Алессандро Мендіні
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Вступ
Алессандро Мендіні (Alessandro Mendini) архітектор, дизайнер, художній критик, історик і теоретик дизайну, видатний діяч радикального, а потім нового дизайну. Своїми теоретичними і практичними роботами і частковою переробкою дизайну інших Алессандро Мендіні, починаючи с70-х, вніс важливий вклад до дискурсу постмодернізму. Фігура Мендіні, протягом двадцяти років того, що являється організатором, координатором, критиком, поетом і душею оновлення італійської і міжнародної проектної культури, утілює в собі кращі риси діяча культури італійського типу.
Біографія
Народився в 1932 році в Мілані. Здобув архітектурну освіту. У 60-і роки працює в архітектурному бюро Nizzoli Associati, головним чином як координатор проектних груп; бере участь в архітектурних і містобудівних розробках. Тоді ж вступає в контакт з представниками архітектурного і художнього авангарду, зокрема залучає до проектування будівлі компанії Italsider в Таранто групу Superstudio і відомого італійського концептуалізму Тротту, Фабро і Нагасаву.
Початок дизайнерської діяльності
мендіні митець дизайн проект
У 1970 році запрошений на пост головного редактора журналу Casabella, що прийшов до занепаду після смерті того, що очолювало його в 50-початок 60-х років Э.Н.Роджерса. Виявивши неабиякий редакторський дар, Мендіні швидко виводить журнал з кризи і перетворює його на те, що має міжнародний авторитет передове архітектурне видання, яке, після знайомства Мендіні на виставці Італія: новий домашній ландшафт (Нью-Йорк, 1972) з представниками радикального руху, стає рупором італійського проектного авангарду. Навколо журналу складається згуртований колектив однодумців (Ф. Раджі, Паоло Нава (Paolo Nava), Гаэтано Пішо (Gaetano Pesce), Этторе Соттсасс (Ettore Sottsass), члени груп Archizoom, Superstudio та ін.), який ініціює цілу серію новаторських проектних, видавничих і концептуальних акцій, у тому числі створення вільної школи-лабораторії дизайну Global Tools (197374).
Одночасно з організаційно-видавничою і теоретико-критичною діяльністю Мендіні звертається до дизайнерського проектування, роблячи гострі, радикальні речі, чудові прозорістю і пластичною виразністю втілення базових концептів проектного радикалізму, модернізму, що люто полемізує з догмами, і хорошого дизайну (світильник Баухауз редизайн, виконаний у дусі критичного коментаря; антиспоживча серія обєктів з соломи, де акцент перенесений з продукту на процес виготовлення; стілець Ласу, що спалюється після створення, свого роду аутодафе традиційного дизайну корисних речей і ін.).
Створення журналу Modo
Коли стає очевидним процес згасання і розпаду радикального руху, Мендіні йде з Casabella і в 1977-м створює за допомогою своїх колишніх соратників журнал Modo рупор пострадикалізму і нового дизайну, що народжується. Відповідно до ідейних установок італійського дизайнерського постмодернізму (неомодернизма), які Мендіні сам же і формулює в блискучих, супроводжуваних коміксами редакційних статтях-есе, він створює абсолютно новий тип професійного видання, орієнтованого на виявлення міждисциплінарних і міжкультурних звязків нового дизайнерського проектування. У 1980 році Мендіні стає головним редактором журналу Domus, протягом двох років веде його паралельно з Modo, після чого цілком присвячує себе новому виданню. Кардинально міняючи вигляд і зміст цього досить помірного, доброчесного і інституціонально благополучного журналу, Мендіні перетворює його на ще один центр Нового дизайну, зміщуючи, проте, увага на мистецтво, моду і свого роду від кутюр дизайнерського авангарду. Починає випуск додатків до нього: Domus Moda і Quademi Domus.
Паралельно Мендіні займається енергійною діяльністю по збиранню і організації розсіяних сил потенційних нових дизайнерів, активно залучаючи до співпраці групу Алхімія, членом якої є з кінця 70-х років. Ініціює і координує безліч проектних програм, учбових курсів, виставкову діяльність і інше, перетворюючи кожну ініціативу на свого роду проектно-вишукувальну лабораторію, що обєднує кращі сили італійського проектного авангарду.
Програми і проекти митця
Серед подібних проектно-вишукувальних і критико-теоретичних акцій найбільш значущі: програма 1979 року Декоративний проект (розробка декоративних покриттів в промисловості за замовленням ряду промислових галузей), що мала менш прагматичне продовження в 80-і роки в руслі стратегії Декоративна людина; величезна програма Банальний проект (розділ Тематичні аспекти на виставці Форум дизайн в Линце, виставка Банальний обєкт на Венеціанському бієнале, серія колекцій групи Алхімія і інсталяцій-перформансів, книга Похвала банальному усе в 1980 році); ряд історико-критичних ініціатив у дусі постмодерністської цитатою ретроспекції і неомодерністського проектного коментаря (колекції Bauhaus I і Bauhaus II групи Алхімія, 1979 80; виставка Італійський дизайн 50-х років і однойменна монографія-каталог, (1980); програма і виставка Архітектура-гермафродит (1981) і ін. У 1981 році публікує книгу-маніфест Прощай, архітектура.
Улюблена Мендіні форма реалізації подібних програм на рубежі 7080-х років інсталяція-перформанс, здійснювана або у контакті з авангардними театральними