Нетрадиційні інструменти (есе, портфоліо тощо) оцінювання навчальних результатів
Доклад - Педагогика
Другие доклады по предмету Педагогика
?жуваних знань.
Як ефективний метод, що сприяє формуванню креативних умінь і творчому застосуванню знань розглядаємо метод есе, що як метод ще не одержав широкого поширення. Есе - твір - міркування невеликого обсягу з вільною композицією, що виражає індивідуальні враження, міркування по конкретному питанню, проблемі й свідомо що не претендує на повноту й вичерпне трактування предмета [27].
Есе припускає вираження старшокласником своєї точки зору, особистої субєктивної оцінки предмета міркування, дає можливість нестандартного (творчого), оригінального висвітлення матеріалу; часто це розмова вголос, вираження емоцій й образність.
Есе припускає аналіз інформації, його інтерпретацію, побудову міркувань, порівняння фактів, підходів й альтернатив, формулювання висновків, особисту оцінку що вчиться й т.п.
Застосування есе на уроках сприяє більше чіткому й грамотному формулюванню думок, допомагає розташовувати думки в строгій логічній послідовності, припускає вільне володіння мовою термінів і понять, розкриває глибину й широту навчального матеріалу, учить використати приклади, цитати, необхідні аргументи по відповідній темі.
Аналіз закордонного й вітчизняного досвіду застосування есе дозволяє виділити чотири форми використання даного методу:
1) есе - самостійна творча робота із запропонованого вчителем темі (виконується як домашня робота);
2) есе - 30-хвилинна самостійна робота з вивченого навчального матеріалу;
3) есе - 10-хвилинний вільний твір для закріплення й пророблення нового матеріалу (звичайно пишеться наприкінці уроку або наприкінці етапу уроку);
4) есе - 5-хвилинний вільний твір з метою підведення підсумків уроку й фіксування сформульованих на уроці думок і висновків по темі (найчастіше дається завдання написати, що учні довідалися по новій темі, і задати одне питання, на який вони так і не одержали відповіді).
Для перших двох видів есе тема формулюється викладачем, найчастіше , у вигляді проблемного питання, що повинен спонукувати учнів до міркування, а не тільки до логічного вибудовування відповіді з окремих понять і визначень.
Останні два види есе задаються питанням, що допомагає закріпити в учнів виниклі в ході уроку думки й виразити своє особисте відношення до проблеми, темі уроку.
Проблемний виклад (методи показового рішення проблем) як метод навчання дає зразок подумки проведеного дослідження. У ньому мають місце аналіз, виявлення протиріч й узагальнення даних аналізу, постановка (формулювання) гіпотез, послідовна їхня перевірка (аналіз і синтез), формулювання рішення (синтез і рефлексія). Всі висновки приймаються на основі доказів, тобто пояснення. Учитель ставить перед дітьми проблему й показує шлях її рішення, доводячи, узагальнюючи, аналізуючи факти; учні стежать за логікою рішення проблеми, одержують зразок розгортання пізнання [12]. Включення в навчальний процес даного методу сприяє підвищенню таких важливих знаннєвих якостей, як глибина й усвідомленість, тому що в ході проблемного викладу учні опановують елементами творчості, учаться орієнтуватися в складних ситуаціях, опановують пошуковими прийомами, що сприяють переходу від відтворюючої діяльності до творчого.
Аналіз робіт показує, метод проблемного викладу включає: виклад, що повідомляє, з елементами проблемності, показовий проблемний виклад, діалогічний проблемний виклад, і передбачає поступове введення додаткових елементів, що ускладнюються, проблемності, що підвищують рівень сформованості креативних умінь: створення одиничних проблемних ситуацій (метод 1); створення проблемних ситуацій у сполученні з показовим рішенням проблеми самим учителем (метод 2); рішення проблеми вчителем разом з учнями, яким на окремих етапах рішення передбачається інструкція алгоритмічного характеру (метод 3); самостійна пошукова діяльність учнів у рішенні навчальних проблем, планована й направляє вчителем (метод 4); самостійне планування й рішення проблеми учнями під контролем учителя (метод 5).
Дослідницька діяльність забезпечує пошук нових знань, і в такий спосіб сприяє формуванню креативних умінь. Учень сам опановує поняттями й підходом до рішення проблеми в з пізнання, у більшому або меншому ступені організованого ( що направляє) учителем.
Основною відмітною ознакою дослідницької діяльності є наявність таких елементів, як проблема, гіпотеза, аналіз даних і висновки, що випливають із них. Старшокласник виділяє й ставить проблему, яку необхідно дозволити; пропонує можливі рішення; перевіряє ці можливі рішення; виходячи з даних робить висновки відповідно до результатів перевірки; застосовує висновки до нових даних; робить узагальнення [7].
Навчальне дослідження сприяє знайомству учня з науковими методами одержання знань й, освоюючи доступні елементи цих методів, учні опановують умінням самостійно добувати нові знання, планувати пошук і відкривати нову для себе залежність і закономірність. На відміну від наукового дослідження, головною метою якого є зміна дійсності через одержання нових знань про обєкт дослідження, навчальне дослідження спрямоване на зміну в самому учні шляхом створення якісно нових для нього цінностей. У нашому випадку формування креативних умінь.
До основних психологічних факторів, що визначають проникнення способів навчання через науку в системі середньої освіти, дослідники відносять розвиток здатностей до наукової творчості, для якого вік старшокласника є визначальним. За результатами дослідженн