О. Архипенко - новатор і традиціоналіст
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
нтів із технікою, у Нью-Йорку О. Архипенко винайшов новий метод зображення для відтворення реального руху на поверхні картин і спеціальний апарат для їх демонстрації. Архипентура це машина, яка справляє ілюзію руху пофарбованого обєкту, аналогічно повільному руху в кіно (запатентована 1928 року у Сполучених Штатах).
Машина має форму скрині. Її довжина та ширина 3 фути на 7 футів. Запатентований спосіб живопису застосовується, щоб одержати ефект руху. Електромеханізм у нижній частині апарату рухає центральну раму назад і вперед, і тисячі фрагментів живопису постійно зявляються на поверхні, утворюючи цілу картину. Не сюжет, а зміни стають суттю і першоджерелом цього винаходу. Ця машина експонувалася в 1928 р. в Галереї Андерсона у Нью-Йорку та в Новій Школі Соціальних Досліджень.
Основним у новому відкритті є тривалість часу і швидкість, що дають змогу усвідомити характер і зміст даного руху. В архипентурі міра часу і швидкості встановлюється згідно з рухом обєкту на полотні, і їхнє співвідношення, подане на полотні, що змінюється, дає нам уявлення про обєкт. Архипентура володіє способами передачі на полотні конкретних змін тривалості і швидкості і завдяки цьому вона повязана з часом і простором. Можна сказати, що архипентура малює час.
Як пише сам О. Архипенко, архипентура, як мистецтво взагалі, не має прямих звязків із теорією Ейнштейна (хоча він не заперечує найбільший її вплив на свій винахід), але вона здатна передати речі вищого порядку, речі, які в певних аспектах, без сумніву, подібні до теорії відносності, позаяк вони мають чотири виміри.19
Отже, ми бачимо, що О. Архипенко новатор у великій сфері мистецтва, зокрема скульптури. Він виробив концепцію поступу через відсутність, яка полягала в модулюванні увігнутості, простору, прозорості і їх відбитків у тривимірній скульптурі, конструкціях і скульптурному живописі. Ще його новаторство полягає у філософсько-психологічному індивідуальному підході до свого мистецтва. Те, що, здавалося б, є традиційним у творах інших жанрів, митець переосмислював і по-своєму використовував у своїх скульптурах. Як видно з його витворів, він надавав велике значення сприйманню своїх творів, винаходив психологічні підходи до свого мистецтва, яке б викликало у глядачів певні асоціації завдяки символіці. Ось у чому полягало його новаторство.
Традиційні тенденції у творчості митця
Із попереднього розділу видно, що майже вся творчість О. Архипенка це суцільна новизна. Проте у його мистецтві проглядаються і традиційні риси, зокрема українського народу, вихідцем із якого він був. Хоча дехто і відмовляє в його українстві, мотивуючи це тим, що, мовляв, залишив Україну 1906 р. і більше сюди не повертався. Проте живився майстер саме її імпульсами, культурою Трипілля, Кагарлика, Київщини. Про це свідчать навіть його слова: Хто знає, чи думав би я саме в такий спосіб, якби українське сонце не запалило в мені туги за невідомим, якого я навіть не усвідомлюю.
Також із записів скульптора відомо, наскільки важливими для нього були спостереження з самого дитинства за роботою сільських керамістів. Не випадково й те, що перші Архипенкові твори зроблено з паленої глини шамоту.20 Тож саме українські народні впливи і зумовлюють певну традиційність творів митця.
Якщо конкретно розглядати ті риси, що можна назвати традиційними, то до них віднесемо лінію, оскільки лінії використовувалися як традиційні малюнки.21 Також колаж, оскільки такий різновид мистецтва був характерним навіть для простого народу. Особливо О. Архипенко займався рельєфним колажем. Проте у нашого скульптора застосовується особистий підхід до нього. Це стосується, перш за все, техніки. Митець використовував принцип колажу в скульптурному живописі і конструкціях, але прикріпляв клаптики пласких матеріалів у різних діагональних положеннях щодо тла і повязував їх з опуклими піднесеннями загнутого металу. Таким чином майстер отримував яскраві ефекти природного світла і тіней. Він також загинав дріт, щоб окреслити форму простору.
Сам О. Архипенко писав, що його скульптурний живопис і конструкції походять від старовинних інкрустацій; але оскільки йому довелося розвязувати складніші проблеми, він був змушений розташовувати свої площини так, що вони майже відокремлюються від тла і тягнуться в повітря.
Щодо увігнутостей автора, то вони не були абсолютно новими у мистецтві, адже увігнуті поверхні були характерними в італійському інтальйо, єгипетському втиснутому рельєфі та зустрічалися у деяких негритянських масках. Проте сам майстер пояснює наявність таких увігнутостей випадковим явищем, що не несе ніякої символічності.22 І тому його твори в цьому аспекті абсолютно нові й особливі.
Різнобарвний колір скульптурних творів також можна вважати за певну традиційність, яка була характерною рисою українського мистецтва (іграшки, керамічний посуд, різьблення іконостасів, весільні скрині). Вочевидь, саме це стало джерелом насиченого кольору у творчості митця, про що свідчать згадки народних майстрів з їхнім непомильним оком.23
Тож бачимо, що поряд із новаторством існує і певна традиційність творів О. Архипенка, проте його мистецтво є унікальним, оскільки він зумів синтезувати традиційні риси світового мистецтва і своєрідно застосувати всі його досягнення по-своєму, з особливою індивідуальністю.
Роль О. Архипенка в українському мистецтві та визнання митця
Не дивно, що О. Архипенко нині є одним із найв