Локаут, як правове явище
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?зрізняють наступні форми локауту:
- Захисний локаут є реакцією роботодавця на страйк персоналу;
- Наступальний локаут (керівництво змушує працівників піти на поступки й змінити раніше висунуті ними вимоги до оплати праці і його умов);
- Локаут солідарності така форма локауту мала місце в минулому. Підприємці однієї галузі або територіальна організація підприємців виступали проти профспілки даної галузі або територіальної одиниці;
- Превентивний локаут проводиться з метою випередження працівників, що готуються до страйку. У ряді країн ця форма локауту заборонена;
З законодавчої точки зору мають місце:
- законний локаут, тобто оголошений відповідно до норм чинного законодавства (наприклад, якщо в ході колективних переговорів із приводу висновку колективної угоди виникає суперечка, що не вдається вирішити на користь трудящих, профспілка працівників ухвалює рішення щодо проведенні страйку).
- незаконний локаут, тобто оголошений без дотримання всіх необхідних умов, а також локаут, оголошений у політичних цілях. Загальний локаут або локаут солідарності теж уважається незаконним. Судова практика європейських країн у цій сфері відрізняється більшою розмаїтістю. Наприклад, у Франції локаут вважається незаконним, коли він носить попереджувальний (превентивний) характер чекаючи оголошення страйку й має на меті залякати всіх працівників підприємства або установи. Однак при всій французькій незаконності локаутів судові прецеденти створили невелику лазівку для оборонних локаутів або локаутів з метою забезпечення безпеки. Нарешті, локаут вважається незаконним, коли про нього повідомляють відразу ж по закінченні страйку.
На Заході також розрізняють 2 типи локауту:
1. наступальний локаут (використовується роботодавцями для навязування своїх умов праці працівникам (наприклад, при зміні умов праці), навіть якщо профспілки не вдалися до страйку);
2. оборонний локаут (розглядається як реакція роботодавця на страйк і має місце при відмові роботодавців від функціонування підприємства й у такий спосіб узаконення невиплати заробітної плати в тих випадках, коли це стало неможливо через проведення працівниками страйку) [18].
2. Зарубіжний досвід правового регулювання локаутів
Перш за все, необхідно зазначити, що законодавство цілої низки країн допускає як право працівників на страйк, так і право роботодавців на дії у відповідь локаути. Такий підхід заснований на визнанні рівноправя сторін працівників і роботодавців і характерний для багатьох розвинених країн (США, Канади, Німеччини, Скандинавських країн та ін.).
Вперше локаут було застосовано на початку ХІХ ст. в англомовних країнах. Найбільшого поширення досяг наприкінці ХІХ ст. в Англії і США. Сьогодні локаут визнається, як і страйк, крайнім заходом захисту інтересів, і в різних країнах його використання обмежено різними обставинами, до яких належать мета та мотиви локауту, зміст, тариф, угоди та ін. На відміну від страйку, локаут у більшості країн не зупиняє, а перериває дію трудового договору (конфлікту) працівників, які звільняються. При цьому заробітної плати, пільг позбавляються усі працівники підприємства, установи, включаючи й тих, хто не брав особистої участі у страйку (особи, які перебувають у відпустці, хворі та ін.). На Заході ставлення до локаутів не є однозначним. В ряді країн прийнято спеціальні норми, що регулюють локаути, визначено критерії їх законності. Практика свідчить, що уряди й підприємці провідних західних країн, прагнучи зберегти "соціальний мир", вдаються до масових звільнень найманих працівників у формі локаутів. Соціальні партнери (профспілки і роботодавці) включають у колективні договори й угоди спеціальні статті, в яких зобовязуються не вдаватися до страйків і локаутів. Отже, в світовій практиці такий засіб врегулювання трудових конфліктів застосовується досить широко: Сполучені Штати Америки, Франція, Японія, ряд інших країн і цей засіб у певній мірі сприяє обмеженню кількості необґрунтованих страйків. Спробуємо зясувати чим же було обумовлено виникнення локаутів у зарубіжних країнах та чому локаути так широко застосовувались. Справа у тому, що згідно із класичними принципами права, якщо працівники готові працювати, а роботодавець не може скористатися їхніми послугами, він перебуває в положенні mora accipiendi і зобовязаний продовжувати платити заробітну плату, навіть якщо робота не виконується. Якщо застосувати це правило до страйкуючих, роботодавець ризикує понести додаткові фінансові втрати через страйки. Розуміння цього спонукало прецедентне право багатьох країн зробити виняток із зазначеного правила для випадків страйку. У більшості країн роботодавцю надано право призупинити виплату зарплати, якщо в результаті страйку він виявився повністю нездатний забезпечити нормальною роботою працівників, які не беруть участі у страйку. У Бельгії страйк може розглядатися як force majeure (непередбачена, непереборна обставина, що не дозволяє роботодавцю продовжувати виплачувати зарплату). У Нідерландах за офіційного страйку нестрайкуючі працівники не мають права на зарплату, якщо на них впливає результат конфлікту; при неофіційному страйку роботодавець повинен продовжувати виплату зарплати нестрайкуючим працівникам. Роботодавці, що зіткнулися зі страйковим рухом, мають два варіанти дій: або підтримувати функціонування свого бізнесу, або закрити підрозділ, якого