Лікарські розчини, одержувані в умовах фармацевтичного підприємства
Курсовой проект - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие курсовые по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
чиненої речовини. Для полярних рідких речовин інтенсивність поля частинок пропорційна діелектричній сталій.
Діелектрична стала води дорівнює 80,4 (при 20 С). Отже, речовини, що мають високі діелектричні сталі, більшою чи меншою мірою розчинятимуться у воді. Наприклад, добре змішується з водою гліцерин (діелектрична стала 56,2), етиловий спирт (26), а нерозчинні у воді петролейний етер (1,8), тетрахлорометан (2,24). Однак це правило не завжди прийнятне, особливо щодо органічних сполук. У таких випадках на розчинність речовин впливають різні конкуруючі функціональні групи, їх кількість, відносна молекулярна маса, розмір і форми молекул та інші чинники. Наприклад, дихлоретан, діелектрична стала якого дорівнює 10,4, практично не розчиняється у воді, тоді як діетиловий етер, що має діелектричну сталу 4,3, розчиняється в ній при 20 С у кількості 6,6 %. Мабуть, пояснення цьому слід шукати у здатності етерного атома оксигену утворювати з молекулами води нестійкі комплекси типу оксонієвих сполук.
Зі збільшенням температури взаємна розчинність обмежено розчинних рідин здебільшого зростає. Часто при досягненні певної для кожної пари рідин так званої критичної температури рідини повністю змішуються одна з одною (фенол і вода при критичній температурі 68,8 С і вище розчиняються у будь-яких пропорціях). При зміні тиску взаємна розчинність дещо змінюється.
Розчинність газів у рідинах прийнято виражати коефіціентом поглинання, який вказує, скільки обємів даного газу, доведеного до нормальних умов (температура 0 С, тиск 1 атм), розчиняється в одному обємі рідини при даній температурі й парціальному тискові газу в 1 атм. Розчинність газу в рідинах залежить від природи рідин і газу, тиску і температури. Залежність розчинності газу від тиску виражається законом Генрі, за яким розчинність газу в рідині прямо пропорційна його тискові над розчином при незмінній температурі. Однак при високих тисках, особливо для газів, які хімічно взаємодіють із розчинником, спостерігаються відхилення від закону Генрі. 3 підвищенням температури розчинність газу в рідині зменшується.
Будь-яка рідина має обмежену розчинювальну здатність. Це означає, що певна кількість розчинника може розчинити лікарську речовину в кількостях, які не перевищують означеної межі. Розчинністю речовини називається її здатність утворювати з іншими речовинами розчини. Дані про розчинність лікарських речовин наводяться у фармакопейних статтях. Для зручності в Державній фармакопеї України вказується приблизна кількість розчинника (мл), необхідна для розчинення 1 г речовини в інтервалі температур від 15 до 25 С.
За ступенем розчинності розрізняють речовини:
- дуже легкорозчинні до 1 мл;
- легкорозчинні від 1 до 10 мл;
- розчинні від 10 до 30 мл;
- важкорозчинні від 30 до 100 мл;
- малорозчинні від 100 до 1000 мл;
- дуже малорозчинні від 1000 до 10 000 мл;
- практично нерозчинні понад 10 000 мл.
Крім цього, оперують такими термінами:
- частково розчинні ним користуються для характеристики сумішей, які містять розчинні та нерозчинні компоненти;
- змішується з... це термін для характеристики рідин,
що змішуються із зазначеним розчинником у будь-яких співвідношеннях.
Розчинність кожної лікарської речовини у воді (або в іншому розчиннику) залежить від температури. Для переважної більшості твердих речовин розчинність з підвищенням температури зростає. Однак бувають винятки (наприклад, солі кальцію).
Деякі лікарські речовини можуть розчинятися повільно (хоча й розчиняються у значних концентраціях). Щоб прискорити розчинення таких речовин, вдаються до їх до нагрівання, попереднього здрібнення або перемішування суміші.
Розчинів, з якими працюють фармацевти, дуже багато. Залежно від обраного розчинника їх можна розподілити на кілька груп:
- водні.
- спиртові.
- гліцеринові.
- олійні.
За агрегатним станом розчинних лікарських речовин
розрізняють:
- розчини твердих речовин;
- розчини рідких речовин;
- розчини з газоподібними лікарськими засобами.
Згідно з ДФУ розчини як лікарську форму використовують у таких лікарських засобах:
- вушні лікарські засоби (вушні краплі та аерозолі, вушні
промивки); - лікарські засоби для парентерального застосування (інєкційні, інфузійні засоби);
- лікарські засоби, що знаходяться під тиском;
- назальні лікарські засоби (назальні краплі та рідкі аерозолі, назальні промивки);
- настойки (розчини екстрактів у спирті відповідної концентрації);
- очні лікарські засоби (очні краплі, очні примочки);
- піни медичні (рідкий лікарський засіб, що знаходиться
в контейнері під тиском); - рідкі лікарські засоби для орального застосування.
1.2 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ РОЗЧИНЕННЯ
Розчинення спонтанний дифузійно-кінетичний процес, який відбувається при зіткненні речовини, що розчиняється, з розчинником.
У фармацевтичній практиці розчини одержують із твердих, порошкоподібних, рідких та газоподібних речовин. Як правило, одержання розчинів із рідких речовин, взаєморозчинних або таких, що змішуються між собою, відбувається без особливих труднощів, як просте змішування кількох рідин. А от розчинення твердих речовин, особливо тих, що розчиняються повільно і важко, є складним і трудомістким процесом. У процесі розчинення можна виділити умовно кілька стадій: