ПП. 50,51 Охарактеризуйте призначення та концепції побудови комп’ютерних мереж. Назвіть відомі вам топології локальних комп’ютерних мереж. Розгляньте технологію Ethernet як приклад мережі з шинною топологією
| Вид материала | Документы |
- План вступ Поняття комп'ютерних мереж Види комп'ютерних мереж > Способи пiдключення, 526.2kb.
- Чи потрібно банкам реєструватися платниками пдв у разі надання послуг з використанням, 6.23kb.
- Робоча навчальна програма з дисципліни Проектування комп’ютерних систем І мереж укладач, 653.35kb.
- Програма співбесіди до вступних випробувань на навчання за освітньо-кваліфікаційним, 142.37kb.
- Програма пр актики для студентів спеціальності 05010201 «Обслуговування комп’ютерних, 463.72kb.
- Тема Побудова локальних комп'ютерних мереж. Мережа microsoft network принципи та поняття, 88.86kb.
- 16. Вимоги до комп'ютерних мереж Тема 16. Вимоги до комп'ютерних мереж, 142.55kb.
- Лекція 8 "Інформатика та комп'ютерна техніка" Тема Глобальні мережі. Співдружність, 82.93kb.
- Кваліфікуючі ознаки незаконного, 351.01kb.
- Проектування комп’ютерних мереж” Керівник, 563.39kb.
ПП.50,51
Охарактеризуйте призначення та концепції побудови комп’ютерних мереж. Назвіть відомі вам топології локальних комп’ютерних мереж. Розгляньте технологію Ethernet як приклад мережі з шинною топологією.
Призначення комп’ютерної мережі
До появи комп’ютерних мереж люди обмінювалися інформацією приблизно так:
· передавали інформацію усно (усне мовлення);
· писали записки або листи (письмове спілкування);
· роздруковували кожен документ на комп’ютері;
· переносили дані з одного комп’ютера до іншого за допомогою
дискет.
Комп’ютерні мережі спрощують процес обміну інформацією, надаючи користувачам доступ майже до всіх типів даних і пристроїв.
Основним призначенням комп’ютерних мереж є спільне використання ресурсів і встановлення зв’язку як усередині одного підрозділу чи організації, так і за її межами. Ресурси (resources) — це програми, дані, додатки, периферійні пристрої, зокрема дисководи, принтери, модеми та ін.
Мережі дають можливість великій кількості користувачів одночасно “володіти” програмами, базами даних, периферійними пристроями тощо. Наприклад, якщо кільком користувачам потрібно роздрукувати свої документи, всі вони можуть звернутися до мережного принтера.
Нині більшість організацій зберігає та спільно користується в мережному середовищі величезними обсягами вкрай важливих даних, спеціальними програмами, створеними для спільного використання в умовах локальних мереж, наприклад, низкою спеціальних банківських програм, програм для ведення бухгалтерського обліку і т. ін.
Крім локальних мереж, коли в одну мережу об’єднані комп’ютери, скажімо, однієї будівлі, широко використовуються корпоративні мережі, коли низка локальних мереж, наприклад, однієї організації, з’єднані між собою за допомогою телефонної мережі. Дедалі більшої популярності набуває Інтернет — глобальна комп’ютерна мережа, що з’єднує комп’ютерні мережі всього світу.
Концепції побудови мереж
Спочатку комп’ютерні мережі були невеликими й об’єднували до десяти комп’ютерів і один-два принтери. Технологія обмежувала розміри мережі, у тому числі кількість комп’ютерів у мережі та її фізичну довжину. Наприклад, на початку 1980-х років найпопулярніший тип мереж складався щонайбільше з 30 комп’ютерів, з’єднаних кабелем, довжина якого не перевищувала 185 м. Одночасна обробка одного документа кількома користувачами виключалась. Такі мережі можна було досить легко розташовувати в межах одного поверху будинку або невеликої організації. Для маленьких фірм така конфігурація прийнятна і сьогодні. Ці мережі називаються локальними обчислювальними мережами (ЛОМ, або англ. — LAN). До локальної мережі комп’ютери підключають за допомогою внутрішньої плати — мережного адаптера (хоча бувають і зовнішні мережні адаптери, що підключаються до комп’ютера через паралельний порт). Мережні адаптери перетворюють коди, які використовуються всередині комп’ютера, на послідовний потік сигналів для передачі інформації в зовнішню мережу. Мережні адаптери повинні бути сумісними з кабельною системою мережі, внутрішньою інформаційною шиною ПК і мережною операційною системою.
Локальні мережі поділяються на чотири типи: реальні (real network), штучні, однорангові (peer-to-peer), на основі сервера (server based).
Реальні мережі
Вважається, що до реальних (real network або Network an Attityde (NWA)) належать мережі, що потребують для своєї нормальної роботи кількох фахівців, які постійно стежитимуть за нею. Одними з найпопулярніших реальних мереж є мережі NetWare фірми Novell.
Штучні мережі
Штучні мережі виглядають і працюють, як реальні мережі, але для них не потрібен спеціальний мережний жорсткий диск. Такі мережі дають змогу зв’язувати разом комп’ютери через порти і не потребують спеціальних мережних адаптерів. Іноді зв’язок у такій мережі називають зв’язком за нуль-модемом або через нуль-слот, оскільки жоден слот машини не зайнятий мережною платою. Самі мережі називають мережами на нуль-модемі або через нуль-слот (zero-slot networks). Приклад штучної мережі — мережа Laplink.
Однорангові мережі
В одноранговій мережі всі комп’ютери рівноправні: немає ієрархії серед комп’ютерів і немає виділеного (dedicated) сервера. Зазвичай кожен комп’ютер функціонує і як клієнт, і як сервер. Інакше кажучи, немає окремого комп’ютера, відповідального за адміністрування всієї мережі. З огляду на це користувачі повинні мати достатній рівень знань, аби працювати і як користувачі, і як адміністратори свого комп’ютера. Всі користувачі самостійно вирішують, які дані на своєму комп’ютері зробити загальнодоступними у мережі. Однорангові мережі називають також робочими групами.
Робоча група — це невеликий колектив, тому в однорангових мережах найчастіше функціонує щонайбільше 10 комп’ютерів.
Однорангові мережі відносно прості. Оскільки кожен комп’ютер є водночас клієнтом і сервером, немає потреби в потужному центральному сервері або в інших компонентах, обов’язкових для складніших мереж. Такі мережі звичайно дешевші, ніж мережі на основі сервера, але потребують потужніших (і дорожчих) комп’ютерів. В одноранговій мережі вимоги до продуктивності і рівня захисту для мережного програмного забезпечення зазвичай нижчі, ніж у мережах на основі сервера.
Однорангова мережа характеризується стандартними рішеннями: користувачі самі виступають у ролі адміністраторів і забезпечують захист інформації; для об’єднання комп’ютерів у мережу застосовується проста кабельна система.
Однорангова мережа цілком придатна для таких умов:
· кількість користувачів не перевищує десяти;
· користувачі розташовані компактно, питання захисту даних не критичні;
· у найближчому майбутньому не очікується велике розширення фірми, отже, і мережі.
Якщо ці умови виконуються, то вибір однорангової мережі буде прийнятнішим порівняно з мережею на основі сервера. Незважаючи на те, що однорангові мережі цілком задовольняють потреби невеликих фірм, іноді виникають ситуації, коли їхнє використання може виявитися недоречним. Тому, вибираючи тип мережі, слід враховувати певні недоліки однорангових мереж.
В одноранговій мережі кожен комп’ютер повинен більшу частину своїх обчислювальних ресурсів надавати локальному користувачу, який працює на цьому комп’ютері, і підключати додаткові обчислювальні ресурси для підтримки доступу до ресурсів віддаленого комп’ютера. Всі користувачі можуть “поділитися” своїми ресурсами з іншими. До спільно використовуваних ресурсів належать каталоги, принтери, факси-модеми і т. ін. Захист ресурсів відбувається зазвичай установленням пароля, наприклад на каталог. Централізовано керувати захистом в одноранговій мережі дуже складно, тому що кожен користувач установлює його самостійно, до того ж спільні ресурси можуть розміщуватися на всіх комп’ютерах. Така ситуація становить серйозну загрозу для всієї мережі, крім того деякі користувачі можуть узагалі не встановити захист. Отже, якщо питання конфіденційності є принциповими, рекомендується вибрати мережу на основі сервера.
Мережі на основі сервера
У тому разі, якщо до мережі залучено понад 10 користувачів, однорангова мережа, де комп’ютери виступають у ролі і клієнтів, і серверів, може виявитися недостатньо продуктивною. Тому більшість мереж використовує виділені сервери. Мережа на основі сервера потребує потужних комп’ютерів, адже вони мають обробляти запити всіх клієнтів мережі.
Виділеним називають такий сервер, що тільки надає послуги іншим комп’ютерам у мережі (клієнтам). Він спеціально оптимізований для швидкої обробки запитів від мережних клієнтів і для керування захистом файлів і каталогів.
Із збільшенням розмірів мережі й обсягу мережного трафіка потрібно збільшувати і кількість серверів. Розподіл завдань серед кількох серверів дає змогу виконувати їх найефективніше. Виконувані серверами завдання різноманітні і складні. З огляду на зростаючі потреби користувачів у великих мережах стали використовувати спеціалізовані (specialized) сервери. Наприклад, у мережі Windows NT існують різноманітні типи серверів: файл-сервери, принт-сервери, сервери додатків.
Файл-сервери і принт-сервери керують доступом користувачів відповідно до файлів і принтерів. Наприклад, щоб працювати з текстовим процесором, користувач насамперед повинен запустити його на своєму комп’ютері. Документ текстового процесора, що зберігається на файл-сервері, завантажиться в пам’ять комп’ютера користувача, отже, він зможе працювати з цим документом на своєму комп’ютері. Іншими словами, файл-сервер призначений для зберігання файлів і даних.
На серверах додатків виконуються прикладні частини клієнт-серверних додатків, а також зберігаються дані, доступні клієнтам. Наприклад, щоб спростити доступ до даних, сервери зберігають великі обсяги інформації в структурованому вигляді. Сервери додатків відрізняються від файл- і принт-серверів, в яких файл або дані повністю копіюються на комп’ютер, від якого надходить запит.
Відмінності однорангових мереж і мереж на основі сервера є принциповими, оскільки визначають різні можливості цих мереж. Вибір типу мережі залежить від багатьох чинників: розміру підприємства, потрібного рівня безпеки, виду бізнесу, рівня доступності адміністративної підтримки, обсягу мережного трафіка, потреб мережних користувачів; фінансових витрат.
У мережах вирізняють:
· робочу станцію (“клієнт”) — комп’ютер у мережі, який не поділяє власні ресурси з іншими комп’ютерами у мережі;
· сервер — комп’ютер у мережі, що має ресурси, призначені для спільного використання;
· файл-сервер — мережний комп’ютер, що містить диски, доступні користувачам інших комп’ютерів, і керує доступом до файлів;
· принт-сервер — комп’ютер, відповідальний за мережний друк;
· локальні ресурси — диски, принтери та інші пристрої, пов’язані безпосередньо з робочою станцією;
· мережні ресурси — диск, принтер або інший пристрій, розташований на сервері, який, на відміну від локальних ресурсів, поділяє ресурси з іншими користувачами;
· майл-сервер — серверний комп’ютер, на якому зберігаються повідомлення електронної пошти.
Вимоги до мереж
Вимоги до мереж такі: конструктивна надійність, продуктивність, модульність, гнучкість, масштабованість, відсутність “точки завалення” у конструкції модульних виробів, можливість структуризації мережі за допомогою надійної локалізації трафіка, узгодження різноманітних протоколів канального рівня, маршрутизація у мережах з довільною топологією, керованість.
Конструктивна надійність — характерна ознака устаткування, що полягає, наприклад, у відсутності активних компонентів на шасі пристроїв, процесингового модуля або модуля керування. Будь-який блок, що вставляється в шасі, може бути продубльований. Крім того, все устаткування, встановлене для виконання функцій дублювання або “гарячого резервування” для підвищення надійності, у звичайному режимі виконує функції основного модуля, знімаючи з нього половину навантаження, а в аварійному режимі, якщо модуль вийшов з ладу, цілком його заміняє.
Продуктивність — це здатність мереж задовольняти потреби користувачів, тобто якісно виконувати команди з максимально можливою швидкістю з урахуванням зростання числа користувачів, збільшення кількості програмних продуктів, розширення мережної структури.
Модульність устаткування є унікальною характеристикою, оскільки може мати багато рівнів вкладень, що дає змогу оптимізувати витрати у разі переконфігурації устаткування. При цьому кожен блок, що підключається до шасі пристрою, є окремим комутатором.
Завдяки модульності виявляється така характерна ознака мереж, як гнучкість. Блоки підтримують технології Ethernet, .ast Ethernet, Token Ring, .DDI і ATM та інші, забезпечуючи маршрутизацію пакетів у мережі. Це дає можливість, наприклад, перейти із застарілої технології на сучасну без заміни самого комутатора.
Завдяки гнучкості структури мережі можна, по-перше, у разі потреби об’єднувати мережі з різною топологією, причому не лише засобами модульних пристроїв, а й через додаткові порти в автономних концентраторах, і по-друге, без зупинки всієї системи змінювати дислокацію як окремих робочих місць із комп’ютерами, так і цілих груп комп’ютерів.
Масштабованість є особливою характеристикою устаткування. Наприклад, кожен модуль комутатора має власний процесинговий вузол, у результаті чого шина пристрою не використовується в період комутації в рамках портів одного модуля, тоді як передача пакетів між модулями може відбуватися паралельно між різними комутаторами. У результаті цього при встановленні додаткових модулів сумарна продуктивність комутатора зростає.
Важлива вимога до мережі — відсутність “точки завалення”, тобто відсутність елемента чи функціонального вузла, вихід якого з ладу призводить до припинення роботи всього пристрою.
Можливість структуризації мережі за допомогою локалізації трафіка. Трафік у мережі складається випадково, проте у ньому відображено певні закономірності. Зазвичай деякі користувачі, які працюють над спільним завданням (наприклад працівники одного відділу), найчастіше звертаються із запитами один до одного або до загального сервера, і тільки іноді вони відчувають потребу у доступі до ресурсів комп’ютерів інших відділів. Бажано, щоб структура мережі відповідала структурі інформаційних потоків. Комп’ютери об’єднують у групи, якщо частина породжуваних ними повідомлень адресована комп’ютерам цієї ж групи.
Узгодження протоколів канального рівня. Сучасні обчислювальні мережі часто будують з використанням кількох різних базових технологій — Ethernet, Token Ring або .DDI. Така неоднорідність виникає або у разі об’єднання вже існуючих мереж, що використовують у своїх транспортних підсистемах різні протоколи канального рівня, або під час переходу до нових технологій, таких як .ast Ethernet або 100VG-AnyLAN.
Маршрутизація в мережах з довільною топологією. Коли дві або більше мереж організовують спільну транспортну службу, такий режим взаємодії називають міжмережною взаємодією (internetworking).
Для позначення об’єднаної мережі в англомовній літературі також часто вживають термін “інтермережа” (internetwork або internet).
Саме для утворення єдиної транспортної системи, що об’єднує кілька мереж із різноманітними принципами передачі інформації між кінцевими вузлами, і потрібен мережний рівень взаємодії.
Реалізація протоколу мережного рівня припускає наявність у мережі спеціального пристрою — маршрутизатора. Маршрутизатори об’єднують окремі мережі в одну об’єднану мережу. До кожного маршрутизатора можна приєднати кілька мереж (принаймні дві). В об’єднаних мережах майже завжди існує кілька альтернативних маршрутів для передачі пакетів між двома кінцевими вузлами. Завдання вибору маршруту із кількох можливих вирішують маршрутизатори, а також кінцеві вузли.
Керованість. Керовані мережі повинні мати інтелектуальні складові, наприклад, програмних агентів для збирання інформації про стан будь-яких засобів менеджменту мережі (Novell, NMS, HP OpenView, IBM NetView, Sun Net Manager і т. ін.). Такі складові повинні давати змогу здійснювати керування й діагностику на рівні окремих портів, модулів і всього пристрою загалом.
Класифікація та топологія обчислюваних мереж
Інформаційно-обчислювальні мережі (ІОМ) залежно від території ними охоплюваною, підрозділяються на:
- локальні (ЛОМ або LAN — Local Area Network);
- регіональні (РОМ або MAN — Metropolitan Area Network);
- глобальні (ГОМ або WAN — Wide Area Network).
Локальною називається мережа, абоненти якої знаходяться на невеликій (до 10-15 км.) відстані один від одного. ЛОМ об'єднує абонентів, розташованих в межах невеликої території. В даний час не існує чітких обмежень на територіальний розкид абонентів локальної обчислювальної мережі. Зазвичай така мережа прив'язана до конкретного об'єкту. До класу ЛОМ відносяться мережі окремих підприємств, фірм, банків, офісів, корпорацій і т.д.
Якщо такі ЛОМ мають абонентів, розташованих в різних приміщеннях, то вони (мережі) часто використовують інфраструктуру глобальної мережі Інтернет, і їх прийнято називати корпоративними мережами або мережами інтранет (Intranet).
Регіональні мережі зв'язують абонентів міста, району, області або навіть невеликої країни. Зазвичай відстані між абонентами регіональної ІОМ складають десятки — сотні кілометрів.
Глобальні мережі об'єднують абонентів, що віддалених один від одного на значну відстань, часто знаходяться в різних країнах або на різних континентах. Взаємодія між абонентами такої мережі може здійснюватися на базі телефонних ліній зв'язку, систем радіозв'язку і навіть супутникового зв'язку.
Об'єднання глобальних, регіональних і локальних обчислювальних мереж дозволяє створювати багатомережеві ієрархії. Вони забезпечують могутні, економічно доцільні засоби обробки величезних інформаційних масивів і доступ до необмежених інформаційних ресурсів. Локальні обчислювальні мережі можуть входити як компоненти до складу регіональної мережі, регіональні мережі — об'єднуватися у складі глобальної мережі і, нарешті, глобальні мережі можуть також утворювати складні структури. Саме така структура прийнята в найбільш відомій і популярній зараз усесвітній суперглобальній інформаційній мережі Інтернет.
За принципом організації передачі даних мережі можна розділити на дві групи:
- послідовні;
- широкомовні.
У послідовних мережах передача даних виконується послідовно від одного вузла до іншого і кожен вузол ретранслює прийняті дані далі.
Практично всі глобальні, регіональні і багато локальних мереж відносяться до цього типу. У широкомовних мережах в кожен момент часу передачу може вести тільки один вузол, решта вузлів може тільки приймати інформацію. До такого типу мереж відноситься значна частина ЛОМ, що використовує один загальний канал зв'язку (моноканал) або один загальний пасивний комутуючий пристрій.
По геометрії побудови (топології) мережі можуть бути:
- шинні (лінійні, bus);
- кільця (петлеві, ring);
- радіальні (зіркоподібні, star);
- розподілені радіальні (стільникові, cellular);
- ієрархічні (деревовидні, hierarchy);
- повнозв'язні (сітка, mesh);
- змішані (гібридні).
Мережі з шинною топологією використовують лінійний моноканал передачі даних, до якого всі вузли приєднані через інтерфейсні плати за допомогою щодо коротких сполучних ліній. Дані від вузла, що передає, мережі розповсюджуються по шині в обидві сторони. Проміжні вузли не ретранслюють повідомлень, що поступають. Інформація поступає на всі вузли, але приймає повідомлення тільки той, якому воно адресоване.
Шинна топологія — одна з найбільш простих топологий. Таку мережу легко нарощувати і конфігурувати, а також адаптувати до різних систем; вона стійка до можливих несправностей окремих вузлів.
Мережу шинної топології застосовують широко відома' мережа Ethernet і організована на її адаптерах мережа Novell NetWare, дуже часто використовувана в офісах, наприклад. Умовно таку мережу можна зобразити, як показано на мал. 1.
Мал. 1. Мережа з шинною топологією
У мережі з кільцевою топологією всі вузли сполучені в єдину замкнуту петлю (кільце) каналами зв'язку. Вихід одного вузла мережі з'єднується з входом іншого. Інформація по кільцю передається від вузла до вузла і кожен вузол ретранслює послане повідомлення. У кожному вузлі для цього є свої інтерфейсна і така, що приемо-передає апаратура, що дозволяє управляти проходженням даних в мережі. Передача даних по кільцю з метою спрощення апаратури, що приемо-передає, виконується тільки в одному напрямі. Приймаючий вузол розпізнає і отримує тільки адресовані йому повідомлення.
Зважаючи на свою гнучкість і надійність роботи мережі з кільцевою топологією набули також широкого поширення на практиці (наприклад, мережа Token Ring).
Умовна структура такої мережі показана на мал. 2.
Основу послідовної мережі з радіальною топологією складає спеціальний комп'ютер — сервер, до якого під'єднуються робочі станції, кожна по своїй лінії зв'язку. Вся інформація передається через центральний вузол, який ретранслює, перемикає і маршрутизирует інформаційні потоки в мережі. По своїй структурі така мережа по суті є аналогом системи телеобробки, у якої всі абонентські пункти є інтелектуальними (містять в своєму складі комп'ютер).
Мал. 2. Мережа з кільцевою топологією
Як недоліки такої мережі можна відзначити:
- велику завантаженість центральної апаратури;
- повну втрату працездатності мережі при відмові центральної апаратури;
- велику протяжність ліній зв'язку;
- відсутність гнучкості у виборі шляху передачі інформації.
Послідовні радіальні мережі використовуються в офісах з явно вираженим централізованим управлінням.
Умовна структура радіальної мережі показана на мал. 3.
Мал. 3. Мережа з радіальною топологією
Але використовуються і широкомовні радіальні мережі з пасивним центром — замість центрального сервера в таких мережах встановлюється комутуючий пристрій, зазвичай концентратор, що забезпечує підключення одного каналу, що передає, відразу до всіх інших.
У загальному випадку топологію багатозв'язкової обчислювальної мережі можна представити на прикладі топології ;сетка; у наступному вигляді — мал. 4:
Мал. 4. Узагальнена структура обчислювальної мережі
У структурі мережі можна виділити комунікаційна і абонентська підмережі.
Комунікаційна підмережа є ядром обчислювальної мережі, що зв'язує робочі станції і сервери мережі один з одним. Ланки комунікаційної підмережі (в даному випадку — вузли комутації) зв'язані між собою магістральними каналами зв'язку, що володіють високою пропускною спроможністю. У великих мережах комунікаційну підмережу часто називають мережею передачі даних.
Ланки абонентської підмережі (хост-компьютеры, сервери, робочі станції) підключаються до вузлів комутації абонентськими каналами зв'язку — звичайно це среднескоростные телефонні канали зв'язку.
Залежно від використовуваного комунікаційного середовища мережі діляться на мережі з моноканалом, а також ієрархічні, повнозв'язні мережі і мережі із змішаною топологією.
У мережах з моноканалом дані можуть слідувати тільки поодинці і тому ж шляху; у них доступ абонентів до інформації здійснюється на основі селекції (вибору) передаваних кадрів або пакетів даних по адресній частині останніх. Всі пакети доступні всім користувачам мережі, але розкрити пакет може тільки той абонент, чия адреса в пакеті вказана. Такі мережі іноді називають мережами з селекцією інформації.
Ієрархічні, повнозв'язні і мережі із змішаною топологією в процесі передачі даних вимагають маршрутизації останньою, тобто вибору в кожному вузлі шляху подальшого руху інформації. Правда, альтернативна неоднозначна маршрутизація виконується тільки в мережах, що мають замкнуті контури каналів зв'язку (комірчасту структуру). Такі мережі називаються мережами з маршрутизацією інформації.
Кабельні системи локальних обчислювальних мереж
Нині у локальних обчислювальних мережах використовуються всього три види кабелю:
· коаксіальний двох типів — тонкий коаксіальний кабель (thin coaxial cable) і товстий коаксіальний кабель (thick coaxial cable);
· вита пара двох основних типів — неекранована вита пара (unshielded twisted pair (UTP)) і екранована вита пара (shielded twisted pair (STP));
· волоконно-оптичний двох типів — багатомодовий кабель (fiber optic cable multimode) і одномодовий кабель (fiber optic cable single mode). У цих видах кабелю сигнали передаються за допомогою світла, а не електрики, як в інших видах кабелю.
Хоча загальна номенклатура всіх зазначених видів кабелю у багатьох виробників становить навіть не сотні, а тисячі найменувань, вибирати кабель зазвичай доводиться виходячи не з характеристик конкретної марки, а з правил застосування. Це істотно полегшує роботу проектувальнику кабельної підсистеми локальної обчислювальної мережі.
Мережева технологія IEEE802.3/Ethernet
Мережева технологія — це узгоджений набір протоколів і що реалізовують їх апаратний-програмних компонентів, достатніх для побудови мережі.
Найпоширеніша в даний час технологія (кількість мереж, що використовують цю технологію, перевищила 5 млн. з числом комп'ютерів в цих мережах більше 50 млн.) створена в кінці 70-х років і в первинному варіанті використовувала як лінію зв'язку коаксіальний кабель. Але пізніше було розроблено багато модифікацій цієї технології, розрахованих і на інші комунікації, зокрема:
- 10Base-2 — використовує тонкий коаксіальний кабель (діаметр 0,25 дюйма); забезпечує сегменти завдовжки до 185 м з максимальним числом робочих станцій в сегменті 30;
- 10Base-5 — використовує товстий коаксіальний кабель (діаметр 0,5 дюйма); забезпечує сегменти завдовжки до 500 м з максимальним числом робочих станцій в сегменті 100;
- 10Base-T — використовує неекрановану виту пару і забезпечує сегменти завдовжки до 100 м з максимальним числом робочих станцій в сегменті 1024;
- 10Base-F — використовує волоконно-оптичний кабель і забезпечує сегменти завдовжки до 2000 м з максимальним числом робочих станцій в сегменті 1024.
Технології Ethernet і IEEE 802.3 багато в чому схожі; остання підтримує не тільки топологію загальна шина, але і топологію зірка. Швидкість передачі при цих технологіях рівна 10 Мбит/с.
У розвиток технології Ethernet створені декілька істотно просунутих варіантів:
- Fast Ethernet (IEEE 802.3u) із швидкістю передачі 100 Кбит/с, що має три модифікації:
-100Base-TX, що використовує екрановану і неекрановану виту пару з довжиною сегменту не більше 100 м;
- 100Base-T4, що використовує чотирьохдротяну неекрановану виту пару з довжиною сегменту не більше 100 м;
- 100Base-FX, що використовує волоконно-оптичний кабель з довжиною сегменту не більше 410 м при напівдуплексі і до 2000 м при дуплексі.
- Gigabit Ethernet (IEEE802.3z) із швидкістю передачі 1000 Кбит/с використовує як лінії зв'язку коаксіальний кабель, екрановану виту пару і волоконно-оптичний кабель з максимальною довжиною сегменту в різних модифікаціях від 200 м до 5000 м.
Існують наступні модифікації:
- 1000Base-LX, що використовує волоконно-оптичний кабель з довжиною хвилі світла 1,3 мкм;
- 1000Base-SX, що використовує волоконно-оптичний кабель з довжиною хвилі світла 0,85 мкм;
- 1000Base-CX, що використовує екрановану виту пару;
- 1000Base-T, що використовує неекрановану виту пару.
Специфікація Ethernet підтримує випадковий метод доступу (метод змагань) і її популярність пояснюється надійними, простими і недорогими технологіями.