Невротичні розлади у хворих соматичного профілю
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
ої „соціалізація” зміщений убік низької соціалізації. Це пояснюється тим, що приблизно половина вибірки пацієнти, які мають середній та низький рівень соціального забезпечення. Відзначимо також, що у соціалізація займає останнє за рангом місце. Аналізуючи загальну ситуацію у виборці можна сказати, що на першому місці за значимістю знаходиться безпека, зрілість та насолода. Таблиця 3. Середнє значення цінності за групою з високим рівнем соціального забезпечення № п/пНазва шкалиСереднє значення цінності за групою з високим рівнем соціального забезпеченняНасолода5,10Досягнення4,72Соціальна влада6,05Самовизначення5,17Стимуляція3,20Конформізм5,20Соціальність5,02Безпека7,25Зрілість4,90Підтримка традицій3,18Соціальна культура5,65Духовність3,10Соціалізація3,95Адиктивна незалежність5,52Кількість чоловіків5Кількість жінок5Всього10 Таблиця 4. Середнє значення цінності за групою з низьким рівнем соціального забезпечення № п/пНазва шкалиСереднє значення цінності за групою з низьким рівнем соціального забезпечення1.Насолода6,252.Досягнення3,553.Соціальна влада3,154.Самовизначення5,175.Стимуляція6,206.Конформізм4,257.Соціальність3,908.Безпека7,259.Зрілість6,2010.Підтримка традицій4,111.Соціальна культура3,7012.Духовність3,6513.Соціалізація3,9514.Адиктивна незалежність5,52Кількість чоловіків10Кількість жінок10Всього20 На основі одержаних результатів можна зробити висновок, що ціннісні орієнтації пацієнтів з високим та низьким рівнем соціального забезпечення дещо відрізняються. Пацієнти з високим рівнем соціалізації головними вжитті вважають безпеку, насолоду, соціальну владу та соціальну культуру. Низька соціалізація пацієнтів сполучена з домінуванням тріади мотиваційних типів стимуляція, насолода, зрілість. Значимість безпеки виявиться недостатньої для того, щоб стриматися від прагнення до цікавого життя. Тому, що стимуляція вища цінність, що власне тому і тільки тому називається стимуляцією, що викликає сильну емоцію інтересу. А насолода (друга за значимістю цінність), забезпечить винагороду за досягнутий інтерес. При низької соціалізації прагнення до незалежності може бути реалізоване як адиктивна поведінка.
3.3 Психологічні рекомендації щодо формування стратегії життя пацієнтів із соматичними хворобами
Тренінг-партнерського спілкування
Мета: підвищення компетентності у спілкуванні, розвиток вербальних і невербальних способів спілкування, осмислення взаємодії з позиції партнерства, розвиток здатності до ігрової поведінки, актуалізація конструктивних засобів взаємодії.
Цей тренінг використовується з хворими на серцево-судинні захворювання та хірургічні патології (гіпертонічній хворобі, виразковій хворобі шлунку і 12-палої кишки, ішемічній хворобі серця).
Хід заняття
І. Етап знайомство (пізнання один одного в іншому ракурсі)
Усі учасники стають у коло.
Інструкція: „Зараз кожен з нас зробить крок уперед, скаже своє імя й одночасно продемонструє якийсь жест. Після цього повернеться на своє місце. Тоді ми вже всі разом зробимо крок уперед і постараємося точно повторити жест, імя та інтонацію, з якою воно було вимовлене. Зробивши крок назад, повернемося на свої місця”.
Запитання після завершення: „Чи були у вас труднощі? Який жест вам запамятався? Чи важливі жест та інтонація у спілкуванні?”
ІІ. Етап Створення працездатності в групі
„Безоцінковий опис”
Вправа виконується в парах. Пари сідають так, щоб не заважати одна одній.
Інструкція: „Кожному з вас дається 4 хвилини, протягом яких ви повинні розповісти своєму партнерові про нього. Розповідь треба починати словами: „Я бачу перед собою...” і далі безоцінково описуйте зовнішній вигляд ваших партнерів. Ваші висловлювання мають бути констатуючими. Заборонені вирази, які несуть у собі оцінку: „Приємна зовнішність”, „Красиві очі”, „Гарна усмішка” тощо. Ті, кого описують, будьте уважні! Якщо партнер допустить помилку, скажіть йому про це. Під час виконання завдання говорити потрібно весь відведений час. Після мого сигналу ви поміняєтеся ролями, і ті, хто слухали, описуватимуть партнерів”.
Запитання після завершення виконання вправи: „Складно було виконувати завдання? Багато було виправдань?”
Вправа „Ти в пятирічному віці”
А зараз виконаємо ще одну вправу. Вправа виконується в парах, але давайте поміняємося парами, так буде цікавіше.
Інструкція: „Кожному з вас дається 5 хвилин для того, щоб розповісти своєму партнеру, яким він (ваш співбесідник) був, на ваш погляд, коли йому було 5 років. При цьому можна казати не тільки про зовнішній вигляд, а й особливості поведінки, характеру”.
Після завершення першої пятихвилинки тому учаснику, який слухав оповідання про себе, протягом хвилини пропонують розповісти партнеру, що в його словах відповідало реальності, а що ні.
Запитання після завершення виконання вправи: „Чи дійсно ви відповідали описам?”
Рефлексія досвіду, набутого в процесі виконання цих двох вправ, дає змогу обговорити:
1) труднощі, які були в учасників, коли вони безоцінково описували іншу людину та не характеризували її особистісні якості;
2) прагнення перенести свій досвід на іншу людину, приписати їй те, що властиве нам, тощо.
Обговорення.
Висновки психолога: „При описі інших людей, ми часто використовуємо складені стереотипи, не зважаємо на особистості що збіднює наше спілкування і зменшує можливості для розуміння один одного. Треба намагатися бачити і