Конспект лекцій з дисципліни "Дослідна робота"

Вид материала

Конспект

Содержание Основний розділ Список інформаційних джерел Наукова мова і стиль викладення матеріалу. Подання цифрової інформації. Приклад вступу до наукового дослідження на тему “Науково-методичні основи економічного регулювання, розвитку і розміщення олійно Зв'язок роботи з науковими програмами, пла­нами, темами. Мета дослідження. Завдання дослідження. Наукова новизна одержаних результатів.

Подобный материал:

• Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія для студентів спеціальності 040106  „Екологія,, 1393.76kb.
• Конспект лекцій Удвох частинах Частина 1 Суми, 2323.63kb.
• Конспект лекцій Удвох частинах Частина 2 Суми, 1998.47kb.
• Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010, 2423.29kb.
• Конспект лекцій з дисципліни „ Управління інноваційним розвитком" для студентів факультету, 2082.69kb.
• Конспект лекцій з дисципліни «Оподаткування підприємств», 2062.58kb.
• Конспект лекцій з дисципліни Правознавство Харків − хнамг − 2006 Міністерство освіти, 3534.27kb.
• Конспект лекцій з дисципліни " Стратегічне управління", 1352.48kb.
• Конспект лекцій з дисципліни «теплоенергетика» для студентів за фахом мч, мс, лв, омт, 290.65kb.
• Конспект лекцій з дисципліни «соціальне страхування», 3594.25kb.

Вступ

Обґрунтовується актуальність теми дослідження, формулю­ється об'єкт і предмет дослідження, визначається мета, задачі, інформаційна база

Основний розділ

Містить ґрунтовний виклад усього дослідження:

а) теоретичний аналіз проблеми і критичну оцінку різних по­глядів;

б) систематизацію і узагальнення фактів, візуальну їх ілюст­рацію; тестування гіпотез; інтерпретацію виявлених тенден­цій і закономірностей;

в) аргументованість висновків, обґрунтованість пропозицій і рекомендацій

Висновки

Стисло викладаються найвагоміші результати дослідження, їхня наукова і практична значущість, даються пропозиції та рекомендації, вказуються напрями подальшого дослідження проблеми

Список інформаційних джерел

Бібліографічний опис інформаційних джерел, які були вико-ристані в процесі наукового дослідження

Додатки

Різний за змістом допоміжний матеріал, який має додаткове, довідкове значення, але необхідний для повного висвітлення теми дослідження

Реферат

Стисла характеристика наукового документа


Композиція конкретного наукового документа залежить від його форми і призначення.

У курсових і дипломних роботах, в дисертаціях і моногра­фіях найбільший за обсягом основний розділ поділяється на ло­гічно підпорядковані складові - тематичні рубрики, які форму­ють структуру документа, словесно визначають зміст окремих частин викладеного матеріалу, їх взаємозв'язок і взаємозалеж­ність. Рубрикація тексту основного розділу не регламентується. Кількість ступенів рубрик і кількість підпорядкованих рубрик одного ступеня певною мірою визначається формою наукового документа. Скажімо, у курсовій роботі основний розділ містить три-чотири питання, а в дипломній - 3-4 розділи, у кожному з яких виокремлюються кілька питань.

Щоб розмежувати рубрики різних ступенів і полегшити внутрішньотекстові посилання на підрозділи, видові позначення рубрик (розділ, підрозділ, параграф) замінюються номерами. До ієрархічно поділеного наукового тексту застосовують таку сис­тему нумерації, за якою номер рубрики першого ступеня має од­ну цифру, другого ступеня - дві цифри і т. д. Заголовки рубрик мають точно відображати смисл викладеного в них наукового тексту.

Заголовки та номери початкових сторінок усіх складових наукового документа подаються у змісті. Заголовки змісту ма­ють точно відтворювати заголовки рубрикацій тексту. Слід уни­кати як надто коротких, так і широких формулювань заголовків. Недопустимо, щоб збігалися назви якоїсь однієї рубрики і нау­кового документа в цілому (тоді інші рубрики будуть просто зайвими). На рис. 6.1 наведено зразок змісту магістерської дип­ломної роботи на тему: «Управління ліквідністю комерційних банків», у якому формулювання розділів і підрозділів достатньо короткі і не містять зайвої інформації.




Рис. 8.1. Зразок оформлення змісту магістерської дипломної роботи


У науковій статті також виокремлюється кілька логічно взаємопов'язаних складових.

I. Вступ (формулюється наукова проблема, ступінь її ви­вченості, актуальність тієї частини проблеми, якій при­свячена стаття).

II. Постановка задачі (формулюються мета і методи дослі­дження).

III. Результати (викладається система доведень запропонова­ної гіпотези, обґрунтовуються наукові результати).

IV. Висновки (вказується наукова новизна, теоретична і практична значущість результатів дослідження, перспек­тиви подальших розробок з цієї теми).

До тексту статті додаються анотація (резюме), ключові сло­ва та список використаних джерел інформації.

Наукова мова і стиль викладення матеріалу. Характер­ними рисами наукової мови є точність, ясність, стислість, смис­лова завершеність. Неправильно вжиті слова і словосполучення та лексичні помилки можуть спотворити висловлену думку, ви­кривити смисл написаного. Для наукового тексту характерним є формально-логічний спосіб викладення матеріалу, наявність міркувань, що сприяють доведенню істини, обґрунтуванню ос­новних висновків, використання спеціальної термінології. Клю­чові терміни і логічні підсилення часто виділяються курсивом або іншим шрифтом.

При викладенні наукових результатів увага зосереджується на змісті та логічній послідовності повідомлення. Спеціальні функціонально-лексичні засоби наукової мови вказують на такі логічні зв'язки:

• послідовність розвитку думки (спочатку; передусім; по-перше; по-друге; насамкінець тощо);

• причинно-наслідкові відношення (завдяки тому, що..; внаслідок ...; окрім того...; оскільки...; водночас; інші).

• підсумовування (отже; таким чином; підбиваючи підсу­мок; інші).

Як засоби зв'язку використовують також займенники, при­кметники і прислівники: цей, даний, такий, названий, зазначе­ний. Слова дійсно і насправді вказують, що наступний за ними текст має слугувати доведенням, слова з іншого боку, навпаки, проте, але, втім готують до сприйняття протиставлення, або - до пояснення. Названі й подібні їм слова є покажчиками, які попереджають про варіанти думки автора, інформують про особли­вості його доводів. Проте зловживати цими словами не варто.

У науковому тексті використовують увідні слова і слово­сполуки, які вказують на ступінь вірогідності результатів. Завдя­ки цим словам той чи інший факт можна представити:

• як цілком імовірний (дійсно, звичайно; певна річ; звісно;адже);

• як припустимий (як видно; певно; очевидно);

• як можливий ( ймовірно; можливо; мабуть). Обов'язковою умовою об'єктивності викладення матеріалу є вказівка на джерело: ким висловлена та чи інша думка, кому конкретно належить той чи інший вираз. У тексті це реалізується за допомогою спеціальних увідних слів і словосполук (на повідомлення; за даними...; на думку...; на наш погляд).

У сучасних роботах стало неписаним правилом висловлю­вати свої міркування стосовно проблеми у множині, тобто за­мість «я» вживати «ми». Аби звузити поле вживання цих займе­нників, використовують різні словесні конструкції, зокрема:

• неозначено-особові речення (визначають напрями аналі­зу...; оцінюють вплив на ...);

• форми викладення від третьої особи (автор вважає...);

• речення з пасивним станом (розроблено комплексний підхід до....) тощо.

Переліки. Одним із лексичних засобів наукової мови є пе­реліки: по-перше, по-друге, по-третє; спершу, потім, далі, наре­шті; на першому етапі, на другому етапі та ін. Якщо елементами переліку є незакінчені фрази, то вони починаються з маленьких літер, позначаються арабськими цифрами, маленькими літерами або маркерами і відокремлюються один від одного крапкою з комою. Наприклад, основні завдання дослідження ринкової кон'юнктури:

- встановити тенденції розвитку ринку, його коливання, сезонність й циклічність;

- виявити поведінку суб'єктів, що діють на ринку;

- оцінити й проаналізувати потенціал та основні пропорції ринку.

Коли перелік складається із закінчених фраз, то вони обов'язково пишуться з абзацними відступами, починаються з великих літер і відокремлюються одна від одної крапкою. На­приклад, М. Д. Кондратьєв довів існування в економічному роз­витку тривалих коливань (довгих хвиль), визначив, що довга хвиля має дві фази (підвищувальну і знижувальну), і виділив такі характерні їх риси.

1. У витоку підвищувальної фази або на самому її початку відбуваються глибокі зміни у всьому суспільстві. Цим змінам передують значні науково-технічні винаходи і нововведення.

2. Підвищувальні фази багатші на соціальні потрясіння (революції, війни), ніж знижувальні.

3. Знижувальні фази особливо гнітюче впливають на сіль­ське господарство.

Текст елементів переліку підпорядковується одній увідній фразі, яку не рекомендується переривати на прийменнику або сполучнику (на, із, що, як та ін.).

Скорочення слів слід здійснювати відповідно до чинного стандарту - ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Ско­рочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Зага­льні вимоги та правила». Найуживаніші способи скорочення:

а) залишається лише перша (початкова) літера слова (м. -місто, с. - сторінка, т. - том, к.к.д. - коефіцієнт корисної дії);

б) залишається частина слова, закінчення і суфікс відкида­ється (рисунок -рис, дивись - див., область - обл.);

в) при позначенні цифрами років і століть (р. - рік, pp. - ро­ки, cm. - століття).

Після переліку використовують умовні позначення: та ін. - та інше, і т. д. - і так далі, і т. п. - і тому подібне. В середині речення слова «та інші, і таке інше» не скорочуються, не рекомендується скорочувати слова «так званий, наприклад, формула, рівняння».

У наукових текстах широко вживаються літерні абревіату­ри (ЄС, МВФ), символи та фізичні одиниці, прийняті в Міжна­родній системі одиниць СІ (ГОСТ 988677-61). Вводячи в текст власні скорочення, необхідно дотримуватися правила, за яким перше згадування такої абревіатури зазначається у круглих ду­жках після повної назви, наприклад, валовий внутрішній продукт (ВВП), далі по тексту - без розшифровування. При використанні певного символу необхідно, щоб одна й та сама величина по всьому тексту була позначена однаково.

Подання цифрової інформації. У наукових працях еконо­мічного та соціального напрямків широко представлена цифрова інформація. При її поданні також необхідно дотримуватися за­гальноприйнятих правил:

■ Числові значення величин з одиницями вимірювання за­писуються арабськими цифрами, а без одиниць вимірювання від 1 до 9 - словами. Наприклад, «Протягом дня на біржі укладено п'ять угод на загальну суму 900 тис. грн.». Коли наводиться діа­пазон значень, виражених в одних і тих же одиницях вимірюван­ня, то одиниця вимірювання вказується після останнього число­вого значення, наприклад: від 5 до 15 років. У великих числах нулі замінювати скороченнями: тис, млн, млрд (пишуться без крапки).

■ Прості та складні порядкові числівники пишуться словами (другий, двадцять п'ятий, триста шостий). Числівники, що входять до складних слів, пишуться цифрами (10-процентна ви­бірка). Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, мають відмінкові закінчення (3-тя декада, 90-ті роки). При пе­реліку порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться один раз (товари 1 та 2-го сорту).

■ Без відмінкових закінчень записуються порядкові числів­ники, позначені арабськими цифрами, якщо вони стоять після іменника, до якого відносяться (у розділі 2, на рис. 5.1). Так са­мо, без відмінкових закінчень, записуються порядкові числівники римськими цифрами для позначення століть, кварталів року, томів видань (XXI століття, II квартал).

Формули. Формула вводиться в речення як повноправний його член, тому в кінці формули і в тексті перед нею розділові знаки ставлять відповідно з правилами пунктуації. Формули розміщують окремими рядками посередині аркуша. Ті формули, на які є посилання далі по тексту, нумеруються. Порядкові номе­ри формул позначають арабськими цифрами і записують у круг­лих дужках праворуч. Посилання на формули беруть у круглі дужки «...у формулі (6.1)...».

Для набору математичних формул використовують формульний редактор програми MS Word або Math Type 4.0. Латинські символи у формулах необхідно набирати курсивом (х, j, min), грецькі та скорочення (а, р, а, sin, cos) - прямо, матриці та век­тори - напівжирним (А, В). Експлікація формули (пояснення си­мволів) розміщується безпосередньо під формулою, від якої ві­докремлюється комою. Кожний символ подається з нового рядка у тій послідовності, у якій вони введені у формулу. Перший ря­док розшифрування починається зі слова «де» без двокрапки. Між символом і розшифруванням ставиться тире, після розшиф­ровування перед наступним символом - крапка з комою.

Наприклад, одним з важливих показників стану біржового ринку є ліквідність товару A,j, яка визначається за формулою



де Q_j - сумарний обсяг укладених на торгах угод по j-y товару;

W_j - сумарний обсяг пропозиції j-o товару на торгах.

Використання в одній формулі умовних символів (літер) з різних алфавітів, наприклад, Q_cyм , не допускається. Переносити формулу на наступний рядок можна лише на знаках операцій, повторюючи їх у наступному рядку.

Таблиці. Систематизований цифровий матеріал подається у формі статистичних таблиць. Статистичні таблиці спрощують порівняння та аналіз даних. Не даремно ка­жуть, що «у німих статистичних таблицях уся красномовність статистики». Для набору таблиць використовують вбудований в MS Word табличний редактор. Підпорядковуючись принципу компактного та раціонального викладення матеріалу, необхідно додержуватись певних правил технічного оформлення таблиць, зокрема:

■ Назва таблиці, заголовки рядків і граф мають бути чіткими, лаконічними, без скорочень. У назві таблиці слід уни­кати слів «значення, величина, розрахунок». Натомість обов'язковими є вказівки на об'єкт, його часову і географічну ознаки, наприклад, табл. 8.1.


Таблиця 8.1

Динаміка боргового навантаження на економі­ку України за 1996-2003 pp.

Рік	Зовнішній борг, млрд USD	Зовнішній борг у % до
		валового внутрішнього продукту	експорту товарів і послуг	державного бюджету

■ Заголовки граф починаються з великої літери, а підзаго­ловки, якщо вони становлять одне речення, - з малої. Заголовки вказують в однині (рік, країна, емітент), одиниці вимірювання -з використанням загальноприйнятих скорочень (т, кВт, грн. то­що), іноді для них відводиться окрема графа. Якщо одиниця ви­мірювання спільна для всіх наведених у таблиці даних, її вказу­ють над таблицею.

■ Якщо рядки чи графи таблиці виходять за формат сторін­ки, частину таблиці можна перенести на наступну сторінку. Тоді в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, яка обме­жує таблицю, не проводять. Над наступною частиною пишуть «Продовження таблиці ...». Заголовки граф (рядків) замінюють­ся відповідними номерами граф (рядків). Першу графу з перелі­ком одиниць сукупності чи груп позначають великою літерою, інші графи - номерами.

■ Інформація, що міститься у рядках (графах) таблиці, уза­гальнюється підсумковим рядком «Разом» або «В цілому за су­купністю», який завершує статистичну таблицю. Коли підсумко­вий рядок розміщується першим, то деталізація його подається за допомогою словосполучення «у тому числі» або «з них». При цьому можна подавати перелік не всіх, а лише визначальних складових.

■ Числа, по можливості, необхідно округляти у межах одно­го і того самого рядка чи графи обов'язково з однаковим ступенем точності. Відсутність даних у таблиці позначається відповідно до причин:

а) якщо клітинка таблиці, передусім підсумкова, не може бути заповнена, ставиться знак «х»;

б) коли відомості про явище відсутні, ставиться три крапки «...» або «н.від.»;

в) відсутність самого явища позначається тире (« - »);

г) дуже малі числа записуються (0,0) або (0,00).

■ Якщо потрібна додаткова інформація, певні уточнення цифрових даних, до таблиці додається примітка.

Узагальнення за даними таблиці пишуть у такий спосіб: таблиця дозволяє зробити висновок; як видно з таблиці; за ре­зультатами аналізу даних таблиці.... Іноді таблиця є безпосере­днім продовженням викладеного матеріалу і граматично зв'язана з увідною фразою тексту. Тоді використовують спрощені таблиці-висновки без заголовка.

Рисунки. Досить поширеною формою ілюстрації наукових результатів є графічні зображення. їх використовують як для наочного візуального відображення результатів дослідження, так і для аналізу досліджуваних явищ, узагальнення даних і вияв­лення закономірностей. За допомогою графіків аналізується структура, взаємозв'язки і динаміка соціально-економічних явищ, здійснюється порівняльний аналіз явищ, гео­графічне їх розміщення. Відповідно до мети дослідження і наяв­ного статистичного матеріалу:

• вибирається тип графічного образу (діаграма, картограма, картодіаграми);

• визначається система координат;

• задаються масштабні орієнтири (масштаб і масштабні шкали).

Наведені у науковому документі таблиці, графіки, схеми нумеруються окремо за кожним видом ілюстрацій так само, як і формули, - арабськими цифрами наскрізно або у межах розділу. На всі ілюстрації в тексті мають бути посилання. Їх пишуть ско­рочено і без №, наприклад: рис.3.2; табл. 2.1.

Посилаючись на ілюстрації, не слід словами переказувати їхній зміст. Словесний коментар необхідний лише тоді, коли треба звернути увагу на найбільш значимий факт або частину ілюстрації, які будуть використані для теоретичних викладок або для обґрунтовування висновків.

Цитати. Для ідентифікації поглядів при зіставленні різних точок зору, для підтвердження власних доводів посиланням на авторитетне джерело наводяться цитати. Нагадаємо загальні техніко-орфографічні правила їх оформлення:

• текст цитати береться в лапки і приводиться у тій грама­тичній формі, як у першоджерелі;

• якщо цитата повністю відтворює текст, її починають з ве­ликої літери в усіх випадках, крім одного, коли цитата є частиною речення автора.

Кожна цитата повинна мати посилання на джерело, бібліо­графічний опис якого подається відповідно до вимог діючого стандарту. Бібліографічні посилання можна:

- винести з тексту вниз сторінки, використовуючи для зв'язку з текстом знаки зносок;

- винести за текст, посилаючись на список джерел інфор­мації. Номер джерела і номер сторінки, на якій надруко­вана цитата, беруться у квадратні дужки [5, с. 122].

Коли першоджерело недоступне, можна скористатися цита­тою, наведеною в іншому виданні, зробивши бібліографічне посилання словами «Цит. за...».

Окрім прямого цитування, часто застосовують переказ текс­ту першоджерела своїми словами. При непрямому цитуванні треба бути максимально точним при викладенні думки автора. Форми словесних запозичень різні, проте академічний мовний етикет виробив низку сталих речових штампів.

Питання про .... докладно викладено в роботі... (зноска).

Визначається за методикою, розробленою .... (зноска).

Як стверджує ..., чиї рекомендації наводяться далі... (знос­ка).

Цифрові дані взяті з ... (зноска).

Спираючись на зміст цитат, можна створити систему пере­конливих доказів, які потрібні для об'єктивної характеристики явища.

Важливою складовою наукового документа є висновки, тобто послідовне, логічне, стисле викладення власних міркувань і тверджень щодо проблеми, підсумовування, узагальнення отриманих результатів і виявлених закономірностей, співвідно­шення їх з метою та конкретними завданнями, поставленими і сформульованими у вступі.

Висновки мають форму синтезу наукових результатів, їх не можна підміняти деклараціями про результати роботи (розгляну­то, проаналізовано, вивчено і т.д.). Саме у висновках проявляєть­ся здатність (нездатність) автора ясно мислити, систематизува­ти, узагальнювати і чітко формулювати результати дослідження.

Як аргумент при обґрунтуванні висновків використовують посилання на інформаційні джерела (наукові праці, нормативні документи, логічні судження, результати обробки статистичних даних). Зазвичай висновки починаються зворотом «Таким чи­ном...», далі формулюється зміст самого висновку.

Якщо в основному тексті, не порушуючи його композицію, необхідно навести додаткові факти, уточнити певні моменти, використовують авторські примітки. Цей додатковий поясню­вальний текст виводиться за межі основного (вниз сторінки, в кінець розділу, статті, книги), набирається іншим шрифтом або відокремлюється від основного тексту рубрикою. Часто примітка береться в дужки і помічається ініціалами прізвища та імені ав­тора.

Додатки містять різний за змістом допоміжний матеріал, який має додаткове, довідкове значення, але необхідний для по­вного висвітлення теми. За формою це може бути текст, таблиці, графіки, карти. Кожний додаток починається з нової сторінки, позначається великою літерою українського алфавіту (за винят­ком літер, написання яких схожі на цифри, - І, Ї, З, Й, О, Ч, Ь), наприклад, «Додаток А». Формули в додатках мають окрему нумерацію арабськими цифрами «(A.I); (A.2)». Зв'язок основ­ного тексту з додатками здійснюється через посилання зі словом дивись - «див. додаток А».

Правила оформлення бібліографічного списку наведені вище у темі № 1.


Приклад вступу до наукового дослідження на тему “Науково-методичні основи економічного регулювання, розвитку і розміщення олійно-жирового комплексу України”.

Актуальність дослідження. Проведення еконо­мічних реформ в Україні пов'язане з вирішенням проблеми удосконалення системи управління про­мисловим і регіональним розвитком. Організація управління за умов формування ефективно функціо­нуючої ринкової економіки вимагає переходу до ста­більних, регульованих взаємовідносин між держа­вою, регіонами та суб'єктами господарювання, спро­можних раціонально використовувати природо-ресурсний, виробничий, людський, інвестиційно-ін­новаційний потенціал територій як в загальнодер­жавних, так і в регіональних інтересах.

Одним із глобальних завдань, гострота якого зро­стає, є вирішення продовольчої проблеми, зокрема щодо формування ефективного олійно-жирового комп­лексу (ОЖК).

Забезпечення стійкого ефективного розвитку цьо­го комплексу вимагає нових, більш досконалих, ме­тодів і форм його регулювання, реструктуризації підприємств і на цій основі удосконалення їх розмі­щення. Ряд невирішених проблем перебуває у пло­щині забезпечення оперативного реагування підпри­ємств на кон'юнктурні зміни та світові тенденції науково-технічного розвитку.

У науковій вітчизняній та зарубіжній літературі представлені окремі теоретико-методологічні аспек­ти розвитку олійно-жирового комплексу. Вони ґрун­туються на різних концепціях і програмах розвитку харчової і, зокрема, олійно-жирової промисловості. Їх результати відображено у наукових працях О.М. Алимова, В.І. Бойка, П.П. Борщевського, П.І. Гайдуць­кого, В.Д. Гончарова, Б.М. Данилишина, М.І. До­лішнього, СІ. Дорогунцова, Ю.П. Лебединського, А.С. Лисецького, Я.Б. Олійника, М.М. Паламарчу­ка, Д.К. Прейгера, П.Т. Саблука, В.Ф. Савченка, Д.М. Стеченка, П.С. Сологуб, Л.Г. Чернюк та ін.

Разом із тим, теоретико-методологічні, методичні та практичні питання розміщення, розвитку і підви­щення ефективності функціонування олійно-жиро­вої промисловості в ринкових умовах ще не повною мірою досліджені, особливо — у регіонах її спеціалі­зації. Наявна в Україні система регулювання роз­витку олійно-жирового комплексу залишається досі малоефективною, суперечливою, значною мірою ві­дірваною від потреб населення, оскільки будується на недостатньо досконалих методах управління, за­старілих нормах і правилах.

Це зумовлює актуальність дослідження, необхід­ність удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання розвитку олійно-жирового комплексу. Головна ідея дослідження полягає у тому, щоб на основі визначення методів і форм ана­лізу, виявлених взаємозв'язків та суперечностей в динаміці реструктуризації підрозділів комплексу обґрунтувати перспективні напрями регіонального розвитку та підвищення ефективності виробництва.

Значимість проблематики дослідження зумови­ла вибір теми роботи, її основні цілі, завдання і структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, пла­нами, темами. Вибраний напрямок дослідження пов'язаний з Програмою "Соняшник України-2002", затвердженою Міністерством аграрної політики

України, заходами Вінницької обласної державної адміністрації щодо реалізації основних положень цієї програми в регіоні, а також науково-дослідної роботи Вінницького торговельно-економічного ін­ституту Київського національного торговельно-еко­номічного університету.

Мета дослідження. Метою роботи є наукове обґрунтування основних положень, напрям­ків і пріоритетів розвитку та розміщення олійно-жирового комплексу України на основі вдосконален­ня організаційно-економічного механізму його регу­лювання в контексті сучасної трансформації економіко-правового середовища.

Завдання дослідження.

Поставлена мета визначає зміст досліджень, які полягають у послідовному вирішенні таких взаємо­пов'язаних завдань теоретичного, методологічного та практичного характеру:

— в теоретико-методологічному плані розкрити економічну сутність, роль і значення олійно-жиро­вого комплексу, основи його функціонування за умо­ви трансформації і реструктуризації господарських систем;

— визначити наукові принципи та фактори роз­міщення підприємств олійно-жирового комплексу та розробити методичні положення щодо оцінки ефек­тивності його розвитку;

— проаналізувати функціонально-галузеву струк­туру олійно-жирового комплексу та виявити особ­ливості територіальної структури олійно-жирового комплексу з визначенням оптимальних шляхів її вдосконалення;

— провести оцінювання структурно-динамічних зрушень та регіонального розвитку сировинної бази;

— обґрунтувати методичні підходи до регулю­вання реструктуризації та розміщення підприємств олійно-жирового комплексу;

— розробити рекомендації прикладного харак­теру щодо районування і поліпшення інвестиційно­го забезпечення олійно-жирового комплексу;

— обґрунтувати напрями вдосконалення сучас­ного управління олійно-жировим комплексом, які підвищують його ефективність.

Об'єктом дослідження є олійно-жировий комп­лекс (підприємницькі структури, діючі підприємства різних форм власності і господарювання) в сучасних умовах трансформаційної економіки.

Предметом дослідження є методологічні, мето­дичні та прикладні проблеми формування органі­заційно-економічного механізму розвитку і розмі­щення олійно-жирової промисловості.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи складуть фундаментальні положення сучас­ної теорії функціонування економічних систем, кон­цепції економічного розвитку, а також наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем струк­турної трансформації промисловості, розвитку регіо­нів, формування продовольчого ринку, методологіч­ні і методичні розробки з питань розвитку, регулю­вання і розміщення харчової промисловості й АПК, законодавчі та нормативні акти.

У роботі використовуватимуться такі наукові методи досліджень: для визначення закономірнос­тей і тенденцій розвитку галузі — статистико-економічний, розрахунково-конструктивний, системно-структурний, порівняльний; для розробки функціо­нальних моделей управління — балансовий, факторний і функціональний методи, економіко-математичне моделювання, прогнозування.

У процесі роботи будуть залучатись дані офіцій­ної статистики щодо розвитку аграрно-промислово­го сектору України, дані Міністерства економіки, довідково-аналітичні показники видання "АПК-Інформ", матеріали асоціації "Укроліяпром" та Україн­ського науково-дослідного інституту олій та жирів (УкрНДЮЖ) Міністерства аграрної політики Украї­ни, а також аналітичні матеріали за окремими під­приємствами.

Наукова новизна одержаних результатів. Нау­кову новизну дослідження визначають такі теоретико-методологічні і прикладні результати, які перед­бачається отримати:

— пропозиції щодо реструктуризації Вінницько­го олійно-жирового комбінату;

— конкретні напрями удосконалення організа­ційно-економічного механізму регулювання олійно-жирового комплексу з пропозиціями щодо змін у фінансовій, податковій, митній політиці, ціноутво­ренні, здійсненні заходів щодо захисту вітчизняно­го товаровиробника;

— функціональну модель (схему) зміцнення по­тенціалу олійно-жирової промисловості за рахунок активізації інвестиційної та фінансово-кредитної діяльності, вдосконалення галузевих, функціональ­них та територіальних пропорцій.