Логічні основи ораторського мистецтва
Контрольная работа - Иностранные языки
Другие контрольные работы по предмету Иностранные языки
µ поняття чи уявлення, наприклад, сухе вино, чесний злодій. На оксюмороні побудовані назви деяких художніх творів Мертві душі, Живий труп, Оптимістична трагедія та ін.; приклади оксюморона можна знайти в поетичних і прозаїчних текстах.
Поєднання в однорідний ряд неоднорідних понять, суворо заборонене в нехудожній мові, теж використовується письменниками як засіб художньої виразності. Такі однорідні неоднорідності можна зустріти, наприклад, у К. Паустовського: “Вечорами бульвари рожевіють від пилу і заходу”.
Явна нелогічність слів, що сполучаються, у художній промові може використовуватися як засіб створення комічного ефекту. Подібні алогізми як засіб сатиричного зображення часто використовував Н.В. Гоголь. Використовується такий прийом і сучасними сатириками.
Отже, алогізм у художній промові може бути використаний як стилістичний прийом, близький до оксюморона; навмисне порушення в літературному творі логічних звязків з метою підкреслити внутрішню суперечливість даного положення (драматичного чи комічного). На алогізмі можуть бути побудовані майже цілком вірші гумористичного чи жартівливого характеру: афоризми і байки Козьми Пруткова, пародії.
У прозаїчних творах, передаючи в діалогах особливості мови героїв чи відтворюючи їхні міркування через внутрішню мову, письменник може зробити мову нелогічною, якщо це відповідає характеристиці персонажу, відбиває особливості його індивідуальної свідомості.
Логічність художньої промови спирається на логічність загальмовну. Саме зрушення, порушення останньої може стати художнім прийомом. Алогізм як стилістичний прийом, як засіб виразності можливий саме тому, що він спирається на загальмовну логічність.
Висновок
Найважливіша сторона ораторської майстерності логічна культура виявляється складним комплексом знань, умінь, навичок. Аналітичність думки і слова, свіжий, неупереджений погляд на звичні речі та явища повинні стати сьогодні якостями не тільки вченого, письменника, журналіста, але й кожного оратора. Лише тоді він зможе мислити й говорити сміливо та неординарно, а його виступ буде не набором повчань і рецептів, а прикладом діалектичного підходу до оцінки дійсності, стимулом для самостійних міркувань його співрозмовників.
Упевнене володіння логічними механізмами доказування, спростування, уміння розкрити логічну помилку чи навмисне підтасування в аргументах опонента ще одна грань логічної культури.
Продумана композиційно-логічна організація матеріалу є, по суті справи, програмування взаємодії з аудиторією, а мистецтво проблемного викладу один з найбільш ефективних методів активізації творчих здібностей співрозмовників.
Література
1. Головин Б.Н. Основы культуры речи: Учебн. для вузов по спец. Рус. яз. и лит.. 2-е изд., испр. М.: Высш. шк., 1988. 320 с.
2. Жеребкін В.Є. Логіка. Харків, 1995.
3. Клюев Е.В. Риторика: Учебное пособие для вузов. М., 2001.
4. Маркичева Т.Б., Ножин Е.А. Мастерство публичного выступления: Учебное пособие. М.: Знание, 1989. 176 с.
5. Поль Л. Сопер. Основы искусства речи. Ростов-на-Дону, издательство Феникс, 1995. 448 с.