Програма курсу > Конспект лекцій Тести > Задачі Питання до іспиту > Методичні рекомендації до написання І тематика рефератів Список літератури

Вид материалаКонспект

Содержание


Програма і методичні вказівки
Тема 2. концепція інноваційного менеджменту
Тема 3. цілі і напрямки інноваційної
Тема 4. стратегічне управління інноваціями
Тема 5. інноваційна політика фірми і наукові
Тема 6. маркетинг у інноваційній сфері
Тема 7. організація інновацій
Тема 8. державне регулювання інноваційних процесів
Тема 9. планування інноваційних процесів
В інноваційній сфері
Тема 11. фінансування інноваційної діяльності
Тема 12. правове регулювання інноваційної
Тема 13. інформаційне забезпечення інноваційних процесів
Тема 14. оцінка ефективності інновацій
Конспект лекцій
Тема 1. концепція інноваційного менеджменту
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

РАЗОМ 54

Консультації 4

ВСЬОГО 58


ПРОГРАМА І МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО КУРСУ



ТЕМА 1. ІННОВАЦІЇ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ



Основні визначення: інновації; інноваційний процес; інноваційна діяльність. Цілі і види інновацій. Взаємозв'язок розвитку інновацій, науки і техніки. Сутність, класифікація і кодування інновацій. Характеристика інноваційної діяльності. Види інноваційної діяльності. Класифікація інноваційних підприємств. Роль держави в здійсненні інноваційної політики. Напрямки державної підтримки.

ТЕМА 2. КОНЦЕПЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ



Актуальність активізації інноваційної діяльності й основні поняття з цієї області. Еволюція технологічних укладів. Предмет. Структура, принципи інноваційного менеджменту. Поняття й зміст інноваційного менеджменту. Сутність інноваційного менеджменту. Розвиток і сучасний стан інноваційного менеджменту. Менеджери в інноваціях. Задача і функції інноваційного менеджменту. Цілі і задачі інноваційного менеджменту. Система функцій інноваційного менеджменту. Зміст процесу управління інноваціями. Соціально-психологічні аспекти інноваційного менеджменту. Делегування в інноваційному менеджменті. Мотивація в інноваційному менеджменті. Стиль керівництва інноваціями. Технологія і методи інноваційного менеджменту. Адміністративні методи менеджменту. Економічні, соціально-психологічні методи, мережні методи. Методи аналізу. Методи прогнозування. Комунікації в інноваційному менеджменті. Рішення в інноваційному менеджменті.


ТЕМА 3. ЦІЛІ І НАПРЯМКИ ІННОВАЦІЙНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМ



Сутнісна характеристика інноваційних процесів. Визначення інноваційних процесів. Циклічна концепція розвитку інновацій. Поняття інноваційного циклу. Класифікація інновацій по місцю походження, здійснення і впливу на соціально-економічні процеси. Основні етапи і стадії інноваційного процесу. Моделі інноваційного процесу.

Інноваційна діяльність підприємства. Місце і роль інновацій у діяльності господарюючих суб'єктів. Вибір пріоритетних напрямків інноваційної діяльності. Закордонний досвід поширення інновацій. Вплив інноваційних процесів на розвиток виробництва.


ТЕМА 4. СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ



Цілі і задачі стратегічного управління інноваціями. Стратегічне управління як складова частина інноваційного менеджменту. Цілі стратегічного управління інноваціями. Задача стратегічного управління інноваціями. Зміст і форми стратегічного управління інноваціями. Зміст стратегічного управління інноваціями. Фази стратегічного управління інноваціями. Стратегічне планування інноваційних процесів. Порядок розробки інноваційних стратегій. Форми стратегічного управління інноваціями. Методи і засоби стратегічного управління інноваціями. Методи стратегічного планування, вибору й обгрунтування інноваційних стратегій. Прийоми і засоби стратегічного менеджменту в інноваційному процесі.

ТЕМА 5. ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА ФІРМИ І НАУКОВІ

ПРИНЦИПИ ЇЇ ФОРМУВАННЯ


Змістовна характеристика інноваційної політики фірми. Місце інноваційної політики фірми в загальній стратегії розвитку. Складові елементи інноваційної політики фірми /підприємства/. Чинники, що впливають на формування інноваційної політики. Можливості і переваги великих і малих підприємств / із погляду форми власності, технічного оснащення, фінансових можливостей/ у розробці і поширенні інноваційної політики.

Прогнозування і планування інноваційної діяльності фірми /підприємства/.Аналіз внутрішніх і зовнішніх компетенцій фірми. Етапи планування інноваційної діяльності. Генерація ідей дослідження, розробки, поширення, оцінювання, і перевірка концепції. Економічний аналіз інноваційної діяльності фірми. Вибір оптимального напрямку.


ТЕМА 6. МАРКЕТИНГ У ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ



Стратегічний інноваційний маркетинг. Цілі і задачі. Регулярний інноваційний маркетинг. Санаційний інноваційний маркетинг. Тактичний інноваційний маркетинг. Маркетингові дослідження з нового продукту. Попереднє розміщення нового продукту на ринку і його рекламі. Організація системи збуту нового продукту. Забезпечення можливості постачання продукту на найбільше конкурентних умовах і закріплення його на ринку. Планування ціни й обсягу випуску нового продукту. Маркетинг нових технологій.


ТЕМА 7. ОРГАНІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙ


Організаційні форми інноваційних підприємств. Поняття організації інновації. Особливості і задачі організації інноваційних процесів. Стратегія віолентів, патієнтів, коммутантів, експлерентів. Особливості малих фірм. Відмітні риси спеціалізованих і комплексних інноваційних організацій. Типи організаційних структур інноваційних підприємств. Сутність і принципи їх формування. Класифікація оргструктур наукових підприємств. Організація здійснення і поширення наукових інновацій. Організація виконання НДІКР і забезпечення інноваційних процесів. Організація поширення і трансферта інновацій. Формування нових центрів: технопарки, технополіси, фірми-інкубатори, науково-промислові консорціуми. Характеристика специфіки венчурного бізнесу.

Нові форми інтеграції науки і виробництва. Форми технологічної кооперації. Їхня роль в інтелектуалізації економіки. Перспективи розвитку


ТЕМА 8. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ


Роль держави в стимулюванні інновацій. Зростаюче значення інновацій для стабілізації економічного розвитку, зміцнення національної безпеки. Основні функції державних органів в інноваційній сфері. Державна інноваційна політика. Місце інноваційної політики в системі регуляторів соціально-економічних процесів. Державні пріоритети в сфері науки і технологій. Організаційна структура розробки і реалізації інноваційної політики. Засоби державного впливу на ефективність інноваційних механізмів. Прямі і непрямі методи державної підтримки інноваційної діяльності. Основи формування національної моделі регулювання. Взаємодія державних, приватних і суспільних структур. Позабюджетні форми підтримки інноваційної діяльності. Закордонний досвід державного регулювання інноваційної діяльності. Роль держави в міжнародному науково-технічному співробітництві. Політичні аспекти міжнародного трансферта технологій. Ціль і задачі державного регулювання міжнародних зв'язків.


ТЕМА 9. ПЛАНУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ



Сутність планування інновацій: задача планування, принципи планування інновацій. Система внутріфірмового планування інновацій. Види планування інновацій на підприємстві. Процес внутріфірмового планування. Організація планування інновацій на підприємстві.

Методи внутріфірмового планування інновацій. Сутність і види науково-технічного прогнозування. Програмно-цільове планування інновацій. Продуктове-тематичне планування інновацій. Об'ємно-календарне планування інновацій на підприємстві. Виробниче планування інновацій.


ТЕМА 10. УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ І ЦІНОУТВОРЕННЯ

В ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ



Цілі і задачі управління витратами. Склад і структура інноваційних витрат. Чинники, що визначають розмір витрат. Методи управління інноваційними витратами. Механізм управління витратами. Передплановий аналіз . Планування витрат. Контроль витрат. Управлінське урахування і розподіл витрат. Принципи ціноутворення на інноваційну продукцію. Контрактні /договірні/ ціни. Моделі цін і інжинірінгові послуги.


ТЕМА 11. ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ



Цілі і задачі системи фінансування: цілі системи, принципи організації фінансування, основні задачі й зміст системи фінансування. Форми фінансування: бюджетні асигнування, позабюджетні фонди й інші джерела недержавного фінансування. Фінансовий лізинг. Урахування різноманітних видів ризиків під час фінансування інноваційної діяльності. Інноваційний проект як об'єкт фінансування. Оцінка потреби в коштах і фінансовому стані. Розрахунок потреби в коштах. Показники фінансового стану інноваційного проекту. Оцінка фінансового стану інноваційного підприємства.

ТЕМА 12. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ



Поняття про інтелектуальну власність. Інтелектуальна власність як результат творчої діяльності людини й об'єкт цивільних прав. Об'єкти інтелектуальної власності. Патенти. Критерії патентоспроможності. Порядок оформлення патенту. Використання патентних прав. Ліцензування і юридичний порядок передачі технологій. Ліцензування. Типи ліцензій на інтелектуальну власність. Угоди про ноу-хау. Нові об'єкти інтелектуальної власності і їхньої правової охорони.

ТЕМА 13. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ



Цілі і задачі інформаційного забезпечення. Цілі й особливості інформаційного забезпечення в період ринкових реформ. Міжнародна порівнянність показників інноваційної діяльності. Першочергові задачі інформаційного забезпечення. Види і форми інформаційного забезпечення інноваційних процесів. Інформаційна база інноваційних процесів дореформеного періоду. Статистична звітність. Статистичні й інші види обстежень. Формування статистики інновацій. Статистика науки, інновацій і інформаційних технологій. Система статистичних показників. Система статистичних спостережень. Аналіз показників.

ТЕМА 14. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙ



Характеристика результатів інноваційної діяльності. Вихід на ринки технологій як результат інноваційної діяльності. Ефективність витрат на інноваційну діяльність. Ефективність використання інновацій.

Основні принципи виміру ефективності інновацій. Критерії і показники ефективності інноваційної діяльності. Розмірність ефекту і витрат. Розрахунки економічних збитків. Відмінності абсолютної і відносної ефективності. Урахування чинника часу. Термін окупності.

Соціальні результати технологічних змін. Показники соціально-економічного ефекту. Методи оцінки ефективності інновацій. Характеристика і співвідношення різноманітних методів оцінки ефективності інноваційної діяльності. Напрямки підвищення ефективності інноваційної діяльності.


2. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ


Запропонований конспект лекцій містить стислий виклад матеріалу по основних темах даного курсу. Інші теми, зазначені в програмі курсу, студент повинний буде вивчити самостійно з рекомендованих літературних, навчальних і методичних джерел. Для самостійного вивчення пропонуються теми, найбільше повно висвітлені в наявній учбово-методичній літературі.


ТЕМА 1. КОНЦЕПЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ


    Необхідність активізації інноваційної діяльності в Україні надзвичайно актуальна. Основними причинами цього, на думку більшості вчених, є:

    * незавершеність і нелогічність проведених економічних перетворень; слабкість ринкових інструментів економіки;
  • зберігання економічних відносин із зовнішнім світом, заснованих на імпорті високотехнологічного устаткування, машин, товарів народного споживання в обмін на експорт паливно-сировинних ресурсів.

    Цей перелік ми можемо доповнити такими обставинами: відсутність на всіх рівнях управління систем менеджменту, орієнтованих на підвищення якості, соціальний розвиток, конкурентноздатність; орієнтація розвитку української економіки не на активізацію інноваційної діяльності, а на чинники виробництва й інвестиції.

При цьому упускається з виду, що чинники виробництва й інвестиції повинні бути не метою функціонування соціально-економічних систем, а засобом активізації інноваційної діяльності і підвищення за рахунок цього економічного зростання.

Поглиблення в проблематику курсу варто випередити хоча б стислим оглядом літературних джерел, сформулювати свої положення. Це тим більше важливо, що в даний час ще чітко не визначилася узвичаєна термінологія в галузі інноваційної діяльності.

Так, рекомендується під науково-технічним прогресом розуміти розвиток науки і техніки, що проявляється, з одного боку, у впливі науки на рівень техніки і технології, а з іншого, - у застосуванні новітніх приладів у наукових дослідженнях /Абалкін Л.І./

Початкова фаза науково-технічного прогресу відноситься до пізнього Відродження, і особливо суттєвий імпульс він одержав у ХУ1-ХУ11ст., коли потреби зростаючого мануфактурного виробництва, розширення мореплавання, торгівлі поклали початок спілці наукової, технічної, винахідницької діяльності / НТП: Словник / В.Г. Горохов.- М.: 1987/

На рівні фірми науково-технічний прогрес реалізується у вигляді інновації.

В термін «ІННОВАЦІЯ» вкладається самий різноманітний зміст. Так,

Й. Шумпетер ще в 30-і роки ввів поняття інновації, трактуючи його як зміну з метою впровадження і використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, ринків і форм організації промисловості.

    Зверніть увагу ще на декілька визначень:
  • інновація - це підсумковий результат створення й освоєння принципово нового або модернізованого засобу /нововведення/;
  • інновація в широкому змісті - прибуткове використання новацій у вигляді нових технологій, видів продуктів, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного або іншого характеру;

    * нововведення - це розвиток технології, техніки, управління на стадіях зародження, освоєння, дифузії на інших об'єктах;

    * у «словнику польської мови» інновація означає впровадження чого-небудь нового, якийсь нової речі, новинку, реформу.

Відповідно до Керівництва Фраскаті /документ прийнятий ОЕСР у 1993 році в італійському місті Фраскаті/ інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, процесу, або в новому підході до соціальних послуг.

У книзі «Інноваційний менеджмент» / Під ред. Н. П. Завліна А.К., Казанцева й ін./ інновація визначена як використання в тій або іншій сфері суспільства результатів інтелектуальної /науково-технічної/ діяльності, спрямованих на удосконалення процесу діяльності або його результатів.

Встановлення конкретного кола аспектів, що характеризують сутність будь-якого поняття, є вихідним моментом для формування цілей, структури й обсягу подальших досліджень. Тому я приділяю таку увагу розгляду сутності базового поняття «інновація», що повинне відповідати ряду вимог.

    По-перше, вважаю за доцільне розмежувати поняття «нововведення» і «інновація». Нововведення - оформлений результат фундаментальних, прикладних досліджень або експериментальних робіт у якийсь сфері діяльності по підвищенню її ефективності. Нововведення можуть оформлятися у вигляді:

    * відкриттів винаходів

    * патентів товарних знаків раціоналізаторських пропозицій

    * документації на новий або удосконалений процес

    * організації, виробництва або іншої структури

    * ноу-хау

    * понять

    * наукових підходів або принципів

    * документа/стандарту, методики, інструкції й ін./

    * результатів маркетингових досліджень.

Інновація - кінцевий результат впровадження нововведення з метою зміни об'єкта управління й одержання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту.

По-друге, нововведення можуть розроблятися як для власних потреб /для впровадження у власному виробництві, або для накопичення/, так і для продажу. На «вході» фірми як системи будуть нововведення їхніх продавців, що можуть відразу впроваджуватися, переходячи у форму інновацій, або просто накопичуватися, чекаючи свого часу для впровадження. На «виході» фірми будуть тільки нововведення як товари.

По-третє, неправомірно в поняття «інновації» включати розробку інновацій, її створення, впровадження і дифузію. Ці етапи відносяться до інноваційної діяльності як процесу, результатом якого можуть бути нововведення або інновації.

Нововведення можуть розроблятися з будь-якої проблеми на будь-якій стадії життєвого циклу товару / стратегічний маркетинг, НДІКР і т.д./

Отже, ми можемо ввести ще одне визначення. Процес по стратегічному маркетингу, НДІКР, організаційно-технічній підготвці виробництва, виробництву й оформленню нововведень, їх впровадженню /або перетворенню в інновацію/ і поширенню в інші сфери /дифузія/ називається ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ.

    М. Портер виділяє 4 стадії конкурентного розвитку країни: стадія розвитку на основі чинників виробництва;
  • стадія інвестиційного розвитку;
  • стадія інноваційного розвитку
  • стадія розвитку на основі добробуту.

На основі розглянутого розподілу можна виділити такі структурні джерела економічного розвитку країни:
  1. розвиток на основі чинників виробництва;
  2. розвиток на основі інвестицій
  3. розвиток на основі інноваційної діяльності.

Кожна країна одночасно використовує всі джерела розвитку. Конкурентноздатність і ефективність економіки визначаються структурою джерел. Якщо для функціонування і розвитку народного господарства використовується в основному валюта від експорту природних ресурсів, то рівень економічного розвитку такої країни буде низьким.

Звертаю Вашу увагу ще на декілька аспектів сучасного економічного розвитку на основі інноваційної компоненти. З погляду рівня розвитку країн, міжнародної кооперації й інтеграції світове співтовариство поділяють на такі групи :
  1. Технологічне ядро: США, Японія, Німеччина, Англія, Франція
  2. Країни першого технологічного кола : Італія, Канада, Швеція, Голландія, Австрія, Південна Корея й ін.
  3. Країни другого технологічного кола: найбільше розвинені країни з точки зору інноваційної складової
  4. Постсоціалістичні країни Східної Європи
  5. Країни СНД і ближнього зарубіжжя
  6. Найменш розвинені і країни, що розвиваються.

    Організація інноваційної діяльності в країнах-лідерах:

    * горизонтальна інтеграція НДІКР створення обчислювальних мереж
  • проведення спільних досліджень
  • державна підтримка нових технологій.

До специфічних характеристик сучасних технологій можна віднести:
  • вузьку спеціалізацію
  • швидку застарілість
  • необхідність постійного розвитку
  • високу ризикованість фінансових ресурсів
  • швидку разповсюдженість по всьому світу
  • розробку і впровадження ноу-хау
  • розвиток при тиражуванні
  • неможливість поширення тільки за допомогою документації й ін.

Ці властивості створюють непевність і нерівномірність поширення інноваційного продукту, постійна поява «ніш», у які можуть вбудуватися аутсайдери, складність зберігання позицій лідерства і монополізму в технологічній сфері.

Використовуючи розроблені у світі передові технології, можна перейти лише на стадію інвестиційного розвитку. Стадія ж інноваційного розвитку припускає певний технологічний монополізм, одержуваний у результаті власних розробок і винаходів.

Проте вже на початку ХХ1 сторіччя розвиток науки і техніки буде не метою, а засобом соціально-економічного розвитку країн. Багато дослідників схильні вважати, що майбутнє людства пов'язано не з технотронним, суспільством, а з гуманістичним суспільством, заснованим на гідності, знаннях, свободі особи. Гуманіст - це і є гідна людина, що прагне до знань, добру і красоти.

Найважливішою визначальною основою гуманістичного суспільства буде ідеологічна структура - певна система філософських, наукових, художніх, правових, політичних, економічних, соціологічних знань і цінностей про світ, місце людини в ньому. У процесі становлення гуманістичного суспільства повинно здійснюватися переорієнтування суспільства з виробництва матеріальних благ на виробництво духовних цінностей. Тому однією з головних задач суспільства гуманізму є виробництво знань. На користь цієї тези говорить той факт, що, наприклад, у промислово розвинених країнах накопичення людського капіталу до кінця ХХ ст. у 3 - 4 рази перевищило накопичення капіталу в матеріально-речовинній формі; значно зросли витрати на будівництво нових музеїв, бібліотек, театрів, спортивних споруджень.

Проте, не маючи можливості далі розвивати цю дуже привабливу інтелектуальну тему в рамках стислого конспекту, звернемося до не менше важливої для розуміння сутності курсу «Інноваційний менеджмент» проблеми - класифікації і кодування інновацій.

Відомі різноманітні підходи до класифікації інновацій. Зверну Ваші увагу на деякі типології, які частіше всього зустрічаються в спеціальній літературі.
  1. 1-а типологія по 9-ти ознаках / А. Пригожин /:
  1. по типу нововведення:

    * матеріально-технічні /техніка, технологія, матеріали/ соціальні
  • економічні організаційно-управлінські правові
  • педагогічні
  1. по інноваційному потенціалу:
  • радикальні /базові/
  • комбінаторні /використання різноманітних сполучень/ що
  • модифікують / щопокращують, що доповнюють/.
  1. за принципом відношення до свого попередника:
  • що заміщають /замість застарілого/
  • що відміняють /виключають виконання операцій/
  • поворотні /до попередника/
  • що відчиняють /нові, аналогів немає/.

4) по обсягу застосування:
  • крапкові
  • системні /технологічні, організаційні і т.п. /
  • стратегічні /принципи управління, виробництва і т.п./

5) по ефективності /цілям/:
  • ефективність виробництва
  • ефективність управління
  • поліпшення умов праці

6) по соціальних наслідках:
  • соціальні витрати , що
  • викликають , нові види монотонної праці
  • шкідливі умови і т.п.

7) по особливостях механізму свого здійснення:
  • одиничні /на один об'єкт/
  • дифузійні /на багато об'єктів/
  • завершені і незавершені
  • успішні і неуспішні.

8) по особливостях інноваційного процесу:
  • внутріорганізаційні
  • міжорганізаційні

9) по джерелу ініціативи:
  • пряме соціальне замовлення
  • в результаті винаходи

11-га типологія по 7 критеріях /М.Хучек/:
  1. оригінальність характеру змін:
  • оригінальні /творчі/
  • неоригінальні / що наслідують/

2) ступінь складності:
  • незв'язані /менше удосконалені/
  • пов'язані /колективний результат/

3) галузь господарства:
  • матеріалізовані /тверді/
  • не матеріалізовані /м'які, управлінські/

4) ступінь новизни:
  • новинки у світовому масштабі
  • новинки в країні або галузі
  • новинки на підприємстві

5) радіус дії:
  • впроваджені на підприємстві
  • впроваджені поза підприємством

6) соціально-психологічні умови впровадження:
  • рефлекторно що усвідомляться
  • впроваджені без тривалого обмірковування
  1. запланована позапланові сфера застосування:
  • технічні і технологічні
  • організаційні й економічні
  • суспільні /позавиробничі/

111-тя типологія /С. Ильєнкова /:

1) у залежності від технологічних параметрів:

продуктові

процессні

2) по новизні:

нові для галузі у світі

нові для галузі в країні

нові для підприємства

3) по мсісцю на підприємстві:

новації на вході

новації на виході

новації системної структури

4) від глибини внесених змін:

радикальні /базові/

що покращують

модифікаційні по сфері діяльності:

технологічні

виробничі

економічні

торгові

соціальні

в галузі управління

1У-та типологія / Завлін П.Н./:

1) сфера застосування:

< управлінські

< організаційні

< соціальні

< промислові

2) етап науково-технічного прогресу:

< наукові

< технічні

< технологічні

< конструкторські

< виробничі

< інформаційні
  1. ступінь інтенсивності:

< “бум”

< рівномірна

< слабка

< масова

< темпи здійснення
  1. темпи здійснення:

< швидкі

< уповільнені

< наростаючі

< рівномірні

< стрибкоподібні
  1. масштаб інновацій:

< трансконтинентальні

< транснаціональні

< регіональні

< значні, середні, дрібні
  1. результативність:

< висока

< низька

< стабільна
  1. ефективність:

< економічна

<соціальна

<екологічна

< інтегральна

Основними критеріями класифікації інновацій повинні бути, на мій погляд, ті, що враховують:

а) комплексність набору класифікаційних ознак для аналізу і кодування;

б) можливість кількісного /якісного/ визначення критерію;

в) наукову новизну і практичну цінність запропонованої ознаки класифікації.

Приведена класифікація охоплює, на мій погляд, всі аспекти інноваційної діяльності. Для спрощення управління інноваційною діяльністю на основі зазначеної класифікації інновації кодують. Кодування може бути укрупненим /з одним знаком для ознаки/ і детальним / із двома і більш знаками для ознаки/.

Кодування інновацій можливо в рамках країни й у світовому масштабі. У цьому випадку на початку коду вказується код країни, галузі, фірми...Кодування дозволяє автоматизувати процес пошуку й переробки, добору, що дає значний ефект і активізує інноваційну діяльність.

На закінчення розгляду цієї теми звертаю Ваша увага на специфіку предмета, принципів і структури дисципліни «Інноваційний менеджмент». Це одна з найбільше комплексних і складних дисциплін. Тому для її вивчення, пізнання теоретичних закономірностей і взаємозв'язків, закріплення навичок необхідно застосовувати принципи системності, комплексності, динамічності й ін., основою яких є наукові підходи до менеджменту.