Модернизація китайської мови і писемності
Курсовой проект - Иностранные языки
Другие курсовые по предмету Иностранные языки
ти, стандартною вимовою - пекінська вимова, граматичною нормою - зразкові твори на байхуа". Зміст зміни назви на путунхуа полягає у тому, що цим виражається рівноправність усіх національностей Китаю, заперечується навязування путунхуа національним меншинам. Прийнята в 1982 р. нова Конституція КНР установлює, що "держава поширює путунхуа, який є загальновживаним по всій країні". Якщо розуміти під "загальновживаним по всій країні" і його вживання в районах проживання національних меншин, то зміст терміну "путунхуа" буде близький до того, який несе у собі термін "гоюй". Звичайно, вираження "загальновживаний по всій країні" зовсім не означає насильницького насадження путунхуа в районах проживання національних меншин: адже в цей час він також є маловживаним у районах, де широкого поширення здобули діалекти китайської мови. Загальнокитайська мова в Республіці Сінгапур і в інших ареалах поширення китайської мови за межами КНР називається "хуаюй". Я вважаю, що "хуаюй" є дуже вдалою назвою, що може використовуватися в будь-якій країні, будь-якому регіоні, у різному оточенні. Той факт, що аж до теперішнього часу китайська мова не має єдиної загальної назви, показує, що, хоча китайська мова має дуже древню історію, загальнокитайська мова усе ще дуже молода. [1, 363 375] .
1.2 Стандартизація вимови
Встановлення стандарту вимови - це показник того, що загальна мова досягла "повноліття". Результатом історичного розвитку, у ході якого протягом тисячі із зайвим років при династіях Ляо, Цзинь, Юань, Мін, Цин столицею Китаю був Пекін є те, що пекінська вимова є стандартною вимовою путунхуа . В 1913 р. на Конференції по уніфікації вимови ієрогліфів методом голосування, при якому кожна провінція мала один голос, більшістю голосів як стандарт була затверджена не пекінська, а штучно створена вимова. В 1924 р. від цієї штучної вимови відмовилися на користь "стандарту, що ґрунтується на пекінській вимові". Можна сказати, що 1924 р. є "роком повноліття" загальної мови. З 1913 по 1924 р., протягом 10 років, сформувалося розуміння "стандартної вимови, основою якого є пекінська вимова". Визначення путунхуа 1955 р. - це не більш ніж проходження історичної реальності [2,13][3 ,13].
1.2.1 Основні принципи вибору орфоепічних норм для різночитання
У пекінському діалекті існує чимало слів, що мають два й більше читання. Для цих "слів з різноманітним читанням" потрібно встановити стандарт вимови. Заснована в 1956р. Орфоепічна комісія путунхуа в 1957, 1959 і 1962 р. опублікувала три частини "Проекту списку слів з рекомендованим читанням", до яких було включено 170 назв, головним чином назв міст і повітів. В 1963 р. вищезгадані матеріали були видані у вигляді брошури з "Проектом збірного списку слів путунхуа з рекомендованим читанням, що складається із трьох частин" (видавництво Комітету реформи писемності). Надалі робота в цій області протягом тривалого часу перебувала в стані застою. Орфоепічна комісія путунхуа була відтворена й відновила свою діяльність тільки в 1982 р.
В 1956 р. були визначені принципи вибору орфоепічних норм для різночитання. Їхній головний зміст зводиться до наступного:
1. Читання пропонується для слова, а не для ієрогліфа. Наприклад, слово ?? "хвиля" має два читання:bolang і polang, які необхідно піддати розгляду. Ієрогліф же ? хоча й має два читання, але в слові "ефективність" має читання lu, а в слові "керувати" - тільки shuaі, і ці читання не є обєктом розгляду.
2. Коли деякі читання ряду ієрогліфів у пекінському діалекті не настільки широко поширені, то, навіть при їхній невідповідності з загальними закономірностями розвитку пекінської вимови, їх все-таки можна використовувати; у той же час варто враховувати, наскільки широко дане читання поширене в північних діалектах. Ці читання не відповідають загальним закономірностям, однак використовуються, тому що широко поширені в пекінському діалекті, а також у більшості північних діалектів .
3. Читання вибираються за принципом віднесеності медиалей до категорії кай або хэ, до того ж перевага віддається категорії кай; при цьому як стандарт береться розмовна вимова. Наприклад, ієрогліф ? “мокнути” читається lin, а не lun або lun.
4. Ієрогліфи, які в стародавності читалися вхідним тоном і мали на кінці складу глухі приголосні, у пекінському діалекті можуть читатися різними тонами, у тому числі й першим тоном. Для них, як правило, пропонується читання рівним тоном, наприклад знак ? подих - як xі, ? збити - jі. В інших випадках кожний ієрогліф розглядається окремо й вибирається найпоширеніше читання.
5. Для кожного складу вибирається, як правило, одне читання, однак невелике число слів зберігає два читання. Наприклад, знак ? кров читається xіe і хue [4,241-245].
1.2.2 Основні принципи вибору читань географічних назв
Основні принципи вибору читань географічних назв зводяться до наступного:
1. Якщо місцеве читання географічної назви відрізняється від його пекінського читання, то як стандарт береться пекінське. Наприклад, ієрогліф ? у назві повіту Мэйсянь має місцеве читання mi, а в Пекіні читається meі; ієрогліф ? у слові Люэян має місцеве читання luo, а пекінське - lue. Читання цих ієрогліфів змінюється відповідно до фонетичних закономірностей, як стандарт береться пекінське.
2. Якщо деякі ієрогліфи, що позначають географічні назви, мали в минулому певні особливі читання, які зараз співпадають із місцевими, то, виходячи і?/p>