Модель фінансової діяльності комерційного банку та її застосування на прикладі АКБ "Правекс-банк"
Курсовой проект - Банковское дело
Другие курсовые по предмету Банковское дело
и окремо за кожною установою (Н11)
Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою встановлюється для обмеження ризику, повязаного з операціями вкладання коштів банку до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою, до регулятивного капіталу банку.
До коштів, що інвестуються, включаються:
акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та на інвестиції, що випущені установою;
вкладення в асоційовані та дочірні установи.
Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 відсотків.
Норматив загальної суми інвестування (Н12)
Норматив загальної суми інвестування встановлюється для обмеження ризику, повязаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних фондів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку. Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи.
Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку.
Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.
Згідно з Положенням про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами [7] банк зобовязаний створювати резерв на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами, що виникають у разі погіршення фінансового стану емітента цінного папера, зниження ринкової ціни цінного папера внаслідок зміни норми ринкових процентних ставок, зміни інвестиційної політики банку.
Банк може зазнати збитків від операцій з цінними паперами внаслідок:
1. Погіршення фінансового стану емітента цінного папера.
2. Зниження ринкової вартості цінних паперів внаслідок зміни ринкової норми дохідності.
3. Спеціальний резерв під цінні папери в портфелі банку формується у разі зниження ринкової вартості групи цінних паперів (для цінних паперів на інвестиції всього портфеля цінних паперів) нижче рівня балансової вартості цієї групи (портфеля) цінних паперів. Факт перевищення ринкової вартості групи цінних паперів (портфеля цінних паперів) над балансовою вартістю цієї групи (портфеля) цінних паперів у фінансовому обліку не визнається і при визначенні оціночної суми резерву до розрахунку не приймається.
4. Балансовий портфель цінних паперів банку може включати цінні папери, що емітовані резидентами та нерезидентами України.
5. Резервуванню підлягають усі групи цінних паперів, що перебувають у портфелях банку: на продаж 15 і більше календарних днів, на інвестиції за станом на 1 січня наступного за звітним періодом.
7. З метою розрахунку резерву відповідно до цього Положення в портфелі цінних паперів банку виділяються такі категорії цінних паперів:
Категорія 1. Цінні папери в портфелі на продаж, що мають активний ринок.
Категорія 2. Цінні папери в портфелі на продаж, що не мають активного ринку.
Категорія 3. Цінні папери в портфелі на інвестиції, що мають активний ринок.
Категорія 4. Цінні папери в портфелі на інвестиції, що не мають активного ринку.
1.3 Фінансові потоки доходів, витрат та прибутку комерційного банку як різниця вхідних та вихідних грошових потоків
Основною метою банківської діяльності є отримання доходу, що є основним джерелом та інструментом збільшення власного капіталу і покриття ризиків, повязаних із банківською діяльністю [19].
Доходи і витрати, які визнані банком, від здійснення банківських операцій згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" [1] та від інших операцій, що здійснюються відповідно до законодавства України, з метою відображення та аналізу їх у фінансовій звітності слід розглядати як доходи і витрати, отримані в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банку:
витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів чи збільшення зобовязань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення чи розподілу власниками);
доходи це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобовязань, що призводить до збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів);
дивіденди частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства;
Аналіз доходів, витрат та прибутку, крім простого виміру результату діяльності банку, дозволяє визначити його фінансовий стан і якість його активів.
Головними факторами оцінки прибутковості банку є:
1. Питома вага і рівень доходів та витрат банку відносно власного капіталу.
2. Стабільність доходів та витрат банку за минулі періоди.
3. Динаміка доходів та витрат банку за аналізований період (велика тривалість періоду дозволяє точніше визначити тенденції розвитку банку), аналіз виконання фінансових планів.
4. Структурний аналіз доходів та витрат банку, співвідношення процентних і непроцентних доходів та витрат.
5. Чистий процентний дохід, чистий непроцентний ?/p>