Geum.ru

Науково-практичні основи аналізу банкрутства підприємства та шляхи його подолання

Дипломная работа - Экономика

Другие дипломы по предмету Экономика

ня неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

  • відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
  • укладення угод, повязаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому Законом;
  • скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;
  • вимоги за зобовязаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть предявлятися тільки в межах ліквідаційної процедури;
  • виконання зобовязань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених Законом.

    • Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

    Мирова угода може бути розірвана за рішенням арбітражного суду.

    Арбітражний суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:

    1. боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру субєктів підприємницької діяльності;
    2. подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;
    3. у провадженні арбітражного суду є справа про банкрутство того ж боржника;
    4. затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому Законом;
    5. затверджено мирову угоду;
    6. затверджено звіт ліквідатора;
    7. боржник виконав усі зобовязання перед кредиторами;
    8. кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.

    Існуючі правові засади та організаційний механізм впровадження справи про банкрутство, ліквідаційної та реорганізаційної процедур є вагомим фактором, який повинен враховуватися при розробці та впровадженні заходів щодо виведення підприємства зі стану кризи.

    За результатами проведеного аналізу можна виділити основні положення нормативного регулювання банкрутства:

    1. державне регулювання банкрутства здійснюється Державним департаментом з питань банкрутства, органи місцевого самоврядування або центральні органи виконавчої влади, інші державні органи;
    2. позасудовими процедурами, які можуть провадитися з метою запобігання банкрутству, є: фінансова допомога і відновлення платоспроможності боржника;
    3. судовими процедурами банкрутства, які застосовуються до боржника, є розпорядження майном боржника, мирова угода, санація та ліквідація боржника.

     

    1.3 Сучасний стан економіки України її вплив на банкрутства підприємств та заходи щодо її реформування

     

    Основне завдання структурної перебудови економіки України - формування сучасної, ефективної, раціональної, екологічно безпечної структури економіки та створення конкурентноздатного вітчизняного виробництва на основі реалізації абсолютних та відносних переваг країни.

    Для удосконалення відтворювальних пропорцій потрібні: модернізація виробництва, його технічне та технологічне оновлення

    1. зниження ресурсомісткості (фондо-, матеріало-, енерго-, працемісткості) виробництва
    2. зміна співвідношення між виробництвом засобів виробництва та предметів споживання на користь останнього
    3. створення умов для розширеного відтворення (інвестування)
    4. посилення технологічної цілісності підприємств та галузей, забезпечення закінченого (замкненого) циклу виробництва. Формування ефективної галузевої структури економіки передбачає: усунення гіпертрофованих диспропорцій між реальним та фінансовим секторами економіки, а також всередині кожного з них
    5. переважний розвиток галузей, що задовольняють потреби людей
    6. широкий розвиток сфери послуг
    7. створення та розвиток наукомістких та високотехнологічних галузей і виробництв
    8. розвиток переробних галузей економіки на новій технічній та технологічній базі
    9. конверсія військового виробництва і - розвиток експортних та імпортозамінних виробництв
    10. розвиток пріоритетних (ключових) галузей національної економіки.

    Оптимізація територіальної структури економіки передбачає:

    1. забезпечення комплексного і пропорційного розвитку всіх районів та регіонів країни на основі раціонального використання конкретних умов, наявних ресурсів (трудових, земельних, водних, енергетичних тощо)
    2. усунення диспропорцій у розвитку окремих територій, забезпечення вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку
    3. гармонізація загальнодержавних та регіональних інтересів. Зовнішньоекономічна структура економіки потребує: збільшення експортного потенціалу країни
    4. зменшення в експорті частки сировини та матеріалів і збільшення частки продукції переробних галузей
    5. збільшення в імпорті частки прогресивного обладнання та машин і зменшення продуктів харчування і продукції, що може вироблятися на вітчизняних підприємствах.

    Соціальна структура економіки потребує:

    1. подальших змін у системі власності (р