Нові рубежі лінгвістичної географії
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
трьох великих європейських культур (поряд з культурою романською і германською). Сприяти вивченню істор:: сучасних словянських мов і діалектів. за даними їхнього сьогоднішнього стану, через реконструкцію проміжних станів до епохи появи найдавніших діалектних відмінностей, тобто до піз-ньопрасловянської епохи, одне і найважливіших завдань атласу.
Багаторічна робота великого міжнародного колективу славістів по створенню загальнословянського атласу, у якій активну участь беруть і українські діалектологи з Академії наук УРСР та ряду провідних вузів республіки, вступила в стадію друкування перших його випусків. Атлас виходитиме в двох серіях: граматично-фонетичній і лексико-словотворчій. До наступного X Міжнародного зїзду славістів, що має відбутись у вересні 1988 року в Софії, повинні вийти перший фонетичний випуск, присвячений континуантам прасловянського є (ятя), у видавництві Югославської академії наук у Белграді та перший дексико-словотворчий випуск, присвячений лексиці предметно-понятійної групи Тваринний світ, у видавництві Наука АН СРСР у Москві.
У всіх розглянутих типах лінгвістичних атласів національних, регіональних і загальнословянському обєктом картографування були або всі діалекти однієї мови, або сусідні діалекти якогось обмеженого регіону, або діалекти кількох чи й цілої сімї близькоспоріднених мов, тобто в усіх випадках генетично повязані між собою діалекти. Такі атласи споріднених мов чи діалектів показують здебільшого на картах фонетичні, граматичні й лексичні риси як наслідки історичного розвитку колишньої єдиної мовної системи тої чи тої етнічної спільності, наприклад прасловянської, давньоруської. Так, наявні в різних словянських мовах форми лес (болгарська), лщес (сербо-хорватська), іез (чеська і словацька), Іаз (польська), ліс (українська), лес (російська і білоруська), континууючи спільнословянську форм, засвідчують пережиті цією формою зміни в різних словянських мовах (діалектах) від прасловянського стану до сучасного за більш ніж півтора тисячоліття. Іншими словами, можна сказати, що загальнословянський атлас показує, як та чи та вихідна, колись спільнословянська (правословянська) форма звучить тепер у будь-якому з 850 представлених в атласі населених пунктів.
Зовсім іншого характеру завдання покликаний розвязувати останній за часом створення атлас Лінгвістичний атлас Європи, що є атласом нового типу, який тепер прийнято називати атласом четвертого покоління. На відміну від розглянутих вище атласів у ЛАЄ картографуються генетично неспоріднені мови (діалекти) або тільки віддалено споріднені, якими є, наприклад, індоєвропейські мови. Крім власне індоєвропейських мов, він охоплює й частину мов (діалектів) інших мовних сімей угро-фінської, тюркської, монгольської, окремих північнокавказьких та інших, носії яких проживають до східної межі Європи Уралу; усього в атласі подано діалектні матеріали з майже ста європейських мов, які обєднуються в 21 мовну групу. За першим, лексичним питальником цього атласу, що включає 546 питань з 65 понятійно-предметних груп системи Халліга фон Вартбурга, обстежено говірки 2500 населених пунктів у всіх країнах Європи, зокрема в Радянському Союзі 538, у тому числі 69 українських, які дібрано так, щоб вони представляли основні структурні типи українських народних говорів.
Систематична праця над втіленням цього проекту триває з 1965 року, коли на II Міжнародному конгресі із загальної діалектології у Марбурзі директор Інституту італійської мови і літератури в Утрехті професор Маріо Алінеі запропонував конкретний план створення атласу. Через рік було утворено комітет, до складу якого увійшли представники майже всіх європейських держав. До 1982 року комітет очолював директор Інституту діалектології і ономастики у місті Неймегені (Нідерланди) професор А. Вейнен, з 1982 року головою комітету й редколегії атласу є згаданий вище професор М. Алінеі. Радянські лінгвісти підключилися до роботи над атласом 1975 року. При Відділенні мови і літератури АН СРСР створено Радянську комісію Лінгвістичного атласу Європи, яка організовує й координує роботу радянських учених різних республік Радянського Союзу. Загальне керівництво роботою здійснює редколегія і її секретаріат, який знаходиться в Нідерландах у місті Неймегені.
На Україні дослідження за цією програмою зосереджені в секторі діалектології і ономастики Інституту мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР. Працівники сектора аналізують і відповідним чином систематизують зібраний у польових умовах матеріал відповідей у вигляді списку так званих узагальнених форм-еталонів, у які обєднуються лексеми з однаковою етимологією, морфемною і словотворчою будовою, здебільшого незалежно від їхньої конкретної звукової оболонки. Кожна з таких форм-еталонів супроводжується відповідними кодовими позначеннями, що дає можливість всі наступні операції здійснювати автоматично з допомогою компютерів. Підготовлені національними комісіями матеріали опрацьовуються далі у 8 департаментах, на які поділено всі мови європейського континенту (романський, центральногерманський, північногерманський, балто-словянський, угро-фінський, тюрксько-монгольський тощо). Українські матеріали опрацьовуються в балто-словянському департаменті, де вони уніфікуються, типологізуються, стикуються так би мовити з відповідними матеріалами всіх інших слов'