Geum.ru

Невротичні розлади у хворих соматичного профілю

Курсовой проект - Психология

Другие курсовые по предмету Психология

ть не тільки в звязку з масштабністю або катастрофічністю. При аналізі фактора психічної травми виділяються наступні її характеристики: інтенсивність, зміст, значимість і актуальність, патогенність, гострота появи (раптовість), тривалість, повторюваність, звязок із преморбідними особистісними особливостями. У сучасній психологічній і психіатричній літературі, поряд з темпераментом, велике значення в етіопатогенезі неврозів надається й іншим психологічним параметрам людини. Істотними для неврозогенезу є особливості, зокрема, акцентуації характеру. Найбільш відомими соматичними захворюваннями, повязаними з психологічним впливом і виявляються крім соматичного, психічними симптомами, є гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки, ішемічна хвороба серця і деякі інші. На відміну від терапевтичної патології, при якій патогенним для психічної діяльності стає стан тривалого хронічного захворювання, і зміна системи відносин особистості відбувається поступово, у рамках хірургічної патології відзначається значимість психологічного операційного стресу (передопераційного і постоперационного). Отже, внутрішня картина хвороби є складним психологічним явищем. Вона дуже мінлива, залежить від великої кількості факторів і виникає у хворих у всіх випадках захворювання, як "незначних", так і тяжких хронічних. Незважаючи на значну розбіжність поглядів авторів, які займаються проблемами внутрішньої картини хвороби, змістовні суперечки ведуться в основному або про повноту і точність визначень, або про внесок тих чи інших складових у структуру внутрішньої картини хвороби.

  • Таким чином, підсумовуючи дані про клінічні прояви темпераменту, можна стверджувати, що усі вони відбивають лише кількісну сторону психічної діяльності. Вони не несуть значеннєвого навантаження, оскільки є біологічним продуктом. Найбільш загальною особливістю темпераменту є його немотиваційний фактор, що визначає поведінку людини, тобто в самому темпераменті не існує спонукальної основи. На відміну від характерологічних і особистісних реакцій, основою яких служить мотиваційний ряд, що ґрунтується на життєвому досвіді, пізнавальному рівні, інтересі і значимості зовнішніх і внутрішніх процесів, реакції на рівні темпераменту носять інстинктивну специфіку. Існує кілька моделей формування психосоматичних розладів: а) психофізіологічна, б) психодинамічна, в) системно-теоретична, г) соціопсихосоматична. Підсумовуючи характерологічні особливості людини, можемо сказати, що на даному рівні психічної індивідуальності значну роль відіграє фактор цілеспрямованого самовиховання психологічних властивостей і якостей, що надалі залишаються практично незмінними і можуть визначати стилі відносини до різних сторін життя, у тому числі до власних хвороб і психологічних проблем.
  • Дослідження показало, що найбільш поширеними стилями спілкування серед чоловіків є: Інтелектуальний, Комформний, Неегоїстичний, Авторитарний, Імпульсивний, Гедоністичний, Дружелюбний, а серед жінок найбільш поширені Агресивно-діловий, Нормативно-рольовий, Контролюючий, Імпульсивний, Маніпулятивний, Егоїстичний, Раціональний стилі спілкування. Серед переважаючих типів характеру у чоловіків з серцево-судинними захворюваннями виявлено наступні: істеричний та епілептоїдний, а серед жінок астенічний та паранойяльний. В результаті проведення тренінгів спостерігаються особистісні зміни, які сприяють встановленню псічної рівноваги у пацієнтів. Але є і негативні сторони, які виявляються в тому, що серед пацієнтів панує недовіра до психотерапевтів та значна заклопотаність.

    •  

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

     

    1. Абрамова Г.С. Практическая психология. М.: Изд-во МГУ, 1997. 368 с.
    2. Айрапетянц М.Г., Вейн А.М. Неврозы в эксперименте и в клинике. - М., 1982, 272 с.
    3. Александровский Ю.Л. Пограничные психические расстройства. - М., 1993, 400 с.
    4. Анастази А. Психологическое тестирование: В 2-х томах. М.: Педагогика, 1982. Т.1. - 340 с., Т.2. 345 с.
    5. Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: Изд-во МГУ, 1980. 280 с.
    6. Арносон Э, Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. СПб.: Еврознак, 2002. - 560 с.
    7. Аронсон Э Общественное животное. - М.: Педагогика, 1998. 220 с.
    8. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1979. 244 с.
    9. Битянова М.Р. Социальная психология: наука, практика и образ мысли: Учебное пособие. - М.: Изд-во МГУ, 2001. 295 с.
    10. Блейхер В. М. Клиническая патопсихология. - Ташкент, 1976.
    11. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. - К.: Здоровя, 1980. - 165 с.
    12. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. - СПб.: Питер, 2002. - 349 с.
    13. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике. - СПб.: Питер, 2000. 230 с.
    14. Вікова та педагогічна психологія. / О.В.Скрипченко, Л.В.Волинська. К.: Просвіта, 2001. 416 с.
    15. Гах Й. Етика ділового спілкування. К.: Либідь, 2005. 300 с.
    16. Гельдер М. и др. Оксфордское руководство по психотерапии. В 2-х томах. К., 1999.
    17. Горянина В.А. Психологические предпосылки непродуктивного стиля межличностного взаимодействия. // Психологический журнал. 1997. - № 6. С. 73 83.
    18. Грехнев В.С. Культура психологического общения. - М.: Просвещение, 1990. - 144 с.
    19. Гургенян С.В., Погосова Г.В., Вартанян Ж.Г. и др. Психосоматические соотношения у больных гипертонической болезнью и почечной артериальной гипертонией // Терапевтический архив. 1995. Т.67. № 12. С.21-25.
    20. Давыдов В.В. Виды общения в обучении. - М.: Просвещение, 1972. 200 с.
    21. Зейгарник Б. В. Пат