Облік запасів і аналіз ефективності їх використання

Курсовой проект - Менеджмент

Другие курсовые по предмету Менеджмент

чка замовлення розраховується, виходячи з співвідношення:

 

Q0 = tп q,

 

Де q обсяг реалізації товарів в день, що називається коефіцієнтом попиту

Наведена базова модель EOQ є найбільш розповсюдженою і застосовується більшістю компаній розвинених країн в якості основи прийняття рішень по управлінню товарними запасами.

Недоліком цієї моделі є досить жорстка система вхідних передумов, в частковості, припущення про незмінність попиту, незалежності оптових цін від обсягу закуповуваної партії товарів і інші гіпотези. Ці припущення в реальній практиці, особливо в умовах нестабільної ринкової середи України, не завжди виконуються. Тому в кожному конкретному випадку, базова модель EOQ повинна бути доопрацьована в відповідності з зміною вхідних допущень. Далі розглядається відома модифікація моделі, що враховує можливі зміни попиту, а також модифікація, що дозволить зняти допущення про незмінність оптових цін.

Вхідна передумова моделі незмінності попиту на проміжку часу, що розглядається, зумовлює припущення, яке полягає в тому, що швидкість реалізації товарних запасів q залишається постійної:

 

q = Q/t = Q N / 365 = const

 

В період часу t: t = 365 / N

Цієї ситуації відповідає динамічна схема стану запасів, наведена раніше на рис. 2.2.

Якщо попит на товари зміниться, і швидкість реалізації запасів збільшиться, ця динамічна схема стає некоректною і не може адекватно відбивати реальні процеси. Виникає небезпека дефіциту запасів внаслідок несвоєчасного розміщення замовлення і більш пізнього постачання товарів, ніж це необхідно. Незабезпеченість запасами товарообороту, що зростає, веде до втрати прибутків і перерв в операційній діяльності, яка повинна мати безперервний, оптимально збалансований характер.(14)

В силу цих причин виникає необхідність появи категорії страхових запасів (Qs), створення яких необхідно для захисту підприємства від втрат внаслідок вагань попиту, тривалості періоду постачання і інших факторів зовнішньої середи. При цьому, оптимізація обсягу страхових запасів повинна вирішити дилему для підприємства між прибутковістю і ризиком. Зростання страхових запасів веде до зниження ризику виникнення їхнього дефіциту і втрат прибутків від незабезпеченості запасами товарообороту, що зростає. З іншого боку, підтримання їх надмірно високого рівня тягне невиправдане зростання витрат зберігання. Таким чином, оптимальний рівень страхових запасів повинен забезпечувати стан динамічної рівноваги двох зустрічних процесів втрата прибутків від дефіциту запасів і від їхнього надлишку.

Модифікація динамічної схеми стану запасів на проміжку часу, що розглядається, з урахуванням зміни швидкості їхньої реалізації, вказана на рис 2.3.

В цьому випадку розрахунок оптимального рівня запасів Q*,точки замовлення Qт, вимагає деякого корегування і врахування необхідності наявності страхового запасу. Якщо максимальна швидкість реалізації товарів відома, то для розрахунку необхідного рівня страхового запасу може бути використане співвідношення:

 

Qs = (qmax - q) * t

 

Рис. 2.3. Динамічна схема стану запасів з урахуванням зміни швидкості реалізації.

Тоді оптимальний рівень запасів складає:

 

Q* + Qs = Q* + (qmax - q) t = (2FS/Cp) 1/2+(qmax - q) t

 

А точка замовлення Q, розраховується по формулі:

 

Qт = qT + Qs = qT + (qmax - q) T

 

Приклад 1Нехай підприємству на рік необхідно 200 гл бензину. Якщо така кількість надходить одночасно, то виробничий запас безпосередньо після закупівлі становитиме 200 гл, однак з часом постійно зменшуватиметься і наприкінці року дорівнюватиме 0. Середньорічний запас складатиме 100 гл = [(200 + 0): 2]. Якщо закуповувати сировину двічі на рік, тобто кожного разу по 100 гл, то середньорічний запас становитиме 50 гл = [(100 + 0): 2]. Залежність величини партії поставки та запасу сировини зображено на рис 2.1. Ця залежність дозволяє встановити таку закономірність: чим більша партія сировини, що одночасно постачається, тим більша величина середньорічного запасу та величина затрат на зберігання.

 

2.2 Управління запасами на підприємстві за допомогою моделей АВС-, ХYZ- аналізу

 

У практичній діяльності підприємств для виконання наміченої виробничої програми заготовляється багато видів ресурсів. Якщо порівнювати вартість окремих ресурсів із загальною вартістю всіх, то вони мають різну частку. В моделі АВС всі ресурси поділяють на три класи: А, В та С. До класу А відносять по черзі (в порядку зменшення частки) ресурси доти, доки загальна частка сукупності ресурсів не досягне 80 %. До класу В відносять так само наступні ресурси, доки їх загальна частка в загальній потребі ресурсів не досягне 15 % і до класу С відносять види ресурсів не віднесені до класів А та В.

Наприклад, до А-деталей належать ті, які займають 75% від загального обороту, В-деталей - 20% і С-деталей - 5% від обороту. Така класифікація дозволяє виявити, яким видам матеріалів (А-види) чи яким постачальникам (А-постачальникам) необхідно приділяти особливу увагу, що дозволить суттєво підвищити ефективність закупівельної діяльності. За цією системою група А підлягає найбільш ретельному контролю, групі В приділяється менше уваги (порівняно з групою А), за С-групою - контроль послаблений.(16, с. 374)

Класифікація постачальників теж здійснюється в розрізі А-, В-, С-груп (згідно з питомою вагою в загальному обороті) (табл. 2.2).

 

Таблиця 2.2

К