Методика аудита затрат предприятий торговли (Методика аудиту витрат пiдприeмств торгiвлi на матерiал...
Реферат - Экономика
Другие рефераты по предмету Экономика
ів здійснених власних аудиторських процедур аудитор робить висновок про достовірність початкових залишків і правильність їх перенесення.
У разі, якщо звітність підприємства раніше не перевірялась аудитором або теперішній аудитор не погоджується із залишками, підтвердженими попереднім аудитором, йому слід виконати додаткові аудиторські процедури і контрольні заходи в тому обсязі, в якому вони стосуються фінансової звітності поточного року.
Так, у ННА 15 наведено деякі рекомендації щодо перевірки залишків по поточних активах і пасивах підприємства-клієнта. Зроблено логічне передбачення, що часткове підтвердження залишків по поточних активах і пасивах може бути отримано в ході аудиторської перевірки поточного року, оскільки, наприклад, можна проконтролювати, чи дійсно були погашені рахунки дебіторів або кредиторів, векселі, які були зазначені на початок звітного періоду, впевнитись у їх належності та правильності зробленої оцінки.
Однак можуть виникнути деякі труднощі з перевірки залишків товарно-матеріальних запасів. Це повязано з тим, що на підприємстві постійно здійснюється рух товарно-матеріальних цінностей, їх надходження, використання в процесі виробництва, реалізація, безоплатна передача тощо. Крім того, залишки матеріальних цінностей, що обліковувались на початок звітного періоду, могли бути переоцінені (у звязку із зміною їх вартості і облікової політики). Тому аудитор повинеи застосовувати комплекс додаткових аудиторських процедур, наприклад:
спостереження за проведенням фізичної інвентаризації в поточному році та узгодженості П результатів із початковими кількісними залишками матеріальних цінностей;
перевірку і взаємоувязувания оцінки матеріальних цінностей, у тому числі початкових запасів та отриманих фінансових результатів (як відомо, вартість запасів прямо впливає на отриманий прибуток чи збиток);
перевірку дотримання принципу відповідності, тобто розмежування звітних періодів. Це означає, що запаси повинні бути відображені в тому періоді, в якому вони були відповідно оприбутковані чи використані. Використання сукупності таких аудиторських процедур дає змогу забезпечити надійність підтвердження правильності представлених вхідних залишків.
Для підтвердження вхідних залишків по рахунках необоротних активів і пасивів, тобто тих, які не належать до поточних (нематеріальні активи, основні засоби, капітальні вкладення, довгострокова дебіторська заборгованість, капітал, забезпечення, довгострокова кредиторська заборгованість, довгострокові кредити банків та ін.), аудитор повинен дослідити первинні документи та облікові записи, на основі яких було виведено залишки по відповідних рахунках (як правило, такі операції є небагаточисельними). В окремих випадках аудитор може отримати підтвердження по вхідних залишках названих рахунків від третіх осіб, тобто від банків, кредиторів, постачальників, дебіторів, інвесторів та інших субєктів. Особливу увагу слід звернути на правильність розрахунку і відображення в обліку відсотків по довгострокових зобовязаннях.
Залежно від того, погоджується (підтверджує) аудитор вхідні залишки по рахунках на основі виконаних усіх розглянутих вище аудиторських процедур чи не погоджується (не підтверджує), приймається рішення про можливість проведення аудиторської перевірки за поточний період. Аудитор у випадку неповного підтвердження вхідних залишків (за виключенням окремих рахунків) або непідтвердження в цілому всіх вхідних залишків має обмеження у масштабі аудиторської перевірки, наслідком яких може бути видача аудитором умовно-позитивного, негативного висновків або відмови від думки.
У міжнародному нормативі аудиту 28 (МНА 28) "Відповідальність аудитора за початкові залишки при першій перевірці фінансової, звітності підприємства" (липень 1990 р.) та у п. 7 та у п. 12 ННА 15 зазначено, що якщо аудитор установить, що початкові залишки містять недостовірну інформацію, яка могла суттєво вплинути на фінансову звітність поточного року, він повинен про це сповістити керівництво підприємства-клієнта і за його дозволом повідомити про це попереднього аудитора. Якщо підприємство-клієнт не зробить належних, документальних виправлень у звітності, аудитор видає умовно-позитивний або негативний висновок.
Підтвердження аудитором початкових залишив трансформованого балансу підприємств станом на 01.01.2000р.
Як уже зазначалося вище, друга проблема підтвердження початкових залишків у звітності і по рахунках обліку повязана із трансформацією бухгалтерського балансу, переходом на новий План рахунків бухгалтерського обліку, складанням нових форм фінансової звітності. Перевіряючи вхідні залишки на рахунках і у балансі підприємств станом на 1 січня 2000 року, аудитор повинен проконтролювати дотримання вимог таких нормативних документів:
Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ;
П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" від 31.03.99 р.;
П(С)БО 2 "Баланс" від 31.03.99 р.;
Методичних рекомендацій по визначенню підприємствами і організаціями показників вступного сальдо балансу (графа 3) у 2000 році (додаток до листа Міністерства фінансів України від 23.02.2000 р. № 18-432);
Методичних рекомендацій з перенесення сальдо рахунків і субрахунків попереднього Плану рахунків бухгалтерського обліку виробничо-господарської діяльності обєднань, підприємств і ор