Локаут, як правове явище
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
±то закриття підприємства і звільнення у звязку з цим працюючих. Прихильники законодавчого закріплення права на локаут та механізмів його реалізації на зразок права на страйк у нашій державі зокрема наводили такі аргументи. Безумовно, поняття "локаут" для нашого суспільства нове. Але наші дії мають відповідати логіці. Якщо ми визнаємо право на страйк, то так само необхідно визнавати право власника на захист своїх інтересів. При цьому вважаємо за необхідне підкреслити, що локаут може бути оголошений тільки в тому разі, коли виконання вимог трудового колективу може призвести до неплатоспроможності підприємства. А щоб таке рішення не було субєктивним, суду надається право визначати локаут незаконним. Поняття локаут і його проведення офіційно визнано у світовому співтоваристві. За даними Міністерства закордонних справ України у більшості країн державне законодавство дозволяє локаут. Згідно з резолюцією 14 Міжнародної конференції по статистиці праці кожна країна повинна збирати, узагальнювати і публікувати статистичні дані про страйки і локаути, якщо такі є. Як вже вказувалося у даній роботі, статею 44 Конституції України передбачено, що всі, хто працює, мають право на страйки. І перший серед тих, хто працює, - це, зрозуміло, роботодавець. Тому немає абсолютно ніякої логіки у тому, що цей пункт вилучили. І насправді локаути все одно відбуватимуться, але в іншій формі. Це буде називатися якось по-іншому (як це в нас завжди робиться) - страйком роботодавця чи ще як. На сьогоднішній день щодо локауту не прийшли до однієї думки і Кабінет Міністрів із радою Федерації незалежних профспілок України. Вважається, що власникові або уповноваженому ним органу має бути надано право захисту своїх інтересів, тобто право проведення локауту, як надано таке право робітникам. Але треба прислухатися і до позиції профспілок у частині відпрацювання механізму застосування локауту. Це має бути чітко окреслена норма поступовості дій, в усякому разі, не менш окреслена, ніж право на оголошення страйку. В такому разі не можна також допустити правові і економічні щілини, які використовуватимуть власники в корисливих цілях під час застосування цього крайнього заходу.
Противники запровадження локауту у національне трудове законодавство стверджують, що законодавча заборона локауту є дійовою гарантією реалізації права на страйк і свідчить про посилення захисної функції трудового права. Проведення локауту у відповідь на колективний трудовий спір, оголошення страйку позбавляє страйкуючих можливості за допомогою законних засобів захистити свої економічні й соціальні права та інтереси. Якщо ж страйк визнається незаконним, то працівники, які беруть участь у ньому, притягуються до встановленої законом відповідальності. На думку деяких науковців норма про заборону локауту має бути й у Законі України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)". Однак, деякі дослідники, зокрема Лазарєв вказує на можливість закріплення у чинному трудовому законодавстві лише одного випадку правомірного застосування локауту, а саме у випадку визнання страйку незаконним у відповідь на такий страйк [7]. Якщо ж ми нарешті звернемося до законопроекту Трудового кодексу України, то він у ст. 388 взагалі містить пряму заборону локауту. У зазначеній статті говориться, що у процесі врегулювання колективного трудового спору, включаючи проведення страйку, забороняється локаут, а також ліквідація юридичної особи, її філії, представництва [30]. Дане положення, на нашу думку, повинне хоча б якимось чином, але вирішити проблему, повязану із правовим регулюванням локауту у нашій державі відповідно до вимог сьогодення.
Висновки
Таким чином, проаналізувавши національне та зарубіжне законодавство з питань на питання регулювання локауту як правового явища можемо зробити наступні висновки. Локаут у зарубіжних країнах є досить дієвим та ефективним способом захисту прав роботодавців перед працівниками та профспілками напротивагу страйку. Його сутність полягає у комплексі заходів, що може здійснювати роботодавець по відношенню до працівників у відповідь на страйк чи для досягнення інших цілей. До таких заходів зокрема можуть відноситися призупинення виробництва на підприємстві, тимчасове звільнення працівників, невиплата їм протягом певного часу заробітної плати, ненадання певних видів відпусток тощо. Ставлення до такого явища як локаут у зарубіжних державах, його правове регулювання не є однозначним. Так в одних державах він зовсім заборонений законодавством, натомість в інших широко використовується. В останні роки окреслюється тенденція вирівнювання правових і соціальних наслідків, що виникають внаслідок локаутів і страйків. Тому нині у звязку з реалізацією ідей соціального партнерства локаути застосовуються рідко. Законність чи незаконність страйків та локаутів визначає в кожному конкретному випадку суд. При цьому є значна специфіка, залежно від країни, відносно розподілу страйків на законні та незаконні. Є ще одна особливість: залежно від умов конкретної країни суди можуть розширити чи звузити межі законності страйку чи локауту. Таким чином, регламентація страйків та локаутів не зводиться до прямих заборон та придушення, а є досить гнучкою. Стосовно ж правового регулювання локаутів у нашій державі можемо констатувати, що воно відсутнє. Трудове законодавство взагалі навіть не згадує таке поняття, водночас законодавство цивільне відносить страйки т?/p>