Обґрунтування проекту нового дочірнього виробничого спільного підприємства "Кипарис-Т"
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
?ився з 59,52 у базовому періоді до 30,94 у звітному періоді, що відповідає підвищенню періоду 1-го обороту дебіторської заборгованості з 6,05 дня до 11,64 дня;
Отримані характеристики ділової активності свідчать про негативні процеси в розвитку підприємства, що може бути результатом проблем з реалізацією накоплених запасів продукції.
Одним з шляхів відродження динамічного розвитку підприємства є диверсифікація його діяльності з підвищенням виробничого сектору, а відповідно ї долі добавленої вартості в ціні продукції (зниження собівартості продукції відносно ціни реалізації).
Як видно з отриманих результатів інвестування коштів в власний чи довгостроковий залучений капітал СП ЗАТ з ІІ “КИПАРИС” є життєво необхідним заходом для підвищення фінансової стійкості та прибутковості діяльності. Але інвестування коштів в підприємство, рівень дивідендів якого становить 1-2 %, є дуже проблематичним для інвесторів, тому необхідно розвивати нове високоприбуткове дочірнє підприємство, яке дозволить підвищити загальні характеристики головного та дочірнього підприємства.
2.5 Оцінка імовірності банкрутства підприємства та доцільності диверсифікації діяльності
Існує багато підходів до прогнозування фінансової неплатоспроможності субєктів господарювання. Будь-яка методика оцінювання кредитоспроможності є, по суті, методикою прогнозування банкрутства. У закордонній практиці поширення придбали дві моделі Альтмана і Спрингейта, названі на честь їхніх авторів [16].
Модель Альтмана (розроблена в 1968 році і відома також за назвою розрахунок Z-показника інтегрального показника рівня погрози):
(2.12)
де Х1 = (Поточні активи - Поточні пасиви) / Обсяг активу;
Х2 = Нерозподілений прибуток / Обсяг активу;
Х3 = Прибуток до виплати відсотків / Обсяг активу;
Х4 = Ринкова вартість власного капіталу / Позикові засоби;
Х5 = Виторг від реалізації / Обсяг активу;
При Z < 1,8 - імовірність банкрутства дуже висока;
1,8 < Z < 2,7 - імовірність банкрутства середня;
2,7 < Z < 2,99 - імовірність банкрутства невелика;
Z > 2,99 - імовірність банкрутства незначна.
Розрахунок інтегрального показника Альтмана за даними балансу СП ЗАТ з ІІ КИПАРИС за 2002 рік, дає наступні значення:
Таким чином, імовірність банкрутства СП ЗАТ з ІІ КИПАРИС по Альтману за результатами 2002 року дуже значна.
3. ПРОЕКТНА ЧАСТИНА. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ В СТВОРЕННЯ ДОЧІРНЬОГО СП „КИПАРИС Т” ЯК ПРОЕКТ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ СП “КИПАРИС”
3.1 Маркетинговий аналіз ринкового сегменту для створення дочірнього спільного виробничого підприємства СП “КИПАРИС-Т” по виробництву телевізорів
Своє золоте століття українські виробники телевізорів пережили в радянські часи. Тоді вони без особливої напруги випускали по 3-3,5 млн. телевізійних приймачів у рік. Наприклад, у 1990 році українці виготовили 3,77 млн шт. кольорових і чорно-білих телевізорів. Телевізори “Електрон”, “Беріз-ка”, “Фотон”, “Весна”, “Оризон”, “Славутич” усі вони на 99% збиралися з вітчизняних комплектуючих. Кінескопи, лампи, резистори, конденсатори, трансформатори і т.п. виготовлялися усередині країни.
За 10 років обсяги виробництва упали в десятки разів. Причини падіння обсягів виробництва різке скорочення ринків збуту, технологічна і технічна відсталість наших підприємств, у той час як закордонні виробники переходили на випуск приймачів нового покоління. Після того як в Україну почав надходити імпортні телевізори, вітчизняний споживач став купувати більш якісні і надійні закордонні моделі. На жаль, наші виробники електронних комплектуючих не поспівали за розвитком світової телетехнології.
Від тодішньої цілісної системи телевиробництва майже нічого не залишилося. Вітчизняні підприємства, що раніше випускали кінескопи та інші телекомплектуючі, “лежать”. Сьогодні в Україні немає жодного телевізора, що складає тільки з “доморослих” комплектуючих. Навіть чорно-білі телевізори не можуть обійтися без закордонних складових.
У 2000-2002 роках обсяги споживчого ринку телевізійних приймачів у середньому збільшувалися в півтора разу щорічно. До таких висновків можна прийти, простеживши кількість імпортованих в Україну кінескопів і готових телевізорів. Наприклад, у 2001 році було завезено 976,7 тис. кінескопів і близько 50 тис. готових телевізорів. Тобто парк “телеустаткування” був оновлений більш ніж на мільйон одиниць.
Більшість телевізійних “іномарок”, продаваних в Україні, збирають на вітчизняних підприємствах. Відомі світові виробники телевізорів, перш ніж дозволити зборку телетехніки під своєю торговою маркою, тестують виробництво майбутнього компаньйона і тільки після цього дозволяють (чи не дозволяють) фірмі збирати і продавати “свої” телевізори.
В Україні реалізуються в основному три виробничо-збутові схеми випуску і просування телевізорів.
Перша класична виробник купує комплектуючі, збирає з них телевізор, а потім продає оптовикам чи прямо у розницю. У даному випадку всі питання, звязані з просуванням свого товару, зв