Окупаційний період в Запоріжжі, звільнення від загарбників
Информация - История
Другие материалы по предмету История
? близько 40 чоловік, в основному комуністи заводу "Запоріжсталь". Підпільники розгорнули підривну диверсійну роботу в Шостому і Тринадцятому робочі з селищах, на Вознесенці, Запоріжжя-Лівому, Зеленому Яру, Верхній Хортиці, в Софіївці, Василівці.
Спираючись на підтримку радянських патріотів, підпільники вели серед населення антифашистську агітацію, розповсюджували прийняті по радіо зведення Радінформбюро, а також видрукувані на ротаторі листівки, Влаштовували Деверс на підприємствах, зокрема, зірвали пуск відновлюваної домни, Звільняли військовополонених червоноармійців, збирали і ховали зброю. З наближенням фронту в 1943р. підпільники почали підготовку до збройного повстання, однак, діяли не завжди обережно. 28 червня гітлерівці заарештували 58 осіб, знайшли багато зброї, боєприпасів, два радіоприймачі, друкарську машинку, листівки. Велику частину арештованих гітлерівці розстріляли у вересні 1943 р., за місяць до звільнення міста, інших відправили в концтабори.
До початку 1943р. організація обєднувало понад 70 чоловік. За рішенням "Ревкому" бойові підпільні групи навесні 1943р. здійснювали диверсії на паровозоремонтному, алюмінієвому та інших заводах, на транспорті, виводили з ладу верстати, засипали пісок у букси паровозів і вагонів. Підпільники активно протидіяли ворожій пропаганді шляхом виведення з ладу радіотрансформаторів і всього міського радіовузла, поширення листівок і зведень Радінформбюро. Окрема група займалася звільненням військовополонених з табору через підставних родичів, а коли гітлерівці посилили контроль і охорону табору, влаштовувала втечі військовополонених. "Ревком" перешкоджав викраденню молоді на каторжні роботи до Німеччини. Підпільники Т.С. Жорнікова і М.Л.. Михайлов, що працювали на біржі праці, заплутували облік працездатного населення, а лікар А.В. Земляний забезпечував юнаків і дівчат довідками про непрацездатність. З самого початку своєї діяльності підпільники готувалися до збройного виступу - добивали зброю і боєприпаси, розроблялися план дій. Однак здійснити його їм не вдалося. У березні 1943р. гестапівці заарештували, а потім знищили більше 50 людей, т.ч. Л.Л. Ачкасова і Б.І. Миронова. Інші підпільники таємно з міста і повернулися вже з частинами Червоної армії.
Підпільники здійснюючи диверсії, псували обладнання, електролізні ванни, ховали від німців кольорові метали, інструменти, карбюратори, заливали у відремонтовані мотори кислоту. Група здійснювала також ряд диверсій на каменедробильному заводі. Інша патріотична група здійснюються диверсії на транспорті. Вона пошкоджувала залізничні колії, підривала вагони, завантажені військовою технікою ворога, підпалила паровоз на станції Запоріжжя-Ліве і будинок на Шостому селищі, де розміщалася служба німецької військової частини.
На станції Запоріжжя-ІІ діяла ще одна підпільна група залізничників, яка саботувала ремонт рухомого складу, виводила з ладу паровози і вагони. У вересні 1943р. її члени обєдналися з підпільниками алюмінієвого заводу, а незабаром до них приєдналася група А.І. Яремич, що раніше входила до "Ревком" і діюча в таборі військовополонених (у березні 1943р. Вона уціліла). З цих трьох організацій був створений партизанський загін № 17 ім. Чапаєва. З наближенням у вересні 1943р. фронту командування загону прийняло рішення виступити зі зброєю в руках проти окупантів 10 жовтня 1943р. Місцем збору воно обрало тунелі алюмінієвого заводу. Сюди зносилися зброя, боєприпаси та продукти харчування. Підпільники передали 60-ї гвардійської дивізії відомості про зосередження танків і розташування ворожих складів. До моменту виступу в тунелях зібралося близько 500 чоловік. 10 жовтня гітлерівці, виявивши скупчення людей, почали виганяти їх звідти димом. Рятувалися від задухи людей тут же розстрілювали. У той лінь карателі вбили 24 людини, у т. ч. чотирьох дітей. Бійці загону надали гітлерівцям стійкий опір. Відстрілюючись, вони відтягли на себе кілька підрозділом ворога і цим надали допомогу наступавшим частинам Червоної армії.
23-25 вересня почалося форсування Дніпра між Дніпропетровськом і Запоріжжям. Радянські воїни, що просувалися на запорізькому напрямку, зустріли запеклий опір фашистів, що створили укріплений Запорозьке плацдарм довжиною близько 40 км і глибиною до 20 км. Гітлерівці зосередили тут 35 тис. солдатів і офіцерів, близько 600 гармат і мінометів, 200 танків і штурмових гармат. 10 жовтня 1943р. війська лівого крила Південно-Західного фронту (командуючий генерал Р.Я. Малиновський) у складі трьох і двох корпусів перейшли в наступ. Ударне угруповання фронту підтримувала 17-я повітряна армія, якою командував генерал В.А. Судець.
Протягом чотирьох днів йшли завзяті бої. Вночі 13 жовтня радянські війська прорвали ворожу оборону і ввірвалися в Запоріжжі. 14 жовтня вони повністю очистили лівобережну частину міста. У боях за місто фашисти втратили убитими близько 23 тис. солдатів і офіцерів, 160 танків і самохідних гармат, 430 гармат, мінометів і багато іншої техніки.
Першими з півдня прорвалися танкісти 39-ї танкової бригади з бійцями 59-ї гвардійської стрілецької дивізії. Танк лейтенанта Н.Л. Яценко, підбивши чотири ворожі машини, знищивши кілька вогневих точок і болем сотні гітлерівців, опанував мостом через річку Московку.
Коли він, підбитий фашистами, Загорівся, важко поранені воїни вели вогонь до останньої хвилини. За виявлену мужність і військову доблесть І.Л. Яценко посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Звільнена від фашистів ?/p>