Міністерство освіти І науки України

Вид материала

Реферат

Содержание 1. Історичні аспекти, сутність, об’єкти і суб’єкти аудиту Аудит – це завжди незалежна перевірка Професійний скептицизм Тристоронні відносини в аудиті 2. Управління аудитом в Україні. 3. Процедури аналізу фінансово-господарської діяльності 4. Аудит розрахунків з дебіторами і кредиторами 4.2. Аудит дебіторської заборгованості 5. Сертифікація аудиторів 5.1. Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності 6. Аудиторський ризик. Методи визначення величини 6.2. Ризик аудиту або загальний ризик 6.3. Ризик невідповідності внутрішнього контролю підприємства

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки України Департамент міжнародного співробітництва та європейської, 39kb.
• Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
• Міністерство освіти І науки україни донецький обласний центр туризму та краєзнавства, 189.44kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 335.34kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 283.15kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 59.16kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 32.42kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 61.58kb.
• Міністерство освіти І науки україни положенн я про організацію фізичного виховання, 306.47kb.
• Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 43.77kb.

Міністерство освіти і науки України


(Повна назва навчального закладу)


Кафедра ............................................................................................

Реферат

на тему:


“Аудит”


Виконав:


студент групи .............. ...............................


Перевірив:


....................................... ...............................

(місто, скорочена назва навчального закладу) 2008

План


Вступ………………………………………………………………..……………….3

1. Історичні аспекти, сутність, об’єкти і суб’єкти аудиту………………………….. 4

2. Управління аудитом в Україні. Мета та функції Спілки аудиторів України…..10

3. Процедури аналізу фінансово-господарської діяльності……………………….. 13

4. Аудит розрахунків з дебіторами і кредиторами:

4.1. Аудит кредиторської заборгованості…………………………………….…16

4.2. Аудит дебіторської заборгованості………………………………………....18

5. Сертифікація аудиторів…………………………………………………………….21

5.1. Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності……………………………………….24

6. Аудиторський ризик. Методи визначення величини

аудиторського ризику:

6.1. Поняття ризику і правила його оцінювання……………………………….26

6.2. Ризик аудиту або загальний ризик…………………………………………..27

6.3. Ризик невідповідності внутрішнього контролю підприємства……………29

6.4. Ризик невиявлеяня……………………………………………………………30

Висновок……………………………………………………………………………32

Перелік посилань…………………………………………………………………..33


Вступ

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозра­хункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.

У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової адмі­ністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності.

Аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.

Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керів­ними структурами, що представляють інтереси власників щодо підви­щення ефективності виробництва, державного контролю уже було не­достатньо, адже він захищав лише інтереси держави. Це стало по­штовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту (від. лат. — той, що вислуховує), тобто такого, що вислу­ховує звіти посадових осіб. Аудитори стали потрібні й незацікавленій стороні — суду, арбітражу, які відстоювали справедливість.

Розвиткові аудиту сприяло також розмежування функцій та інте­ресів підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли влас­ник для керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, при­ховування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, на­вмисного присвоєння їх найманими керуючими власники змушені вдаватись до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором.

Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерцій­них підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит — це надання практичної допо­моги керівництву й економічним службам підприємства щодо ве­дення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час при­ватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

Аудит, крім того, охоплює такими основними питаннями: пере­вірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності скла­дання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також до­тримання ними чинного законодавства.


1. Історичні аспекти, сутність, об’єкти і суб’єкти аудиту

Зрозуміло, що будь-який вид діяльності з’являється лише тоді, коли в суспільстві сформовані достатньо потреби на це. Завжди виникають певні передумови, пов’язані з розвитком суспільних відносин, які потім становлять основу для формування відповідних потреб.

Історія виникнення аудиту також пов'язана з розвитком суспільних відносин, які сформували потребу у незалежному економічному контролі. Для того, щоб дослідити процес виникнення та розвитку аудиту важливим є розподіл словосполучення „незалежний економічний контроль” на дві складові частини: перша складова частина визначається прикметником „незалежний” , а друга складова частина – „економічний контроль”.

Спочатку, на ранніх стадіях розвитку суспільства та формування держави виникло таке явище як економічний контроль. Його примітивні форми існували і за первіснообщинного, рабовласницького та феодального ладу. Головним його завданням було контролювати казенні кошти та майно.

Так, у Стародавньому Єгипті були чиновники, які поєднували функції обліку та контролю. За часів правління І і II династій (3400–2980 рр. до н. е.) через кожних два роки проводилися інвентаризації рухомого і нерухомого майна, а вже за часів правління IV династії періодична інвентаризація була замінена поточною (перманентною). Пізніше почали складати кошториси витрат та контролювати їх дотримання особами, що були наділені певними правами на розпорядження, що підтверджується документами.

Отже, про що свідчать ці історичні факти? На ранніх етапах формування держави і розвитку товарно-грошових відносин власники майна, грошей (активів) не займаються їх прямим управлінням. Для цього використовуються спеціально наймані особи, які наділені певними повноваженнями. Таким чином, власнику потрібен спеціальний контроль за діяльністю осіб, які займались управлінням майна. Найпоширеніша форма контролю – це ведення обліку майна та реєстрація операцій надходження та витрачання коштів, що в подальшому відображалось у спеціально складених звітах.

Але, для того, щоб бути впевненими в тому, що інформація, яка наведена у фінансових звітах є правдивою, її необхідно було перевірити. Об’єктивні висновки щодо достовірності інформації могли зробити лише особи, які по-перше, мали належні професійні знання з питань складання звітності, по-друге, ніяким чином не повинні були залежати (тобто знаходитись в родинних чи трудових відносинах) як з власниками майна, так і з особами, які управляли цим майном і звітували перед власником. Звітували управлінці один раз на рік на спеціальних слуханнях. Слово AUDI в перекладі з латинської означає слухати, тому процес перевірки звітів, які потім заслуховувались власниками і отримав назву аудит.

Саме такі обставини і стали об’єктивною основою виникнення особового виду діяльності в суспільстві як аудит.

Якщо зробити певні узагальнення, то можна говорити про те, що вже на перших етапах становлення аудиту виникають та формуються так звані тристоронні відносини, які і сьогодні є визначальним елементом Міжнародної концептуальної основи завдань з надання впевненості. Схематично такі тристоронні відносини показано на рисунку 1.1.

Також можна назвати і головну функцію аудиту як форми незалежного економічного контролю. Це – захист інформаційних інтересів власників майна (користувачів фінансових звітів). Причому, таких захист має форму того, що незалежна особа – аудитор надає користувачеві певний рівень впевненості про те, що інформації у фінансових звітах можна (чи не можна) довіряти.

Сучасна практика суб’єктів аудиторської діяльності має широкий спектр робіт, про які мова буде йти нижче. Тому дуже важливим є визначення того, що розуміється під терміном аудит.

Визначення цього поняття мають різні документи які регламентують здійснення аудиторської діяльності в Україні. Перш за все, це Закон України „Про аудиторську діяльність” (надалі – Закон про аудит) та „Міжнародні стандарти аудиту надання впевненості та етики” (надалі – МСА).

Так, стаття 3 Закону про аудит дає таке визначення: аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

В свою чергу МСА 200 „Мета та загальні принципи аудиту фінансових звітів” дає таке визначення: аудит фінансових звітів – метою аудиту фінансових звітів є надання аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені фінансові звіти (в усіх суттєвих аспектах) відповідно до застосовуваної концептуальної основи фінансової звітності. Аудит фінансових звітів є завданням з надання впевненості.

Порівняння цих двох визначень дозволяє виділити такі основні ознаки аудиту:

перша ознака – це те, що аудит пов’язаний з проведенням процедур перевірки фінансових звітів,

друга ознака – це те, що в процесі аудиту висловлюється незалежна думка,

третя ознака – це те, що сформоване судження повинно базуватись на концепції суттєвості інформації, яка міститься у фінансових звітах.

Термін "фінансові звіти" означає структуроване подання фінансової інформації, до складу якої зазвичай входять примітки, що додаються, зроблені на основі облікових записів та призначені для інформування про економічні ресурси або зобов'язання підприємства на певну дату або про зміни в них протягом періоду часу відповідно до концептуальної основи фінансової звітності. Цей термін може означати повний пакет фінансових звітів, а також й окремий фінансовий звіт, наприклад, баланс або звіт про доходи та витрати та відповідні пояснювальні примітки.

Вимоги концептуальної основи фінансової звітності визначають форму та зміст фінансових звітів, та склад повного пакету фінансових звітів. Для деяких концептуальних основ фінансової звітності один фінансовий звіт, такий як звіт про рух грошових коштів, та пов'язані з ним пояснювальні примітки становитимуть повний комплект фінансових звітів.

У відповідності до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” повний комплект фінансової звітності включає такі компоненти:

- Баланс,

- Звіт про фінансові результати,

- Звіт про власний капітал,

- Звіт про рух грошових коштів,

- Примітки.

При складанні фінансової звітності в Україні використовуються Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку, які й формують концептуальну основу фінансової звітності в Україні. Відомо, що формування показників фінансової звітності може здійснюватись з використанням іншої концептуальної основи, наприклад, Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ).

Таким чином, коли мова йдеться про аудит, то завжди мається на увазі, що буде робиться висновок стосовно повного комплекту фінансової звітності.

Аудитор несе відповідальність за формування та висловлення думки стосовно фінансових звітів, відповідальність за складання та подання фінансових звітів згідно зі застосовною концептуального основою фінансової звітності є відповідальністю управлінського персоналу суб'єкта господарювання при здійсненні нагляду особами, яким довірено найвище управління.

Аудит фінансових звітів не позбавляє управлінський персонал або найвищий управлінський персонал від їхньої відповідальності. У відповідності до статті 9 Закону України „Про аудиторську діяльність” органи управління суб'єкта господарювання несуть відповідальність за повноту і достовірність документів та іншої інформації, які надаються аудитору (аудиторській фірмі) для проведення аудиту чи надання інших аудиторських послуг.

Аудит – це завжди незалежна перевірка, про що прямо говориться у статті 3 Закону про аудиторську діяльність. МСА 200 не має у визначенні аудиту безпосередньо терміну „незалежність думки”, проте, дотримання незалежності є ключовою вимогою Кодексу етики професійних бухгалтерів, завдяки якій аудитор може забезпечити в процесі своє діяльності виконання всіх вимоги щодо фундаментальних принципів етики, таких як: чесність, об’єктивність, професійна компетентність та належна ретельність, конфіденційність, професійна поведінка.

Формування незалежного судження аудитора стосовно достовірності повного комплекту фінансової звітності завжди проводиться на основі визначеного рівня суттєвості інформації, яку містять такі звіти. Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.

Аудитор повинен планувати і виконувати аудиторську перевірку з професійним скептицизмом, усвідомлюючи, що можуть існувати обставини, які є причиною суттєвого викривлення у фінансових звітах.

Професійний скептицизм означає, що аудитор критично оцінює, ставлячи під сумнів, обґрунтованість отриманих аудиторських доказів та очікує на виявлення аудиторських доказів, які суперечать {чи ставлять під сумнів) достовірність документів, відповіді на запити та іншу інформацію, отриману від управлінського та найвищого управлінського персоналу.

За змістом аудит як одна з форм фінансового контролю вклю­чає експертну оцінку фінансово-господарської діяльності підприє­мства за даними бухгалтерського фінансового обліку, фінансової звітності, а також надання аудиторських послуг і пов'язаних із ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського фінансового і управ­лінського обліку, фінансової звітності, оподаткування, аналізу госпо­дарської діяльності, фінансів, управління трудовими ресурсами та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності юридичних і фізичних осіб.

Аудит спрямований на регулювання процесу відтворення суспільне необхідного продукту. Він вивчає продуктивні сили і виробничі відно­сини на всіх стадіях розширеного відтворення (виробництво, розпо­діл, облік і споживання) суспільне необхідного продукту з метою виявлення суперечностей та їх своєчасного регулювання з боку сус­пільства.

На стадії виробництва аудит досліджує ефективність викори­стання праці, її предметів і засобів, відповідність їх чинному законо­давству і нормативно-правовим актам. При цьому вивчаються органі­зація виробництва, прогнозування, ефективність праці, витрачання коштів на її оплату, а також дотримання технологічної і трудової дисципліни, раціональність використання робочого часу, експлуатації машин і механізмів та предметів праці як в окремій галузі, так і в народному господарстві України в цілому.

Отже, до предмета аудиту залучаються всі стадії процесу відтво­рення суспільне необхідного продукту та їх нормативно-правове ре­гулювання.

На стадії розподілу суспільне необхідного продукту аудит спря­мований на перевірку його використання з метою задоволення по­треб суспільства, тобто на відшкодування витрат використаних за­собів виробництва, розподіл і перерозподіл створеного продукту. На цій стадії предмет аудиту поширюється на всі ланки народного гос­подарства.

На стадії обміну суспільне необхідного продукту предмет аудиту включає договірні відносини, операції щодо збуту і заготівель, розра­хунків і задоволення попиту на необхідні товари народного споживання. Отже, на стадії обміну перевірці підлягають всі форми обороту суспіль­не необхідного продукту відповідно до законів ринкової економіки.

На стадії споживання суспільне необхідного продукту (завер­шальній стадії) аудит перевіряє виробниче споживання, пов'язане з відновленням і розширенням виробничих фондів і задоволенням суспільних потреб. Тут аудит виявляє диспропорції в задоволенні потреб населення і суперечності, викликані порушенням норматив­но-правових актів у процесі задоволення особистих потреб.

Таким чином, предметом аудиту є процес розширеного відтворен­ня суспільне необхідного продукту, достовірність відображення його в системі бухгалтерського обліку і звітності, а також дослідження ефек­тивності ділової активності з дотриманням чинного законодавства.

Іншими словами, предметом аудиту є стан економічних, органі­заційних, інформаційних та інших характеристик системи, що пере­буває у сфері аудиторської оцінки.

Предмет аудиту має багато спільного з предметом економічного аналізу, ревізії і судово-бухгалтерської експертизи.

Об'єкти аудиту. Предмет аудиту конкретизується його об'єктами. Об'єктами аудиту є юридичні й фізичні особи, при цьому перевірці підлягають окремі господарські засоби і процеси, сукупність яких характеризує виробничу і фінансово-господарську діяльність підпри­ємств і окремих посадових осіб за відповідний період, що складає поняття об'єктів контролю. До об'єктів можна віднести й економічні процеси, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут продукції, продуктивність праці, собівартість, прибуток тощо.

Є складні й прості об'єкти дослідження. До простих належать об'єкти, які містять декілька елементів. Наприклад, товарна продук­ція є простим об'єктом для контролю, але їй притаманні такі еле­менти: якість, асортимент, конкурентоспроможність на ринку, есте­тична привабливість тощо. До складних належать об'єкти з неви-значеною структурою, яка підлягає дослідженню. Наприклад, авто­матизацію технологічного процесу відносять до складних об'єктів аудиту, на вході яких відомі затрати на впровадження, а на виході — вироблена продукція. Але ті елементи, які характеризують її, тобто фактори, що впливають на результативні показники (ефективність нової техніки), можна встановити при подальшому дослідженні із застосуванням методів економічного аналізу.

Таким чином, предмет аудиту має свою конкретизацію в об'єктах, що характеризуються контролюючими параметрами.


ТРИСТОРОННІ ВІДНОСИНИ В АУДИТІ

І сторона		ІІ сторона			ІІІ сторона
Власник		Розпорядник майна (управлінський персонал)			Професійний бухгалтер (аудитор)
					формує висновок
Передає майно в оперативне управління		господарські операції			про достовірність
					звітності
	Майно	складання звітності	ВИСНОВОК
перевірена звітність разом з висновком передається власнику для прийняття рішень
Користувач звітної інформації		Відповідальна особа за складання звітної інформації			Незалежний експерт (аудитор, бухгалтер)

Рис 1.1 – Взаємовідносини в аудиті

2. Управління аудитом в Україні.

Мета та функції Спілки аудиторів України

Питання, пов'язані з роботою І професійним захистом аудиторів, регулюють Аудиторська палата України І Спілка аудиторів Украї­ни. Організацію аудиту очолює Аудиторська палата України, яка відпо­відно до законодавства є неурядовим органом.

Аудиторська діяльність регулюється Законом України "Про ауди­торську діяльність" від 22 квітня 1993 р. № 3125-ХП (зі змінами І доповненнями, внесеними Законами України від 14 березня 1995 р. № 81-95-ВР, від 20 лютого 1996 р. № 54/96-ВР. Цей Закон визна­чає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні й спрямований на створення системи незалежного фінансового конт­ролю з метою захисту Інтересів власника. Положення цього Закону діють на території України І поширюються на всі господарські суб'єк­ти незалежно від форм власності та видів діяльності. Аудиторська діяльність включає в себе організаційне І методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання Інших аудиторських послуг.

Аудиторські послуги надаються у формі аудиту, експертиз, консуль­тацій із питань обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забез­печення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Прибуток (дохід) від аудиторської діяльності оподатковується згідно з чинним законодавством. Законом України "Про аудиторську діяльність" створено Аудиторську палату України, повноваження якої визначаються цим Законом та Статутом Аудиторської палати Укра­їни (далі — АПУ).

Статут АПУ підлягає затвердженню двома третинами голосів від загальної кількості членів палати. АПУ здійснює сертифікацію суб'єк­тів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособове надають аудиторські послуги. Затверджені АПУ норми і стандарти аудиту є обов'язкови­ми для дотримання підприємствами, установами та організаціями.

АПУ створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування. Вона є юридичною особою, веде відповід­ний облік та звітність.

АПУ формується шляхом делегування до її складу п'яти пред­ставників від професійної громадської організації аудиторів Украї­ни, по одному представникові від Міністерства фінансів України, Головної державної податкової адміністрації України, Національного банку України, Державного Комітету статистики України та Міністер­ства юстиції України. При цьому порядок делегування визначається, відповідно, з'їздом, правлінням, колегією або іншим керівним орга­ном. Загальна кількість членів АПУ становить двадцять осіб.

АПУ створює на території України регіональні відділення, по­вноваження яких визначаються АПУ.

Ведення поточних справ АПУ здійснює Секретаріат, очолюваний завідувачем. Останній несе відповідальність за ефективне викорис­тання майна та коштів АПУ і створення сприятливих умов для ви­конання функціональних обов'язків її членами.

Термін повноважень членів АПУ не може перевищувати п'яти років, а членів АПУ першого скликання — відповідно, трьох років.

Персональний склад АПУ підлягає щорічній ротації у кількості не менше трьох членів. Призначення нових членів АПУ замість ви­булих здійснюється у встановленому порядку шляхом таємного ан­кетування аудиторів України. Всі рішення АПУ приймаються про­стою більшістю голосів за наявності двох третин її членів або шля­хом письмового анкетування.

За рівності голосів перевага надається рішенню, за яке проголосував головуючий, котрий веде засідання АПУ і функції котрого викону­ють по черзі всі члени палати за алфавітним порядком їхніх прізвищ.

Члени АПУ виконують свої обов'язки на громадських засадах.

Матеріальні витрати на сертифікацію покриваються за рахунок осіб, які претендують на отримання сертифікатів у розмірах, визна­чених АПУ.

Аудитори або їх колективи мають право об'єднатися у громадсь­ку організацію — Спілку аудиторів України, що може відкривати місцеві осередки за наявності не менше п'яти аудиторів, котрі є чле­нами Спілки. Спілка аудиторів України має право делегувати своїх представників до АПУ і достроково їх відкликати, а також може вносити на розгляд АПУ проекти норм і стандартів аудиту.

Таким чином, основними завданнями АПУ є:

• організація через аудиторські фірми незалежного контролю суб'єктів підприємницької діяльності;

• надання методичної допомоги аудиторським фірмам (розробка і затвердження нормативів, положень щодо сертифікації тощо);

• надання суб'єктам підприємницької діяльності методичної до­помоги з питань обліку, аналізу, контролю;

• підготовка та підвищення кваліфікаційного рівня аудиторів тощо.

Спілка аудиторів України є Всеукраїнською професійною громадською організацією, яка об'єднує сертифікованих аудиторів України.

Спілка створена на підставі Конституції України ( 254к/96-ВР ), Закону України "Про аудиторську діяльність" ( 3125-12 ) та інших законодавчих актів України. Повноваження Спілки визначаються Законами України "Про аудиторську діяльність", "Про об'єднання громадян" ( 2460-12 ) та цим Статутом.

Діяльність Спілки поширюється на територію України. У своїй діяльності Спілка не переслідує комерційних цілей і не ставить перед собою завдань щодо отримання прибутку з метою перерозподілу між своїми членами.

Спілка аудиторів України може відкривати місцеві осередки (територіальні відділення) при наявності в них не менше п'яти сертифікованих аудиторів, які є членами Спілки.

У Спілці забезпечується демократизм внутрішньоспілкових відносин. Спілка створена і діє на принципах самоврядування, виборності та підзвітності керівних органів, аудиторів, законності і гласності.

Спілка не несе відповідальності по зобов'язаннях своїх членів та територіальних відділень, як і члени Спілки та територіальні відділення не відповідають по зобов'язаннях Спілки.

Спілка є юридичною особою. Має самостійний баланс, печатку, штампи та символіку, зразки якої затверджуються Радою Спілки і реєструються згідно з встановленим законодавством України порядком, а також рахунки в установах банку (в тому числі валютний).

Місцезнаходження центральних керівних органів Спілки - місто Київ.

Мета діяльності Спілки полягає в об'єднанні зусиль аудиторів для захисту своїх законних прав та інтересів та сприяння розвитку аудиторської діяльності в Україні.

Для досягнення поставленої мети Спілка у визначеному порядку вирішує такі завдання:

- представляє законні інтереси своїх членів в органах державної влади та управління України;

- вносить пропозиції до органів влади і управління з питань аудиторської діяльності;

- сприяє дотриманню законності і проведенню профілактики правопорушень серед своїх членів;

- у разі необхідності бере участь у формуванні та виконанні національних програм соціально-економічного розвитку;

- здійснює співробітництво з державними і громадськими об'єднаннями, підприємствами і установами, а також з приватними особами як на території України, так і за її межами з питань, що відносяться до статутних завдань Спілки;

- здійснює правовий і соціальний захист своїх членів;

- забезпечує членів Спілки необхідними видами інформаційних, консультативних та інших послуг;

- інформує громадськість про роботу Спілки.

Для виконання поставлених завдань Спілка в порядку, встановленому чинним законодавством:

- розробляє на основі узагальнення практики науковообгрунтовані методи та рекомендації з питань аудиторської діяльності;

- бере участь у навчальній та просвітницькій діяльності, сприяє підготовці кадрів, проведенню наукового та ділового туризму, обміну досвідом, у тому числі за кордоном;

- може здійснювати господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ та організацій зі статусом юридичної особи, засновувати підприємства;

- розвиває міжнародне співробітництво, бере участь у роботі міжнародних громадських (неурядових) організацій;

- створює цільові фонди для здійснення соціальних гарантій та фінансової підтримки діяльності, що відповідає цілям та завданням Спілки;

- бере участь у об'єднанні інтелектуальних та матеріальних ресурсів, у формуванні системи інформаційного забезпечення аудиторської діяльності;

- створює спільні ради з аудиторськими організаціями інших країн, представляє в них законні інтереси своїх членів, може вступати в міжнародні громадські (неурядові) організації аудиторів;

- організовує видавництво газет, журналів, учбової, методичної та довідкової літератури, книг з питань аудиторської діяльності.

У порядку, встановленому Законом України "Про аудиторську діяльність" ( 3125-12 ) та цим Статутом, Спілка має право:

- делегувати своїх представників до Аудиторської палати України та достроково їх відкликати;

- порушувати клопотання про припинення повноважень членів Аудиторської палати, які делеговані Міністерством фінансів України, Головною державною податковою інспекцією України, Національним банком України, Міністерством статистики України та Міністерством юстиції України;

- вносити на розгляд Аудиторської палати проекти норм і стандартів аудиту.