Морфологічні засоби виразності мови
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
?еревірте себе за довідкою, поданою нижче. Поясніть правопис вигуків і звуконаслідувальних слів. Визначіть, до якої групи за значенням їх слід віднести.
1. Не жартуй наді мною, (будь) ласка, і, говорячи, не мовчи (Сим.). 2. Людей і долю проклинать не варт (їй) богу (Шевч.). 3. Грім загукає голосно до всіх хліборобів: “Ого (го) (го) (го) (о) (о) (о)!!! Гей вста-ва-й-те-е-е! По-р-ра-а-а! Пора засівати землю!” (Цюп.). 4. Гей в(йо) карий! Гатьте гніда Краймо лемішем землицю (Лепк.). 5. Гай (гай) пролетіли твої весни, і вже сивина як стигле жито падає на очі (Ст.) 6. Кує зозуля. Бє молоточком у кришталевий великий дзвін: ку (ку) (ку)! ку (ку)! і сіє тишу по травах (Коц.). 7. Магай (бі). Дякувати (Л.Укр.). 8. Цю (цю) скажені схаменіться (Шевч.). 9. Ов(ва) Не вихоплюйся синку з нерозумним словом, бо назад ніяково вертатися (Коц.). 10. Йому навіть почулось, що над головою заскреготала сорока: (че) (че) (че)! Зацвірінькав горобець: (цвірінь) цвірінь! (Коц.). 11. Годі! (ой) годі! (Л.Укр.). 12. (Гей) удармо в струни, браття, в золотії (Рил.). 13. Тут дмухнув вітерець, і знову почувся поруч барабанний дріб: (тук) ( тук) (тук) (Ст.). 14. (Гей) (Цоб) (Цабе) (Н-н-о) На ярмарок! (Коц.). 15. (Ну) хлопці, в дорогу (Шевч.). 16. (Далебі) не знаю, що й діяти. І. Нечуй-Левицький). 17. Коли тут -( лихо мені тяжке) рознедужався Павло мій (Вовч.).
Довідка
Вигуки, що повторюються або вимовляються протяжно, пишуться через дефіс. Наприклад: Тью-і, ті-і-і Ні, зовсім не так. Трйю-тіх-тіх (Коц.).
Після вигуку ставиться кома або знак оклику. Наприклад: Овва! Який розумний! (Неч.-Лев.).
Знак оклику ставиться і після вигуків, що виступають еквівалентами окличних речень. Наприклад: Гей, Цоб! Цабе, рябий, тпру! (Нар.тв.).
Вигук ой може не виділятися комою в реченнях, що мають пісенний характер, наприклад: Ой дощів мені треба, дощів, а не поту, бо той піт прилипа до брудної сорочки, як плугатар кінчає роботу (Тич.).
Не виділяються розділовими знаками вигуки на початку речення, якщо стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання. Наприклад: Ах ви, мрії, ви милі, дитячі, як обличчя за дальнім вікном (Сос.); О, ой, що стоять перед звертаннями і тісно з ними повязані інтонаційно, виступають у ролі часток і комою теж не виділяються. Наприклад: І погляд твій німий, о мати, понад землею загримів (Рильськ).
Якщо вигук, який стоїть усередині речення, вимовляється з підсиленням, після нього ставиться знак оклику, а наступне слово пишеться з малої букви. Наприклад: Ой, горенько! косо моя!, косо моя золотая!Ой, лишенько! красо моя! красо моя молодая! (Л.Укр.).
? Укажіть у реченнях звуконаслідувальні слова. Яка їх функція в реченні? Це безпосередній вияв реального світу (явищ, дій, предметів природи чи відображення звукових ознак дійсності через уявлення мовця? Що їх споріднює з вигуками? Виконайте фонетичний аналіз підкресленого слова.
1. “Отже, думав він, наморщившись по лекції, поки станеш паном треба балакати по-пташиному. Кра-кра! згадав він склади. Се зовсім як ворона. Або: ку-ку! наче зозуля кує” (Коц.). 2. Гу-гу-гу-у! застогнав пугач серед лісу. 3. Брязь! дзень! брязь! дзень! Валка рушила (Мирн.). 4 Летять у вирій журавлі, прощаючись надовго з нами своїм “кру-кру” (Лепк.). 5. Іду. Коли чую: кулемет як засокоче: со-ко-ко-ко. А потім гармата як ревне: гур-гур! А земля хилить, хилить. 6. Кар! тривожно заскрипів птах і витягнув посивілу шию (Ст.). 7. Дзелень, дзелень! забило на вежі, видко, девяту годину (Гол.). 8. Хтось бив праником по шматтю: апть, апть, апть (Тют.).
Уведіть подані звуконаслідувальні слова в речення так, щоб вони виконували синтаксичну функцію підмета, присудка чи додатка.
Звуконаслідувальні слова - це окрема група вигуків, за допомогою якої передаються, відтворюються різні звуки природи, тварин, птахів, машин тощо: гав-гав, кахи-кахи, брязь!, дзелень-дзелень! Наприклад: Дзень-дзелень дзень-дзелень! Сильний різкий дзвінок вдарив у передпокої (Коц.); Чув тільки, як за стінами падали, зривались і падали в мяку землю яблука. Гуп-гуп-гуп (Цюп.).
Звуконаслідувальні слова, на відміну від вигуків, у мовленні можуть бути разовими і не ставати одиницями мови. Вони відображають звукове уявлення мовця про конкретне звучання, що залежить від артикуляційно-акустичних і психологічних факторів самої особистості.
Використовуються найчастіше в розмовному і художньому стилях. Звукообразна інформація, що міститься у звуконаслідуваннях, зазвичай доповнюється мовцем, інформацією інших слів, найчастіше іменників та дієслів.
Наприклад: -Бов! Бов! Бов! не стихає на всіх дзвіницях передзвін, і співає хор на переходах (А.Хижняк).
Звуконаслідування відрізняються від вигуків своєю фонетичною варіантністю, про що свідчить їх схематичне, приблизне графічне відображення. Це частіше спостерігається в художній літературі.
Субстантивуючись, звуконаслідування, як і вигуки, можуть виступати у функції підмета (наприклад: Твоє журливе “ку-ку” спливало, як сльози по плакучій березі (Коц.)); чи додатка (наприклад: І вітер, як жебрак на лірі, Своє маленьке “лірі-лірі” Стихенька бренькає під плотом (Леп.)).
Можуть функціонувати і як присудки (наприклад: Мовчу я, а в самого серце тільки стук стук стук, стук стук стук (Тют.)), і як відокремлені обставини, наприклад: Кує зозуля, бючи молоточком у кришталевий дзвін своє ку-ку! ку-ку!, і сіє тишу по травах (Коц.).
Звуконаслідувальні слова, як і вигуки, служать для творення іменників і дієслів: дзенькати, дзенькіт; гупати, гупання; квакати, квакання тощо.
? Зверніться до тлумачного словника української мови. Чи пояснюються в ньому вигуки і звуконаслідування? Чом