Необережність як форма вини
Информация - Криминалистика и криминология
Другие материалы по предмету Криминалистика и криминология
нну самовпевненість і недбалість, а звідси криміналізація і кваліфікація цих діянь набагато б спростилась. Практично, це головна, якщо не єдина проблема доктрини необережної вини в українському законодавстві.
Автор структурою та змістом роботи намагався показати, наскільки розгалужена та неузгоджена проблема необережної вини в вітчизняному кримінальному законодавстві та науковій літературі. Наскільки необхідна спрямована наукова розробка цієї проблематики.
Отже, Обовязок і можливість усвідомлювати суспільно небезпечний характер діяння проявляються в двох критеріях злочинної необережності: обєктивного і субєктивного, які на думку автора обмежують рамки необережної вини у всіх її видах, а не тільки злочинної недбалості, де вони прямо виражені в законі (“повинна” і “могла”). Як правило в літературі ці критерії розглядаються тільки стосовно злочинної недбалості, що, на думку автора, занадто обмежено.
У формальних складах ці критерії виражаються в обовязку і можливості особи усвідомлювати суспільно небезпечний характер скоюваного діяння; при самовпевненості в обовязку і можливості передбачити недостатність тих обставин, на які розраховував субєкт для відвернення суспільно небезпечних наслідків; при злочинній недбалості в обовязку і можливості усвідомлювати свою непідготовленість для здійснення певної діяльності або в обовязку і можливості здійснити необхідні дії для вибору правильного рішення і відвернення суспільно небезпечних наслідків.
Обєктивний критерій має нормативний характер і заснований на обовязку людини дотримуватись існуючі в суспільстві правила обережності, починаючи з простих, що стихійно складуються в суспільстві і закінчуючи складними, нормативно закріпленими правилами безпеки при здійсненні професійної діяльності.
Будь-яка особа, що порушує ці правила, зобовязана передбачити можливі небезпечні наслідки цього порушення.
Субєктивний критерій має індивідуальний характер і полягає в можливості особи відповідати вимогам обєктивного критерію (тобто усвідомлювати і передбачати вказані вище обставини). Його наявність залежить як від особистих особливостей субєкту, так і від особливостей конкретної життєвої ситуації, в якій він опинився. Лише при наявності субєктивного критерію можливо говорити про залежність небезпечного діяння від особи субєкту, про вираз в діянні соціальних і моральних якостей особи і, внаслідок, про те, чи заснована відповідальність особистості.
Істотна особливість необережності на відміну від умислу специфічний звязок субєкта (його волі) з спричиненим ним суспільно небезпечним наслідком. При умислі він пропорційний, при необережності характер наставших наслідків в значній мірі випадковий для характеру дій субєкта.
Це загальні ознаки необережності як форми вини. Їх розгляд дозволяє сформулювати пропозицію по удосконаленню законодавчого визначення необережності.
Оскільки основною ознакою необережності, що відрізняє її як від умислу, так і від невинного здійснення суспільно небезпечного діяння (казусу), є відсутність усвідомлення суспільно небезпечного характеру, діяння, що скоюється при наявності обовязку і можливості такого усвідомлення, автор вважає за можливе ввести її в законодавчу формулу злочинної необережності.
З цієї точки зору автор вважає прийнятним визначення злочинної необережності запропоноване П.С. Дагелем: “Злочин визнається здійсненим з необережності, якщо особа, що його скоїла, була зобовязана та мала можливість усвідомлювати суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала можливість настання її суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити”.
Список використаної літератури
Нормативна база та судова практика
- Конституція України.// Конституція України.- Київ: Юрінформ, 1997. 20 с.
- Кримінальний кодекс України. Київ: Юрінком, 1995. 150 с.
- Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02.07.1976 р. “Про питання, що виникли в судовій практиці в справах про знищення та пошкодження державного і колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення правил пожежної безпеки” // Система Internet. Сервер Верховної Ради України.
- Постанова Пленуму Верховного Суду України №7 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про транспортні злочини” від 24.12.1982р. // Система Internet. Сервер ВРУ.
- Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини” від 01.04.1994 р. // Система Internet. Сервер ВРУ.
- Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про згвалтування та інші статеві злочини” від 27.03.1992 р. // Система Internet. Сервер ВРУ.
- Постанова Пленуму Верховного Суду України “ Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил” від 26.02.1999 р.// Система Internet. Сервер ВРУ.
- Справа Т. // Бюлетень Верховного Суду УРСР. 1962. - №4. С. 40-42.
- Справа П. // Радянське право. 1970. - №9. С. 105.
- Справа Р. // Бюллетень Верховного Суду УРСР. 1971. - №4. С. 19 21.
- Справа Ж. // Бюлетень Верховного Суду УРСР. 1972. - №6 С.27.
- Справа І. / Практика Верховного Суду України у кримінальних справах. Київ: Парламентське видання, 1995. С.150-151.
- Справа А. / Коментар судової практики з кримінальних справ. Одеса: Поліграф, 1992. С. 42-43.
- Сп?/p>