Необережність як форма вини

Информация - Криминалистика и криминология

Другие материалы по предмету Криминалистика и криминология

?е виявлено. Це дозволило зробити висновок про те, що удар був нанесений з невеликою силою, тобто без умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, спростувалось первісне твердження про умисність дій Х., в результаті яких настала смерть С. Натомість виникло інше питання: чи повинен був Х. передбачити, що від удару С. впаде на асфальт і одержить травму голови? Колегія визначила, що повинен і що в даному випадку можна говорити про його вину з необережності. Причинний звязок між смертю С. і діями Х. складний. Смерть С. настала не від удару Х., а від перелому кісток черепа, який виник внаслідок падіння і удару головою об асфальт. Проте неповнолітній Х. був здатний за даних обставин передбачити кінцевий результат удару. “Засуджений Х., - вказується в ухвалі, - завдаючи удар в живіт потерпілому, не передбачав, що він може впасти і при падінні вдаритися головою об асфальт з настанням тяжких наслідків, хоча в даній ситуації міг і повинен був це передбачити”. Дії Х. були перекваліфіковані за ст. 105 КК, яка передбачає відповідальність за нанесення необережного тяжкого тілесного ушкодження.

 

II. Злочинна самовпевненість. Інтелектуальний і вольовий момент

 

Злочинна самовпевненість характеризується тим, що особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності (інтелектуальний момент) і легковажно розраховує їх відвернути (вольовий момент) (при цьому винний усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння: невідповідність його закону, службовим, професійним або загальноприйнятим правилам тощо). Так, мотоцикліст свідомо розвиває велику швидкість, розраховуючи, що у будь-який момент зможе загальмувати і уникнути небажаних наслідків. Але він збив потерпілого, завдав йому тілесних ушкоджень. Мотоцикліст передбачав можливість настання вказаних наслідків, але легковажно розраховував їх відвернути. Він проявив самовпевненість, переоцінив свої можливості. Відносно заподіяння тілесних ушкоджень вина водія виражається в злочинній самовпевненості.

Передбачення особою суспільно небезпечних наслідків своїх діянь зближує самовпевненість з умислом. Але, на відміну від прямого умислу, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачає неминучість (і навіть бажає) настання наслідків, при злочинній самовпевненості йдеться лише про передбачення особою можливості настання наслідків. Адже тільки при цій умові може бути і легковажний розрахунок у даному конкретному випадку відвернути наслідки, при цих умовах особа не допускає думки, що вони можуть мати місце. Зрозуміло, що передбачення неминучості настання наслідків несумісне з розрахунком їх відвернути. В цьому випадку особа діє з прямим умислом.

Інтелектуальна ознака злочинної самовпевненості передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків наближає її до побічного умислу і водночас відрізняє від злочинної недбалості.

Злочинна самовпевненість відрізняється від непрямого (побічного) умислу за вольовою ознакою: при непрямому умислі особа свідомо допускає настання суспільно-небезпечних наслідків. Вона байдуже ставиться до їх настання. При злочинній самовпевненості особа діє легковажно. Вона й не гадає про реальне настання наслідків, сподіваючись їх відвернути чи своїми силами, чи іншими заходами, але, на жаль, виходить інакше.

Зрозуміло, неможливо вважати, що людина діє необережно, коли розраховує на випадковий збіг обставин, вважаючи, що все минеться благополучно. В цих випадках безпечність досягає такого ступеня, який дозволяє вважати скоєний злочин умисним. Наприклад, для так званого “лихацтва” на транспорті, порушення правил руху з хуліганських мотивів і в нетверезому стані характерне саме те, що водій автомашини безшабашно діє “на випадок”, ігноруючи елементарні правила обережності, без будь-якої підстави сподіваючись на благополучне закінчення свого небезпечного водіння. При таких обставинах, зрозуміло, неможливо стверджувати, що людина виключає можливість настання тяжких наслідків (чи хоча б обгрунтовано проте легковажно розраховує на їх відвернення). Заради забави вона змиряється з спричиненням шкоди, так як не розраховує на

 

будь-які певні обставини, які були б здатні, на її думку, відвернути суспільно небезпечні наслідки.

Так проїжджаючи поряд сільського клубу пяний А. побачив групу молоді, і різко вивернувши руль направив машину на натовп людей. Зробивши декілька кругів по площадці біля клубу, кожний раз направляючи ЗІЛ на розбігаючийся натовп, А. загальмував. Але під час цієї “розваги” він збив людину, яка через декілька годин померла. А. пояснював свої дії як спробу “пожартувати”. Судова колегія по кримінальних справах Черкаського обласного суду вказала у вироці, що при встановлених по справі даних підсудний не міг розраховувати на які-небудь реальні обставини, що здатні відвернути спричинені тілесні ушкодження або смерть кого-небудь з людей, що стали обєктом “жарту” пяного водія. Поведінка А. констатував суд, характеризується байдужним відношенням до людського життя і здоровя, що свідчить про скоєння ним злочину не з необережності, а умисно.

При злочинній самовпевненості особа передбачає дві протилежні можливості: завдання суспільно небезпечних наслідків і можливість їх відвернення, при цьому недооцінює першу можливість за рахунок переоцінки другої (вольовий момент). Безпідставний, неправомірний ризик при злочинній самовпевненост