Методика навчання стрибків дітей раннього молодшого та дошкільного віку
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
і її здійснення. Інформаційні процеси відіграють важливу роль у керуванні рухами. У мозок надходять сигнали від органів чуттів, до мязів поступають команди з мозку, тобто утворюються потоки інформації, спричинені багатьма зовнішніми і внутрішніми подразниками, в тому числі кінематичними і динамічними факторами. Взаємодіючи, потоки інформації закономірно поєднуються, утворюючи складну інформаційну структуру рухів. Кінематичні і динамічні структури також звязані між собою відповідними інформаційними структурами.
В інформаційній структурі виділяють сенсорну частину синтези чутливих сигналів від зовнішніх і внутрішніх факторів, перероблені і узагальнені. Відображаючись у свідомості людини, воші разом з слідами в намяті утворюють психологічну структуру рухової навички (знання і уявлення про власну техніку, техніку інших виконавців, вимоги до неї і т. д.). Еферентну частину інформаційної структури складають команди, спрямовані від мозку до мязів та інших органів, які забезпечують виконання рухів.
Узагальнені структури (ритмічна, фазова і координаційна) цс закономірності взаємозвязків досліджуваних сторін дії.
Ритмічна структура розкриває порядок слідування фаз, співвідношення їх тривалості, час і тривалість прикладання сил, злиття ритмів підсистем у єдиний ритм системи. Може використовуватись як орієнтир під час оволодіння системою рухів.
Фазова структура показує взаємодію фаз, що забезпечують цілісність системи. Вона наголошує на значенні окремих деталей руху для загального ефекту дії.
Координаційна структура включає всі перераховані структури рухів, внутрішні взаємозвязки системи, а також сукупність взаємодій спортсмена із зовнішнім середовищем, єдність внутрішньої і зовнішньої структур.
Вивчення системи рухів включає визначення складу і структури системи, її стану, поведінки і встановлення керування системою.
Про стан системи свідчать її характеристики в той чи інший момент часу. Поведінка системи виявляється у зміні її станів, характеристик (наприклад, перехід з вихідного стану в кінцевий). Керування системою це процес переведення її у новий, заздалегідь передбачений стан (досягнення мети), спрямування її поведінки через вплив, що змінює її характеристики.
Структурна схема керування у найпростішому випадку складається з керованої підсистеми (обєкт керуванняОК), керуючої підсистеми (апарат керування АК) і середовища, в якому діє керована підсистема. Вона має вхід для надходження команди і вихід, через який проявляється її поведінка як зміна стану. При розімкнутому контурі звязку система не має відомостей про середовище і не одержує даних про результати дії і тому малоефективна у змінних умовах. У складнішій системі із замкнутим контуром звязку є канали зворотного звязку, якими надходять відомості про стан середовища і керованої підсистеми, а також про результати дії.
Однією з основних відмінностей рухів живих організмів від руху неживих тіл є здатність до самокерування. Самокерована система має обидві підсистеми керуючу і керовану і два канали зворотного звязку зовнішнього (від середовища до системи) і внутрішнього (між підсистемами). Зворотні звязки замикають канали звязку у кільця.
Зворотні звязки можуть бути позитивними і негативними. Перші посилюють ефект дії, підтверджують її цілеспрямованість і спонукають вести таку лінію поведінки далі. Негативні сигналізують про відхід від заданої лінії поведінки і знижують ефект дії. Обидва види зворотного звязку можуть здійснюватись через ті самі канали.
2. Значення стрибків
Ступінь оволодіння технікою легкоатлетичних вправ залежить від розвитку рухових (або фізичних) якостей: сили, швидкості, витривалості, спритності і гнучкості. Окремі види легкої атлетики потребують переважного розвитку однієї з цих якостей.
Фізичні вправи можуть впливати на процес вікового розвитку рухових якостей, згладжувати нерівномірності і виправляти відхилення. Активні заняття фізичними вправами сприяють швидкому формуванню морфологічних структур і функціональних систем молодого організму. Залежно від рівня його розвитку вирішуються завдання, застосовуються методи і підбираються педагогічні впливи для формування рухових якостей
На початку занять зі стрибків рекомендується виконувати вправи для розвитку швидкості, потім сили і витривалості, допускається проведення спочатку силових вправ, а потім швидкісних. Вправи на витривалість виконуються після швидкісних і силових. Така черговість зумовлена особливостями нейродинаміки і станом периферичного рухового апарату. Необхідною умовою ефективного виконання швидкісних і силових вправ є висока функціональна лабільність і збудливість рухових центрів та достатня сила нервових процесів. Розвиткові витривалості сприяє підвищення функціональних можливостей центрів.
У молодшому дошкільному віці стрибки переважно розвивають спритність, швидкість рухів і гнучкість. Особлива увага приділяється розвитку швидкості, одночасно підвищується роль вправ силового і швидкісно-силового характеру.
3. Види вправ з стрибків
Завдання 1. Створити правильне уявлення і розуміння техніки стрибка у висоту найпростішим способом.
Засоби. 1. Пояснення суті й особливостей техніки стрибка у висоту. 2. Розповідь про правила й організацію змагань з стрибків у висоту. 3. Демонстрування техніки стрибка (зразкови