Медоносні рослини луків
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
?вують у країнах Середземноморя, в Англії, Японії й Індії. Як овочева і лікарська рослина відома давно. У Росії перші дані про цикорії зявилися тільки в 1800 році. У нашій країні широко використовується як у медицині, так і в харчовій промисловості.
Багаторічна травяниста рослина з довгим веретеноподібним коренем, схожим на редьку і розгалуженим шорстким стеблом. Листки в нього ланцетні, гострозубчасті, стеблообгортні. Квітки блакитні, рідше білі, у кошиках, сидять здебільшого пучками в пазухах верхніх листків. Квітки розкриваються рано вранці і вже до 10 годинник закриваються, дуже медоносні. Плід - призматична 4-6-гранная сімянка. Цвіте в червні-липні, іноді до осені.
Цикорій розповсюджений як бурян повсюдно, росте на бурянистих місцях, уздовж доріг, на окраїнах полів, на схилах, іноді в посівах.
3.4 Родина Бобові (Fabaceae)
Вовчуг польовий (Ononis arvensis L.).
Росте на лісових галявинах, на луках, схилах, серед чегарників. Зазначений вид поширений по всій території Чернігівської області. Багаторічна рослина висотою 30 - 90 см.
Це багаторічна травяниста рослина. Стебла висхідні, прямі, опушені. Листки трійчасті, з великими прилистками. Квітки пазушні, метеликові, рожеві, на коротких квітконіжках, на кінці стебла утворюють колосоподібні суцвіття. Цвіте в червні липні. Запах неприємний. Плід біб. Підземна частина складається з темно-бурого, багатоголового кореневища і стрижневого, в нижній частині галузистого кореня.
Вовчуг польовий - цінний медонос. Одна квітка виділяє 0,35 - 0,4 мг цукру в нектарі. Медопродуктивність у середньому становить 30-40 кг/га. Вовчуг польовий бджоли використовують як джерело підтримуючого медозбору.
Вязіль барвистий (Coronilla varia L.). Росте на луках, на узліссях, по чагарниках, на схилах ярів.
Багаторічна травяниста рослина, заввишки 3010 см, з повзучим гіллястим кореневищем. Стебла дещо розпростерті або майже прямостоячі, гіллясті, голі, борозенчасті. Листки непарноперисті, черешок з 512 парами еліптичних або довгасто-лінійних листочків, на вершк загострених. Верхні листки сидячі, прилистки вільні, ланцетні. Квітки зібрані в зонтикоподібні китиці з квітконосами завдовжки 315 см, що іноді; перевищують листки. Чашечка дзвоникоподібна, 5-зубчаста. Віночок з трьох зігнутим дзьобоподібно розширеним човником. Тичинок 10, з яких 9 зрослись нитками в трубочку. Плоди лінійні боби, 45 см завдовжки. Цвіте в травні серпні; насіння достигає з липня.
Вязіль барвистий - добрий медонос, але дані про його медоносні властивості відсутні. За деякими спостереженнями, бджоли активно відвідують його квітки зранку і до обіду. Крім нектару, збирають також пилок. Цей вид зрідка використовують у медицині.
Конюшина лучна (Trifolium pratense L.).
Багаторічна рослина висотою 20 - 60 см, з трійчастими широко-яйцевидними або видовженими, з виїмкою на верхівці листками і прирослими до черешка яйцевидними, з вістрям прилистками. Квітки зібрані в суцвіття головки. Плід яйцевидний однонасінний біб. Цвіте з травня до вересня.
Конюшина лучна має ряд цікавих пристосувань. Так, перед дощем її листки опускаються і складаються, як зонтик, прикриваючи квіткові головки. Білі плями на листках забезпечують триваліше випаровування рослиною вологи: світліша поверхня повільніше охолоджується. Боби дрібні. При них залишається висохла оцвітина, тому вони добре поширюються вітром. Як і багато інших бобових, конюшина лучна не боїться нічного холоду: її листочки на ніч складаються і піднімаються догори, внаслідок чого зменшується поверхня рослини, отже, вона менше випаровує води і менше втрачає тепла. Росте переважно вночі за рахунок нагромаджених за день речовин. У холодні ночі процес росту значно уповільнюється, нагромаджені речовини повністю не витрачаються і наступного дня гальмують фотосинтез. Рухом листків рослина регулює певне співвідношення денних і нічних температур, потрібне для її нормального розвитку.
Конюшина лучна одна з кращих кормових трав: у ній містяться вітаміни А, В, С, D, К, 14,5% протеїну, 3,5% жирів, багато кальцію і фосфору, що робить сіно дуже поживним і особливо корисним для молодняка. Конюшина лучна добрий медонос. Медопродуктивність в середньому становить 80 - 200 кг/га. Мед з неї світлого кольору, приємний на смак, довго не кристалізується. Конюшина лучна росте на заплавних луках, у чагарниках, на схилах, обабіч доріг.
Конюшина золотиста (Т. aureum L.). Зазначені види конюшини ростуть на заплавних луках Десни і Сейму, по чагарниках, на схилах, узліссях, обабіч доріг. На відміну від конюшини лучної, у конюшини золотистої квітки білі, але всі вони мають гірші медоносні властивості.
Конюшина суницевидна (Т. fragiferum L.). Росте в таких умовах, як і попередні види, за вийнятком чагарників та обабіч доріг.
Конюши?на повзу?ча (Trifolium repens L.) конюшина біла; багаторічна травяниста рослина.
Має повзучі пагони, які по вузлах укорінюються. Стебло голе, сланке або висхідне, розгалужене, часто порожнисте, 1035 см заввишки. Листки довгочерешкові, трійчасті; листочки оберненояйцевидні, дрібнозубчасті. Квітки дрібні, неправильні, білі, блідо-рожеві або блідо-жовті, у головчастих кулястих суцвіттях надовгих квітконосах. Плід біб. Цвіте у травні вересені.
Астрагал еспарцетний (Astragalus onobrychis L.).
Багаторічна рослина висотою 30 - 80 см. Цвіте в червні - липні. Росте по схила