, економічної і політичної реформ, творення політичних партій тощо. Звичайно вони збігаються з окремими видами політичної діяльності, спрямованої на отримання певного суспільного результату. Зміст політичного процесу розкривається у різних формах політичної діяльності.

Структурними елементами політичного процесу є:

1) формування цілей і завдань політичних структур;

2) конституювання та організація політичних інститутів;

3) прийняття та виконання управлінських рішень;

4) контроль за функціонуванням політичних інститутів та організацій;

5) підтримка функціонування політичних інститутів та організацій.

Етапи політичного процесу:

І  етап презентації політичних інтересів;

ІІ  етап прийняття політичних рішень і формування політичної волі;

ІІІ  етап реалізації політичної волі, виражений у формі управлінських рішень.

Різновиди політичних процесів:

1) за об’єктами політичного впливу (внутрішньополітичні та зовнішньополітичні);

2) за формами політичного регулювання соціальних відносин (базові та периферійні);

3) за ступенем публічності (відкриті та приховані);

4) за критерієм стійкості взаємозв’язку соціальної та політичної структур суспільства (стабільні та перехідні);

5) за характером перетворення влади (революційні та еволюційні).

Отже, політичний процес являє собою сукупність всіх динамічних змін у поведінці та відносинах суб’єктів, у виконанні ними ролей та функціонуванні інститутів, а також у всіх інших елементах політичного простору, що здійснюються під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів.

Зміст політичного процесу розкривається у різних формах політичної діяльності.


Таблиця 1.1.

Особливості та основні етапи політичних вчень



Основні етапи

Особливості та характерні риси

Основні представники

Політичні вчення Стародавнього Сходу (Єгипет, Вавилон, Ассирія, Іран, Китай)

Політична думка не виділилась в самостійну галузь знання, відображалась в міфологічній формі, панувало розуміння божественного походження влади.

Хаммурапі, Соломон, Заратустра, Конфуцій, Лао-цзи, Шан Ян, Шен Бхай



Політичні вчення Древньої Греції і Древнього Риму

Поступове звільнення політичних поглядів від міфологічної форми, відокремленість їх як відносно самостійної частини філософії.

Аналіз устрою держави, класифікація форм державної влади, визначення найкращої ідеальної форми управління.



Гомер, Піфагор, Геракліт, Демокріт, Протагор, Сократ, Платон, Аристотель, Лукрецій, Цицерон.

Політичні вчення середньовіччя

Розвиток соціально-політичної думки в основному зусиллями релігійних діячів.

Роль релігії і держави в політиці.

Аврелій, Августин Блаженний, Фома Аквінський.



Політичні вчення епохи відродження та Просвітництва

Розвиток гуманістичних начал в політичній теорії звільнення її від теології.

Аналіз проблем прав та свобод людини, закону і держави, демократичного устрою суспільного життя.



Н.Макіавеллі, М.Лютер, Т.Мор, Т.Кампанела, Ж.Боден Т.Гоббс, Г.Гроцій, Дж. Локк.



Політичне вчення Нового часу

Формування ліберальної політичної ідеології.

Обґрунтування необхідності розподілу влад.

Характеристика правової держави.

Формування концепції прав людини та громадянина

Ш.Монтеск’є,

Ж.-Ж. Руссо,

К. Бонетан,

І.Бентам,

Е.Кант,

О.М. Радищев,

М.Г. Чернишевський.

Схема 1.1.

Структурні елементи політології





Схема 1.2.

Функції політології




Схема 1.3.

Об’єкт політології





Схема 1.4.


Підходи до розуміння політики




Схема 1.5.

Зв'язок політики з іншими сферами життя суспільства




Схема 1.6.

Політична сфера суспільства