Geum.ru

Міжнародне трудове право

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство

?ав людини у сфері праці та трудових відносин, які визначені правовими документами ООН, конкретизовані та детально регламентовані Міжнародною організацією праці шляхом розробки та прийняття конвенцій та рекомендацій з окремих питань праці.

Норми, розроблені МОП, можна поділити на дві великі групи залежно від обєкта правового впливу та категорій працівників, щодо яких взаємоузгоджуються інтереси держав-членів МОП.

До першої групи належать норми:

  1. які визначають основні права людини у сфері праці, гарантії їх забезпечення та захисту;
  2. спрямовані на вирішення проблем зайнятості та запобігання безробіттю;
  3. які визначають основи та пріоритети соціальної політики, соціального забезпечення та соціального страхування;
  4. які регулюють умови праці та відпочинку;
  5. що стосуються колективно-договірного регулювання та реалізації і захисту колективних прав працівників.

Другу групу міжнародних трудових стандартів складають норми:

  1. щодо зайнятості та визначення умов праці та відпочинку жінок;
  2. які регулюють працю дітей та підлітків;
  3. які регулюють працю осіб похилого віку;
  4. які визначають основи правового статусу трудівників-мігрантів і регулюють трудові відносини;
  5. які регулюють працю певних категорій працівників (зайнятих у промисловості, на транспорті, шахтах, торгівлі, сільському господарстві, моряків та рибалок, корінного населення та населення, яке веде племінний спосіб життя, працівників плантацій, сестринського персоналу тощо).

Основні права людини у сфері праці та трудових відносин стосуються передусім заборони примусової праці, заборони дискримінації у сфері праці та прав на асоціацію.

У правових документах МОП На проблемах примусової чи обовязкової праці зосереджена значна увага, а основними серед них є Конвенція № 29 Про примусову чи обовязкову працю (1930 р.) та Конвенція № 105 Про скасування примусової праці (1957р.) і дві рекомендації № 35 Про непряме примушення до праці (1930 р.) та № 36 Про регламентацію примусової праці (1930 p.).

Окрему групу складають норми щодо дискримінації у сфері праці і трудових відносин, які сформульовані Конвенцією № 111 Про дискримінацію в галузі праці і занять (1958 p.), Конвенцією № 100 Про рівну винагороду чоловіків і жінок за працю однакової цінності (1951 p.).

Основу правового регулювання у сфері свободи асоціацій складають Конвенція N 87 Про свободу асоціації і захист права на організацію (1948 p.), Конвенція № 98 Про застосування принципів права на організацію та на ведення колективних переговорів (1949 p.), Конвенція № 135 Про захист прав представників трудящих на підприємствах і про можливості, які їм надаються (1971 p.).

У 1921 р. було прийнято Конвенцію № 11 Про право на організацію і обєднання трудівників у сільському господарстві, у 1947 р. Конвенцію № 84 Про право на обєднання та регулювання трудових конфліктів на територіях поза метрополіями.

Характерною особливістю всіх цих конвенцій та рекомендацій з огляду на їх нормативний зміст є те, що вони, стверджуючи основні права людини у сфері праці, стали правовою основою прийнятої у 1998 р. Міжнародною конференцією праці Декларації про основоположні принципи та права у сфері праці. На їх основі сформульовано три принципи: свобода обєднань і визнання права на ведення колективних переговорів; ліквідація всіх форм примусової праці; заборона дискримінації у сфері праці та занять.

Значна увага у діяльності МОП зосереджена на проблемах правового регулювання праці дітей та підлітків. Передусім, це норми, які визначають мінімальний вік для прийняття на роботу у різних галузях господарства, регламентують умови праці молоді на різних роботах, нічну працю та медичне обстеження. Такими є, зокрема, конвенції № 10 Про мінімальний вік допуску дітей на роботу у сільському господарстві (1921 р.),№ 15 Про мінімальний вік допуску підлітків на роботу вантажниками вугілля або кочегарами на флоті (1921 p.), № 16 Про обовязковий медичний огляд дітей і підлітків, зайнятих на борту суден (1921 p.), N 59 Про мінімальний вік прийняття дітей на роботу в промисловості (1937 p.), № 60 Про вік прийняття на роботу дітей на непромислові роботи (1937 p.), № 77 Про медичний огляд дітей і підлітків з метою зясування їх придатності до праці у промисловості (1946 p.), № 112 Про мінімальний вік для прийняття на роботу рибалок (1959 p.), № 123 Про мінімальний вік допуску на підземні роботи у шахтах та рудниках (1965 p.). Основною і найбільш загальною щодо багатьох цих питань є Конвенція № 138 Про мінімальний вік прийому на роботу (1973 p.).

Норми, які визначають мінімальний вік для прийняття на роботу та регулюють її умови, стали правовою основою для формування четвертого принципу у декларації 1998 р. принципу дієвої заборони дитячої праці.

 

 

 

Використані джерела

 

  1. Аметистов Э. М. Международное трудовое право и рабочий класс. М., 1970. С. 7.
  2. Иванов С. А. Проблемы международного регулирования труда. М., 1964. С. 8.
  3. Зенгер А. Права человека и контроль за их осуществлением в Международной организации труда // Советское государство и право. 1991. № 10. С. 106.
  4. Киселев И. Я. Сравнительное и международное трудовое право. М., Наука, 2009, С. 448449.
  5. Колосов Ю. М., Кузнецов В. И. Международное право. М., Высшая школа, 2009, С. 57.
  6. Скрипка В. И. Трудовое право. М., 2007. С. 80.

 

Разм?/p>