Geum.ru

Нерегламентована зайнятість населення та способи її регламентування

Информация - Экономика

Другие материалы по предмету Экономика

часу. Причин цьому багато. Серед них можна назвати і невизначеність підприємств щодо структурної перебудови, і намагання зберегти кваліфіковані кадри на випадок розширення виробництва, і економію фонду заробітної плати або підвищення останньої тим, хто продовжує працювати, і фінансову неспроможність підприємств додержуватись встановлених законодавством норм при вивільненні працівників. Більшість працівників психологічно не адаптовані до нових відносин на ринку праці, їх більше влаштовує залишатись у відпустці без збереження заробітної плати, тобто зберегти становище зайнятих, ніж стати безробітними. Таким чином, головним джерелом прихованого безробіття є неоплачувані відпустки: на них припадає 55,7% вимушеної неповної зайнятості; скорочення робочого дня або робочого тижня обумовлюють 44,3% її обсягів.

Якщо чисельність працівників, які перебували у стані вимушеної неповної зайнятості за галузями економіки у 1998 р. становила 2793,0 тис. осіб, або 22,4% загальної чисельності робітників і службовців, то у 2003 р. вона зменшилась до 2199,0 тис, (або до 16,1%), тобто зменшилась на 6,3%. Особливо низький рівень вимушеної неповної зайнятості спостерігався у Одеській 11,1%, Кіровоградській 11,8% областях та містах Києві та Севастополі 8,6%. Відбулись зміни і в складових прихованого безробіття: обсягах чисельності працівників, які перебували у вимушених адміністративних відпустках та працювали неповний робочий час. Якщо у 1995 р. їх співвідношення дорівнювало 75,9 та 24,1%, то в минулому році 55,7 та 44,3%. Найбільше страждають від вимушеної неповної зайнятості працівники виробничої сфери. Серед галузей національної економіки України найвища питома вага працівників, які перебувають у відпустках з ініціативи адміністрації, припадає на промисловість 54,0, 11,7 будівництво, 11,5 на транспорт і звязок, 5,1 на торгівлю та громадське харчування, 2,3% на сільське господарство.

Найбільшого поширення такі відпустки набули у будівництві та промисловості відповідно 45,9 та 37,1% зайнятих в них працівників, що безпосередньо повязано зі спадом виробництва, кризою постачання та збуту, зниженням платоспроможного попиту населення, згортанням інвестиційного процесу. Ці ж галузі та ще транспорт, наука і наукове обслуговування, інформаційне обслуговування відзначаються і найбільшою часткою працюючих у режимі неповного робочого часу - відповідно 24,8, 26,4, 24,8, 29,1, 28,6 та 20,7% проти 17,5% загалом в Україні. Статистичні дані свідчать, що серед галузей національної економіки приховане безробіття найбільше позначилось на промисловості, зокрема таких її галузях, як машинобудування, хімічна і нафтохімічна, легка. Загальна чисельність працівників зросла у чорній металургії та харчовій промисловості більш ніж на 11%, мікробіологічній на 29,4%, борошномельно-крупяній та комбікормовій на 52%. Водночас у багатьох галузях промисловості чисельність працівників, які перебували у відпустках з ініціативи адміністрації, скоротилась. Загалом у промисловості це скорочення становило 499,4 тис. осіб, або 24,2%.

 

3. Тіньова зайнятість як різновид нерегламентованої зайнятості

 

Зайнятість у неформальному секторі супроводжується недотриманням контрольованих у офіційній економіці трудових та санітарних норм фіксованої тривалості робочого часу. Однак тіньова зайнятість становить стихійну основу перерозподілу робочої сили по видах діяльності, результат якого відображає дійсні структурні зміни в національній економіці. При вкрай низькій оплаті праці в формальному секторі зайнятість у неформальному секторі дозволяє виживати населенню, отже, відіграє важливу роль соціального стабілізатора.

Згідно результатів ряду соціологічних досліджень, частка неформально зайнятих серед безробітних становить біля 90%, а серед учнів працездатного віку - 70%.

Таким чином, можна констатувати, що тіньова зайнятість в Україні викопує як позитивні, так і негативні функції.

Серед позитивних функцій:

  1. збереження потенціалу людських ресурсів за рахунок підтримання рівня життя населення;
  2. втримання процесу зубожіння населення та підтримка його платоспроможності;
  3. збереження трудового потенціалу робочої сили;
  4. формування додаткового попиту на внутрішньому ринку;
  5. збільшення пропозиції споживчих товарів та побутових послуг для населення;
  6. сприяння розвитку підприємницьких навичок у значного прошарку населення України.

Серед негативних функцій:

  1. нівелювання вартісних важелів ринку праці, підвищення прихованого безробіття;
  2. збільшення майнового розшарування населення, що веде до посилення соціальної напруги у суспільстві;
  3. втрата трудового потенціалу через використання висококваліфікованої робочої сили на низькопродуктивних робочих місцях;
  4. суттєве погіршення умов праці зайнятих, що веде до погіршення ряду соціально демографічних показників;
  5. створення досить потужної соціальної бази тінізації - прошарку населення, особисто зацікавленого у збереженні тіньової економіки;
  6. вивезення значних прошарків населення, зайнятого у тіньовому секторі, з-під охоплення медичним та пенсійним страхуванням;
  7. втрата державним бюджетом потенційних надходжень від податку на доходи та нарахування на фонд оплати праці;
  8. поширення навичок ухилення від офіційного ведення бізнесу.

Виходячи із викладеного вище, заходи щодо державної політики зниження обсягів тіньової зайнятості в Україні мають враховувати як негативний, так і позитивний впли?/p>