Алессандро Мендіні
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?воєрідному тріумвіраті батьків італійського нового дизайну поряд з філософом і гуру Этторе Соттсассом, творцем онтології і іконографії нового проектування, і історіографом і теоретиком Андреа Бранци (Andrea Branzi), систематизатором різноманітних концептуальних імпульсів нової проектної реальності, Алессандро Мендіні представляє полюс поезії у власному значенні слова, полюс інтимно-ліричної, душевної і навіть відверто сентиментальній сублімації італійської альтернативи в проектній культурі. Яскраво виражена творча інтравертність, своєрідний аутизм Мендіні, пафос субєктивізму, супротивний помилковому обєктивізму анонімно-безособового канону хорошого (промислового) дизайну, дозволяють йому, можливо гостріше і тонше за інших, виявити і обіграти принципову антиномічність і іноді тяжку і небезпечну для його адептів психодраматичність нового дизайну, що виростає на зіткненні концептуального і пластичного, рефлексії і імпульсивно-інтуїтивного, спонтанного і програмного. З іншого боку, інтенсивність емоційного переживання самого феномену проектності, її неусувного, хоча і надзвичайно багатоликого логіцизму і інтелектуалізму, обумовлює особливу роль Мендіні в створенні естетики, нового дизайну, того стилю Алхімія, який при усій своїй самобутності вражає типологічною близькістю до естетичного світу ар нуво естетиці кінця століття по перевазі.
Своєрідною виразною формою проектного мистецтва, по суті справи винайденою Мендіні і що не має аналогів в історії проектної культури, формою, яка сполучає в собі вигострений стилізм, доведений до меж вишуканості естетизм (і навіть не позбавлена претензійності естетичність), філігранну інтелектуальну драматургію, психологічну рефлексивність, що перетворює примхливий лабіринт психоаналізу в рід орнаментальної гри, і екзистенціальну нервову імпульсивність, являються прославлені концепти-метафори Мендіні і відповідні їм проектні або квазіпроектні програми: сентиментальний робот (метафора сучасної людини гіперчутливого напівавтомата), крихке виживання (артифікація життя і предметного світу як імператив сучасної епохи), нова релігійність, мякий проект, де-проект (проектування вилучає і відсікає, на противагу проектуванню що додає), чорний дизайн (непроникність майбутнього для прогнозування і передбачення), не-річ (світ без речей), речі без віку (проектування по той бік історичного потоку часу) і ін.
Ці і подібні до них проектні метафори і акції Мендіні на вході зазвичай мають суто концептуальний, навіть літературний характер (так, Банальний проект народився як коментар до книг А.Благаючи і Ж.Бодрийяра про кітч), проте на виході вони зовсім не зявляються як ілюстрація до літературної ідеї, але виступають як продовження, розвиток концептуального (аналітичного, критичного, пізнавального, рефлексії) процесу на іншому не вербальному, але візуально-пластичному, просторово-часовому, тактильному мові, демонструючи явну недостатність, а частенько і неадекватність вербальної мови для пізнання світу в епоху після модернізму і оголяючи свого роду кентавричну природу слабкої проектної свідомості і його інструментарію.
Будучи найбільш яскравим представником, носієм і адептом слабкої проектної свідомості, що перетворив своє життя на розгорнуту метафору слабкого проектування, а свій інтелект і свою творчість, в полі для експериментів, у тому числі психологічних, з парадоксальним, абсурдним, релятивним, невизначеним, суперечливим, з процесом нескінченного дроблення особи на безліч я і що зробило це заради відшукування шляхів і критеріїв реідентифікації особи в безумному, позбавленому орієнтирів і критеріїв світі постмодерністської вседозволеності, Мендіні зявляється в аурі інтелектуального і екзистенціального подвижництва з відомим трагічним відтінком.
Вважаючи неослабна інтелектуальна і сентиментальна напруга, цинічну нещадна рефлексії і голість почуттів, а отже, постійний дискомфорт творчої свідомості моральним імперативом творчості в постіндустріальну епоху, Мендіні одним з перших помітив в молодому поколінні нових дизайнерів симптоми філістерської самозаспокоєності і самовдоволення, занурення творчої думки в болото комерційної і маньєристичної інерції.
Відхід Мендіні з авансцени проектного процесу
Демонстративний відхід Мендіні з авансцени проектного процесу в середині 80-х років, досконалий на межі нервового зриву, був сприйнятий як знамення близького кінця героїчного етапу нового дизайну, проте його нова поява в перших рядах законодавців проектного смаку на чолі журналу Ollo свідчить про те, що енергетичний, у тому числі естетичний резервуар слабкої рефлексії далеко не вичерпаний, і утримує від скороспішних виводів і передчасної панахиди.
Плоди воістину вулканічній діяльності Мендіні представлені в багатьох музеях світу і колекціях по всьому світу. Його роботи знаходяться в постійній експозиції Музею сучасного мистецтва і в Метрополітен Музеї в Нью-Йорку, в Центрі Помпиду в Парижі і інших музеях.
Використані джерела