Людський фактор трудової діяльності і система управління людськими ресурсами в суспільстві та організації
Курсовой проект - Менеджмент
Другие курсовые по предмету Менеджмент
?ботодавцями стосовно впливу на рівень заробітної плати та стимулювання попиту на працю, тобто йде процес формування ринкового сектора економіки. Відкривається простір для вільного переміщення робочої сили, створюються умови для більш повної самореалізації людини в процесі праці.
Виходячи з цих теоретико-методологічних позицій, слід зазначити, що перехідному періоду відповідає державно-ринковий механізм регулювання трудових відносин, що поступово еволюціонує в бік зрілого ринку праці, витісняючи адміністративні важелі регулювання економічними. Це означає, що в економіці перехідного періоду не може існувати повноцінного ринку праці, адже детермінанти, які формують попит і пропозицію робочої сили, а відповідно й її ціну, є недостатньо розвинутими, а це породжує складність та суперечність процесів, які формуються на ринку праці.
Нормування праці найважливіший вид економічної діяльності, за допомогою якого встановлюються затрати праці, визначаються її результати, здійснюється кооперація праці робітників різних категорій, їх розстановка по робочих місцях.
Мета нормування праці забезпечення ефективного використання трудових ресурсів на основі певних зусиль щодо зниження трудових затрат.
Нормування праці поступово перетворюється з суто інженерного, технічного на комплексне соціально-економічне завдання, що охоплює вирішення питань задоволеності працею, розвитку працівників, перспектив їх подальшої трудової діяльності.
Отже, нормування праці має виконувати такі функції:
сприяти визначенню необхідної чисельності працівників підприємства;
служити основою не тільки поточного, але й перспективного планування. З використанням норми затрат праці розраховуються основні техніко-економічні показники підприємства: виробнича програма, чисельність, фонд заробітної плати, собівартість продукції не тільки в цілому по підприємству, але й на рівні внутрішніх підрозділів, тобто норми є засобом внутрішньовиробничого планування;
виступати засобом обліку індивідуальної та колективної праці, оцінки стимулювання діяльності працівників і колективів. На основі нормування праці здійснюється заохочення діяльності бригад, ділянок шляхом співставлення фактичних затрат праці з нормативними;
служити основою раціональної організації виробництва та праці. Наявність нормативів затрат праці дозволяє якісно оцінити варіанти організації та вибрати оптимальний;
забезпечувати нормальну інтенсивність праці відповідно до прийнятих критеріїв;
гарантувати дотримання інтересів працівника у частині змістовності робіт, що доручаються йому згідно з нормою;
сприяти забезпеченню перспектив професійно-кваліфікаційного росту працівника;
виконувати виховні функції.
Таким чином, основне призначення нормування праці активний вплив на досягнення двох взаємоповязаних цілей: забезпечення виробництва і реалізації продукції, а також відтворення людського ресурсу.
Нормування праці являє собою складову управління виробництвом і визначає необхідні затрати праці (часу) на виконання робіт (виготовлення одиниці продукції) окремими робітниками (бригадами) та встановлення на цій основі норм праці.
Необхідними вважаються затрати, що відповідають ефективному для конкретних умов виробництва використанню трудових та матеріальних ресурсів за умови дотримання науково обґрунтованих режимів праці та відпочинку.
Норма праці це є основа організації праці та виробництва, з якої починаються і на якій ґрунтуються практично всі планово-економічні розрахунки на підприємстві як поточного, так і перспективного та прогнозного характеру.
При нормуванні праці робітників і службовців використовуються такі види норм праці: норма часу, норма виробітку, норма обслуговування, норма (норматив) чисельності, норми керованості, нормування завдань.
1.2 Основні складові людського фактору в суспільстві
Інтереси організації, як господарської системи реалізуються не тільки на ринку праці під час купівлі робочої сили, але і в процесі її споживанні в межах самої організації.
Людський фактор це головний компонент суспільного розвитку, який створюється через участь людей в процесі створення матеріальних і духовних цінностей, надання соціально необхідних послуг.
Основними складовими людського фактору підприємства виступають такі поняття як “робоча сила”, “трудові ресурси”, “людські ресурси”, “сукупний працівник”.
Розглянемо більш детально ці поняття.
Робоча сила сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які вона використовує для виробництва матеріальних благ.
Фактично це здатність людини до праці.
Трудові ресурси все соціально активне населення.
Людські ресурси (особистість) це сукупність різних якостей людей, які проявляються в процесі їх трудової діяльності.
Сукупний працівник це поєднання індивідуальних робочих сил в трудовий колектив.
Таким чином людський фактор треба розглядати як прояв всієї сукупності особистих якостей людини, які впливають на його трудову активність.
Людський фактор це люди, організацій і установ, обєднані для спільної діяльності, це субєкт суспільного життя, який має соціальну, демографічну, економічну і політичну структуру, і взаємодія яких забезпечує розвиток суспільства.
Вивчення людського фактору призвело до введення такого терміну як “трудовий потенціал”. Його використовують