Окупаційний період в Запоріжжі, звільнення від загарбників
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?уч з підбитим, узяв товариша і, злетівши на очах у фашистів, повернувся на свій аеродром. У 1944р. йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Цього високого звання удостоєні також командир танкового батальйону майор А.Т. Удовиченко, батальйон якого звільнив у Білорусії і Литві 170 населених пунктів, знищивши безліч техніки і живої сили ворога; єфрейтор-звязківець М.Л. Воїнів, що забезпечив під ураганним вогнем противника безперебійний звязок із захопленого Розумовського плацдарму; командир партизанського зєднання І.І. Копьонкін; капітан Г.І. Несмашний, що здійснив 166 нічних вильотів для бомбардування ворожих тилів, під час яких знищив багато живої сили і техніки ворога.
Імя В.А. Судця, колишнього слюсаря заводу "Комунар", особливо дорого запорожцям. Він був начальником військового гарнізону до війни, очолював оборону міста в перші дні війни, а в жовтні 1943 р. звільняв Запоріжжя, командуючи 17-й повітряною армією. Згодом він став маршалом авіації, удостоєний звання Героя Радянського Союзу, має 11 бойових орденів і багато медалей.
Вихованець запорізького комсомолу В.І. Кияшко не дожив до Дня Перемоги. Артилерист, старший сержант, він під час запеклого бою на підступах до Берліна був смертельно поранений у голову, але не залишив поле бою до останнього подиху. Звання Героя Радянського Союзу йому присвоєно посмертно. Школа № 59, в якій навчався В.І. Кияшко, а також одна з вулиць у правобережній частині міста названі його імям.
Повними кавалерами ордена Слави стали запорожці гвардії старшина П.Я. Мусійченко - командир відділення саперів-розвідників і старший сержант С.Д. Долговец - командир артилерійської гармати, що почав війну в Запоріжжі у зенітній охорони Дніпрогесу (тут бойовий розрахунок його зенітки збив "юнкері" ) і закінчив її на вулицях Берліна. Повернувшись з перемогою в Запоріжжі, обидва ветерана трудилися до відходу на пенсію: перший - слюсарем механічного заводу, другий - токарем дослідного заводу. У боях з фашистами прославив себе колишній працівник "Запоріжсталі" І.К. Валюта. Вивезений гітлерівцями на примусові роботи до Німеччини, він утік, дістався до Словаччини. Ставши командиром словацького партизанського зєднання ім. Чапаєва, Валюта протягом 1943-1944рр. брав участь у багатьох боях з ворогом, нагороджений знаком "Зірка чехословацьких партизан".
Запорожці свято шанують память радянських воїнів, що загинули смертю героїв у битвах за їхнє місто. У Запоріжжі є понад 40 памяток, в т. ч. меморіальний комплекс на братській могилі солдатів і офіцерів, загиблих при форсуванні Дніпра в районі Дніпрогесу, а також памятник воїнам, які форсували Дніпро на південь від міста; військове меморіальне кладовище, алея Слави; памятники робочим, загиблим під час Великої Вітчизняної війни.
4. Увічнення подій Другої світової війни в Запорізькому краї
Наші архітектори міста, здалеку зробили послання в майбутнє з минулого. Вони не забули не про загиблих на війні, ні жінок які чикали і сподівалися на краще ...
На приклад не забули і льотчиків які боролись з німецькими загарбниками. Памятник встановили на честь радянських льотчиків, які обороняли Запорізьке небо і звільняли наше місто під час Великої Вітчизняної війни.
Про встановлення памятника радянським льотчикам в 74 році повідомили лише 2 місцеві газети - Комсомолець Запоріжжя та Запорізька правда. Обидві статті присвячені героїчним подвигам авіаторів восьмий і сімнадцятий повітряної армії, які захищали Запоріжжя в 41 і звільняли його в 43 році. Тоді в 74-м на бульварі Шевченка поставили МІГ19, літак, який стали випускати лише на початку 50-х років. Як розповіли ветерани, тоді просто не було літака військового зразка. Старий МІГ 19 привезли з навчальної частини аеродрому військової школи "Мокре". Саме ж місце встановлення памятника - перетин бульвару Шевченка і вулиці Перемоги також не має історичного значення, кажуть фахівці.
Лариса Малихіна, співробітник обласної інспекції з охорони памяток:
Це спільний проект забудови міста і він вписався, було місце, а потрібно було місця багато, щоб видно був цей памятник. Літак МІГ19, який поставили на постаменті, не літав під час другої світової, а тому, памятник який назвали військовим не давав спокою ветеранам. І саме на їх прохання в 1997 році був встановлений літак, який ми бачимо сьогодні. Його збирали з деталей різних літаків військових років і, за словами фахівців, цей макет є точна копія літака ЛА 5, на яких літали радянські льотчики у другій світовій. До речі, цікавий факт. Пофарбували його тоді в сіро-блакитний колір. Однак ветеранам це не сподобалося - нагадував колір німецьких винищувачів "Мессершмитів". І після численних прохань і звернень до міської влади, його все ж перефарбували. Коли поставили літак оновили плити і додали кількість прізвищ загиблих льотчиків. Зараз їх налічується 225. До речі, список загиблих авіаторів поповнюється до сих пір, завдяки пошуковим групам і роботі істориків в архівах. Сьогодні цей монумент також під загрозою, адже він увійшов до списку памяток, які запропоновані до визначення їх історико-культурної цінності. Проте в запорізькій інспекції з охорони памяток запевняють, крім вандалів памятника нічого не загрожує і він повинен простояти ще дуже довго.
Лариса Малихіна, співробітник обласної інспекції з охорони памяток:
Виходячи з того, що попередніх памятник простояв 25 років точно, то цей я думаю простоїть не ме?/p>