Нові тенденції і прикладні аспекти інженерії знань
Курсовой проект - Менеджмент
Другие курсовые по предмету Менеджмент
?тів-стимулів предметної області за рахунок додавання деяких абстрактних обєктів зі світу метафор, які змусять випробуваного експерта вийти за рамки обєктивності у світ субєктивних уявлень, які найчастіше більшою мірою впливають на його міркування й модель прийняття рішень, ніж традиційні правильні погляди.
2. Метод репертуарних решіток
2.1 Основні поняття
Серед методів когнітивної психології науки, що вивчає те, як людина пізнає і сприймає світ, інших людей і самого себе, як формується цілісна система уявлень і відношень конкретної людини, особливе місце займає такий метод особової психодіагностики, як метод репертуарних решіток (repertory grid).
Вперше метод був сформульований автором теорії особистісних конструктів Джорджем Келлі в 1955р. Чим ширший набір особистісних конструктів у субєкта, тим більш багатовимірним, диференційованим є образ світу, людини, інших явищ і предметів, тобто тим вище його когнітивна складність.
Репертуарна решітка є матрицею, яку заповнює або сам випробовуваний, або експериментатор в процесі обстеження або бесіди. Стовпцю матриці відповідає певна група обєктів, або, інакше, елементів. Як обєкти можуть виступати люди, предмети, поняття, відношення, звуки, кольори все, що цікавить психодіагностика. Рядками матриці є конструкти біполярні ознаки, параметри, шкали, альтернативні протилежні відношення або способи поведінки. Конструкти або задаються дослідником, або виявляються у випробовуваного за допомогою спеціальних прийомів і процедур виявлення. Вводячи поняття конструкта, Келлі обєднує дві функції: функцію узагальнення (встановлення схожості) і функцію зіставлення. Він пропонує декілька визначень поняття конструкт. Одне з яких:
Конструкт це деяка ознака або властивість, за якою два або декілька обєктів схожі між собою і, відповідно, відмінні від третього або декількох інших обєктів.
Наприклад, виділення з трьох предметів диван, крісло, стілець двох диван і крісло виявляє конструкт мякість меблів. Келлі в своїх роботах підкреслює біполярність конструктів. Він вважає, що, стверджуючи що-небудь, ми завжди одночасно щось заперечуємо. Саме біполярність конструктів робить можливою побудову репертуарних решіток. Наприклад, північ південь це референтна вісь: елементи, які в одному контексті є північчю, в іншому стають півднем.
Можливості конструкта обмежені. Вони можуть бути застосовані тільки до деяких обєктів. Це знайшло своє віддзеркалення в понятті діапазону придатності конструкта. Англійські психологи Франселла і Банністер вважають правило діапазону придатності відмінною рисою техніки репертуарних решіток. Під діапазоном придатності можна розуміти область уявлень людини про світ, поняття якої можна співвіднести з конкретною референтною віссю конструкта, що виділявся. Психологічно осмислений результат вийде тільки в тому випадку, якщо елементи, використовувані в репертуарних решітках; потраплятимуть в діапазон придатності конструктів випробовуваного.
Конструкти не ізольовані утворення. Вони взаємодіють один з одним, причому характер цієї взаємодії не випадковий, а має цілісний системний характер.
В процесі заповнення репертуарних решіток випробовуваний повинен оцінити кожен обєкт по кожному конструкту або іншим чином поставити у відповідність елементи конструктам.
Визначення репертуару означає, що елементи вибираються за певними правилами так, щоб вони відповідали певній області і всі разом були звязані смисловим чином (контекстом) аналогічно репертуару ролей в пєсі. Передбачається, що, змінюючи репертуар елементів, можна настроювати методики на виявлення конструктів різних рівнів спільності і що відносяться до різних систем.
При перекладі з англійської мови термін матриця не використовується, оскільки репертуарні решітки не завжди є матрицею в точному значенні цього терміну: у ній на перетині рядків і стовпців не обовязково стоять числа, не завжди витримується прямокутний формат, рядки можуть бути різної довжини.
Другий зміст цього визначення полягає в тому, що в техніці репертуарних решіток часто елементи задаються у вигляді узагальнених інструкцій, репертуару ролей, на місце яких кожна конкретна людина в думках підставляє своїх знайомих людей або конкретні предмети, якщо як елементи задані назви предметів.
Репертуарні решітки краще вважати специфічним різновидом структурованого інтервю. Зазвичай ми досліджуємо систему конструктів іншої людини в ході розмови з нею. В процесі бесіди ми поступово починаємо розуміти, як вона бачить світ, що з чим повязане, що з чого виходить, що для чого важливе, а що ні, як вона оцінює інших людей, події і ситуації.
Решітки формалізують цей процес і дають математичне обґрунтування звязків між конструктами певної людини, дозволяють детальніше вивчити окремі підсистеми конструктів, помітити індивідуальне, специфічне у структурі й змісті світогляду людини.
Важливе положення техніки репертуарних решіток: орієнтація на виявлення власних конструктів випробовуваного, а не навязування їх йому ззовні.
Гнучкість і ефективність репертуарних решіток, якість і кількість одержуваної інформації роблять їх придатними для вирішення широкого кола завдань. Методики цього типу використовуються в різних галузях практичної діяльності: у педагогіці й соціології, у медицині, рекламі й дизайні. Метод репертуарних решіто