До Дня української писемності та мови Зал прикрашений висловами про мову. До Дня української писемності та мови

Вид материалаДокументы

Содержание


До Дня української писемності та мови
До Дня української писемності та мови
До Дня української писемності та мови
Подобный материал:




До Дня української писемності та мови




Зал прикрашений висловами про мову.










До Дня української писемності та мови




Мета: виховувати любов до рідної мови, художнього слова, формувати культуру мовлення.

Зал прикрашений рушниками з українським орнаментом, висловами про рідну мову. Перед початком лунають українські народні пісні в грамзаписах. Оформлена книжкова виставка та виставка виробів народних умільців.

На столі, що стоїть ліворуч, на вишиваній скатертині - хліб, кетяг калини. За столом два стільці для ведучих.

1 ведучий: Україна... Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана,
зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих поетичних слів придумали
люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народилися і живуть.

2 ведучий: В глибину століть сягає історія нашого народу. І чим більше проходить часу, тим яскравіше ми її уявляємо. Пізнати історію рідної сторони, рідної мови нам допомагають книги і самобутня творчість нашого народу: мелодійні пісні та думи, барвисті коломийки та ліричні хороводи, чарівний, фантастичний світ казок. Хай же сьогоднішній вечір відкриває перед вами розум, мудрість, щедрість, гумор нашого талановитого народу.

1 ведучий: А чи знаєте ви, скільки слів у сучасній українській мові? На це питання не відповість ніхто: ні сивий академік, ні найталановитіший мовознавець, ні вчитель.

Більшість дорослих, як показали дослідження, розуміють близько 35000


До Дня української писемності та мови




слів, але використовують у 10 разів менше. Словник мови прозових творів Т.Г. Шевченко охоплює понад 20 000 слів, а поетичних - більше 10 000 слів.

1 читець:

Де вам, друзі, траплялось,

Щоб од міста, села

три ріки розливалось

з одного джерела.

Що не річка, то мова, прагне, рине у світ.

Од безсмертного слова, що про княжий похід.

Що не річка, то мова –

З-над Славути -Дніпра,

Українська чудова,

Як сопілкова гра.

2 читець:

- Рідна мово, зелена діброво!

Чую пісню твою молоду.

Золотими зірницями слова

Ти цвіти у братерськім саду.

Все в тобі з'єдналося –

Як і помістилося в одній!

Шепіт зачарований колосся,

Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,


До Дня української писемності та мови




Що підносять правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

1 ведучий: Розповідає про народних умільців, що створили виставку, робить перегляд книжок.

2 ведучий: - Пісня українська! Хто не був зачарований нею! Вона натхненна, мелодійна, безмежна широтою й красою образів. "Дзвенить піснями Україна", - писав М.В.Гоголь. І справді, пісні-самоцвіти лунають над широкими степами і високими горами. То вони звучать, як стогін Дніпра-Славути, то як голос душі людської, сповненої туги за рідним краєм і безмежної любові до матері - землі.

1 ведучий: Чудова наша народна пісня, як возвеличує героїчне минуле
українського народу від часів Володимира Великого до славного свята Соборності українських земель. (Звучить у записах "Дума про Марусю Богуславку", "Пісня про Морозенка").

2 ведучий: У мові нашого народу, в його піснях на зразок тих, які щойно були виконані, та витворах красного письменства од віків стугонить висока ідея глибокої синівської любові до неньки - України.

(Вірш А. Малишка "Україно моя", пісня "Чом, чом, земле моя" і "Лебеді материнства" у грамзапису або у виконанні учасників художньої самодіяльності).

1 ведучий: Таких чудових пісень, як щойно ми почули, цих перлин світового мелосу, український народ створив тисячі, а якщо точніше - більше 200 тисяч. І не лише таких. Невідомо, скільки в нас ще не вивчених, не записаних обрядових пісень, зокрема колядок і щедрівок, веснянок і гаївок, голосінь, русальних та петрівчанських пісень, купальських і

До Дня української писемності та мови




косарівських, жнивних чи весільних, козацьких та гайдамацьких, чумацьких або кріпацьких, ремісницьких та рекрутських, бурлацьких і переселенських,

колискових та жартівливих. Яких тільки пісень не склала Україна.

2 ведучий: Кобзарське мистецтво українського народу належить до унікальних явищ у світовій культурі, Україна з давніх-давен славиться співцями-музикантами, яких називають кобзарями або бандуристами. Вони були і є гідними носіями чудових мистецьких традицій, починаючи з давнього часу і кінчаючи нашими днями. Кобзарі завжди виступали співцями і порадниками народу, в горі і радощах ішли пліч-о-пліч із своїми співгромадянами, закликаючи їх до боротьби за краще життя.

(Звучить у запису пісні на слова Т.Г. Шевченка "Ниво моя, ниво").

1 ведучий: Народна пісня жива доти, доки жива її першооснова - мова. Українська мова поряд з італійською та іспанською одна з наймелодійніших у світі. Нею можна висловити найрізноманітніші людські почуття, написати найскладніші наукові праці, її можна чудово використати на рівні міжнародних відносин.

2 ведучий: Тож плекаймо її, як чудовий сад, донесений до нас із глибини віків, шануймо ж мову наших предків, мову Шевченка і Франка. Нехай вона стане мовою наших дітей і внуків, мовою наших нащадків, щоб не зникала Україна, не зник великий материк у слов'янському морі.

1 ведучий: - Ой, чую неперевершені пахощі знаменитих українських вареників з сиром.

(Дівчата в українських костюмах виносять на рушниках глиняні миски з варениками. Пригощають присутніх. В цей час лунає пісня "Вареники").