Geum.ru

Зміст перелік умовних позначень

Вид материалаДокументы

Содержание


Розділ іі. суб’єкти процесу доказування
Розділ ііі. особливості процесу доказування
Список використаних джерел
ВСТУПАктуальність теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Мета і задачі дослідження
Об'єктом дисертаційного дослідження
Предметом дисертаційного дослідження
Методи дослідження
Наукова новизна
Практичне значення одержаних результатів
Апробація результатів дисертації
Список використаних джерел
Подобный материал:

ЗМІСТ


ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ........................................................ 3

ВСТУП ......................................................................................................... 4-11

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ДОКАЗУВАННЯ ... 12

1.1.Понятійний апарат дослідження.............................................................. 12-26

1.2.Теоретичні основи доказування.............................................................. 26-46

1.3.Засоби доказування в цивільному процесі............................................. 46-62

1.4.Принципи доказування............................................................................. 62-82

1.5.Стадії процесу доказування..................................................................... 82-103

Висновки до розділу 1..................................................................................... 103-113


РОЗДІЛ ІІ. СУБ’ЄКТИ ПРОЦЕСУ ДОКАЗУВАННЯ ......................... 114

І ДОВЕДЕННЯ

2.1. Суб’єкти процесу доказування та їх характерні особливості............. 114-129


2.2. Особливості участі сторін в процесі доказування .............................. 130-137

2.3. Заявники і заінтересовані особи в процесі доказування.................... 137-154

Висновки до розділу 2................................................................................... 154-157


РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ДОКАЗУВАННЯ

І ОЦІНКИ ДОКАЗІВ................................................................................... 158

3.1. Загальні принципи та правила діяльності суду при дослідженні

і оцінці доказів................................................................................................ 158-169

3.2. Оцінка судом наданих в справі доказів............................................... 169-178


3.3. Фіксування цивільного процесу як спосіб забезпечення доказів...... 178-190

Висновки до розділу 3.................................................................................. 191-194

ВИСНОВКИ ............................................................................................... 194-195

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................... 196-213

ДОДАТОК .................................................................................................. 214

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

ВСТУП


Актуальність теми. Сучасна правова система України знаходиться в стані перебудови, що не може не вплинути на розвиток науки та законодавство, яке регулює цивільне судочинство. У зв’язку з цим, необхідно на теоретичному рівні обґрунтувати основи процесу доказування, його принципи, стадії та діяльність суб’єктів доказового процесу. Тому виникла необхідність приведення процедури доказування у відповідність принципу змагальності, який закріплений у чинному законодавстві.

Віддаючи належне роботам М.А. Гурвича, О.С. Козлова, Т.О. Лілуашвілі, М.К. Треушнікова, М.Й. Штефана, В.В. Комарова вважати цю тему повністю дослідженою неможливо, що зумовлено внесенням істотних змін в Цивільний процесуальний кодекс. В теорії цивільного процесу залишаються не дослідженими принципи доказування, мало уваги приділено засобам доказування, суб’єктам доказового процесу, стадіям доказового процесу та особливостям процесу доказування та оцінки доказів. Останнім часом значну увагу теоретиків цивільного процесу привернуто до особливостей процесу доказування по окремих категоріях справ, а відсутні теоретичні розробки загальних аспектів доказового процесу.

Необхідність запровадження в цивільному судочинстві аудіо і відеозаписів, що проголошена Конституцією, є підставою для теоретичного обґрунтування цього питання, але в Україні ця діяльність відбувається шляхом практичного застосування і без наукового аналізу основних її аспектів, що може призвести до викривлення отриманих результатів.

Проблемам доказування приділено значну увагу в працях таких вчених як Д.П. Ватмана, М.А. Гурвича, А.А. Добровольского, О.С. Захарової, О.С. Козлова, В.В. Комарова, С.В. Курилева, Т.О. Лілуашвілі, І.В.Решетникової, М.К. Треушнікова, С.Я. Фурси, М.Й. Штефана, Ю.К. Юдельсона та ін.

Однак, не всі питання в працях вчених висвітлені у відповідності до сучасного сприйняття принципу змагальності в цивільному процесі, який має відігравати вирішальну роль. Крім того, слід відмітити, що багато праць відносяться до середини минулого століття і відтворюють принципи радянського законодавства, а тому не відповідають суттєвим змінам в законодавстві України. Багато праць російських і українських теоретиків цивільного процесу мають орієнтацію на вирішення лише окремих питань, що виникають на практиці і не мають метою глибокого теоретичного аналізу процесу доказування. На сучасний момент монографічних досліджень, присвячених процесу доказування в цивільному судочинстві, в Україні не існує.

Отже, обрання теми дисертаційного дослідження зумовлено такими аспектами:
  1. відсутністю наукових та зокрема дисертаційних досліджень обраної теми, в яких одночасно аналізуються процеси доказування та оцінки доказів;
  2. наявністю в теорії доказування різних позицій теоретиків щодо окремих положень доказового процесу;
  3. необхідністю внесення змін у регламентацію процедури доказування на різних стадіях розвитку доказового процесу;
  4. наявністю в окремих законодавчих нормах, що регламентують реалізацію прав суб’єктів доказування, деяких прогалин та неоднозначностей у їх формулюванні, які на практиці призводять до спірних ситуацій та порушення прав і охоронюваних законом інтересів громадян та юридичних осіб;
  5. невідповідністю практики діяльності окремих суб’єктів в процесі доказування та при оцінці наданих доказів принципу змагальності цивільного процесу;
  6. значним обсягом теоретико-практичних досліджень, що були проведені дисертантом в якості прокурора та судді, а також значною кількістю опублікованих ним наукових статей, присвячених цій темі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України „Роль і значення цивільного права в регулюванні майнових і особистих немайнових відносин у сучасній Україні” (номер державної реєстрації RK0101U001005).

Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є визначення суб’єктів, які мають вплив на процес доказування та окремо характеризувати тих суб’єктів, які мають повноваження здійснювати оцінку доказів, а також надати більшої визначеності процесу доказування, усунути прогалини в законодавстві та оптимізувати його. Виходячи з поставленої мети, у дисертації зосереджено увагу на вирішенні наступних основних завдань:
  1. Надати процесу доказування чіткості і послідовності, а процедурі прийняття, дослідження і оцінки доказів однозначності та раціональності в регламентації і при застосуванні в юридичній практиці;
  2. Проаналізувати всі наявні сучасні теорії та концептуальні підходи до тлумачення процесу доказування з метою об’єктивного його врегулювання і вдосконалення;
  3. На підставі проведеного аналізу виробити власні позиції стосовно теоретичних основ процесу доказування;
  4. На підставі узагальнення та аналізу судової практики встановити недоліки процедури дослідження доказів, що найчастіше призводять до порушення прав громадян і юридичних осіб;
  5. Розробити загальну концепцію та конкретні шляхи вдосконалення доказового процесу з метою охорони прав його суб’єктів;
  6. Виявити причини, що призводять до порушення прав громадян і юридичних осіб в процесі доказування;
  7. На підставі узагальнення теорії та практики реалізації цивільних процесуальних правовідносин виробити рекомендації по вдосконаленню відповідних інститутів цивільного процесу.

Об'єктом дисертаційного дослідження є цивільні процесуальні відносини, в яких основну увагу приділено суб’єктам процесу доказування та оцінки доказів, а також охороні і захисту їх прав у досліджуваній сфері.

Предметом дисертаційного дослідження є проблеми реалізації права на захист прав та охоронюваних законом інтересів шляхом доказування правомірності заявлених вимог і удосконалення процедури надання і оцінки доказів в цивільних справах.

Методи дослідження, що використані у процесі роботи над дисертацією:

історико-правовий - використовувався в обмеженому обсязі для аналізу розвитку процесу доказування;

порівняльно-правовий - для порівняння процесу доказування та його суб’єктів властивого різним правовим системам.

діалектичний метод з системно-структурним підходом - до вивчення матеріалу та одержаних внаслідок цього висновків.

теоретико-прогностичний - дозволив виробити пропозиції щодо розвитку теорії процесу доказування;

формально-логічний – для виявлення суперечностей чинного законодавства у досліджуваній сфері та вироблення пропозицій щодо його вдосконалення, формування нових дефініцій та правових норм.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на дисертаційному рівні проводиться наукове дослідження проблем теорії та реалізації прав суб’єктів доказування в цивільному процесі в умовах широкого запровадження принципу змагальності і реформування законодавства в досліджуваній сфері.

У рамках проведеного дослідження досягнуті наступні результати, які мають наукову новизну, запропоновані автором і виносяться на захист вперше:
  1. Пропонується розмежовувати поняття “доказування” та “доведення”. Визначити поняття “доказування” лише як зміст таких процесуальних дій як збирання (в тому числі витребування доказів адвокатами і прокурорами) і надання суду доказів особами, що беруть участь в справі. Всі інші дії, що спрямовані на забезпечення сприятливого для сторони рішення суду, необхідно вважати процесом доведення, а не доказування. Поняття “доведення” є більш ширшим і таким, що включає поняття “доказування”.
  2. Визначені напрямки розвитку засобів доказування в цивільному процесі, а саме: вивчення і узагальнення судової практики на предмет дослідження тих обставин, які зумовлюють необхідність використання спеціальних засобів для їх підтвердження; аналіз і втілення новітніх досягнень науки і техніки в юридичну практику з метою надання рішенням суду більшої юридичної достовірності і, наприклад, як наслідок збільшення джерел підвищеної небезпеки, якими стають випадки застосування засобів генної інженерії, новітніх ліків, добрив тощо; вдосконалення існуючих засобів доказування і процедури їх дослідження з метою надання їм більшої юридичної вірогідності; самостійний розвиток науки і техніки з метою наступного втілення результатів в цивільне судочинство; систематизація інформації про засоби доказування, яка має узагальнюватись як по окремих галузях права, так і шляхом порівняльного аналізу, а також узагальнюватись в раціональну структуру відомостей про певні засоби доказування для окремої галузі права.
  3. Уточнено поняття “доказ” як окремий елемент засобу доказування, що несе в собі інформацію про обставину справи, з існуванням якої особа пов’язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків, а “засіб доказування” - це сукупність окремих доказів (елементів), які за цивільним процесуальним законодавством допустимі для доказування в конкретній справі.
  4. Сформульовані спеціальні принципи доказування: принцип не втручання судді або суду в процес доказування; принцип відсутності основних і другорядних юридичних обставин, що підлягають встановленню судом; принцип співставлення доводів і доказів сторін, а також принцип концентрації доказового матеріалу.
  5. Обґрунтовано висновок, що способами забезпечення доказів є наступні дії суду, що розглядає справу, а саме: виклик свідків в судове засідання за клопотанням сторін, в тому числі для негайного допиту; призначення огляду доказів (в тому числі й огляд на місці); витребування судом доказів у тих осіб, які не надали відповідних документів особам, що беруть участь у справі (сторони, заявник, треті особи та ін.); призначення експертизи по справі; судове доручення суду, в провадженні якого знаходиться справа, іншому суду по збиранню речових і письмових доказів, допиту свідків, а дії іншого суду також мають вважатись способом забезпечення доказів.
  6. Пропонується закріпити таке положення в нормах ЦПК: оцінка доказів здійснюється лише судом, а суб’єкти доказування можуть аналізувати докази, але не оцінювати їх.
  7. Доведено, що особи, які надають суду висновки, не повинні брати участь в процесі доведення, оскільки таке процесуальне сумісництво негативно впливатиме на їх участь в процесі. Суд в разі необхідності може звертатись до відповідних органів за висновком з окремого питання, але особи, що готуватимуть висновок, мають відмежовуватись від участі в процесі доказування і доведення.
  8. Зроблено висновок: якщо сторони в судових дебатах будуть посилатись на нові обставини, які не підтверджувались доказами і які не розглядались судом, або на нові докази, то суд не повинен їх враховувати при постановленні рішення. Крім того, право сторін на зміну позовних вимог, що регламентовані ст. 103 ЦПК, не повинно поширюватись на стадію судових дебатів.
  9. Запропоновано висновок, що несанкціонований суддею запис однією із сторін судового процесу може суперечити інтересам збереження моралі, громадського порядку або національної безпеки в демократичному суспільстві, тобто тим аспектам, які зумовлюють закритий судовий розгляд за ст. 10 ЦПК, а тому його не можна розцінювати як доказ.
  10. Розшифровувати аудіо і відеозапис можуть: суди апеляційної і касаційної інстанцій, коли оскаржуються постанови суду відповідно першої і апеляційної інстанцій; уповноважені державні органи, коли проти судді або складу суду порушується кримінальне або дисциплінарне переслідування; судом першої інстанції у випадках порушення кримінальної справи проти свідків, експертів, перекладачів за дачу неправдивих показань та в інших, передбачених законом випадках.
  11. Особам, які беруть участь в справі, може бути надане право на платній основі лише знімати копії зі звуко- і відеозаписів, що має здійснюватися тільки спеціалістами суду і в тих випадках, коли справа розглядалась у відкритому судовому засіданні.


Практичне значення одержаних результатів цієї роботи полягає у тому, що у ній сформульовані концептуальні положення, висновки та практичні рекомендації, які визначають напрями вирішення окремих теоретичних і практичних проблем доказового процесу, суб’єктів доказування та оцінки доказів, які мають позитивний вплив на подальший розвиток окремих положень науки цивільного процесу.

Основні результати цього дисертаційного дослідження можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні курсу “Цивільне процесуальне право України" та спецкурсу “Докази та доказування в цивільному процесі”.

Отримані висновки щодо удосконалення вітчизняного законодавства були направлені до Робочої групи Кабінету Міністрів України з розробки проекту Цивільного процесуального кодексу, в якій дали позитивну оцінку внесених автором пропозицій та повідомили, що вони будуть враховані при підготовці проекту змін і доповнень до Цивільного процесуального кодексу України (лист голови Робочої групи по розробці проекту Цивільного процесуального кодексу від 4.12.2002 р.).

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась на засіданні відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім.. В.М. Корецького Національної академії наук України. Результати роботи оприлюднені на науково-практичних конференціях, зокрема, на науково-практичній конференції в м. Твері «Развитие гражданского процессуального права России и государств ближнего зарубежья» (26-28 вересня 2003 р.) та на Інтернет конференції „Проблеми нового Цивільного процесуального кодексу України” (Академія адвокатури м. Київ, грудень 2003 р.). За результатами роботи проведено ряд семінарів для суддів Замостянського суду м. Вінниці на тему „Суб’єкти доказування та оцінки доказів”.

Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано 5 статей у наукових журналах, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези двох доповідей на конференціях.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php


ВИСНОВКИ


В результаті дослідження обраної теми автором на науковому рівні і завдяки практичній діяльності його в якості судді Замостянського районного суду м. Вінниці були здобуті результати, які спрямовані на поглиблення і вдосконалення процесу доказування в світлі запровадження в цивільний процес принципу змагальності, що суттєво впливає на процедуру цивільного судочинства, але до останнього часу він не повною мірою відтворений в теоретичних доктринах та ЦПК. Так, у теоретичних джерелах і ЦПК до останнього часу не відтворена нова роль суду як суб’єкта, який має здійснювати оцінку наданих в справі доказів і доводів, а тому для забезпечення об’єктивності такої оцінки він має бути „відсторонений” від процесу доказування. Поряд із запровадженням цієї концепції в роботі запропоновано шляхи удосконалення процедури розгляду цивільних справ з урахуванням тієї ролі, яку мають відігравати у процесі доказування різні його суб’єкти, зокрема, позивач і відповідач, їх представники та треті особи, а також заявники і заінтересовані особи у справах окремого провадження.

Межі повноважень судді в сучасному цивільному процесі мають бути окреслені загальним принципом не втручання суду в процес доказування до тих пір, доки сторони, треті особи або заявники не клопотатимуть про це або законом не буде встановлена однозначна вимога щодо необхідності проведення певних дій судом для з’ясування юридичних обставин.

Вперше в роботі пропонується висновок про необхідність стабілізувати визнання стороною факту (позову частково або повністю) в якості доказу, для чого пропонується фіксувати його в протоколі судового засідання і позбавити особу права його змінювати. В разі ж впливу на волевиявлення особи помилки, погрози, збігу тяжких обставин, необхідно в наступному або під час судового засідання надати такій особі можливість змінити своє ставлення до встановлюваного факту, але така зміна має бути обґрунтованою відповідними доказами.

Встановлено, що в справах окремого провадження по деяких категоріях справ передбачені певні особливості в процесі доказування, а саме: суд має надавати переваги одним засобам доказування перед іншими і по суті ці докази мають вирішальний вплив на судове рішення; суд через пряму вказівку в законі і не зважаючи на позицію заінтересованих осіб зобов’язаний вчиняти дії, які спрямовані на забезпечення доказів по справі.

Загалом отримані результати мають не тільки наукове, а й практичне значення для процесу доказування по цивільних справах. Практичні ж висновки у першу чергу розраховані на вдосконалення положень чинного ЦПК і на конкретизацію та розвиток положень нового ЦПК, зокрема, сформульовано відмітні особливості процесу доказування в наказному провадженні, попередньому судовому засіданні тощо.

Всі отримані результати як ті, що наведені в цьому розділі, так і ті, що викладені в кінці кожного розділу, перевірені в практичній діяльності автора, опубліковані у наукових фахових виданнях, проголошувались на наукових конференціях і не знайшли критичної оцінки з боку вчених і фахівців.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


Нормативні джерела

  1. Конституція України // Голос України. – 1996 .- № 138 (1388).- 27 червня.
  2. Цивільний кодекс України від 18 липня 1963 р. // Право України. - 1994. - № 11-12. – С.1-66.
  3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. – К.: АТІКА, 2003. – 416 с.
  4. Цивільний процесуальний кодекс України. – К.: АТІКА, 2001. – 127 с.
  5. Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України. Закон України // ВВР. – 1994. - N 22. - Ст.140.
  6. Про судоустрій. Закон України від 7 лютого 2002 року // ВВР. – 1981. - N 24.- Ст. 357.
  7. Про право власності на окремі види майна. Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. // ВВР. – 1992. - № 35. - Ст. 517.
  8. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 січня 1996 р. // Юридичний вісник України. - 1996. - № 48 (74). – С.10-12.
  9. Про підготовку цивільних справ до судового розгляду. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 5 березня 1977 р. – К.: Українська Правнича Фундація, 1995. - С.58-62.
  10. Про практику розгляду судами України справ про спадкування. Постанова Пленуму Верховного Суду України N 4 від 24.06.83. – К.: Українська Правнича Фундація, 1995. - С.216.
  11. Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 р. – К.: Українська Правнича Фундація, 1995. - С.236.
  12. Пpо судове piшення. Постанова Пленуму Веpховного Суду України вiд 29.12.76 iз змiнами вiд 24.04.81, 25.12.92 //Бюлетень законодавства i юpидичної пpактики Укpаїни. - 1995. - N1.
  13. Про судову практику в справах про визнання угод недійсними. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. – К.: Українська Правнича Фундація, 1995. - С.49-57.
  14. Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності. Постанова Пленуму Верховного Суду України N 20 від 22 грудня 1995 р. – К.: Українська Правнича Фундація, 1995. - С.78.
  15. Пpо судову пpактику в спpавах пpо встановлення фактiв, що мають юpидичне значення. Постанова Пленуму Веpховного Суду Укpаїни вiд 31.03.95 //Збiрник постанов Пленуму Верховного Суду України. - К. - 1995. -ч. 1.
  16. Германское право. –Ч.1 Гражданское уложение: Пер. с нем. / Серия: Современное зарубежное и международное частное право. – М.: Статут, 1996. – 456 с.
Монографії



  1. Аболонин Г.О. Групповые иски. - М.: Норма, 2001. -245с.
  2. Адвокатская деятельность / Под ред. В.Н. Буровина. –М.: МНЭПУ. 2001, -530с.
  3. Арбитражный процесс / Под ред. М.К. Треушникова, В.М. Шерстюка. – М.: Городец, 2000. – 451с.
  4. Астапкин С., Максимов С. Криминальные расчеты: уголовно-правовая охрана инвестиций. – М.: Юринформ, 1995. – 146 с.
  5. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административный процесс. – К.: Літера, 2001. – 319 с.
  6. Батурин Ю.М. Проблемы компьютерного права. – М.: Юридическая литература, 1991. – 217 с.
  7. Башкатов М.И. Пpоцессуальные особенности рассмотрения дел об установлении фактов, имеющих юpидическое значение. -М.: Юридическая литература, 1980. - 168 с.
  8. Белкин А.Р. Теория доказывания: Науч.-метод. пособ. — М. : Городец, 2000. – 173 с.
  9. Боботов С.В. Жигачев И.Ю. Введение в правовую систему США. –М.: Норма, 1997. -333 с.
  10. Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса. Издание 2-е. –М., 1917. -531 с.
  11. Ватман Д.П. Адвокатская этика. –М.: Юридическая литература, 1977. –70 с.
  12. Ватман Д.П., Елизаров В.А. Адвокат в гражданском процессе. – М.: Юридическая литература, 1969. -199 с.
  13. Власов А.А. Адвокат как субъект доказывания в гражданском и арбитражном процессе. – М.: Юрлитинформ, 2000. -238с.
  14. Галанза П.Н. Государство и право древнего мира. –М.: Юридическая литература, 1963. -198 с.
  15. Гаррис Р. Школа адвокатуры. – Тула: Автограф, 2001.- 351с.
  16. Гомьен Д., Харрис Д.. Эвсюк Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. М., 1998. – 232 с.
  17. Гончаренко В.И., Бергер В.Е., Варфоломеева Т.В. и др. Экспертизы в судебной практике. – К.: Вища школа, 1987. - 197 с.
  18. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. -М. : Юридическая литература, 1987. – 287 с.
  19. Горьовий Л.Є., Швець М.Я. та ін. Інформатизація законотворчої, нормотворчої, правозастосовної та правоосвітньої діяльності. – К.: Парламентське видавництво, 1999. – 199 с.
  20. Gottwald Peter. Zivilprozeßordnung mit Einführungsgesetz, Schuldnerverzeichnisverordnung, Gerichtsverfassungsgesetz (Auszug), Rechtspflegergesetz, Gerichtskostengesetz (Auszug) und Bundesgebührenordnung für Rechtsanwälte (Auszug) Textausgabe mit ausführlichem Sachregister und einer Einrührung von Universitätsprofessor. // dtf. - Munchen, 1996, 456 a.
  21. Гражданский кодекс Квебека / Под ред. О.М. Козырь, А.А. Маковской. – М.: Статут, 1999. – 472 с.
  22. Гражданский процесс / Под ред. В.А. Мусина, М.А. Чечиной, Д.М. Чечота. – М.: Проспект, 1998. - 437 с.
  23. Гражданский процесс / Под ред. К.И. Комиссарова, Ю.К. Осипова. – М.: БЕК, 1996 .– 505 с.
  24. Гражданский процесс / Под ред. М.С. Шакарян. – М.: Юридическая литература, 1993. – 559 с.
  25. Гражданский процесс / Под ред. М.К. Треушникова. – М.: Новый юрист, 1998. - 508 с.
  26. Гражданский процесс. –М. : Юридическая литература, 1972. – 425 с.
  27. Гражданский процесс. Практическій комментарій на вторую книгу Устава гражданского судопроизводства / Составил В.Л. Исаченко. т. 1. 1890. – 994 с.
  28. Гражданский процессуальный кодекс Украины. Научно-практический комментарий. / Автор комментария В.И. Тертышников. –Харьков: Консум, 1999. - 415 с.
  29. Гражданское процессуальное право Украинской ССР./ Штефан М.И., Дрижчаная Е.Г., Богдан И.И. и др. –К.: Вища школа, 1989. - 319 с.
  30. Гребенников С.С. Если ты свидетель.- М. : Юридическая литература, 1982. -93 с.
  31. Гуляев А.М. Об отношении русского гражданского права к римскому. –К, 1894. -211 с.
  32. Гурвич М.А. Учение об иске. –М.: Юридическая литература, 1981. -225 с.
  33. Давлетов А.А. Основи уголовно-процессуального познания. Свердловск, 1991. - 172 c.
  34. Давтян А.Г. Гражданское процессуальное право Германии. – М.: Городец, 2000. – 319 с.
  35. Деніел Джон Мідор. Суди в Сполучених Штатах. Сент-Пол, Міннесота. Вест Паблішен Ко. 1991. – 85 с.
  36. Добровольский А.А. Иванова С.А. Основные проблемы исковой формы защиты права. – М. : Юридическая литература, 1979. - 139 с.
  37. Добровольский А.А. Исковая форма защиты права. –М.: Юридическая литература, 1965. – 96 с.
  38. Добровольский А.А. Участие органов государственного управления в советском гражданском процессе. - М. Госюриздат, 1958. – 139 с.
  39. Елисеев Н.Г. Гражданское процессуальное право зарубежных стран: Источники, судоустройство, подсудность. – М.: Статут, 2000. - 269 с.
  40. Eggleston R. Evidence, proof and probabiliti. 2-nd ed. L., -1983. P.32.
  41. Законодательная техника. Научно-практическое пособие / Под ред. Ю.А. Тихомирова. – М.: Городец, 2000. – 272 с.
  42. Zander M. A matter of justice. The legal system in Ferment. N.Y. 1989. P.148.
  43. Звягинцева Л.М., Плюхина М.А., Решетникова И.В. Доказывание в судебной практике по гражданским делам. – М.: Норма, 2000. - 283 с.
  44. Кайгоpодов В.Д. Пpоцессуальные особенности судебного pассмотрения дел об установлении фактов, имеющих юpидическое значение. – Свеpдловск: ЮУГУ. - 1987. – 123 с.
  45. Клейнман А.Ф. Новейшие течения в советской науке процессуального права. –М.: Госюриздат, 1967. – 109 с.
  46. Клейнман А.Ф. Основные вопросы теории доказательств в советском гражданском процессе. –М.: Госюриздат, 1950. - 96 с.
  47. Коваленко А.Г. Исследование средств доказывания в гражданском процессе. Саратов.: СЮУ, 1989. – 123 с.
  48. Kodeks Postepowania Cywilnego. –Warszawa: ABC. 2001. – 422 s.
  49. Кожухарь А.Н. Право на судебную защиту в исковом производстве. – Кишинев: ШТИИНЦА, 1989. – 142 с.
  50. Колобов В.Ю. О механизме защиты охраняемых законом интересов в гражданском судопроизводстве: Вопросы развития теории гражданского процессуального права. - М. - 1981. – 143 с.
  51. Колодій А.М. Принципи права України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 206 с.
  52. Коломыцев В.И. Письменные доказательства по гражданским делам. - М. : Юридическая литература, - 1978. – 97 с.
  53. Комаров В.В., Баранкова В.В. Нотариат и нотариальный процесс. – Харьков: Консум, 1999. – 321 с.
  54. Комп'ютерна злочинність. Навчальний посібник/П.Д.Біленчук, Б.В.Романюк, В.С.Цимбалюк та ін. – К.: Атіка, 2002. - 201 с.
  55. Кони А.Ф. Собрание сочинений. Том. 4. –М.: Юридическая литература, 1967. - 543 с.
  56. Конституційне право України /Погорілко В.Ф., Фріцький О.Ф., Городецький О.В. та ін. / За ред. В.Ф. Погорілко. – К.: Наукова думка, 1999. – 692 с.
  57. Котюк В.О. Теорiя права. - К.: Вен турі, 1996. – 273 с.
  58. Krzeminski Z.Adwokat w procesie cywilnym. -Zakamycze, 1999. -169 s.
  59. Krzysztof Kolakowski. Dowodzenie w procesie cywilnym. -Warszawa. 2000. -143 s.
  60. Курс советского гражданского процессуального права. Т. 2. / Под ред. А.А.Мельникова, П.П.Гуреева, А.А. Добровольского, В.С. Тадевосяна, П.Я. Трубникова. – М.: Наука, 1981. - 399 с.
  61. Курылев С.В. Основы теории доказывания в советском правосудии. – Минск, 1969. - 279 с.
  62. Любшев Ю.Ф. Адвокатура в России. – М.: ООО «Профобразование», 2001. -831 с.
  63. Mettenheim. Der Grundsatz der Prozeβőkonomie im Zivilprozeβ. Berlin. 1970. -156 s.
  64. Михеєнко М.М., Молдован В.В., Радзієвська Л.К. Порівняльне судове право. – К.: Либідь, 1993. – 325 с.
  65. Молчанов В.В. Собирание доказательств в гражданском процессе. – М.: Юридическая литература, 1991. – 143 с.
  66. Муромцев С.А. О консерватизме римской юриспруденции. –М., 1875, - 482
  67. Мухин И.И. Важнейшие проблемы оценки судебных доказательств в уголовном и гражданском судопроизводстве. Ленинград: ЛГУ, 1974. - 163 с.
  68. Орлов Ю.К. Основы теории доказательств в уголовном процессе: Науч.-практич. пособ. - М. : Городец, 2000. – 219 с.
  69. Осокина Г.Л. Иск (теория и практика). – М.: Городец, 2000. – 186 с.
  70. Попова Ю.А. Признание граждан безвестно отсутствуюшими. -М.: Юридическая литература, 1985. - 39 с.
  71. Пустовіт Л.О., Скопненко О.І., Сюта Г.М. та ін. Словник іншомовних слів. – К.: Довіра, 2000. - 1017с.
  72. Пучинский В.К. Английский гражданский процесс. Основные понятия, принципы и институты. -М.: : Юридическая литература, -1974. – 215 с.
  73. Пушкар Е.Г. Конституционное право на судебную защиту. – Львов, 1982. - 381 с.
  74. Пятилетов И.М. Особенности судопроизводства по делам о признании гражданина недееспособным. -М. : Юридическая литература, 1984. – 51 с.
  75. Решетникова И.В. Доказательственное право Англии и США. –М.: Городец, 1999. -С.192-276.
  76. Решетникова И.В. Курс доказательственного права в российском гражданском судопроизводстве. –М.: Норма, 2000. - 279 с.
  77. Решетникова И.В., Ярков В.В. Гражданское право и гражданский процесс в современной России. – М. : Норма, 1999. - 302 с.
  78. Сальковский К. Институции. Основы системы и истории римского гражданского права. – К., 1910. – 542 с.
  79. Селянов А.С. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. - М. : Юридическая литература, 1986. – 123 с.
  80. Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. - М., 1982. - 145 с.
  81. Смышляев Л.П. Предмет доказывания и распределение обязанностей по доказыванию в советском гражданском процессе. –М.: Изд-во Московского универ-та., 1961. – 47 с.
  82. Советский гражданский процесс. / Под ред. С.Ю. Каца, Л.Я. Носко. –К.: Вища школа, 1982. – 423 с.
  83. Сологубова Е.В. Римский гражданский процесс. – М.: Городец, 1997. – 142 с.
  84. Справочник по доказыванию в гражданском судопроизводстве. / Под ред. И.В. Решетниковой.– М.: Норма, 2002. – 475 с.
  85. Теория государства и права. Курс лекций. / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М.: Юристъ, 2001. - 771 с.
  86. Теория доказательств в советском уголовному процессе / Под. ред. Н.В. Жогина. – М.: Изд-во Московского универ-та., 1973. - 212 с.
  87. Теория юридического процесса. / Под ред. В.М. Горшенева. – Харьков, 1985.- 271 с.
  88. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия. –М.: Издание Тихомирова, 1997. - 525 с.
  89. Тpеушников М.К. Относимость и допустимость доказательств в гpажданском пpоцессе. - М.: Изд-во Московского универ-та, 1981. – 123 с.
  90. Треушников М.К. Судебные доказательства. – М.: Городец, 1997. – 197 с.
  91. Тригулова А.Х. Экспертное исследование как процесс познания. Харьков. 1987. – 96 с.
  92. Трусов А.И. Очерк теории судебных доказательств. М. : Юридическая литература, 1960. – 89 с.
  93. Фаткуллин Ф.А. Общие проблемы процессуального доказывания. -Казань. 1976. – 195 с.
  94. Филимонов Б.А. Основы теории доказательств в германском уголовном процессе. –М., 1994. -214с.
  95. Фурса С.Я. Окреме провадження у цивільному процесі України. – К.: Поліграфічний центр Київського університету, 1999. - 327 с.
  96. Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика. –К.: А.С.К., 2001. - 968 с.
  97. Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. Терія і практика. // АТІКА. –К., 2002. - 342 с.
  98. Цивільне процесуальне право України. / Під ред. В.В. Комарова. –Харків: Право, 1999. – 590 с.
  99. Чечот Д.М., Новиков Е.Ю. Судебные доказательства. В кн. Гражданский процесс. / под ред. Чечот Д.М. Судебные доказательства. // Гражданский процесс. / Под ред. В.А. Мусина, Н.А. Чечиной, Д.М.Чечота. –М.: Проспект, 1996. -С.185.
  100. Черемин М.А. Приказное производство в российском гражданском процессе. – М.: Городец-издат, 2001. – 172 с.
  101. Эйсман А.А. Заключение эксперта (структура и научное обоснование). М. Изд-во Московского универ-та., 1967. -85 с.
  102. Шакарян М.С. Субъекты гражданского процессуального права. - М. : Изд-во Московского универ-та., 1970. - 298 с.
  103. Шак Х. Международное гражданское процессуальное право. – М.: БЕК, 2001. -С.322-363.
  104. Шляхов А.Г. Судебная экспертиза: организация и проведение. М. : Юридическая литература, 1979. – 137 с.
  105. Штефан М.Й., Дрижчаная О.Г. Цивільне процесуальне право України. –К.: Либідь, 1994. - 319 с.
  106. Штефан М.Й., Кочерянц Р.Г. Конституційні основи правосуддя в СРСР. - К.: Либідь, 1982. -87 с.
  107. Штефан М.И. Принципы советского гражданского процессуального права. - К.: Наукова думка, 1980. – 49 с.
  108. Штефан М.Й. Цивільний процес. –К.: Ін Юре, 1997. -607 с.
  109. Штефан М.Й. Цивільний процес. –К.: Ін Юре, 2001. – 671 с.
  110. Шумилов В.М. Введение в правовую систему ФРГ. –М.-Бремен: ДеКА, 2000. - 139 с.
  111. Юдельсон Ю.К. Проблема доказывания в советском гражданском процессе. –М. : Юридическая литература, 1951. - 87 с.
  112. Юдельсон К.С. Судебные доказательства и практика их использования в советском гражданском процессе. М. : Юридическая литература, 1956. – 123 с.
  113. Якимов П.П. Письменные доказательства в практике арбитража. М. : Изд-во Московского универ-та, 1959. -132 с.
  114. Яковлів А. Цивільний процес. Курс лекцій. - Регенсбург-Мюнхен: Український технічно-господарський інститут, 1948. -163 с.



Наукові публікації, автореферати дисертацій та інші джерела

  1. Аргунов В.Н. Судебный приказ и приказное производство // Законодательство. – 1998. - № 2. –С. 18.
  2. Бачун О. Розгляд скарг на дії та бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал господарського суду. // Право України. – 2002. - №8. –С.58-62.
  3. Блажеев В.В. Особое производство по гражданским делам, связаным с изменением правового статуса гражданина. Автореф. канд. дисерт. –М., 1991, - 26с.
  4. Бойко В. Проблеми правосуддя в Україні і шляхи їх вирішення. // Право України. – 2002. - №3. -С. 6.
  5. Бочаров Д. Щодо потреби загальнотеоретичного дослідження проблем юридичного доказування. // Право України, - 2002. - № 5. -С. 131- 133.
  6. Бринцев В. Захаренко О. Електронно-технічне забезпечення діяльності судової влади. // Право України. – 2000. - № 4. –С. 44-47.
  7. Василюк С. Ломоносова О. Застосування аналогії в цивільному процесі. // Право України. - 2002. - №3. -С. 135-137.
  8. Володина Ю. КСУ создал прецедент. // Юридическая практика. №29 (239) 17 июля 2002. –С. 1.
  9. Всероссийская научная конференция "Сравнительное правоведение в России: пути развития". // Государство и право, - 2001. - № 4. - С. 121-123.
  10. Гетманцев О.В. Громадяни як сторони у цивільному процесі України. Автореф. канд. дисерт. –К., 1997. -23с.
  11. Голод Б. Труднощі доказування націонал-соціалістських переслідувань // Право України, - 2002. - № 8. –С. 109-111.
  12. Гордон В. Право судебной защиты по Гражданскому процессуальному кодексу РСФСР. // Вестн. сов. юстиции. - 1924. - №1. -С.3-4.
  13. Гриненко А.Д., Шульженко О.О., Надгорний Г.М. Практика використання в цивільному судочинстві матеріалів судових експертиз. // Вісник Верховного Суду України. - 1997. - №3. –С.32-34.
  14. Гриненко А. Потенційна можливість і реальна дійсність у судовому процесі. // Право України. - 1999. - №10. -С.95-96.
  15. Джавадов Фуад Муса огли. Концептуальні основи розвитку судової експертизи в сучасних умовах. Автореф докт. юрид наук.-К., 2001. – 38 с.
  16. Добровольский А.А. Право на иск и право на удовлетворение иска. // Вопросы развития и защиты прав граждан и социалистических организаций. Калинин, 1978. -С. 57-66.
  17. Дукельский А.Д. Судебное установление юpидических фактов: Методическое пособие для адвокатов. - К.: Думка, 1970. – 35 с.
  18. Зажицкий В. Доказательственное право в гражданском, арбитражном и уголовном процессе. Сравнительный анализ. // Российская юстиция. -1993. -№20. -С. 23-44.
  19. Захарова О.С. Докази та доказування в справах, що виникають із шлюбно-сімейних правовідносин. Автореф. дис. канд. юр. наук. -К. - 1995. – 18 с.
  20. Зильберштейн П.Л. Прокуратура и гражданский процесс. // Вестн. сов. юстиции. – 1923. - №7. -С.179.
  21. Іщенко В. Поняття документа як джерела доказів у цивільному судочинстві. // Право України. - 1997. - №2. –С. 17-19.
  22. Калпин А.Г. Письменные доказательства в судебной практике по гражданским делам. Автореф. канд. дис. М., 1966. – 19 с.
  23. Киреева Н.А. Органы опеки и попечительства - субъекты доказывания в гражданском процессе //В сб. научн. статей Иркутского гос. ун-та, -1985. – С. 132-135.
  24. Кодекс професійної етики судді. // Вісник Верховного Суду України - 2000. - №2. – С. 16.
  25. Кожухаpь А.Н. Судебная защита охраняемых законом интересов //Проблемы совершенствования законодательства о защите субъективных гражданских прав. - Ярославль. - 1988. –С. 24-28.
  26. Колобов В.Ю. О механизме защиты охраняемых законом интересов в гражданском судопроизводстве //Вопросы развития теории гражданского процессуального права. - М. - 1981. –С. 67-69.
  27. Комаров В.В. Доказування та докази в цивільному судочинстві. В кн. Цивільне процесуальне право України. / За ред. В.В. Комарова. // Право. –Харків, 1999. -С.186.
  28. Комаров В.В. Метод правового регулирования гражданских процессуальных отношений. Дис…канд. юрид. наук. –Харьков, 1980.
  29. Комиссаров К.П. Право на иск и прекращение производства по гражданскому делу. // Сборник ученых трудов Свердловского юридического инст-та. Вып. 9. Свердловск, 196. -С. 160.
  30. Кравчук В.М. Стратегія і тактика цивільного процесу. –К.: АТІКА, 2002. -С. 262-343.
  31. Крашенников Е.А. Охраняемый законом интерес и средства защиты // Теория и практика права на судебную защиту и ее реализация в гражданском процессе. - Саратов. – 1991. –С. 105-109.
  32. Кривенко В. Аудіозапис засідань – можливість змінити фіксування судового процесу. // Право України. – 2002. - №5. -С. 135-136.
  33. Кудрявцева ЕВ. Реформа английского гражданского судопроизводства. //Законодательство. - 2000. - № 1. - С. 77-84.
  34. Курский Д. Основы революционного суда. в кн.: Материалы Народного комиссариата юстиции. // НКЮ. –М., 1918, вып. 1. -С. 57.
  35. Мамницький В.Ю. Принцип змагальності в цивільному судочинстві. // Автореф. канд. дис. Харків, 1995. -С. 9.
  36. Матеріали семінару “Огляд цивільних та апеляційних процедур у судах США”.– К.: USAID, 1997. – 268 с.
  37. Немировська О. Змагальність: старе поняття новий зміст. // Право України. – 1999. - №9. -С.53-56.
  38. Немировська О. На шляху оновлення цивільного процесуального законодавства. // Право України. – 1999. - №11. -С.70-72.
  39. Нечаев В., Объяснения сторон как доказательство по гражданским делам. - Советская юстиция. - 1984. - №7. –C.16.
  40. Никитин С.В. Теоретические основы установления достоверности письменных доказательств в гражданском судопроизводстве. Автореф. канд. дис. Свердловск, 1983. – 19 с.
  41. Олегов М.Д. Проверяет ли суд надзорной инстанции обоснованность судебных постановлений? // Государство и право. - 2001. - № 11. -С. 49-56.
  42. Омельченко М.П. Принцип об'єктивної істини цивільного процесуального права України. Автореф. канд. дис. -К. -1996. -18 c.
  43. Папкова О.А. Принципы гражданского процесса в государствах—членах европейского союза. // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11, право - 2000.- №.3. -С. 62-77.
  44. Подцерковный О. Проблемы примирения сторон в арбитражном процессе. // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №4. -С. 10-14.
  45. Права человека: Сборник универсальных и региональных документов. -М., 1990.
  46. Проект Цивільного кодексу України (станом на 25.08.96 року).
  47. Резниченко И.М. О принципе объективной истины в советском гражданском судопроизводстве. //Труды ВЮЗИ. -М. -т.ІV. – С. 65-70.
  48. Сахнова Т.В. Регламентация доказательств и доказывание в гражданском процессе // Государство и право. - 1993. - №7. -С. 35.
  49. Світлична. Г.О. Окреме провадження. В кн. Цивільне процесуальне право України. / Під ред. В.В. Комарова. –Харків: Право, 1999. –С. 342-343.
  50. Світлична Г.О. Підготовка до судового розгляду справ окремого провадження. Автореф. канд.дис. -Харків. -1997.
  51. Селіванов А. Проблеми запровадження в судовий процес правової експертизи // Право України. – 2002. - №8. -С. 32-34.
  52. Селіванов А. Проблеми запровадження в судовому процесі правової експертизи як умови досягнення об'єктивного і обґрунтованого судового рішення. // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №7. -С.22-23.
  53. Сницарчук О. Право на выбор, как дырка от бублика // Вечерние вести. 2002.- №045 (741). –С. 4.
  54. Степанова Т. Поняття і значення належності судових доказів у господарському процесі // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - №1. -С.17-19.
  55. Стефанюк В.С., Лукашова Н.П. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами // Вісник Верховного Суду України. №2 (24) березень-квітень 2001 року. –С. 36-38.
  56. Тертышник В.М., Слинько С. В. Теория доказательств: Учеб. Пособ. — Харьков, 1998. – 145 с.
  57. Ткачев Н.И. Осмотр на месте по гражданским делам. - Советская юстиция. - 1984. - №12. –С. 25-28.
  58. Титов М. Деякі деонтологічні аспекти діяльності суддів// Право України. - 1998. - № 12. -С. 103-107.
  59. Удальцова І.В. Окреме провадження та проблеми визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним. Автореф. канд. дисерт. –Харків, 1999. -20 с.
  60. Устав гражданского судопроизводства съ объяснениями по решениям гражданского кассационного департамента и Общих Собраний его съ Уголовнымъ, І и ІІ Департаментами правительствующего Сената. / Составил А. Боровиковскій. - С.-Петербургъ: Типографія А.С. Суворина, 1903. –1085 с.
  61. Фазікош Г. Щодо розширення логічного змісту поняття законності судового рішення // Право України. – 2001. - № 12. -С. 42-47.
  62. Фурса Є.І. Сучасні проблеми розгляду цивільних справ у судах // Юридичний журнал. - 2003. - №1. -С. 95-96.
  63. Фурса С.Я. Визнання громадянина обмежено дієздатним і недієздатним // Науково-методичний журнал. “Нова педагогічна думка.” - 1999. - № 3 (19). - C. 137-143.
  64. Фурса С.Я. Мирова угода і процедура її затвердження // Митна справа. –2001. - №2. -С.16-24.
  65. Фурса С.Я. Наука про нотаріат. В кн. Нотаріат в Україні. Теорія і практика. –К.: А.С.К., 2001. –С. 267-291.
  66. Фурса С.Я. Окреме провадження як складова частина цивільного процесу. Практикум // Вілбор. –К., 1998. -С. 60.
  67. Фурса С.Я. Провадження в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у порядку цивільного судочинства. Автореф. канд. дисерт. –К., 1997. – 24 с.
  68. Фурса С.Я. Теоретичні аспекти правового та процесуального положення прокурора в цивільному судочинстві // Право України. – 1998. - №12. –С. 67-70.
  69. Фурса С.Я. Участь заiнтеpесованих осiб в спpавах пpо встановлення фактiв, що мають юpидичне значення, з точки зоpу можливостi поpушення ними споpу пpо пpаво //Пpаво Укpаїни. -1997. - N2. -С. 37-39.
  70. Цюра Т. Загальні правила діяльності суду при дослідженні і оцінці доказів // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 11. –С.49-52.
  71. Цюра Т. Новий погляд на класифікацію доказів в цивільному процесі // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - №8 –С.55-58.
  72. Цюра Т. Принципи і сучасні проблеми процесу доказування // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - №6. -С. 34-37.
  73. Цюра Т. Проблеми фіксування цивільного процесу технічними засобами // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - №7 –С. 53-56.
  74. Цюра Т. Сторони як основні “процесуальні противники” в процесі доказування по цивільних справах // Право України. - 2002. -№3. -С. 102-105.
  75. Цюра Т. В. О правовом регулировании процесса доказывания в Украине. В кн.. Заметки о современном гражданском и арбитражном процессуальном праве. / Под ред. М.К. Треушникова. –М.: Городець. -2004. –С.221-226.
  76. Черечукіна Л. Протокол судового засідання: оптимізація кримінально-процесуальних аспектів // Право України. - 2000. - №. 3 –С. 54-56.
  77. Шевчук П. Історичні аспекти розвитку принципу змагальності в цивільному процесі// Право України.- 2000.- № 4. –С.8-12.
  78. Шевчук П.І. Проведення судової реформи – важлива передумова створення нового Цивільного процесуального кодексу України // Вісник Верховного Суду України. №2 (24) березень-квітень 2001 року. –С. 33.
  79. Шемшученко Ю.С. Законодавство. В кн. Юридична енциклопедія. Д-Й. Том 2. // Українська енциклопедія імені М.П. Бажана. –К., 1999. -741с.
  80. Шишкин С.А. Состязательность в судебном механизме защиты гражданских прав. Автореф. кад. дис. –М., 1996. -С. 8-9.
  81. Штефан М.Й., Дріжчана О.Г. Процесуально-правова природа окремого провадження //Вісник Київського університету. Юридичні науки. - 1984. - N25. – С.25-29.
  82. Архів Замостянського райсуду м. Вінниці. Справа №2-293/2001.
  83. Архів Замостянського райсуду м. Вінниці. Справа №2-165/2002.
  84. Архів Замостянського райсуду м. Вінниці. Справа №2-35/2003.



Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php