Акт проголошення Незалежності України
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
?а спроба антидержавного перевороту, але тоді ж в приміщенні Львівського облвиконкому КПУ були вилучені документи, які засвідчували, що партійний апарат був обізнаний з планами перевороту.
2. Народження незалежної суверенної держави України
2.1. Безпосередні події 24 серпня і проголошення Акту про незалежність України
24 серпня на позачерговій сесії Верховної Ради з доповіддю про політичну ситуацію виступив Л.Кравчук. Спільну доповідь зробили народні депутати О.Мороз від більшості, та І. Юхновський від опозиції.
У доповіді й співдоповідях висловлювалася єдина думка про необхідність вжиття рішучих заходів щодо захисту суверенітету України. Йшлося про структури суверенітету та механізм його практичної реалізації. Голова Верховної Ради запропонував створити Раду оборони України та Національну Гвардію. Пропонувалось ухвалити закон про статус військ, розташованих на території України, вирішити питання про департизацію правоохоронних органів республіки, вжити заходів щодо забезпечення економічного суверенітету. Зокрема, уряд мав організувати перехід у власність України підприємств і організацій союзного підпорядкування.
У серпні ці заходи означали утвердження незалежного статусу України. УРСР припиняла своє існування, народжувалася самостійна Україна. Щоб надати цілковитої легітимності цим доленосним рішенням, І. Юхновський від Імені Народної ради запропонував проголосити акт, в якому мав бути зафіксований новий державний статус України, а потім підтвердити цей акт на Всенародному референдумі. Одночасно Народна рада виступила з вимогою заборонити діяльність комуністичної партії України.
У другій половині дня Верховна Рада проголосила Акт незалежності України.
Виходячи зі смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у звязку
з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, зазначалося в цьому документі, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави України. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.
Референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України мав відбутися 1 грудня 1991р. одночасно з виборами Президента України.
КПРС як державна партія поділялася на дві принципово різні щодо держави структури: керівну номенклатуру й рядову членську масу передавальний пас від населення до партійного керівництва. Переважна частина номенклатури в 1990 першій половині 1991р. уже зрозуміла, що владу можна утримати, лише повернувшись обличчям до власного народу. Криза влади у Москві поглиблювалась, і апаратники відверталися від загальносоюзного центру. Коли відбулись перші вільні вибори в республіці й партійні діячі зазнали на них поразки, я зрозумів, пояснював Л.Кравчук заступникові головного редактора газети Московские новости Л.Телень свою позицію, що система похитнулася. КПРС перестала бути потрібною цим партапаратникам, тому що вони перейшли до радянських владних структур й не збиралися більше коритися партійним комітетам.
Прагнення центрального керівництва КПРС за всяку ціну врятувати Радянський Союз остаточно підірвали позиції республіканських компартійних організацій у тих республіках, де з особливою силою розвивався національно-визвольний рух. Путч, у якому взяли участь секретарі ЦК КПРС, перетворив цю партію на пяту колону в очах мільйонів громадян України. Залишатися в ній для суверен-комуністів було небезпечно. І вони з легким серцем пішли на заборону КПРС.
26 серпня 1991р. президія Верховної Ради ухвалила указ про тимчасове припинення діяльності компартії України. 26 серпня відбувся останній пленум ЦК Компартії України, на якому було прийнято рішення про повну самостійність Компартії України. На період тимчасового припинення діяльності партійних структур компартії пленум доручив репрезентувати її інтереси народним депутатам України Є. Мармазову, С.Дорогунцову, В.Петренку, В.Курашику, І. Бойку, В. Тризні, С. Камінчуку, Г.Харченку, В.Лісовенку, К.Продану. У засобах масової інформації цей пленум назвали напівлегальним, або ж підпільним, представники низки партій звинуватили комуністів у порушенні законів України. І це дійсно було так, якщо не брати до уваги такої деталі: Л.Кравчук сам запропонував секретареві ЦК компартії України В.Лісовенку якнайшвидше провести пленум, повідомивши, що до цього він утримається від підписання зазначеного указу, а зробить це по закінченні пленуму. Виходить, що жодних юридичних перепон для його проведення не було.
30 серпня президія Верховної Ради України ухвалила указ про заборону діяльності компартії України, внаслідок чого значна група людей була виведена за межі політичної й соціальної гри, а це призвело до зміни розстановки політичних сил у суспільстві. Розслідування, проведене правоохоронними органами, не встановило складу злочину в діях КПУ та її керівників усіх рангів, про що свідчить постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо посадових осіб ЦК компартії України, обкомів, міськкомів та райкомі?/p>