Неусвідомлювані процеси
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
мозкових центрах у результаті механічного повторення, той самої дії. 06 участі й ролі свідомості в цьому процесі для біхевіористів, звичайно, не могло бути й мови.
У радянській психології проблемі формування навичок також приділялася велика увага. Однак підхід до цієї проблеми був зовсім інший. Він не був обтяжений вимогою виключення ролі свідомості; у результаті був знайдений цілий ряд дуже важливих і зовсім що не вписуються в біхевіориську схему механізмів.
Великий внесок у цю проблему вніс фізіолог Н.А. Бернштейн. Він висунув зовсім інший принцип: повторення без повторення, що означає, що при відпрацьовуванні навички людина не затверджує те саме дію, а постійно варіює його в пошуках оптимальної формули руху. При цьому свідомості належить дуже важлива роль.
На доказ того, що механічне завчання набагато менш ефективне, чим свідоме, Н.А. Бернштейн приводить наступний факт із особистих спостережень. Треба сказати, що він був дуже гарним піаністом і використовував власні вправи для аналізу його механізмів, що цікавили.
Отож, будучи парубком і заощаджуючи час, що йому шкода було витрачати на відпрацьовування фортепіанної техніки, він робив наступне: ставив на пюпітр книгу, читав її, а в цей час грав гами або етюди, тренуючи пальці. І от після досить тривалого періоду таких занять, він з подивом виявив, що ніякого прогресу в техніку немає! Тоді він залишив читання й перейшов на вдумливе відпрацьовування техніки, після чого відразу досяг помітних результатів.
Між іншим, до висновку про необхідність зосередження уваги на рухах, які відпрацьовуєш , ще давно прийшли педагоги й тренери. У спорті існують прийоми ідеомоторного тренування - тренування рухів у плані подання, при зовнішній нерухомості що навчається.
Є такий прийом і у фортепіанної педагогіці: людині пропонується грати пєси тонічними натисканнями пальців, без їхнього підйому й просторового зсуву, - ви просто кладете руки на площину й тонічні натискання програєте добуток. Якщо хто-небудь із вас грає й хоче технічно відробити складну річ, спробуйте цей спосіб. Після того як ви години або дві позаймаєтеся таким чином, ви відчуєте незвичайну утому - набагато більшу, ніж при реальній грі (а більша утома говорить і про більше завантаження мозкових центрів). Зате після такої двогодинної вправи прогрес виявляється набагато більше помітним, чим при фізичної, тобто при зовні руховій грі.
Гімнастика йоги, очевидно, має той же зміст. Коли ми робимо вправи, розмахуючи руками й ногами, то з великою ймовірністю оберігаємо свої моторні центри від зайвого навантаження; ми лише формально проробляємо рух, не замислюючись про його тонкі деталі.
Гімнастика йоги побудована винятково на тонічних напругах мязів. Вся ця робота йде під свідомим контролем, іде інтенсивно й приносить дуже гарні результати.
Отже, вироблення навички - це процес, що йде як би із двох протилежних сторін: з боку субєкта й з боку організму. Ми довільно й свідомо знаходимо зі складних рухів окремі елементи й відпрацьовуємо правильне їхнє виконання. Одночасно, уже без участі нашої волі й свідомості, іде процес автоматизації дії. Цим ми зобовязані вже властиво фізіологічним властивостям і механізмам нашого організму. Він має такий чудовий дарунок: переймати на себе в ході автоматизації значну частину роботи свідомістю.
Дотепер наші приклади стосувалися переважно рухових автоматизмів. Виникає питання: а чи існують автоматизми в інших сферах психічного життя людини, наприклад у сприйнятті?
Так, звичайно, існують. Добре відомо, що вищі форми зорового або слухового сприйняття вимагають тривалих вправ. Саме в ході тривалої практики виробляються, наприклад, такі здатності, як читання рентгенограм, сприйняття радіокода Морзе й ін.
Але можна взяти приклади з повсякденного життя. Спробуйте згадати, як вам чулася іноземна мова на чужому колись мові: це був суцільний, нерозчленований потік звуків. А після навчання цьому мові ви стали сприймати його зовсім інакше, чітко виділяючи слова й цілі фрази. Цим ви зобовязані утворенню слухових автоматизмів.
У нашім звичайному сприйнятті миру важко побачити чорнову роботу неусвідомлюваних механізмів. Але за допомогою спеціальних прийомів вона може бути виявлена.
Справа в тому, що іноді, будучи поставлені в незвичайні умови, перцептивні автоматизми спотворюють сприйняття, тобто стають причиною ілюзій, і тим самим себе виявляють. Приведу приклад.
Перед вами віконна рама. Вона називається ілюзією вікна або вікном Еймса, по імю її автора, американського психолога. Це плоска модель рами, що насаджена на вісь. Моторчик обертає вісь і приводить раму в рух.
Отже, я задаю вам питання: як обертається це вікно? Ви відповідаєте: Те туди, те сюди, і це ваше цілком чітке враження. Так? Так!
Ну, а тепер я вам скажу, що це враження помилково: рама увесь час оберталася в одну сторону, за годинниковою стрілкою. Не вірите? Так, важко повірити: адже ви чітко бачили коливальні рухи! І все-таки це так. А тепер розберемося, у чому отут справа.
Пояснення ілюзії треба почати з розгляду форми вікна. Ви бачите, що воно має форму трапеції. Засновано цю ілюзію на дуже сильній ознаці глибини - лінійній перспективі. У чому ця ознака складається? Він добре відомий: якщо ви дивитеся на рейки, що йдуть удалину, то вони здаються збіжними, тобто відстань між ними здається поступово зменшуваним.
Точно так само якщо ви дивитеся на