Акт проголошення Незалежності України
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
? партії. Повторна перевірка підтвердила цю постанову. Рішення про заборону компартії України було зустрінуто неоднозначно, зокрема юристами. Наприклад, голова комісії Верховної Ради України з питань законодавства й законності О.Коцюба вніс пропозицію скасувати це, з його погляду, незаконне рішення. Міністр юстиції України В.Бойко заявив, що заборона діяльності компартії України суперечить правовим нормам і створює небезпечний прецедент, який дозволить надалі забороняти в такий же спосіб діяльність інших партій або громадських обєднань. Він позбувся посади, натомість ті, хто доводив зворотне, маніпулюючи при цьому законами, зробили блискавичні карєри.
Заборона компартії України, як і заява компартійної групи депутатів Верховної Ради про саморозпуск, не означала, що комуністи зникли з політичного життя України. 26 жовтня 1991р. кілька колишніх партійних діячів і рядові члени компартії України організували у Києві установчий зїзд нової партії. Вона залишалася на комуністичній платформі, хоч була названа Соціалістичною партією України. Лідером СПУ став О.Мороз.
14 травня 1993р. президія Верховної Ради України ухвалила постанову такого змісту: Розглянувши питання про Укази Президії Верховної Ради України від 26 і 30 серпня 1991р. Про тимчасове припинення діяльності Компартії України, Про заборону діяльності Компартії України, президія постановила:
1. Громадяни України, які були членами Компартії України (КПРС), не можуть без рішення суду визнаватись причетними до державного перевороту 1921 серпня 1991р. і зазнавати будь-яких обмежень через свою колишню належність до КПРС.
2. Громадяни України, які поділяють комуністичні ідеї, можуть утворювати партійні організації відповідно до чинного законодавства України.
Таким чином, постанова не знімала заборони на діяльність компартії України. Другий її пункт взагалі був зайвим: право громадян утворювати обєднання гарантується законом.
У березні 1993р. в Макіївці Донецької області відбулася Всеукраїнська конференція комуністів, делегати якої відкинули думку про створення нової компартії, а схвалили рішення про підготовку чергового зїзду компартії України. Хоча у формулюванні про відновлення діяльності компартії зусиллями народного депутата України О.Коцюби було зауважено, що відновлюють свою діяльність члени компартії України. А вже 19 червня комуністи України провели свій зїзд у Донецьку й офіційно заявили, що діяльність КПУ відновлено. Лідером комуністів зїзд обрав колишнього другого секретаря Донецького обкому компартії України П.Симоненка.
2.2 Референдум і президентські вибори 1 грудня 1991 року
Коли 24 серпня 1991р. депутати Верховної Ради УРСР зібралися на надзвичайну сесію, представники від громадськості внесли у приміщення парламенту величезний синьо-жовтий стяг як символ розриву з тоталітарним московським центром. А через кілька днів, 4 вересня, було ухвалено постанову про підняття над будинком Верховної Ради синьо-жовтого національного прапора. Цим започатковувалася відмова держави, що народжувалася, від радянської символіки.
Найбільшою заслугою комуністів із числа колишніх радянських керівників УРСР було встановлення контролю над розмішеними в Україні силовими структурами та загальносоюзними установами й відомствами. Не вдалося лише встановити контроль над Чорноморським флотом. Внаслідок цього флот на довгі роки став болючою проблемою в українсько-російських відносинах.
9 вересня 1991р. була ухвалена постанова про запровадження з наступного року купонів багаторазового використання. Цим започатковувався вихід України з рубльової зони. 8 жовтня зявився Закон України Про громадянство України, 7 листопада Про державний кордон. Отже, ще до референдуму, який затверджував Акт проголошення незалежності були підготовлені передумови для перетворення України із союзної республіки на самостійну державу.
Після Акта проголошення державної незалежності все суспільно-політичне життя в республіці було підпорядковано Всеукраїнському референдуму, на якому 1 грудня 1991р. виборцям належало відповісти на запитання, чи підтверджують вони Акт проголошення незалежності України. Політикам, котрі стояли на позиціях повної незалежності України, це було необхідно для того, щоб переклеслити результати референдуму 17 березня.
За підтвердження Акта проголошення незалежності України голосували 90% громадян, що брали участь у референдумі. А брали участь 84% тих, хто мав таке право. Отже, за незалежність України висловилися 76% усіх дієздатних її громадян. Проте несерйозно було б уважати, що всі вони були переконаними її прихильниками. Ніхто не спромігся ще заперечити висновків аналітиків, що ця цифра зявилася внаслідок унікального збігу обставин. Наляканий рішучими заходами російського керівництва щодо зменшення впливу КПРС, українська номенклатурна верхівка спішно пвдтримала ідею державної незалежності й кинула на пропаганду її всі підконтрольні засоби. Вперше дістали простір для фронтального пропагандистського наступу демократи
Тих, хто не підтримав незалежність України, цілком достатньо, щоб спонукати далекоглядних політиків придивитися до них уважніше та проаналізувати, чим їхні соціальні характеристики й орієнтації відрізняються від характеристик і орієнтацій прихильників незалежності. Політичне значення такого аналізу актуалізує нерівномірність розподілу голосів, що бул