Методи регулювання трудової діяльності працівників. Коучінг
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
Зміст
1. Рольова поведінка, процедури управління групою
2. Управління групою підлеглих з погляду теорії мотивації
3. Методи регулювання трудової поведінки. Коучінг
Висновки
Література
1. Рольова поведінка, процедури управління групою
Ефективність і результативність діяльності підприємства багато в чому визначається не стільки зусиллями окремих індивідів, скільки результативністю праці співробітників. Група (колектив) несе відповідальність за певну ділянку виробничого процесу. Групи головний структурний елемент життя будь-якої організації.
В кожній формальній організації є складна система неформальних груп і мікрогруп, які виникають без втручання керівництва. Ці обєднання часто здійснюють сильний вплив на якість і ефективність діяльності організації. Розумний керівник має знати структуру групових соціально-психологічних взаємозвязків, взаємодіяти з ними, і управляти роботою колективу з урахуванням не тільки психології індивідів, але й особливостей групової психології.
Є багато визначень терміна “група”. Групу можна визначити як двоє або більше людей, які:
а) взаємодіють з декількома або всіма членами групи безпосередньо через мережу звязків;
б) поділяють одну або більше загальних цілей;
в) діють відповідно до нормативної системи поведінки і відносин;
г) підтримують стабільні рольові відносини;
ґ) утворюють підгрупи (мікрогрупи) за допомогою різних ступенів тяжіння і відштовхування.
Взаємодія в групі не обовязково будується на безпосередньому контакті. У сучасних групах багато людей займаються виконанням “різних завдань разом”. Вони взаємодіють через мережу і залишаються один для одного повністю анонімними. Проте, вони володіють можливостями, яким позаздрять і найбільш згуртовані малі групи.
Мала група невелика кількість людей, які добре знають один одного і постійно взаємодіють між собою. Ознаки малої групи:
обмежена кількість членів групи;
стабільність складу;
внутрішня структура;
число звязків збільшується в геометричній прогресії (якщо кількість зростає в арифметичній);
чим менше за розмірами група, тим інтенсивніше в ній взаємодія;
розміри групи залежать від характеру діяльності;
належність до групи;
взаємодія в групі;
група надає кожному максимум доступних переваг.
Група (колектив) це обєднання, що складається з двох або більше індивідів, які мають загальні цілі та виконують різні обовязки, вони знаходяться у взаємній залежності, координують спільну діяльність і сприймають себе як частину одного цілого.
Функціонування груп залежить від фізичних, економічних і соціально-психологічних чинників. Практично, майже в кожному випадку, причини для утворення групи безпосередньо повязані з груповою метою і наявністю ентузіазму.
Рис. 1. Порівняльні характеристики групи й ефективної команди
Основний фізичний чинник місцеположення найочевидніша підстава групових звязків.
Виникаючи із економічних причин групи демонструють одну особливість властиву всім: члени групи не обовязково погоджуються один з одним з усіх питань, але вони повністю одностайні відносно того, що робиться їх групою.
Соціально-психологічні потреби є важливим чинником утворення груп. Це передусім потреби в безпеці, соціальному визнанні й самоактуалізації.
2. Управління групою підлеглих з погляду теорії мотивації
В процесі просування до зрілості, колектив проходить різні стадії групового розвитку: працівники просто стають старшими, між членами групи виникають звязки довіря і розуміння. Зрозуміло, не всі групи прогресують і досягають зрілості. На цьому шляху вони проходять 5 стадій: формування, становлення, нормування, зрілість й самоврядування.
Формування стадія, на який здійснюється підбір працівників та їх розстановка за робочими місцями. Головна фігура керівник.
Становлення затвердження в ролях, вияв індивідуальності.
Нормування на цій стадії конфлікти, що виникають, знаходять своє вирішення. Встановлюються порядок і взаємозвязки. Керівник спирається на згуртованість колективу. Колектив звикає до методів керівництва.
Зрілість ствердження традицій, реалізація цілей. Група здатна до самоврядування, для неї характерна висока згуртованість, сумісність. Розкриваються здатності. Колектив активний, немає потреби в примушенні.
Самоврядування налагоджений контроль, оскільки створена єдина система цінностей, норм і взаємоприйнятних методів організації праці.
Група має право самостійно ухвалювати рішення, її члени володіють різними навичками і можуть виконувати різні функції, їх досвід дає змогу виконувати великі організаційні задачі.
Ефективність діяльності самоврядовуваного колективу дуже висока. Члени команди практично виконують функції менеджерів. Контроль їхніх дій мінімальний, керівник часто переобирається.
У процесі спільної трудової діяльності відбувається:
диференціація ролей і функцій між членами групи;
створення певної стійкості системи ділових відносин між працівниками, що виконують різні функції.
У сукупності ці функції визначають формальну структуру групи, яка ділиться на горизонтальну і вертикальну.
Горизонтальна структура відбиває розподіл ролей в групі. Вертикальна структура визначається наявністю субординаційних відносин усередині групи задає порядок супідрядності й залежності.