Механизм активизации трудовой деятельности в рамках рыночной экономики

Реферат - Экономика

Другие рефераты по предмету Экономика

ятково добровільно може використати її спільно з іншими власниками.

Дещо інший характер носить функція інтелектуальної власності розпорядження. Ця функція не обмежується актом продажу з боку власника. Працівник має право вибору, сам вирішує кому і на яких умовах продати свою інтелектуальну власність. Такого права був позбавлений працівник у епоху класичного капіталізму та індустріальної стадії. Право вибору відсутнє у найманого працівника низької кваліфікації. І, навпаки, чим вища якість інтелектуальної власності, тим вищий рівень її суспільного визнання (матеріального та морального), а відповідно й ширші можливості вибору умов трудової діяльності.

Нарешті, варто сказати кілько слів про функції використання інтелекту. Чим унікальніша за своїм змістом інтелектуальна власність, тим раціональніше і повніше вона використовується тимчасовим власником, тим у більшій мірі співпадають інтереси власника (працівника) і роботодавця (хазяїна). Працівник, заінтересований у посиленні творчого наповнення праці, а роботодавець у створенні умов для творчої праці, для підвищення віддачі від працівника.

Зі зростанням ролі інтелектуальної власності змінюється характер приватної власності на речові фактори виробництва. Вона все більш втрачає риси індивідуального характеру. Зі зростанням усуспільнення виробництва капітал все більш орієнтується на виконання суспільних завдань, задоволення суспільних потреб. І, навпаки, зі збільшенням середнього класу зростає роль інтелектуальної власності, котра все більш набуває індивідуальних рис. Це означає, що має місце тенденція до подолання найманим працівником-власником відчуження від праці.

У процесі ринкового реформування в нашій країні склалася ситуація, коли перестала існувати будь-яка мотивація праці, бо сама праця перестала бути джерелом прийнятного існування. Відсутність прийнятного чи більш високого, аніж ринкове привласнення, призвело до поглиблення відчуження від праці як діяльності і від її результатів. Це сталося в результаті перетворення формального відчуження працівника від речової власності (суспільної власності на засоби виробництва) у реальне відчуження (формування приватної власності на засоби виробництва).

Мотиви діяльності людини багатозначні і визначаються, як уже зазначалося, найрізноманітнішими обставинами. Однак, стійкий мотив до праці зберігається тоді, коли знімається протиріччя між привласненням та відчуженням, коли людина, її здібність до праці фіксується як найважливіша умова праці та виробництва. Для позначення цього процесу вчені ввели спеціальний термін “людський капітал”.

У ході ринкового реформування економіки України роль праці як джерела доходів не тільки не зросла, але й суттєво скоротилася (про що було сказано попередньо). Зовсім протилежною є тенденція у розвинутих країнах. Там праця перетворилася у домінуюче джерело особистих доходів населення, найманих працівників. Наприклад, у США частка заробітної плати та іншої платні (жалування) у ВНП виросла з 1900-1909рр. з 55 % до 70,8 у 1989-1990 рр. Частка доходів самостійно зайнятих зменшилася за цей же період з 23,7 % до 6,8 %, а від ренти відповідно з 9 % до 1,1 %.1

Посилення відчуження людини від власності як привласнення, як це передбачалося в нашій країні, чинить перепони формуванню дієвого ринкового механізму активізації трудової діяльності. Процес формування мотивів трудової діяльності (механізм мотивації праці) не можливий без відновлення прав власності на робочу силу і поєднання праці із засобами виробництва через володіння інтелектом, без зняття протиріччя між привласненням та відчуженням, без перетворення праці у домінуюче джерело привласнення доходів.

2.2. ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ЗМІНИ СПІВВІДНОШЕННЯ У СИСТЕМІ ФОРМ ДОХОДУ.

 

Упродовж останнього десятиріччя, мабуть, можна вести мову про те, що приватна власність на робочу силу стає домінуючою формою власності. В останні роки зарплатоємкість усе частіше розглядається як важливий показник зрілості ринкових відносин, які характеризують той факт, що вигода ринкового господарювання дістається завдяки широкому колу безпосередніх виробників.

У країнах з розвинутою ринковою економікою працівник усе активніше включається в систему розподілу тієї частини доходу, котра залишається після виплат заробітної плати. Особистий доход працівника формується з двох частин. Одну з них складає заробітна плата як форма реалізації власності на робочу силу. Друга частина це доход, одержуваний працівником із прибутку підприємства. Це особливо характерно для підприємств, що знаходяться в колективній власності.

У нашій країні довгі роки не було притаманної капіталізмові найманої праці. Отримувана заробітна плата виступала у формі частки продукту, котрий створювався працівником. Другу частку складали виплати і пільги із суспільних фондів споживання, які не мали безпосереднього звязку з трудовим вкладом працівника. У звязку з тим, що темпи зростання суспільних фондів споживання були вищими темпів зростання фонду оплати праці, намітилася тенденція збільшення частки доходу, не повязаного безпосередньо з трудовим вкладом. Це розглядалось як найбільш характерна риса розвинутого соціалізму, що наближало його до комунізму, найважливішим принципом якого було “від кожного за здібностями, кожному по потребі”.

Не зупиняючись на інших аспектах розглядуваної проблеми, підкреслимо лише те, що праця на себе та винагорода за неї відносно