Науково-практичні основи аналізу банкрутства підприємства та шляхи його подолання
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
Закон Про банкрутство повинен виконувати три основні функції:
1. Служити механізмом запобігання непродуктивному використанню активів підприємств.
2. Бути інструментом реабілітації підприємств, які опинилися на межі банкрутства, однак мають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. Як правило, така реабілітація передбачає фінансову реорганізацію.
3. Сприяти якнайповнішому задоволенню претензій кредиторів.
За своєю суттю інституція банкрутств є одним із способів відбору (селекції) субєктів господарювання. У ринковій економіці банкрутство підприємств нормальне явище. Із кожних 100 новостворених підприємств на ринку залишається від 20 до ЗО. У США, наприклад, загальна кількість підприємств, оголошених банкрутами в 1997 році, становила близько 30 000, в Росії 2040. В Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості порушених справ про банкрутство (рис 1). Щоправда, лише 35-45% підприємств, на які подано позови, оголошуються банкрутами. Близько 10-15% всіх поданих позовів стосуються підприємств з державною формою власності.
Проте поширеною є думка, що в перехідний до ринкової економіки період положення закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом щодо державних підприємств мають бути поблажливішими, щоб запобігти лавині банкрутств таких підприємств. Поширення лояльного підходу на приватний сектор (у тім числі на приватизовані підприємства) не вважається доцільним, оскільки тут криється певна небезпека. Якщо приватні підприємці не будуть повною мірою обмежені дією закону про банкрутство, то може суттєво постраждати фінансова дисципліна. Це, в свою чергу, зменшить довіру до приватного підприємництва та знизить темпи його розвитку.
Згідно зі статтею 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом під банкрутством розуміють повязану з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк предявлені до нього кредиторами вимоги і виконати зобовязання перед бюджетом[1].
Підставою для порушення справи про банкрутство підприємства є письмова заява будь-кого з кредиторів боржника, органів державної податкової служби або контрольно-ревізійної служби до арбітражного суду. Кредитор може звернутися із такою заявою, коли дебітор неспроможний задовольнити протягом одного місяця визнані ним претензійні вимоги. Крім того, боржник може звернутися до арбітражного суду з власної ініціативи за його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. До заяви боржника додаються список його кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та інша інформація про його фінансове та майнове становище.
1.2 Передумови потрапляння підприємства до банкрутства та нормативно-правова база регулювання цього процесу
В Україні на сьогодні сформована багаторівнева система державних органів, діяльність яких безпосередньо спрямована на проведення антикризового регулювання економіки.
27 березня 2006 року рішенням Кабінету Міністрів України створено Державний департамент з питань банкрутства як урядовий орган державного управління. Департамент входить у склад Міністерства економіки України та йому підпорядковується.
Департамент у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Положенням [11], а також наказами Мінекономіки.
Департамент відповідно до покладених на нього завдань:
- сприяє створенню організаційних, економічних та інших умов для здійснення процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;
- забезпечує ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, визначає форму подання арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) (далі арбітражні керуючі) інформації, необхідної для ведення зазначеної бази даних;
- забезпечує здійснення процедури банкрутства відсутнього боржника;
- організовує роботу із забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих;
- ліцензує діяльність арбітражних керуючих;
- організовує роботу комісії з підготовки пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих, утвореної Мінекономіки;
- виконує інші функції, передбачені законодавством.
Департамент для виконання покладених на нього завдань може утворювати за погодженням з Міністром економіки в межах граничної чисельності працівників Департаменту територіальні органи.
Банкрутство як одна з юридичних підстав ліквідації підприємств регулюється Законом України Про підприємства в Україні (статті 24 і 34). Порядок і умови визнання субєктів підприємницької діяльності банкрутами з метою задовольнити претензії кредиторів регулює спеціальний Закон України Про банкрутство від 14 травня 1992 p., що нині діє в редакції від 30 червня 1999 р. І називається Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності субєкта підприємницької діяльності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів [25, с. 10].
Відповідно до п. 1 ст. 2 нового Закону державну пол