Морально-духовний розвиток і фізичне виховання вчителя
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
? і стриманими, доцільними. Вони бувають описовими й психологічними. Описові (показ розміру, форми, швидкості) ілюструють хід думки, психологічні виражають почуття (на подив вказують розведені в сторони руки, застереження притиснутий до губ палець руки). Жести, як і інші рухи корпуса, найчастіше випереджують висловлювану думку, а не йдуть за нею.
Для того, щоб спілкування було активним, слід дбати, щоб поза була відкритою, не схрещувати рук, стояти обличчям до класу, витримувати дистанцію, яка створює ефект довіри. Доцільно рухатися вперед і назад по класу, а не в сторони. Крок уперед підсилює значущість повідомлення, допомагає зосередити увагу аудиторії. Відступаючи назад, промовець начебто дає можливість слухачам перепочити.
Міміка виражальні рухи мязів обличчя.
Нерідко вираз обличчя й погляд впливають на учнів сильніше, ніж слова. Жести й міміка, підвищуючи емоційну значущість інформації, сприяють кращому її засвоєнню. Але обличчя повинно не лише виражати, а й приховувати деякі почуття: не слід нести до класу тягар домашніх турбот, негараздів.
Міміка має відповідати характерові мовлення, взаємин: виражати впевненість, схвалення, осуд, невдоволення, радість, байдужість, зацікавленість, захоплення, обурення в багатьох варіантах. Широкий діапазон почуттів виражають усмішка (посмішка), порухи брів, вираз очей. Учителю слід уважно вивчити можливості свого обличчя, виробити вміння користуватися виразним поглядом, уникати надмірної динамічності мязів обличчя й очей (бігаючі очі), а також і неживої статичності (камяне обличчя). Звернутий до дітей погляд учителя створює візуальний контакт з ними.
Контакт очей (візуальний контакт). Візуальний контакт виражає ступінь зацікавленості партнером, зосередженості на тому, про що він говорить. Дослідники зясували, що, розмовляючи, люди дивляться одне на одного в середньому 3550 відсотків часу, протягом якого відбувається розмова. Погляд затримується на очах співрозмовника 57 секунд. На нього частіше поглядають, слухаючи, а не тоді, коли говорять самі. Співрозмовники дивляться одне на одного переважно для того, щоб побачити реакцію на свої слова. Тривалий погляд мовця, спрямований на співрозмовника, підтверджує сказане.
У стосунках із дітьми візуальний контакт виконує функцію емоційного живлення. Відкритий, доброзичливий погляд прямо в очі дитини важливий не лише для встановлення взаємодії, а й для задоволення її емоційних потреб. Дитина найбільш уважна, коли дивляться їй прямо в очі, найкраще запамятовує те, що сказано в такі хвилини. Психологи помітили, що частіше дорослі дивляться дітям в очі, коли повчають, дорікають, сварять. Це породжує тривожність, невпевненість у собі, гальмує особистісний розвиток.
З дітьми, які не дивляться на співрозмовника, опускають очі або відвертаються, важче спілкуватися. Вони вражені глибоким відчуттям самотності. У навчанні й позаурочний час дітям потрібен не лише контроль, а й ласкавий погляд, підбадьорливий дотик дорослого, що знімає тривожність, страх і виховує впевненість у собі. Учитель повинен прагнути тримати в полі зору всіх учнів. Візуальний контакт є технікою, яку потрібно свідомо розвивати.
Міжособистісний простір.
Міжособистісний простір (дистанція спілкування) відстань між тими, хто спілкується.
У процесі спілкування важливою є відстань: до 45 см інтимна (спілкування близьких людей), від 45 см до 1 м 20 см персональна (спілкування із знайомими людьми), 1 м 20 см 4 м соціальна (офіційне спілкування), 47 м публічна (виступ перед аудиторією), а також розміщення співрозмовників (суперники сидять один навпроти одного, під час випадкової бесіди навскісь за столом, друзі поруч).
Володіння засобами невербальної комунікації сприяє досягненню зовнішньої виразності педагога, який повинен:
навчитися диференціювати й адекватно інтерпретувати невербальну поведінку інших людей, розвивати вміння читати обличчя, розуміти мову тіла, час, простір у спілкуванні;
прагнути розширити власний діапазон різних засобів спілкування шляхом тренувальних вправ (розвиток постави, ходи, міміки, організації простору, візуального контакту) і самоконтролю зовнішньої техніки;
домагатися того, щоб використання зовнішньої техніки було органічно повязане з внутрішнім переживанням як логічне продовження педагогічного завдання, думки й почуття вчителя.
Висновки
Отже, на шляху до морально-духовного та фізичного самовдосконалення педагог має дотримуватися таких принципів:
Комплексність необхідність відпрацьовувати всі елементи зовнішності в комплексі, оскільки на тлі однобоких зрушень одразу чітко будуть помітні недопрацювання в іншому аспекті. Наприклад, учитель, що дбає про свій зовнішній вигляд, отримує прекрасні результати (елегантний костюм, зачіска до лиця, майстерний макіяж тощо). Водночас, якщо він не володіє своїм голосом (говорить голосно або дуже тихо), то досить швидко зачарування вчителем розсіюється.
Індивідуалізація (індивідуальний стиль, імідж, своєрідність жестикуляції, міміки, голосу, постави, тобто все те, що відрізняє одного вчителя від іншого).
Самовдосконалення. Не зупиняючись на досягнутому, постійний крок уперед, до вершин майстерності.
Дотримання постійності у вияві ознак учительської зовнішності. Іншими словами, взявши на себе роль вихователя, педагог памятає про це щохвилини і демонструє її через свою зовнішність незалежно від того, чи зна