Локаут, як правове явище
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
стосується страйк, тобто, здійснити локаут. Як правило, роботодавці намагаються зберегти функціонування свого бізнесу під час страйку, використовуючи працівників, які не беруть участі у страйку, підрядників або наймаючи нових працівників. У багатьох країнах закон забороняє державним службам зайнятості і приватним агентствам зайнятості відправляти працівників на вакансії, що зявляються в результаті страйку. Найбільш потужним знаряддям роботодавця у боротьбі зі страйками є локаут. При проведенні роботодавцем локауту працівники позбавлені можливості працювати поки конфлікт не буде врегульовано. Вони втрачають свою зарплату, однак трудовий договір не втрачає силу. Як вже зазначалося на заході розрізняються два типи локауту. Перший це наступальний локаут, що використовується роботодавцями для навязування своїх умов праці працівникам (наприклад, при зміні умов праці), навіть якщо профспілки не вдалися до страйку. Другий тип локауту оборонний. Він розглядається як реакція роботодавця на страйк і має місце при відмові роботодавців від функціонування підприємства і, таким чином, узаконення невиплати заробітної плати в тих випадках, коли це стало неможливо через проведення працівниками страйку [18]. Загалом, застосування локауту як знаряддя боротьби досить суперечливе. Так, у Португалії локаути заборонені Конституцією, а в Греції законодавчо. У Франції локаути, в основному, також незаконні, проте судові прецеденти створили невелику лазівку для оборонних локаутів або локаутів з метою забезпечення безпеки. У деяких країнах (Великобританія, Ірландія, Бельгія) законодавством навмисно передбачено правовий простір для застосування локаутів, але в цих країнах локаути практично не застосовуються. У деяких країнах, де локаути ніколи не застосовуються (Нідерланди, Люксембург), їх правовий статус неясний. У багатьох країнах заборонені наступальні локаути, а оборонні дозволені (з деякими застереженнями). Так, в Іспанії визнається можливість оборонного локауту у разі страйку або нерегулярної роботи при виникненні виняткових обставин (наприклад, при виникненні загрози насильства стосовно персоналу). У низці країн (Мексика, Швеція) конституції однозначно визнають локаути. Стосовно міжнародного законодавства: локаут не згаданий у Міжнародній Угоді з економічних, соціальних і культурних прав, проте чітко визначений у Європейській Соціальній Хартії Ради Європи (Стаття 6.4) [29]. У Німеччині, Скандинавських країнах, США і Новій Зеландії локаути все ще використовуються при виникненні трудових конфліктів, іноді дуже ефективно. У цих країнах локаут переважно вважається законним [8]. У Скандинавських країнах рівень свободи у виборі засобів впливу однаковий для обох сторін. У Швеції локаути, як і страйки, можуть застосовуватися як наступальна зброя. Ідеї формального паритету/симетрії дотримуються і в Канаді, а в США і Новій Зеландії локаути повністю дозволені. У Німеччині прецедентне право накладає кілька більш детальних обмежень на використання локаутів, ґрунтуючись на погляді, що до страйків і локауту треба ставитися по-різному для того, щоб урівноважити баланс сил. Локаути дозволені тільки тоді, коли необхідно врівноважити баланс сил, і лише після повідомлення і консультацій із соціальним партнером [28]. Таким чином, прецедентне право обмежує використання, так званого, оборонного локауту, в той час, як наступальний локаут повністю заборонений. Подібна до німецької ситуація в Ізраїлі: для того щоб бути законним, локаут повинен бути тільки оборонним і бути результатом необхідності. У Японії переважає думка, що наступальні локаути незаконні, але оборонні дозволені, коли на роботодавця чиниться значний тиск [8]. Ст. 415 Трудового кодексу Російської Федерації та ст. 19 Закону "Про порядок вирішення колективних трудових спорів" від 23 листопада 1995 р. №175-ФЗ забороняють, але головним чином дають визначення локауту - це звільнення страйкуючих працівників або працівників, які беруть участь у колективному трудовому спорі, а також ліквідацію або реорганізацію організації, філії, представництва на період проведення страйку [23, 24].
Підсумовуючи все вищезазначене, варто зазначити, що в останні роки окреслюється тенденція вирівнювання правових і соціальних наслідків, що виникають внаслідок локаутів і страйків. Тому нині у звязку з реалізацією ідей соціального партнерства локаути застосовуються рідко. Законність чи незаконність страйків та локаутів визначає в кожному конкретному випадку суд. При цьому є значна специфіка, залежно від країни, відносно розподілу страйків на законні та незаконні. Є ще одна особливість: залежно від умов конкретної країни суди можуть розширити чи звузити межі законності страйку чи локауту. Таким чином, регламентація страйків та локаутів не зводиться до прямих заборон та придушення, а є досить гнучкою [13].
Розділ ІІ Правове регулювання локауту в Україні.
1. Локаут в законодавстві України
Зясувавши сутність локауту та дослідивши зарубіжний досвід його правового регулювання звернімося до національного законодавства та визначимо яким чином воно регулює дане явище. При цьому відразу стикаємось із тим, що українське законодавство не містить визначення поняття локаут та не врегульовує його. Слід констатувати, що в Україні на відміну від багатьох країн світу правове регулювання локауту повністю відсутнє. Відсутнє воно не лише у трудовому праві, а й практично не згадується у інших галузях права. ?/p>