Образи-символи у казці Бориса Грінченка "Сопілка"
Курсовой проект - Литература
Другие курсовые по предмету Литература
?, сестронько, грай,
Та не врази мого серденька вкрай!...
Ой ви мене, сестри, з світу згубили,
Під кущем у лісі мене положили,
У холодній ямі мене поховали,
Ще й ногами землю зверху протоптали… [5; 24]
Сопілка тут символізує правду, яку не можна більше приховувати, яка сльозами капає з гілок калини, благаючи про те, щоб її почули. Щоб відчули той біль, та ті страждання, які випали на долю молодої дівчини. Спів сопілки це символ не тільки краси душі, кохання, а й узагальнений символ мистецтва та його впливу на людину.
Останнім образом казки є образ горя та розпачу нещасних батьків сльоза символ невимовного горя, мук та болю:
Вони умерли із журби
Та з сліз своїх гірких [5; 25].
Біль та втрата батьків своєї улюбленої доньки наскільки сильні, що змушують їх у розпачі вигнати двох винних доньок та проклясти їх. Але за повірям, сльоза гасить злі бажання, омиває душу, тому ці сльози над могилою молодшої доньки стали прощенням для двох старших, оскільки святі та чисті сльози це символ очищення від гріхів, мук та беззаконня.
2.2 Порівняння образів-символів Грінченка із символами-образами української міфології
У 2002 році зявилась книга Валерія Войтовича Українська міфологія, яка є енциклопедією української дохристиянської міфології. Автор намагався охопити максимально можливе коло персонажів української міфології, а також повязаний із ними явищ народної культури [4; 49].
У казці Сопілка Грінченко створює образ хати як символа родинності, затишку, родинної любові та спокою. Грінченко у казці хату асоціює суто із родиною, для нього це просто місце, що прихистило рідних людей. Войтович визначає, що символіка хати набагато різноманітніша. У свідомості прасловян хата була моделлю Космосу, першим місцем, де здійснювались релігійні обряди. У словян існувало дуже багато обрядів та вірувань, які мали глибоку символіку: не можна було будувати стріху, меншу за колишню цим самим зменшувалась чисельність родини; розпочиналось будування в повний місяць, щоб хата була повна добра [4; 53].
В Енциклопедії символів символічними для образу є трійця та піч. Трійця традиційно стала складовою частиною символічного змісту хати, оскільки по вертикалі житло ділиться на три частини: призьба, стіни, дах. Нижній ярус це поєднання із Матірю-Землею, нижнім світом творення; середній людське середовище, яке зазнає змін, освоюючи нижній та верхній ярус; верхній ярус житла це звязок із небом, високою сферою створіння. Дім ставав хатою лише тоді, коли в ньому спалахував вогонь. Піч це вогонь, вогнище, звідси й поширена метафора родинне вогнище [16; 387]. Вогнище було символом непорушності сімї, його збірником, пунктом та святинею.
Наступний символ-образ казки Грінченка калина. У казці це немов праобраз дівчини, що полягла під нею струнка калинонька була, яка її вітами співає і своєю красою відтворює красу та дівочість Галі.
В. Войтович відзначає, що калина найпопулярніша рослина української міфології, вона є символом втілення сонячної енергії, живильної сили землі, води та повітря. Тобто, калина є повноцінним символом України, її землі та її народу. Крім того, у словянській міфології калина є символом щастя, любові краси. Існує прадавня легенда, у якій калина виросла із крові воїнів, що віддали життя за Вітчизну. У Войтовича є ще один міф про калину. Богиня Лада несла весну на українські землі, змучилась та лягла відпочити на степах Таврії, й міцно заснула. Сплячу богиню побачила богиня Мара та посадила навколо неї колючий терен, який моментально високо виріс. Розбудили Ладу молитви землеробів, що благали тепла та вологи на весняну землю. Прокинулась Лада та швидко поспішила нести людям весну, але терен поранив її. А там де впали краплі крові на землю, повиростали кущі калини із багряними ягодами [4; 112].
В українській давній символіці калина повязувалась із народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця та Зірки, тому і назву свою має від давньої назви сонця Коло. Її поширеність територією України обумовили повязаність із родино-побутовими обрядами: весілля, похорони, осінній обряд похід на калину та інші [16; 224 ]. Найбільше калина домінує як весільне дерево, бо була обовязковою учасницею весільного обряду. Гілками калини прикрашала столи, весільні короваї, дівочі вінки та гостинці. А ще калина є символом спорідненості української нації. Плоди калини стали символом мужності людей, що віддали своє життя у боротьбі за Україну [12; 77].
Ще одним символом твору виступає сопілка, суто український первісний музичний інструмент. У казці Сопілка вона виступає поводирем у світ нереального, оскільки вона вирізьблена із гілочок калини, що поросла із тіла дівчини. Бідна дівчина, вбита підступними сестрами, голосом сопілки прагне відкрити правду та донести її до рідних.
У В. Войтовича сопілка є символом піднесення від буденщини до святкування. Сопілка символізує собою радість, молодість, гри та танці, оскільки саме вона закликала молодь на початок вулиці - спільні розвали дівчат та парубків. А ще, В. Войтович відзначає, що сопілка символ гармонії, гармонії людини із природою [4; 319].
В український символіці сопілка це символ самотності, особистості та внутрішнього світу людини. Сопілкарями були вівчарі, самотні, в степах вони розважали себе грою простого та невибагливого інструменту. Про це наголошує М. Лисенко: Сопілку, що затинає звичайні побутові пісні та танці, до троїстої музики не беруть, ?/p>