Неусвідомлювані процеси
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
звичайне вікно в кімнаті під кутом, то сторона, що ближче до вас,
Ілюзія обертового вікна (вікно Еймса). Через перекручену форму вікно при реальному обертанні в одну сторону сприймається як здійснюючі зворотно-поступальні рухи (більша сторона увесь час здається ближче до спостерігача, чим менша) виглядає більшої, а та, котра далі, - меншої. Такий звязок видимого розміру й далекості повторювався у вашім досвіді багато тисяч разів на дуже багатьох обєктах. У результаті тепер, коли ви бачите одне із двох реально однакових тіл менше, те розумієте, що воно далі, а точніше, бачите його далі. У цьому й складається суть обговорюваного автоматизму; його можна описати як спрацьовування ознаки лінійної перспективи.
Цей неусвідомлюваний процес ставиться до групи автоматичних актів, які формуються без участі свідомості. Уже маленькі діти фактично використовують цю ознаку, не віддаючи собі в ньому звіту. Та й дорослі його безпосередньо не усвідомлюють, а довідаються про нього хіба що з підручників психології або інструкцій по проективному малюнку.
Отже, автор ілюзії використовував описаний автоматизм - спрацьовування ознаки лінійної перспективи; це по-перше.
По-друге, він урахував наш досвід відносно форми віконних рам, знання того, що вони прямокутні, тобто що їхньої сторони однакові.
Головна хитрість його полягала в тому, що він зробив вікно не прямокутним. У результаті, коли вікно повертається так, що його більша сторона виявляється до вас ближче, ви бачите розташування вікна правильно: більшу сторону ближче, меншу далі. Коли ж на вас починає знаходити менша сторона, те її розмір (при переконанні, що сторони однакові) не дозволяє пропустити її вперед - і ви бачите менший край вікна знову відходить назад.
Механізмами такого роду багато займався Г. Гельмгольц. Для їхнього опису він запропонував термін несвідомий умовивід. М. Гельмгольц підкреслював, що слово умовивід треба ставити в лапки тому, що цей процес подібний до умовиводу тільки по результаті: по природі ж він відрізняється від щирого умовиводу, тому що відбувається несвідомо. Ми як би міркуємо, але насправді цього не робимо: за нас подібну роботу робить неусвідомлюваний перцептивний процес.
Наприклад, у випадку ілюзії вікна процес цей еквівалентний наступному умовиводу.
Відомо, що коли одна з однакових сторін менше, те вона далі (більша посилка). Ця сторона - менше (мала посилка). Виходить, вона далі (висновок).
Оскільки процес протікає несвідомо, свідомі зусилля змінити його не можуть. Несвідомі умовиводи, по вираженню Гельмгольца, непереборні.
І дійсно, скільки б я вас не переконувала, що насправді вікно рухається в одну сторону, скільки б ви його не торкали руками (у буквальному або переносному значенні), ви однаково будете бачити його рух ілюзорно.
Запитаємо себе, а є чи автоматичні процеси в розумовій сфері? Звичайно, є. Їх так багато, що відразу навіть важко вибрати який-небудь простий приклад.
Найкраще, напевно, звернутися до області математики. Саме там для нас найбільш очевидний процес послідовного нашарування усе більше складних дій, умінь або знань на автоматизовані попередні шари. Відхід більше елементарних дій на неусвідомлюваний рівень супроводжується моментальним розсудом того, що спочатку вимагало розгорнутого процесу мислення. Розглянемо такий алгебраїчний приклад: ... Чому дорівнює це вираження? Одним словом, у відповіді - одиниця. Так? Так. А тепер подивимося, на що опиралося рішення. Воно опиралося на безпосереднє бачення того, що, наприклад, у чисельнику є неповний квадрат суми й різниця квадратів, а в знаменнику - різниця кубів; на знання їхнього розкладання; на моментальне використання правила скорочення однакових співмножників у чисельнику й знаменнику. Всі ці бачення, використання правил, знання - автоматизовані розумові дії, шлях до яких складався з багатьох і багатьох кроків, які ми проробили, починаючи з навчання в першому класі.
На цьому ми закінчуємо знайомство з першим підкласом неусвідомлюваних механізмів і переходимо до другого - 6) явищам неусвідомлюваної установки.
Поняття установка зайняло в психології дуже важливе місце, напевно, тому, що явища установки пронизують практично всі сфери психічного життя людини.
У психології існує цілий напрямок - грузинська школа психологів - яка розробляє проблему установки в дуже широкому масштабі. Грузинські психологи є безпосередніми учнями й послідовниками видатного психолога Дмитра Миколайовича Узнадзе (1886-1950), що створив теорію установки й організував розробку цієї проблеми силами великого колективу.
Насамперед, що таке установка. По визначенню, це - готовність організму або субєкта до здійснення певної дії або до реагування в певному напрямку.
Помічу, що мова йде саме про готовність до майбутньої дії. Якщо навичка ставиться до періоду здійснення дії, то установка - до періоду, що йому передує.
Фактів, що демонструють готовність, або попереднє настроювання організму до дії, надзвичайно багато, і вони дуже різноманітні. Вони ставляться до різних сфер психічного життя індивіда.
Наприклад, дитина задовго до однорічного віку, намагаючись взяти предмет, підбудовує кисть руки під його форму: якщо це маленька крихітка, то вона зближає й витягає пальці, якщо це круглий предмет, він округляє й розводить пальці й т.д. Подібні перед настройки пози руки ілюструють мотор