Методика навчання стрибків дітей раннього молодшого та дошкільного віку
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
План
Вступ
1. Визначення, види, загальна характеристика рухів
2. Значення стрибків
3. Види вправ з стрибків
4. Особливості виконання стрибків дітьми
5. Техніка виконання стрибків
6. Методика навчання вправ з стрибків
Висновки
Список літератури
Вступ
Актуальність: Аналіз передової наукової і науково-методичної літератури вказує на необхідність звернути увагу на біологічні основи методики розвитку рухових якостей дітей молодшого шкільного віку. Досить важливим моментом процесу навчання рухових якостей є спрямованість даного процесу на розвиток вмінь та навичок рухових дій. Весь процес навчання передбачає використання різних підходів, засобів та методів.
Предмет дослідження: основи методики навчання стрибків дітей раннього молодшого та дошкільного віку.
Проблема: полягає в тому, щоб правильно цілеспрямовано організувати процес освоєння вмінь та навичок рухових дій при виконанні стрибків.
Робоча гіпотеза: можна вважати, що важливим етапом методики розвитку рухових якостей дітей молодшого шкільного віку є етапність навчання та засвоєння рухових вмінь та навичок.
Мета дослідження: обґрунтування основ методики та техніки стрибків у дітей молодшого шкільного віку.
Задачі дослідження:
- Дати визнання, види та характеристику рухів.
- З`ясувати значення стрибків.
- Проаналізувати особливості виконання стрибків дітьми.
- Проаналізувати техніку виконання стрибків.
- Охарактеризувати методику навчання вправ з стрибків.
Наукова новизна: узагальнені сучасні дані про основи методики розвитку рухів дають можливість вибору раціонального підходу для розвитку рухових якостей дитини.
Практична значимість: для організації спрямованого процесу навчання рухових якостей дітей необхідно керуватися особливостями методики формування рухових якостей, етапністю навчального процесу та біологічними особливостями організму дитини в даному віці.
1. Визначення, види, загальна характеристика рухів
Довільні рухи це рухи, якими можна керувати для досягнення певної мети. Рухову дію треба розуміти як систему взаємоповязаних рухів. У системі рухів керування тісно повязане із знанням її структури. Вивчення структури рухів і керування ними дає змогу використовувати закони рухів у руховій діяльності.
Рухи людини являють собою цілісні, динамічні і складні системи процесів. Всі рухові дії виконуються рухами тіла в просторі протягом певного часу, отже, складаються з двох елементів: просторових і часових. Елементи рухів як складові частини системи також рухи, але менші за обсягом і простіші, їх виділяють для аналізу системи і для побудови спеціальних вправ. Елементи обєднуються в комплекси, з яких складається система. Той самий елемент може входити до складу кількох обєднань: більші включають у себе дрібніші.
Структура системи це закономірності взаємодій упорядкованих компонентів (підсистем і їх елементів). Структура визначає перебіг внутрішніх процесів, взаємодію із зовнішнім середовищем, вияви властивостей і можливості розвитку системи. Зміна рухів, поліпшення їхньої структури у процесі фізичного виховання залежить від застосовуваних засобів і методів. Структура рухів міняється з віком: у дитячому віці вона порівняно швидко удосконалюється, у середньому стабілізується, під старість поступово розпадається.
Взаємодії всередині кожної підсистеми і між підсистемами при удосконаленні рухів розвиваються, тобто обєднані в систему елементи набувають нових властивостей.
Внутрішні взаємодії зумовлюють цілісність системи, а зовнішні формуються під впливом зовнішніх сил. Від спрямованості взаємодій, їх міцності, пристосованості до нових умов та від багатьох інших особливостей залежить можливість подальшої перебудови системи її розвиток.
Кожна підсистема має свою структуру, яка входить до загальної структури, тобто структура рухів багатоступенева. У системі рухів можуть бути такі види структур: кінематична, динамічна, інформаційна і узагальнена.
Кінематична структура це закономірності взаємодії рухів (підсистем і їх елементів) у просторі і в часі. Спостереженню піддаються форма і характер рухів: траєкторія, тривалість, темп, ритм, швидкість і прискорення. Просторові характеристики руху розкривають форму рухів у просторі і їх звязок, часові показують організацію системи рухів у часі і просторі, просторово-часові є головними показниками швидкості зміни положення і руху. Разом, у взаємозвязку, вони утворюють загальну кінематичну структуру, при високій досконалості якої спостерігається чітка просторово-часова узгодженість системи рухів.
Динамічна структура містить в собі закономірності силової взаємодії частин тіла між собою і з зовнішніми тілами (середовище, опора, прилади). Для дослідження причини рухів і їх зміни треба вивчати динамічні характеристики, прикладені сили й інерційні опори. Щоб визначити силову структуру, потрібно розглянути прикладення сил до ланок тіла, їх взаємний вплив і ефект спільної дії.
Анатомічну структуру встановлюють вивченням мязових сил, їх спільної дії, системи відношень, що виникають всередині груп мязів і між групами.
Інформаційна структура це закономірності взаємозвязків між інформаціями (впорядкованими в часі і просторі повідомленнями), які несуть як повідомлення про рухи і умови їх виконання, так і команди про підготовку до дії